Становище українських земель у складі Угорщини та Молдавського князівства.
Утворена в IX ст. Угорська держава прагнула розширити свої території на сході за рахунок Закарпаття — історичних українських земель, території проживання східнослов'янських племен білих хорватів, приєднаних до Київської Русі за часів князювання Володимира Великого. Скориставшись усобицями на Русі, угорські королі поступово загарбали й перетворили Закарпаття на свій домен і роздавали тут маєтки своїм васалам. Королі відбирали землі в тих, хто виступав проти їхньої влади, тому окремі частини Закарпаття часто переходили з рук у руки.
У складі Угорщини Закарпаття було поділене на три комітати (жупи): Ужанський, Березький, Угочанський, а 1303 р. було організовано ще Мараморський комітат. Упродовж XIII—XV ст. землі Закарпаття були заселені, крім угрів (мадярів) і русинів, волохами, німцями, словаками. Місцеве корінне населення відчувало утиски з боку іноземних володарів.
У 40—50-х pp. XIV ст. під владу Угорщини потрапила Шипинська земля, яка через послаблення Галицько-Волинського князівства вимушена була визнати зверхність золотоординського хана. У 1359 р. молдавські феодали підняли повстання проти угорського короля і домоглися незалежності Молдавії. До новоутвореної Молдавської держави ввійшла і Шипинська земля. Грамота 1433 р. так визначала її кордони: на заході ця земля межувала з підвладними Польщі українськими землями по річці Колочин (сучасна межа Чернівецької та Івано-Франківської областей), а на півночі простягалася до Дністра. У складі Молдавії Шипинська земля зберігала автономію. Після ліквідації її автономії у середині XV ст. зникає і сама назва «Шипинська земля». Натомість від кінця XIV ст. вживається назва «Буковина» (на цій території були поширені букові ліси). У документах, що збереглися до нашого часу, ця назва вперше трапляється у грамоті молдавського господаря (князя) Романа І від 30 березня 1392 р. У XIV—XV ст. у Шипинській землі помітно збільшується кількість населення, з'являються нові поселення, розвиваються скотарство і землеробство, видобуток і обробка заліза. Однак життя там не було безпечним. На буковинські землі нападали польські війська і орди кримських татар. У 1514 р. Молдавія разом із Буковиною потрапила під владу турецьких султанів.
|
|
|
Наприкінці XIV ст. на Закарпаття переселився разом із родиною подільський князь Федір Коріятович (далекий родич угорського короля Сиґізмунда). У 1393—1414 pp. він був володарем Мукачівської домінії і наджупаном Березького комітату. У ці часи на Закарпаття посилився слов'янський вплив, зміцніли зв'язки з іншими українськими землями, спостерігався успішний розвиток торгівлі й ремесел. У Мукачеві було перебудовано замок, а поблизу міста засновано православний монастир, який став осередком боротьби проти впливу католицтва. Після смерті Коріятовича місто й домінія повернулися під владу угорського короля.
|
|
|
Поразка угорсько-чеської армії в битві проти турків під Мохачем (1526 р.) спричинила поділ угорських земель між Османською імперією, Семиграддям і Австрією. Закарпаття, поділене між Семиграддям і Австрією, на довгі роки стало ареною постійних війн.
Московсько-литовське протистояння і перехід Чернігово-Сіверщини до складу Московської держави.
Московсько –Литовське протистояння і перех і д Черн і гово-С і верщини до Московсько ї держави.
Значно зросла роль Москви як політичного центру за князювання Дмитра Івановича, який у 1380 р. на Куликовому полі розгромив монгольського хана Мамая, після чого дістав прізвисько Донський. Утім йому не вдалося остаточно звільнитися від золотоординського ярма.
Лише через 100 років, у 1480 p., за Івана IIІ Московське князівство позбавилося зверхності Золотої Орди. Іван III зібрав усі московські землі в єдину державу і став називати себе „царем усієї Русі”. Він почав заявляти претензії на українські й білоруські землі, що були під владою Литви.
|
|
|
Дрібні князі Чернігово-Сіверщини, Білорусі звертати свої погляди на Москву і шукали там захисту від Литви, незадоволені національними і релігійними утисками, загрозою ополячення, в умовах втрати автономії. Це давало московським князям привід втручатися у справи Литовської держави.
1481 р. Проти польського короля і Великого князя литовського Казимира було організовано змову українських та білоруських князів, які прагнули відокремити від Литви землі уздовж річки Березані та приєднати їх до Московського князівства. Змову було викрито, а керівників змови покарано. Князя Михайла Олельковича (брата останнього київського князя Семена Олельковича) та Івана Гольшанського було страчено в Києві, а князь Федір Бельський утік до Москви. Ця подія стала сигналом для подальших переходів руських князів під владу Москви. Відносини між Литвою і Московською державою загострювалися.
1500 р. Під владу московського князя перейшли князі, яким належала більшість земель Чернігово-Сівершини. Це спричинило московсько-литовську війну, що тривала до 1503 р. і завершилася перемогою московського князя й укладенням мирного договору, що закріпив за ним право на Чернігово-Сіверські землі з 19 містами і 70 волостями. Чернігово-Сіверщину було поділено на повіти, очолювані воєводами. Земельні володіння місцевих князів ліквідовувалися.
|
|
|
1508 р. Між Литвою і Московським князівством було укладено "вічний мир”, який не задовольнив жодну зі сторін.
1512 — 1514 pp. Московсько-литовська війна, розпочата московським князем Василем III, яка завершилася приєднанням Смоленська до Московської держави.
1517 — 1522 pp. Чергова литовсько-московська війна, яку розпочала литовська армія на чолі з Костянтином Острозьким. Жодна зі сторін не досягла вирішальною успіху і Литва змушена була визнати перехід Смоленська під владу Москви.
До 1537 р. Велике князівство Литовське у війнах проти Московського князівства втратило майже третину своєї території, зокрема Чернігово-Сіверщину і Смоленськ .
Висновки
1. Землі України було завойовано іноземними державами, розчленовано на частини:
• до складу Литви ввійшли Волинь, Східне Поділля, Київщина, середнє Подніпров’я;
• до складу Польщі ввійшли Галичина, Холмщина, Західне Поділля;
• до складу Угорщини увійшло Закарпаття;
• до складу Молдовського князівства ввійшла Буковина;
• до складу Московської держави ввійшли землі Чернігово-Сіверщини.
2. Між українськими землями було втрачено економічні, політичні та культурні зв’язки.
3. Над українським населенням нависла загроза втратити свою етнічну самобутність, втратити свою культуру й асимілюватися з сусідніми народами.
4. Українську народність позбавляли можливості створити власну незалежну державу.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 1274; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!