Зміцнення позицій Вітовта і просування кордонів Великого князівства
Литовського до берегів Чорного моря.
Упродовж 60-90-х років XIV ст. швидко відновлювалося політичне життя в Київському князівстві, чому сприяла діяльність князя Володимира Ольгердовича. Він добився права карбувати власну монету й почав титулуватися як самостійний володар - «З божої ласки князь Київський». Бурхливо розвивалася Подільська земля. її першим удільним князем став Юрій Коріатович; формувалося Подільське князівство. Про розвиток Волинського князівства дбав Любарт. Аби домогтися зміцнення центральної влади, великий князь Вітовт у 90-х роках XIV ст. приступив до ліквідації удільних князівств.
Особливість приєднання українських земель до Литви полягала в тому, що воно відбувалося під гаслом звільнення від золотоор-динської залежності, без насильства, зі збереженням існуючих віри, мови, судочинства, традицій життя.
Зміцнення позицій Вітовта як великого князя Литовського не залишилось поза увагою польського уряду. У результаті польсько-литовських переговорів 11413 р. було укладено Городельську унію, умовами якої визнавалося право Литви на політичну самостійність. Однак це не задовольнило ту частину литовської знаті, що прагнула її повної незалежності. Зростало обурення білоруської й української знаті привілеями католиків. Тому після смерті Вітовта в 1430 р. вона без згоди Ягайла обрала великим князем його молодшого брата Свидригайла - особу дул<е вольову, хоробру й енергійну, але неврівноважену й жорстоку, посередніх здібностей політика й воєначальника. Він мав особливий дар психологічного впливу на людей, викликаючи в них захват і глибоку повагу: русичі «несли за нього голову під ворожий меч і катівську сокиру». Невдоволений захопленням поляками Західного Поділля, що належало йому, Свидригайло пішов на розрив із Польщею. Влітку 1431 р. під Луцьком відбулася битва його військ з польськими, в якій литовський володар зазнав невдачі. Проте боротьби не припинив. Тоді польський двір у серпні 1432 р. організовує переворот: великим литовським князем проголошується брат Вітовта Сигізмунд.
|
|
|
Українська й білоруська знать відмовилася визнати його владу й заявила про утворення Великого князівства Руського, яке очолив Свидригайло. До складу князівства ввійшли Київщина, землі Чернігівщини й Сіверщини. Волинь, Поділля, Смолеищина, Вітебщина й Полоцька земля. У воєнних діях почав брати гору Свидригайло. Занепокоєний Ягайло видає привілей про урівняння в правах православної знаті з католицькою, що підштовхнуло частину останніх до переходу на бік Сигізмунда. Трагічною для долі Великого князівства Руського стала битва 1 вересня 1435 р. на р. Швянті під Вількомиром (нині м. Укмерге в Литві), в якій військо Свидригайла зазнало жахливої поразки (полягли 13 і потрапили до полону 40 руських князів). Наступного року від Руського князівства відпали Смоленська, Полоцька й Вітебська землі. Таким чином, у середині 30-х років XV ст. цей осередок руської державності фактично припинив існування.
|
|
|
Після смерті Сигізмунда в 1440 р. великим князем обирається син Ягайла Казимир. Побоюючись нового повстання, правлячі кола Литви визнали Свидригайла великим князем удільного Волинського князівства й відновили удільність Київського князівства. Але ненадовго. Скориставшись смертю Свидригайла в 1452 р., Казимир ліквідував Волинське князівство, а в 1471 р. - Київське.
Повстання Свидригайла - останній збройний виступ знаті, спрямований на відродження Руської держави, зазнало повної невдачі.
Після ліквідації в 1393 р. удільності Подільського князівства Вітовт під тиском Ягайла погодився продати йому західну частину з містами Кам'янець, Смотрич, Бакота, Скала й Червоноград. У 1395 р. король передав Західне Поділля у спадкове володіння краківському воєводі. Після смерті останнього Ягайло викупив його й передав у володіння Свидригайлу. Довідавшись про смерть Вітовта, польські шляхтичі й кам'янецький єпископ захопили Кам'янець-Подільський та інші міста. Восени 1432 р. Сигізмунд, аби мати підтримку Польщі, передав їй Західне Поділля. У 1434 р. на його теренах утворюється Подільське воєводство, до складу якого згодом увійшли міста Меджибіж і Хмільник. У цьому воєводстві запроваджується такий самий устрій, як і в Руському воєводстві. Східне Поділля (розмежування проходило по р. Мурафі) залишалося у складі Литви.
|
|
|
Попри існуючі відмінності в політиці литовських і польських правлячих кіл щодо приєднаних українських земель її суть зводилась до одного: остаточної ліквідації залишків політичної самостійності та повної асиміляції населення.
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 335; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!