Завдання і запитання для самоконтролю
1. Прокоментуйте зміст узагальненої формули комунікативної культури (за Т.Чмут).
2. Якими комунікативними уміннями повинен володіти викладач вищого навчального закладу?
3. Охарактеризуйте комунікативні установки, необхідні для успішного педагогічного спілкування.
Індивідуальні творчі завдання
1. Прокоментуйте наступний історичний факт.
У 50-х роках минулого століття Г.С.Костюк, український психолог, академік, директор науково-дослідного інституту психології України (з 1945 по 1973 рік), на Всесвітньому конгресі в Женеві виголосив українською мовою 40-хвилинну доповідь з проблеми розвитку людини (із синхронним перекладом на англійську і французьку). Учасники конгресу уважно вислухали, а на другий день звернулися з проханням це раз прослухати доповідь, але вже без перекладу. Своє бажання вони аргументували наступним чином: “Хочемо почути чудову, мелодійну українську мову”. Український вчений виголосив доповідь ще раз.
2. Виконайте завдання письмово.
а) Запишіть декілька варіантів зауваження студенту, який запізнився на заняття.
б) Поясніть невстигаючому студентові, що він не справляється зі своїми навчальними обов’язками.
в) Висловіть прохання студентові прийти в неділю в університет і допомогти Вам по кафедрі.
Обговоріть варіанти відповідей у студентській групі.
Практикум
1. Дослідження особливостей мовлення з використанням методики «Карта контролю стану мовлення» (за К. Мілютиною) Методика побудована на самооцінці. Вона дає змогу оцінити індивідуальну схильність до мовної тривожності та контролювати і коригувати власну мовну поведінку.
|
|
|
Інструкція
Перед Вами список із 24 речень, що описують якісь емоційні стани людини в різних ситуаціях. Якщо Ви згідні з судженням, то біля цього речення поставте знак «+». Якщо висловлене судження Вас не стосується, поставте знак«-».
Текст опитувальника
1. Моя мова справляє гарне враження.
2. Мені легко розмовляти майже з усіма.
3. Мені просто дивитися на слухачів, коли я з ними розмовляю.
4. Мені важко розмовляти з моїм начальником або викладачем.
5. Навіть думка про необхідність говорити в громадському місці
мене лякає.
6. Деякі слова мені вимовляти важче, ніж інші.
7. Коли я говорю, то не думаю, як це в мене виходить.
8. Я легко можу підтримати розмову.
9. Моя мова інколи бентежить моїх співрозмовників.
10. Не люблю знайомити одну людину з іншою.
11. При обговоренні якогось питання в групі я часто запитую.
12. Мені легко контролювати свій голос, коли я говорю.
13. Мені неважко говорити перед групою.
14. Моя мова не дає змоги робити те, що мені подобається.
|
|
|
15. Коли я говорю, мене досить приємно слухати.
16. Іноді мені не подобається, як я говорю.
17. Коли я говорю, я завжди відчуваю себе цілком упевнено.
18. Я охоче спілкуюся тільки з деякими людьми.
19. Я говорю краще, ніж пишу.
20. Я часто нервуюся, коли говорю.
21. Мені важко розмовляти з новими людьми.
22. Я цілком упевнений у своїй мові.
23. Я хотів би, щоб моя мова була такою самою, як і в інших.
24. Я часто не можу відповісти, навіть коли знаю потрібну відповідь, оскільки боюсь заговорити.
Обробка й аналіз результатів
Порівняти індивідуальні відповіді з ключем і підрахувати кількість збігів, за кожен з яких Ви отримуєте 1 бал.
Ключ: 1) - , 2) -, 3) - , 4) +, 5) + , 6) + , 7) - , 8) - , 9) + , 10) + , 11) - , 12)-, 13)-. 14)+. 15)-. 16)+, 17)-, 18)+ , 19)-,20)+ ,21)+ ,22)-, 23)+ , 24)+ .
Показники понад 4-5 балів розцінюють як прогностичні, що свідчать про підвищену або високу мовну тривожність. Наприклад, ті, хто заїкається, показують результат 15-16 балів. Нульові показники чи надзвичайно низькі (1-2 бали) інтерпретують як результати завищеної самооцінки. Слід зазначити, що мовна тривожність значуще корелює із ситуаційною, а іноді навіть із загальною тривожністю, тому контроль і корекцію її слід проводити за допомогою різних видів тренінгу, зокрема й аутотренінгу, а також ретельної підготовки і постійної практики спілкування. У деяких випадках можна порекомендувати зміну виду діяльності, пов'язаної з інтенсивною мовною взаємодією.
|
|
|
2. На 3-ій парі група першокурсників прийшла на семінар з дисципліни «Вступ до фаху». Викладач через певні обставини не зміг з'явитися на заняття і попросив прийти на заміну магістранта.
Студенти одразу ж не сприйняли свого нового "викладача". Один із них сів за першу парту, витягнув мобільний телефон і почав демонстративно гратися з ним. Магістрант зробив зауваження студентові, але той ніяк не відреагував на це. Молодий викладач був розлючений і поставив цьому студентові двійку.
Як можна пояснити таку поведінку першокурсника?
Наскільки педагогічна доцільними були дії викладача?
Щоб Ви порадили б у цій ситуації молодому педагогові?
Міні-модуль 5.4. Лекторська майстерність викладача як необхідна умова забезпечення результативності навчально-пізнавальної діяльності студентів
…дар переконливої мови
є той самий, що і дар лікування,
бо лікування допомагає тілу,
а переконлива мова лікує душі…
Феофан Прокопович
Поняття лекторської майстерності
|
|
|
Педагогічна майстерність характеризує високий рівень педагогічної діяльності. А.С.Макаренко стверджував: “Педагогічна майстерність – це високе мистецтво навчання і виховання, що постійно вдосконалюється, доступне кожному педагогу, основу якого складають професійні знання, вміння і здібності.” Професійні знання викладача ВНЗ – це бездоганне знання змісту предмету, який він викладає, та його методики, знання психології і педагогіки, логіки, принципів, форм і методів навчання і виховання, знання індивідуально-психологічних особливостей студентів. Педагогічна майстерність ґрунтується на педагогічних здібностях, сутність яких можна розкрити схемою 8.
До цього слід додати побажання наявності почуття гумору, вміння швидко і адекватно реагувати на проблемні педагогічні ситуації та попереджувати конфлікти.
У викладацькій діяльності змістовність мовлення набуває виключного значення, адже одним з головних чинників ефективності навчання у вищій школі постає зміст інформації, що надходить від викладача до студента.
Особливості наукового стилю мовлення.
У навчальному процесі вищої школи, зазвичай, використовується науковий стиль мовлення, для якого характерними є такі риси як науковість, послідовність, доказовість, виділення головного, логічність, об’єктивність, узагальненість. У науковій мові головну роль відіграє правильне використання категоріально-термінологічного апарату наукової дисципліни.
Схема 8
Сутність педагогічних здібностей (за П.М. Щербанем)
З цих позицій вимоги до стилю мовлення викладача можна доповнити вимогами до комунікативних якостей культури мовлення, окреслених відомим педагогом і лінгвістом В.Головіним1:
· правильність – відповідність мови мовній нормі;
· точність – сувора відповідність слів предметам, що їх означають, явищам дійсності;
· чистота мови – мова, в якій немає елементів, чужих літературній мові та елементів, що відкидаються нормами моралі;
· виразність – особливості структури мови, що викликають увагу та інтерес слухача;
· доцільність – підбір та організація мовних засобів, що роблять мову такою, яка відповідає меті та умовам спілкування;
· багатство – різноманітність мовних засобів.
Для прикладу щодо багатства мови наведемо дані про кількість слів, які використовували у своїй творчості:
С.Єсенін – понад 18 тисяч;
Сервантес – понад 17 тисяч;
М.Гоголь – понад 10 тисяч.
Але про багатство мови свідчить не тільки кількість вживаних слів. "Молода була вже немолода", так охарактеризували Ільф і Петров наречену Остапа Бендера. Зіткнення різних значень слова у цьому висловлюванні породжує комізм: виникає гра слів, в основі якої їхня багатозначність.
Отже, мовлення, - це струнка система засобів спілкування, приведена в динаміку. А мова і мовлення підвладні різним впливам, зокрема, збідненню та забрудненню. Забруднюють мову діалектні слова, професіоналізми, простонародні слова, вульгаризми, мовні штампи, непотрібні слова. Нанизування їх в мові свідчить про бідність літературного словникового запасу.
Доцільність мови – це така організація мовних засобів, яка понад усе підходить для конкретної ситуації висловлювання, відповідає меті та завданням спілкування, сприяє установленню контакту між тим, хто говорить, та тим, хто слухає. Мова – це пов’язане ціле, і кожне слово в ній, будь-яка конструкція повинні бути цілеспрямовані, стилістично доцільні.
Точність і ясність мовлення - взаємно пов'язані. Точність надає мові ясності, а ясність є наслідком точності. Критерій точності висловлювання визначається і його правильністю. Слово повинне бути адекватне висловленому ним поняттю. Захоплення книжковими словами, вживання надуманих термінів стає причиною псевдо-науковості мовлення. Причиною неясності висловлювання може стати неправильний порядок слів у реченні. Яскравим прикладом подібного може бути речення: “Велосипед розбив трамвай”.
Дослідженнями А.П.Овчіннікової та С.К.Хаджирадєвої1 доведено, що змістовність мовлення залежить від багатьох умов, які впливають на різноманітність форм подачі матеріалу. Так, у газеті найчастіше представлені жанри з мінімальною інформативністю. Хронікальна інформація містить відповіді на три питання: що? де? коли? У більш розповсюдженій інформації можна знайти відповіді на більшу кількість запитань: хто? де? коли? чому? для чого? Можна сказати, що багатослів’я є недоліком мовлення незалежно від стилю та жанру. Зайві слова наносять шкоди інформативності мови, затінюючи головну думку висловлювання. Лаконізм, як і точність слововживання, виховується важко. Багатослів'я часто поєднується з пустослів'ям. "Наш командир ще за 25 хвилин до своєї смерті був живим" - ця фраза із пісні, складеної солдатами французького маршала Ля Паліса, який загинув у 1525 році. Від його імені і виник термін "ляпалісіада", зміст якого окреслений попередньою фразою.
Педагогу-оратору слід знати, що багатослів'я може набувати форми плеоназму - надлишку. Плеоназмом називається вживання у вимові близьких за змістом і тому зайвих слів (“головна суть”, “темний морок”, “передчувати заздалегідь” тощо). Однак до плеоназму іноді вдаються спеціально: “думав довгу думку”, “сум-нудьга”. Різновидом плеоназму є тавтологія - повторне позначення іншими словами вже названого поняття (“запитати питання”, “незвичайний феномен”, “мізерні дрібниці”, “юний вундеркінд”). Тавтологія свідчить про те, що той, хто говорить, не розуміє точного смислу запозиченого слова.
Важливою умовою лекторської майстерності викладача є стислість мовлення. Вживання складних речень - характерна ознака книжкових стилів. При усному викладі лекції бажано використовувати більш прості речення, однак міркування філософського характеру потребують ускладненого синтаксису.
Лектор в аудиторії повинен турбуватися про те, щоб мова не порушувала логічних законів1. Зокрема, закону тотожності: предмет думки в межах одного міркування повинен залишатися незмінним. Закон вимагає, щоб у процесі міркування одне знання про предмет не замінювалось іншим. Цей закон спрямований проти такого недоліку в мові як невизначеність, неконкретність міркувань. Ці недоліки стають причиною такої помилки як "заміна тези": почавши говорити про одне, у процесі міркування людина непомітно для себе починає говорити про щось інше.
Закон протиріччя: не можуть бути одночасно істинними два висловлювання, одне з яких стверджує, а інше заперечує те ж саме і в той же час.
Закон виключення третього: якщо є два протилежних одне одному судження про предмет, то одне з них істинне, а інше - ні, між ними не може бути середнього, тобто такого судження, яке було б істинним у тому ж відношенні.
Закон достатнього обґрунтування: для того щоб визнати судження істинним, слід обґрунтувати свою точку зору, потрібно довести істинність висунутих положень, послідовність та аргументованість висловлювань. Вага доказів покладається на того, хто стверджує.
Мистецтво володіння студентською аудиторією
Якщо абстрагуватися від педагогічної теорії і звернутися до педагогічної практики, то однією з найбільш актуальних проблем, котрі хвилюють викладачів вищої школи, є проблема формування лекторської майстерності, в структуру якої входить уміння володіти студентською аудиторією. Тому одним з першочергових завдань, які слід вирішити молодому викладачеві, – є створення позитивного враження на слухачів. Зазначимо, що 7% першого враження сформує те, як говорить викладач; 38% - що він говорить; 55% - як він виглядає. На схемі 9 запропонована класифікація знакових систем передачі інформації викладачем, яку слід урахувати в практичній діяльності.
Схема 9
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 233; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!