ТЕМА 7. КУЛЬТУРА У СУСПІЛЬНІЙ СИСТЕМІ. СОЦІОЛОГІЯ КУЛЬТУРИ

7.1. Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та
функції культури.

Предмет та основні напрямки соціології культури.

7.3. Поняття субкультури, контркультури, елітарної та масової
культури.

Культура як об'єкт соціального пізнання. Складові та функції культури

Термін „культура" латинського походження і першопочатково означав „обробіток землі та її культивування". Пізніше цим терміном почали позначати усі зміни в навколишньому середовищі, що здійснюються і створюються людьми.

У соціології під культурою у широкому змісті слова розуміють особливу сукупність засобів, способів, форм, зразків взаємодії людей із середовищем існування, які виробляються для підтримки певних структур діяльності і спілкування. У вузькому значенні культура трактується як система цінностей, переконань, зразків і норм поведінки, які властиві певній групі людей.

Розрізняють дві основні форми культури: матеріальну і духовну. Матеріальна культура включає фізичні об'єкти, що створені людськими руками {знаряддя праці, житлові будинки, книги, прикраси), іх називають артефактами. Артефакти завжди мають певну цінність для людини, певне символічне значення, виконують певні функції. Духовна включає нематеріальні об'єкти, створені інтелектуальною діяльністю людини. Ці об'єкти існують у свідомості людини, підтримуються людським спілкуванням, але до них не можна доторкнутись.

Як складне і багатогранне явище культура вивчається багатьма науками. Політологія вивчає політичну культуру, економіка - культуру виробничої діяльності, праці. Соціологія має свій об'єкт і предмет вивчення. її цікавить культура як система явищ, процесів, відносин, що є результатом соціальної взаємодії і якісно відрізняють людину від іншого живого світу, культура як соціальний механізм взаємодії особистостей, соціальних груп і суспільства з навколишнім середовищем, механізм, що допомагає їм співіснувати, зберігати свою цілісність, притаманні їм цінності, переконання, традиції, норми поведінки, спосіб життя. З позиції соціології виділяють і три основні сфери людської культури:

1 - ставлення людини до навколишньої природи;

2 - ставлення однієї людини до іншої;

3 - ставлення людини до самої себе.

вагоміший у конкретній ситуації. Тобто, існує не тільки ієрархія соціального статусу, а й ієрархія соціальних ролей, і кожна особа вибудовує піраміді своїх переваг.

Сукупність соціальних ролей, що їх виконує особа, відображає ті суспільні відносини і соціальні зв'язки, в які вона включена в суспільній системі. Ціннісні орієнтації виступають, з одного боку, як конкретні прояви ставлення особи до навколишнього соціального середовища, а з другого - як система настанов, що регулюють поведінку людини в реальному конкретному випадку.

Література

Піча В.М. Соціологія: загальний курс. Навчальний посібник для студентів вищих закладів України.- К.: Каравела, 1999.

Современная западная социология. Словарь.- М., 1990.

Сорокин П. Человек. Цивилизация. Общество. Пер. с англ.- М., 1992.

Социология культуры: Методолгия и методика социологического исследования. - М., 1988.

Соціологія. Курс лекцій/За ред. В.М.Пічі.- К.,1996.

Соціологія: короткий енциклопедичний словник. Під заг. ред. В.І.Воловича. - К., 1998.

Соціологія: Підручник / За заг. ред. В.П.Андрущенка, М.І.Горлача. - Харків-Київ, 1998.

Теорія та Історія світової та вітчизняної культури. Курс лекцій, - К., 1992.

ТЕМА 9. СОЦІАЛЬНА ВЗАЄМОДІЯ ТА СОЦІАЛЬНИЙ КОНТРОЛЬ. ПРИЧИНИ І ВИДИ ДЕВІАНТНОЇ ПОВЕДІНКИ

Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю.

Поняття девіантної поведінки.

9.3. Причини девіацій. Підходи до вивчення причин
девіантної поведінки.

Поняття соціальної взаємодії та соціального контролю

Соціальна взаємодія - це така форма спілкування осіб, соціальних спільностей, верств, угруповань, за якою систематично здійснюється їх вплив один на одного, реалізується соціальна дія кожного з партнерів, досягається пристосування дій одного до дій іншого,

спільність у розумінні ситуації, сенсу дій і певний ступінь солідарності або згоди між ними.

Соціальна взаємодія буває випадковою, тимчасовою, приходжою і

Соціальні зв'язки між людьми утворюються на основі реалізації ними соціальних функцій, що ставлять своєрідні доручення на реалізацію певного роду занять у суспільних відносинах (функція вчителя, інженера, батька, сина та ін.). Виконувані функції характеризують становище людей в соціальній структурі суспільства. Про соціальні функції судять не по тому, що людина має робити, а по тому, які наслідки для інших людей і для суспільства мають дії. Якщо ж людина виконує функції всупереч її здібностям, намаганням, тобто, робить все протилежне, то це уже є дисфункція.

Для реалізації конкретних соціальних функцій на людину покладаються суспільством або державою певні обов'язки і надаються певні права. Поняття соціальної ролі стосується таких ситуацій взаємодії соціального, коли регулярно і тривалий період відтворюються певні стереотипи поведінки. Конкретні індивіди виступають у багатьох ролях; отже, роль є лише окремо взятий аспект цілісної поведінки. З поняттям ролі тісно зв'язані такі поняття, як інституціоналізовані рольові чекання (аспектації), рольовий конфлікт, рольова напруженість, рольовий набір, адаптація до ролі та ін. Роль визначається як нормативно регулююча на основі загальноприйнятих цінностей поведінка, невід'ємний компонент соціальної структури.

Досить певною поведінковою характеристикою особи є соціальна роль, що відображає динамічний аспект соціального статусу. Рольові вимоги закріплюються в рекомендаціях, порадах, правилах, положеннях закону і моралі.

Соціальний статус особи залежить не тільки від матеріальних, соціальних і духовних умов, створених у суспільстві але й від того, наскільки ці умови освоєні особою, від її свідомості, культури, активності та ін. Статусно-рольові особливості особи характеризують рівень її включеності в соціальне середовище. Цей особистісний параметр визначає міру входження людини в систему соціальних потреб, норм, прав, обов'язків і очікувань, що зв'язані з певним статусом та сферами життєдіяльності. Соціальний статус особистості визначає міру включеності особи в життєдіяльність суспільства і є мірою її участі в житті суспільства. Значення соціальних ролей полягає не тільки в тому, що вони виступають засобом пристосування до навколишньої дійсності, своєрідним інструментом входження в суспільні відносини, а й тому, що соціальні ролі є засобом самоутвердження особи, розкриття її творчого потенціалу. Багатоплановий комплекс соціальних ролей особи, що проявляється в певній рольовій поведінці, створює змістовну характеристику особи, тобто характеризує її з точки зору того, яке становище в соціальному середовищі особа займає.

Проте багатоманітність соціальних ролей часто породжує і внутрішні конфлікти особи, які називаються рольовими, і часто виступають як боротьба мотивів діяльності. Перемагає той мотив, що

Культура формується як важливий механізм взаємодії людей, що допомагає людям жити у своєму середовищі, зберігати єдність та цілісність суспільності.

Культура не набувається біологічним шляхом, а кожне покоління відтворює її і передає наступним поколінням. Цей процес є основою соціалізації: в результаті засвоєння цінностей, вірувань, норм, правил відбувається формування особистості та регулювання її поведінки.

Важливою проблемою соціології є оцінка людьми іншої культури. Досить часто людина оцінює іншу культуру через призму своєї власної. Така позиція називається етноцентризмом. Етноцентризму протистоїть культурний релятивізм, який проголошує абсолютну самобутність будь-якої культури. Відповідно, будь-яку культуру можна зрозуміти тільки у її власному контексті і тільки тоді коли вона розглядається в усій цілісності.

Основними структурними елементами культури є :

1 - система цінностей і норм. Цінності відображають соціальне та
культурне значення матеріальних чи духовних явищ, предметів для
задоволення потреб людини. Соціальні норми - правила поведінки,
стандарти, які регулюють поведінку людей, суспільне життя у
відповідності з цінностями певної культури.

2 - соціокультурні зразки поведінки, закріплені в обрядах,
звичаях і традиціях. Обряди - це сукупність символічних стереотипних
колективних дій, що втілюють у собі певні соціальні ідеї, уявлення, норми
і цінності, що викликають певні колективні почуття. Звичаї - форма
соціальної регуляції діяльності та відносин людей, які відтворюються у
певному суспільстві, соціальній спільності або групі І є звичними для їх
членів. Звичаї - це неписані правила поведінки. Традиції - це елементи
соціальної і культурної спадщини, що передаються із покоління у
покоління та зберігаються у певній спільноті протягом довгого періоду
часу.

3 - мова - це форма збереження і передачі людського досвіду.
Спільна мова сприяє формуванню почуття групової єдності.

Функції культури:

- гуманістична - полягає у розвитку творчого потенціалу людини у
всіх формах її життєдіяльності;

- пізнавальна - культура є засобом пізнання і самопізнання
суспільства, соціальної групи та окремої людини;

- інформаційна - культура забезпечує трансляцію соціального
досвіду;

- комунікативна - той чи інший тип культури є зразком соціального
спілкування;

- ціннісно-орієнтаційна - культура створює певну систему
координат;

- культура виступає регулятором

- нормативно-регулююча соціальної поведінки людини.

Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 342; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 24 25 26 27 282930 31 32 33 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!