Журналістські розслідування «Економічної правди»

 

Давайте розглянемо одне із розслідувань «Економічної правди», публікація якого припала на 12 вересня 2012 року і ‘героєм’ якого став Віктор Янукович.[8]

 «5 мільярдів для "сім'ї"?»

 

Вже багато років найбільшим гравцем на ринку залізничних транспортних перевезень є донецька компанія "Лемтранс".

Більше того, вона володіє майже половиною акцій створеної державою компанії "Укртранслізинг", яка свого часу отримала близько 20% пересувного складу "Укрзалізниці". В тому числі, завдяки рішенням урядів колишнього прем'єра та нинішнього президента Віктора Януковича.

Очевидним і беззаперечним був той факт, що "Лемтранс" входить до сфери впливу найбагатшої людини України Ріната Ахметова.

Однак, досліджуючи успіхи "Лемтрансу","Українська правда" виявила зв’язки цієї фірми з людьми та компаніями, що розбудовували та охороняли красу і гордість Віктора Януковича – резиденцію Межигір'я.

Здавалося б, мати фірму, що завдяки державі отримує тепер мільярдні прибутки, більш ніж достатньо для спокійного життя. Однак схоже, що тепер дехто вирішив витягнути з "Укрзалізниці" ще кілька державних мільярдів. І всі шляхи знову ведуть в Межигір'я.

На початку вересня у Віcнику державних закупівель з'явилася інформація про черговий грандіозний тендер, проведений одним з державних підприємств, що входить до складу української "держави в державі" – "Укрзалізниці".

Так ДП "Український державний центр з експлуатації спеціалізованих вагонів", воно ж -"Укрспецвагон", 28 серпня уклало угоду з ТОВ "Прем'єр Лізинг" на постачання до кінця року 3 тисяч вантажних піввагонів на умовах лізингу.

Ця закупівля обійдеться державному підприємству у 3 мільярди 60 мільйонів гривень.

Як зазначало видання "Наші гроші", вагони вантажопідйомністю від 70 тон придбано по 1,02 мільйона гривень. "Це майже вдвічі дорожче від вартості вагонів, які цього року купувало ТОВ "Лемтранс" також з використанням лізингових схем", - йшлося у публікації.

Конкурентом невідомого "Прем'єр Лізингу" було ТОВ "Укррослізинг", засновником якої є кіпрська компанія "Укррослізинг сайпрус лімітед". Директором останньої фірми є Світлана Жукова, також відома як керівник фірми "ВТБ-лізинг", що входить в групу російського "Внєшторгбанка". Втім, росіяни програли.

На цей тендер також подавав заявку "Укртранслізинг", 49% якого належить компанії "Лемтранс", до якої, судячи з нашого розслідування, мають відношення Рінат Ахметов та Віктор Янукович. Однак заявка таких поважних людей була відхилена з формальних підстав.

Та ж саме історія трапилася наступного дня – 29 серпня. Цього разу державний Дарницький вагоноремонтний завод" закупив у лізинг 2 тисячі піввагонів на суму 2 мільярда 40 мільйонів гривень. Знову були ті ж конкуренти-росіяни, а заявку "Укртранслізингу" відхилили з формальних причин.

Кому ж пощастило залишити позаду росіян, президента та найбагатшу людину країни і забрати "джек-пот" у 5 мільярдів?

Як зазначається у витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб, "Прем'єр Лізинг" має статутний капітал у 1 мільйон гривень та зареєстрований у Києві на вулиці Горького, 97.

Власником і директором цієї фірми є житель селища Білокуракине Луганської області Анатолій Герасименко.

Складно повірити в те, що у невідомого бізнесмена з селища Білокуракине десь завалялися тисячі піввагонів, які він більш ніж вигідно продав державі.

За юридичною адресою фірми, що уклала з державою мільярдні угоди, знаходиться звичайний багатоквартирний будинок. Жодної вивіски або хоч якогось натяку на фірму "Прем'єр Лізинг" за офіційною адресою знайти не вдалося.

 

 

"Українська правда" вирішила розібратися, хто ж насправді стоїть за "Прем'єр Лізингом". Далі ми наведемо низку фактів, які підтверджуються документами і даними системи розкриття інформації Держкомісії з цінних паперів, а висновки робіть самі.

Допомога юристів

У офіційній "біографії" фірми-переможця зачепитися за щось важко. Встановити зв'язки Анатолія Герасименка з сильними світу цього нам не вдалося, а за адресою "Прем'єр Лізингу" зареєстровані ще десятки фірм.

Однак у держреєстрі зазначений контактний телефон постачальника вагонів - київський номер 581-52-91.

 

 

За допомогою інтернет-пошуковика можна легко встановити, що це номер юридичної компанії "Стайлінг", зазначений в неї на сайті.

Там же можна прочитати, чим саме займається ця фірма:

"Компанія Стайлінг займає особливу нішу на ринку юридичних послуг. Уже сім років ми проводимо державну реєстрацію підприємств усіх форм власності в органах місцевого самоврядування, районних податкових інспекціях і всіх фондах соціального страхування. Також ми надаємо в оренду юридичні адреси для реєстрованих організацій і здійснюємо повне поштове обслуговування наших клієнтів".

Тобто "Стайлінг" є звичайним реєстратором, який реєструє та супроводжує діяльність найрізноманітніших фірм та фірмочек. Однак логічно припустити, що "вести" компанію, яка виграватиме мільярдні державні тендери, не довірили б абикому.

На тому ж сайті можна знайти низку документів щодо діяльності "Стайлінгу". Зокрема, звіти про фінансові результати, реквізити та аудиторський висновок.

У цих файлах міститься немало цінної інформації. Наприклад, головний бухгалтер фірми має прізвище та ініціали Герасименко В.Є. Таке ж прізвище має власник та директор "Прем'єр Лізингу". Щоправда, звати його Анатолієм Анатолійовичем.

Також з документів випливає, що існує дві споріднені юрособи - ТОВ "Юридична компанія "Стайлінг" та ТОВ "Консалтингова компанія "Стайлінг". Обидві вони зареєстровані за однією адресою у місті Ірпінь під Києвом.

Опубліковані на сайті звіти відносяться саме до консалтингової компанії. А у файлі "Нові реквізити" зазначені дані "Юридичної компанії "Стайлінг", і такий самий телефон, як у "Прем'єр Лізингу".

 

У аудиторському висновку зазначено, що засновниками обох компаній "Стайлінг" є Данкевич Богдан Мирославович.

Дослідження персони Богдана Данкевича та компанії "Стайлінг" за допомогою того ж пошуковика дозволили встановити, що вони мають відношення до низки інвестиційних фондів.

Зокрема, Данкевич є керівником фонду "Стандарт Кепiтал", що, за даними системи SMIDA, належить кіпрській фірмі "Рiєтум Файненс Лiмiтед".

 

Також Данкевич і "Стайлінг" виступили засновниками фонду "Домiнанта", інформацію про який також можна знайти у SMIDA.

Цікаво, що контактною особою фонду "Стандарт Кепітал" та фонду "Домінанта", що вказана у тій же системі SMIDA, є одна й та ж людина з однаковим номером телефону - Лютий Володимир Олександрович.

У звіті за 2010 рік зазначається, що "Домінанту" заснували ТОВ "Консалтингова компанiя "Стайлiнг", Данкевич Богдан Мирославович і Нiкiфоров Дмитро Юрiйович. Останнім належало 0,005% фонду.

 

 

У 2009 році 96,9% "Домінанти" мало ТОВ "Професiйний Лiзинг". Цікавий збіг, враховуючи причину розслідування - закупівлю вагонів в лізинг у компанії "Прем'єр Лізинг".

За нашою інформацією, зараз ТОВ "Професійний Лізинг" належить ПАТ "Фінанс", мажоритарним акціонером якого, зокрема, є віргінська фірма "Найленд Юнiон Лтд". Останню пов'язують з ім'ям одного з олігархів Партії регіонів Василя Хмельницького.

У 2009 ж році "Професійний лізинг" належав ТОВ "КУА "Холдинг Груп". Ця ж фірма є управляючою компанією фонду "Домінанта".

А далі буде найцікавіше. У першому кварталі 2010 року змінився основний власник "Домінанти". 94,4% фонду перейшло…ТОВ "Танталіт".

Так, тому самому "Танталіту", який є номінальним власником резиденції Віктора Януковича "Межигір'я". Тому самому "Танталіту", у якого президент формально орендував кабінет з настільною лампою за 80 тисяч гривень.

Тут варто нагадати ще одну історію. Як писала "Українська правда", зв'язка компанії "Укртранслізинг" та її мажоритарного акціонера "Лемтранс" є найбільшим оператором лізингових послуг країни.

Істотною часткою "Лемтрансу" володіє фірма "СПС-Груп", директором якої є Віктор Різанов. Ця людина працює охоронцем у тому ж "Межигір'ї". Коло замикається.

Зараз же "Танталіту" належить 31,4% фонду "Домінанта". Ще 14,2% - ТОВ "Фiнансова компанiя "Кросс Капiтал" з міста Макіївка Донецької області. Ця компанія також заслуговує уваги.

"Кросс Капітал" має більше 75% акцій Макіївського комбінату комунальних підприємств. Згідно з даними системи SMIDA, з квітня 2008 року по квітень 2012 року головою ревізійної комісії цього підприємства працював Максим Михайлович Шишлов.

Наразі він звільнений. У квітні цього року цю посаду обійняла Шишлова Олександра Володимирівна.

Однак у звіті комбінату за 2011 рік вказана й інша посада Шишлова - головний бухгалтерНАК "Надра України".

У повідомленні про його призначення головою ревізійної комісії у квітні 2008 року зазначається, що до того Шишлов працював директором департаменту фінансових інвестицій НАК "Надра України".

 

 

Як відомо, у кінці 2007 році саме НАК "Надра України" запустила схему відчуження резиденції "Межигір'я", яка раніше перебувала у власності саме цієї державної компанії.

"Без-по-ня-ті-я"

Коротко історія виглядає наступним чином: держпідприємство "зливає" 5 мільярдів "прокладці", яку веде юридична фірма, пов'язана з фондом номінального власника "Межигір'я".

 

 

Ми навели лише набір фактів. Юридична фірма "Стайлінг" цілком може обслуговувати кого завгодно. Але чи бувають такі збіги?

Кореспондент "Української правди" зателефонував за номером, з якого почалося розслідування, і попросив покликати керівника "Прем'єр Лізингу" Анатолія Герасименка.

Було б цікаво почути історію успіху цього загадкового бізнесмена, якому держава заплатить 5 мільярдів гривень.

Однак жіночка, що відповіла на дзвінок, навіть не знала цього прізвища. Відбувся наступний діалог:

- Герасименка Анатолія Анатолійовича можна почути?

- Кого-кого?

- Герасименка Анатолія Анатолійовича.

- Яке підприємство потрібно вам?

- ТОВ "Прем'єр Лізинг".

- А хто їх питає?

- Це інтернет-видання "Українська правда".

- Дивіться, це їхня юридична адреса, шукайте інші номери телефонів.

- А як з ними зв'язатися?

- Без-по-ня-ті-я.

- Що ви кажете?

- Не знаємо.

- А "Юридична компанія "Стайлінг"?

- А хто вам потрібен?

- Данкевич Богдан Мирославович.

- Немає в нас такого вже.

- А це "Юридична компанія "Стайлінг"?

- Так.

Інші контакти "Прем'єр Лізингу" годі й шукати. Видається, що Анатолія Герасименка з селища Білокуракине ніколи почути й не вдасться.

Але, очевидно, ще не раз доведеться почути президента Віктора Януковича, який розповість про досягнуту стабільність та наполегливу боротьбу з корупцією.»

 

Виходячи із даної статті, це, що називається, справжнє журналістське розслідування. Тут є і ціль, і факти, і підтвердження, і робота з документами, і висновки, все, що має бути у повноцінному журналістському розслідуванні.

А тепер давайте розглянемо одне із нещодавніх розслідувань про проект «Panama Papers»[9], проведене «Економічною правдою».

«Як з'явилися Panama Papers: про проект, анонімів та об'єкти розслідування»

 

«Более года назад анонимный источник связался с Süddeutsche Zeitung (SZ) и представил шифрованные внутренние документы о Mossack Fonseca, панамской юридической фирме, которая продает анонимные оффшорные компании по всему миру.

Эти оболочки фирм позволяют их владельцам прикрыть свои деловые отношения и оставаться в тени.

В последующие месяцы, количество документов продолжало расти за пределы первоначальной утечки. В конечном счете, SZ приобрела около 2,6 терабайт данных, что сделало данную утечку крупнейшей, из всех, с которыми журналисты когда-либо работали. Источник не хотел ни денежной компенсации, ни ничего другого взамен, кроме нескольких мер безопасности.

Данные дают редкую возможность проникновения в мир, который может существовать только в тени.

Они показывают, как глобальная индустрия, во главе с крупными банками, юридическими фирмами и компаниями по управлению активами тайно управляет владениями в мире богатых и знаменитых: от политиков, чиновников ФИФА, мошенников и наркокурьеров до знаменитостей и профессиональных спортсменов.

Усилия группы

Süddeutsche Zeitung решили проанализировать данные , сотрудничая с Международным консорциумом журналистов-расследователей (ICIJ). ICIJ уже координировал исследования для прошлых проектов, в которые SZ также был вовлечен, среди них Offshore Leaks, Lux Leaks, и Swiss Leaks.

В своем роде Panama Papers является крупнейшим международным сотрудничеством. За последние 12 месяцев около 400 журналистов из более чем 100 организаций, средств массовой информации в более чем 80 странах приняли участие в исследовании документов.

К их числу относятся команды из Guardian и BBC в Англии, Le Monde во Франции, и La Nación в Аргентине. В Германии журналисты SZ сотрудничают со своими коллегами из двух общественных СМИ - NDR и WDR. Журналисты из швейцарского Sonntagszeitung и австрийского еженедельника Falter также работали над проектом, как и их коллеги из австрийской ORF.

Международная команда встречалась в Вашингтоне, Мюнхене, Лиллехаммере и Лондоне, чтобы наметить исследовательский подход.

Данные

Panama Papers включают в себя около 11,5 миллиона документов – это больше, чем в общей сложности было на Wikileaks Cablegate, Offshore Leaks, Lux Leaks, и Swiss Leaks. Данные в первую очередь включает в себя электронную почту, PDF-файлы, файлы фотографий и выдержки из внутренней базы данных Mossack Fonseca. Они охватывает период, с 1970 годов до весны 2016 года.

 

 

Кроме того, журналисты перепроверили большое количество документов, в том числе копии паспортов.

Около двух лет назад, осведомитель уже продал внутренние данные Mossack Fonseca немецким властям, но набор был намного старше и меньше по масштабу: если тогда он заявил про несколько сотен оффшорных компаний, то Panama Papers содержат данные о 214 тысячах компаний.

Тогда немецкие следователи обыскали дома и офисы около 100 человек. Commerzbank также был обыскан. В результате, Commerzbank, HSH Nordbank и Hypovereinsbank согласились выплатить штраф в размере около 20 миллионов евро. Другие страны также получили данные от источника, среди них США, Великобритания и Исландия.

Система

Данные, структурированы следующим образом: Mossack Fonseca создали папку для каждой оболочки фирмы. Каждая папка содержит электронные письма, контракты, стенограммы, и отсканированные документы. В некоторых случаях существует несколько тысяч страниц документации.

Во-первых, данные необходимо было систематизировать, чтобы сделать возможным поиск через это море информации. С этой целью, Süddeutsche Zeitung использовали Nuix – ту же программу, с которой работают международные расследователи.

Süddeutsche Zeitung и ICIJ загрузили миллионы документов с высокопроизводительных компьютеров. В программе применяется оптическое распознавание символов (OCR) для преобразования данных в машиночитаемые и легкие для поиска файлы.

Это позволило превратить изображения - например, отсканированные документы с подписанными контрактами - в доступный для поиска текст. Это был важный шаг: он позволил журналистам прочесать большую часть утечки с помощью простого алгоритма поиска, аналогичного Google.

Журналисты составили списки важных политических деятелей, международных преступников, а также хорошо известных профессиональных спортсменов. Цифровая обработка позволила затем искать утечку среди имен в этих списках. В течение всего нескольких минут мощный алгоритм поиска сравнил списки с 11,5 миллионами документов.

 

Исследование

Для каждого найденного имени, в отношении которого был начат подробный процесс расследования, были поставлены следующие вопросы: какова роль этого человека в структуре компаний? Откуда берутся деньги? Где это происходит? Является ли эта структура законной?

Вообще, владение оффшорной компанией не является незаконным само по себе. На самом деле, создание оффшорной компании можно рассматривать как логический шаг для широкого спектра бизнес-операций. Тем не менее, Panama Papers наглядно показывает, что сокрытие личности истинных владельцев компаний было главной целью в подавляющем большинстве случаев.

С самого начала у журналистов была задача обнаружить именно владельцев.

Поставщики оффшорных компаний - среди них банки, юристы и инвестиционные консультанты - часто держат имена своих клиентов в тайне и используют доверенных лиц. В свою очередь, доверенные лица приводят к главам государств, важным чиновникам и миллионерам.

Во время проекта журналисты сотрудничали друг с другом, чтобы исследовать тысячи потенциальных клиентов: они изучали доказательства, контракты, общались с экспертами.

Среди клиентов Mossack Fonseca есть преступники и члены различных мафиозных групп. Документы также разоблачают взяточничество, скандальность и коррумпированность глав государств и правительств.

Предполагаемые оффшорные компании двенадцати действующих и бывших глав государств составляют одну из самых захватывающих частей утечки – в них есть связь с главами государств, а также с членами их семей, ближайших советников и друзей.

Панамская юридическая фирма среди своих клиентов также насчитывает почти 200 политиков со всего мира, в том числе ряд министров.

Компания

В центре всех этих историй стоит Mossack Fonseca – панамский поставщик оффшорных компаний с десятками офисов по всему миру. Он продает свои оболочки фирм в таких городах, как Цюрих, Лондон и Гонконг.

Клиенты могут приобрести анонимную компанию всего за 1000 долларов США. Тем не менее, за эту цену можно приобрести просто пустую оболочку. За дополнительную плату Mossack Fonseca предоставляет фиктивного директора и, при желании, утаит истинного акционера компании.

Результатом является оффшорная компания, чья истинная цель и структура собственности зашифрована извне.

Эти документы дают детальное представление о том, как Mossack Fonseca обычно участвует в предпринимательской деятельности, которая потенциально нарушают закон, и в дополнение, пособничает в уклонении от уплаты налогов и отмывании денег.

О Süddeutsche Zeitung

Центральный офис находится в Мюнхене, Süddeutsche Zeitung (SZ) является одной из ведущих газет Германии. SZ имеет общую аудиторию 4,4 миллиона своих печатных и интернет-СМИ. Его команда журналистов-расследователей насчитывает пять человек, трое из которых являются членами Международного консорциума журналистов-расследователей (ICIJ).

Süddeutsche Zeitung завоевала ряд престижных наград за научно-исследовательскую работу. Ее команда сотрудничает с другими организациями средств массовой информации по ряду проектов, в том числе Offshore Leaks, Lux Leaks, и Swiss Leaks, которые ICIJ скоординировали.

В начале 2015 года анонимный источник начал посылать данные Süddeutsche Zeitung по Mossack Fonseca. Это положило начало проекту Panama Papers.

Опубліковано наSüddeutsche Zeitung ».

Як і попереднє розслідування, тут також наявні усі якості журналістського розслідування. Ось тільки в ньому є й один недолік, досить грубий, це розслідування було підкріплене відеороликом[10], але це відео повністю англійською мовою. Некоректно в українському виданні вставляти англомовний ролик у ході розслідування, адже не усі українські користувачі інтернету знають англійську мову. Ця помилка може негативно відобразитись на усьому матеріалі загалом.

Та не заважаючи на це, цей матеріал один із сотень, а то і тисяч розслідувань «Української правди» та підпорядкованих їй видань, які виконані бездоганно і зайвий раз підтверджують високий статус цього видання.

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Зараз журналістські розслідування один з найбільш затребуваних жанрів серед усієї журналістики, яка є. Його функціональність полягає у тому, що воно вистежує, аналізує, оприлюднює складні моменти та проблемні ділянки у суспільстві. Звісно, за радянських часів все було інакше, але чим далі ми просуваємось, тим більше виникає потреба у розслідуваннях, чим сильніше суспільство хоче щось змінювати у своїй країні, тим більший попит на журналістські розслідування. Події «Помаранчевої революції» та «Майдану» лише зайвий раз це підтвердили. Є лише одна ‘невеличка’ проблема, людей, котрі хотіли б займатись такою діяльністю дуже мало.

· У ході аналізу журналістських матеріалів видання «Українська правда», ми дослідили декілька масштабних економічних та політичних розслідувань:
1. Реструктуризація активів Roshen Петром Порошенко та створення трьох офшорів;
2. Причетність Януковича до присвоєння 5 мільярдів гривень за рахунок фірми;
3. Про проект «Panama Papers».

На підставі проведеного нами аналізу , можна зробити висновок, що «Українська правда» не лише висвітлює важливу інформацію, непомітну звичайній людині, а й робить це, підтверджуючи усі факти різноманітними доказами. · На завершення відмітимо, що:
1. Інтернет-видання «Українська правда» розвивалась досить швидкими темпами і за 5 років роботи перейшла на самоокупність;
2. Це видання було і залишається одним із провідних на українському ринку інтернет ЗМІ серед журналістських розслідувань;
3. Воно є незалежним, що гарантує висвітлення лише достовірної інформації, без натяку на “вигоду”, і виключає факт фальсифікації інформації, бо “комусь так треба”;
4. За час існування «Української правди», видання виконало колосальну роботу у просуванні жанру журналістських розслідувань в Україні. Практична значущість нашого дослідження полягає у потребі подальшого розвитку такого жанру журналістики як «журналістські розслідування». У наш час, за наявності потужної корупційної системи у владі, за наявності «тіньових» схем у роботі компаній, які мають відношення до не доброчесних політиків, необхідність у журналістських розслідуваннях дуже висока, адже кому як не людям, які цим займаються, піднімати нашу країні на більш цивілізований рівень розвитку.

 

 

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. Ахмадулин Е.В. Основы теории журналистики: учеб. пособие/Е. В. Ахмадулин. – Ростов н/Д: Феникс, 2009. –350 с.
2. Балуев С. Журналистсткое расследование: История метода и современная практика / Под общ. ред. А.Д. Константинова. - СПб.: "Издательский Дом "Нева""; М.: "ОЛМА-ПРЕСС", 2003. - 408 с.
3. Берлин М. Краткое руководство по проведению журналистского расследования. М., 1989. С. 12.
4. Владимиров В. М. Основы журналистики в понятиях и комментариях. – Луганск: Изд-во Восточноукраинского гос. ун-та, 1998. – 134 с.
5. Вайшенберг З. Новинна журналістика / Зігфрид Вайшенберг. – К.: Академія Української Преси, 2004. – 263 с.
6. Дзялошинский И.М. Журналист и информация. //Право знать. 1999. №11. С.3.
7. Есин Б.И. Русская журналистика 70-80 годов XIX века, 1963.
8. Здоровега В.Й. Вступ до журналістики: конспект лекцій /В. Й. Здоровега. – Львів: Вища школа, 1975. – 111 с.
9. Здоровега В. Й. Теорія і методика журналістської творчості: підруч. – 2-ге вид., перероб. і доповн. – Львів: ПАІС, 2004. – 268 с.
10. Карпенко В. Журналістика: основи професіональної комунікації: навч. посібн. – К.: Нора-прінт, 2002. – 348 с.
11. Казначеева Е.Л., Тертычный А.А. Достоверность текста в восприятии аудитории//Журналистика в 1995 году/Тезисы научно-практической конференции. МГУ, 1996. Ч. III. С. 42–43.
12. Корконосенко С. Г. Основы журналистики: учебник для вузов/С. Г. Корконосенко. – М.: Аспект-пресс, 2002. – 276 с.
13. Кузнецова О. Д. Аналітичні методи в журналістиці: навч. посібн. – 2-е вид., доп. – Львів: ЛНУ ім. І Франка, 2002. – 120 с.
14. Лазутина Г.В. Основы творческой деятельности журналиста: учебн. для вузов. – Москва: Аспект Пресс, 2001. – 240 с.
15. Лизанчук В.В. Теорія і практика радянської журналістики / Під ред. проф., доктора філол. наук В.Й. Здоровеги. – Львів: Редакційно-видавнича група університету, 1989. – 294 с.
16. Малькольм Ф. Справочник для журналистов стран Центральной и Восточной Европы./ Мэллет, М., 1993.
17. Михайлин I. Л. Журналістська освіта і наука: підручн. /І. Л. Михайлин. – Суми: Університетська книга, 2009. – 336 с.
18. Михайлин І. Л. Основи журналістики. Підручник. 5-те вид. перероб. та доп.– К.: Центр учбової літератури, 2011. – 496 с.
19. Михайлин І.Л. Основи журналістики: підручн. – Вид. 3-тє доп. і поліпш. – К.: ЦУЛ, 2002. – 284 с.
20. Мурадов Б. Из беседы со студентами факультета журналистики МГУ, 5 декабря 1998.
21. Панферов Б.Н. Психология общения//Вопросы философии. 1971. № 7. С. 128.
22. Прохоров Е. П. Введение в теорию журналистики: ученик /Е. П. Прохоров. – М.: Изд-во МГУ, 2005. – 350 с.
23. Симонов А. Журналист в поисках информации: - 2-е издание, испр. и доп., 2002.
24. Смирнов В. Московское дезинформ-бюро, или Очередное ноу-хау российской журналистики. //Правда севера. 1999.25 сент. С.7.
25. Тертычный А.А. Гипотеза – обманчивый союзник//Журналист. 2001.
26. Рэндалл М. Универсальный журналист. 1996.
27. Різун В.В. Становлення українських журналістикознавчих досліджень / Вісн. Нац. ун-ту ім. Т. Шевченка. – 2014. – № 21– С. 4-5.
28. Уиллмен Д. Журналистские расследования: современные методы и техника. М., 1998.
29. Шостак М.И. Журналистское расследование. //Журналист. 1998. №10. С.63.
30. http://www.pravda.com.ua/
31. http://www.epravda.com.ua/
32. http://www.eurointegration.com.ua/

 

[1] http://www.pravda.com.ua/articles/2000/07/14/5596176/

[2] https://uk.wikipedia.org/wiki/Протистояння_на_Грушевського

[3] http://photospilka.com/poleznoe/maksim-dondyuk-ukrayinska-pravda.html

[4] http://www.pravda.com.ua/articles/2016/02/1/7097496/

[5] http://obozrevatel.com/blogs/49352-zagublena-kintsivka-mogo-intervyu-ukrainskij-pravdi.htm

[6] http://www.pravda.com.ua/rus/news/2016/04/3/7104292/

[7] https://www.youtube.com/watch?v=nu5f2kZzT5U#t=915

[8] http://www.epravda.com.ua/publications/2012/09/12/334998/

[9] http://www.epravda.com.ua/publications/2016/04/4/588238/

[10] https://www.youtube.com/watch?v=F6XnH_OnpO0#t=49

---

Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 485; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!