Класифікація аутоантигенів відповідно до нозологічних форм
НАЦІОНАЛЬНИЙ МЕДИЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
ІМЕНІ О.О. БОГОМОЛЬЦЯ
Кафедра клінічної імунології та алергології
з секцією медичної генетики
МЕТОДИЧНА РОЗРОБКА
Для ведення практичного заняття із студентами
КЛІНІЧНА ІМУНОЛОГІЯ ТА АЛЕРГОЛОГІЯ
Тема№9
| Учбова дисципліна | Клінічна імунологія та алергологія |
| Модуль №1 | Клінічна імунологія та алергологія |
| Змістовий модуль №2 | ІМУНОДЕФІЦИТНІ ЗАХВОРЮВАННЯ ТА ІМУНОЗАЛЕЖНА ПАТОЛОГІЯ |
| Тема заняття | Імунні аспекти аутоімунної патології. |
| Курс | 5 |
| Факультет | Медичний |
| «З А Т В Е Р Д Ж Е Н О» | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2009 р., протокол № ____ д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
|
на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2010 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2011 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології
та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2012 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. , проф ________Драннік Г.М. | |||
| на методичній нараді кафедри клінічної імунології та алергології з секцією медичної генетики «____»__________2013 р., протокол № ____ Завідувач кафедри кліничної імунології та алергології з секцією медичної генетики д.м.н. _______ Курченко А.І. | |||
I Актуальність теми: Аутоімунна патологія охоплює широкий спектр патології в різних галузях медицини (неврологія, пульмонологія, акушерство, ревматологія, пульмонологія, гастроентерологія, кардіологія та ін.) Поширеність аутоімунної патології, порівняно з іншими нозологіями незначна (8-17% ), вона не є причино високої смертності так як онкологічна патологія чи захворювання серцево-судинної системи, проте, саме ця патологія є основною у виході на інвалідність людей працездатного віку
|
|
|
ІІ. Навчальні цілі заняття.
1.Ознайомитись з поширеністю та захворюваністю на аутоімунну патологію на Україні .(a І)
2.Знати зміст таких понять як аутоантитіла, аутоімунні захворювання, аутоімунні реакції.(a ІІ)
3.Знати такі поняття як імунна толерантність, причини ії формування та зриву на різних рівнях, імунні та генетичні механізми аутоімунної патології.(a ІІ)
4.Знати класифікацію аутоімунної патології та аутоантигенів, клінічні критерії відповідно до нозології та лабораторні тести діагностики. (a ІІ)
5.Знати основні принципи лікування аутоімунної патології та вміти визначати пріоритети лікування окремого хворого з урахуванням супутньої патології.(a ІІІ)
6.Вміти на основі отриманих знань та навичок провести клінічне обстеження хворого з аутоімунною патологією, призначити необхідне обстеження, провести диференційний діагноз в межах суміжних нозологій та вибрати тактику лікування. (a ІІІ)
7.Самостійно опрацювати і підготувати виступ до 5 хвилин про імунні механізми аутоімунної патології у хворих по майбутньому профілю спеціальності (неврологія, пульмонологія, акушерство, ревматологія, пульмонологія, гастроентерологія, кардіологія та ін.). При можливості продемонструвати на курованому хворому.(a ІV)
|
|
|
ІІІ. Цілі розвитку особистості. (виховні цілі)
Ознайомити студента із значенням впливу факторів зовнішнього та внутрішнього середовища на виникнення аутоімунної патології та сформувати почуття відповідальності за професійність дій. На основі деонтологічних принципів навчити молодого спеціаліста встановлювати психологічний контакт з таким хворим та його родичами.
ІV Інтеграція з суміжними дисциплінами
| п/п | Дисципліна | Знати | Вміти |
| 1 | Біологія | Еволюція розвитку імунної системи живих організмів | |
| 2 | Анатомія | Органи імунної системи, їх будова | вміти обстежити |
| 3 | Гістологія | Клітини імунної системи, їх структури | вміти виявляти при оптичній мікроскопії |
| 4 | Фізіологія | Функції імунної системи в нормі | виявляти при тестуванні |
| 5 | Ендокрино-логія | Тіреоїдити, хвороба Едісона: клінічні та лабораторні прояви | вміти діагностувати |
| 6 | Генетика | Принципи успадкування недуг, будова хромосом | вміти призначати методи генетичного тестування |
| 7 | Патофізіо-логія | Імунопатологічна реактивність, зміни в протеїнограмі, лейкограмі | інтерпретувати аналізи крові, протеїнограму, імунограму |
| 8 | Гематологія | Аутоімунна гемолітична анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз: клінічні та лабораторні ознаки | вміти діагностувати |
| 7 | Пульмоно-логія | Екзогенний алергічний альвеоліт, саркоїдоз, фіброзуючий альвеоліт: клініка, діагностика, лікування | вміти діагностувати |
| 8 | Пропедевтична терапія | Обстеження органів імунної системи клінічні та інструментальні | проводити клінічне обстеження |
| 9 | Ревмато-логія | Критерії РА, СЧВ, ССД, ревматизму | проводити клінічне обстеження хворих |
| 10 | Неврологія | Критерії розсіяного склерозу, міастенії | проводити клінічне обстеження |
| 11 | Акушерство | Проблеми неплідності з імунними механізмами | проводити клінічне обстеження |
| 12 | Фармако-логія | Основні групи імуносупресантів, імунокоректорів. Правила виписування рецептів | виписувати рецепти, призначати адекватне лікування |
V. Зміст теми заняття
|
|
|
Аутоімунні захворювання це група захворювань в основі патогенезу яких лежить імунна відповідь на власні антигени організму (аутоантигени), що спричиняє пошкодження клітин, які вміщують такі антигени. Всі аутоімунні захворювання мають спільні риси, а саме:
· В основі захворювання лежить імунна реакція, її закономірності підпорядковують перебіг недуги. Тому препарати, які пригнічують імунну відповідь є ефективними при лікування даного захворювання;
· Клінічна картина залежить від природи аутоантигенів. Якщо аутоантиген притаманний одному органу, то розвивається органоспецифічний процес, а якщо аутоантигени розповсюджені, то - органонеспецифічне захворювання;
· Прояви захворювання залежать від механізмів, які лежать в основі імунної відповіді, а саме: цитокіновий профіль, утворення специфічних антитіл чи цитотоксичних лімфоцитів;
· Захворювання носить затяжний хронічний характер з ознаками самопідтримування.
Критерії відміни аутоімунних захворювань від аутоімунних реакцій:
· У хворих, які страждають на аутоімунне захворювання, повинні бути виявлені циркулюючі аутоантитіла та/або розвиватися реакції сповільненої гіперчутливості
· Повинні бути встановлені аутоантигени, які спричиняють цю реакцію
· У лабораторних тварин є можливим моделювати подібну реакцію на встановлений аутоантиген, яка буде нагадувати подібний процес в людини
· Можливість перенесення аутоімунного процесу за допомогою сироватки хворого чи сенсибілізованих лімфоцитів.
В 70 роки 20 століття Ф. Бернетом в клонально - селекційній теорії було обґрунтоване явище імунної толерантності до власних антигенів. Це явище забезпечується від’ємною селекцією Т клітин в тимусі та В- клітин в кістковому мозку.
Імунологічна толерантність – це нездатність до імунної відповіді, індукованої антигеном. В нормі існує невелика кількість аутоантитіл, які призначені для елімінації відпрацьованих клітин та їхніх структур. Ці природні аутоантитіла не мають відношення до виникнення аутоімунних захворювань, вони лиш «санітари» внутрішнього середовища. Натомість, під дією зазвичай невідомого чинника (УФО, радіаційний вплив, токсичні впливи, вірусна чи інша інфекція, руйнування бар’єрів, опіки важкі травми, операції, тощо) антигени організму спотворюються і сприймаються власною імунною системою як чужорідні, що є початковою точкою аутоімунної відповіді. Але для повного розгортання аутоімунного запалення необхідною умовою повинно бути спотворення регуляції імунної відповіді, що проявляється розвитком «заборонених» клонів при ослаблені гомеостатичного контролю та/або мутацію лімфоїдних клітин. За таких умов рецептори для антигенів - ідіотипи, які за нормальних умов сприяли би елімінації чужорідних антигенів, стають „мішенню” для клітин імунної системи, тобто антиідіотипом. Внаслідок порушення рівноваги між ідіотипічними та антиідіотипічними рецепторами на користь останніх і є початком аутоімунного процесу.
Причини зриву толерантності наступні:
· Антигенна мімікрія
· Модифікація аутоантигенів вірусами, хімічними та фізичними чинниками
· Втрата супресивної активності
· Мутації
· Надлишкова циркуляція аутоантигенів
При аутоімунних процесах основну роль відіграють імунні реакції ІІ (цитотоксичні), ІІІ (імунокомплексні) та V реакції (з рецепторними структурами) типів. Відомо, що імунокомплексні реакції відносяться до фізіологічної захисної реакції організму, спрямованої на розпізнавання та елімінацію антигенів.
Розвиток фізіологічної реакції „антиген- антитіло” можна розділити на три фази:
1. Велика кількість антигенів стимулює утворення великої кількості антитіл. Утворені при цьому комплекси антиген - антитіло мають великі розміри і швидко елімінуються макрофагами.
2. Концентрація антигенів знижується і це веде до утворення нерозчинних циркулюючих імунних комплексів. У високих концентраціях вони стають патогенетично значимими, індукуючи імунозалежні запальні реакції
3. Надлишок утворених антитіл супроводжується продукцією імунних комплексів великих розмірів, які знову ж таки фагоцитуються макрофагами.
Елімінацію ЦІК забезпечують також еритроцити, зв’язуючись з їх рецепторами С3. Після зв’язування з цими рецепторами ЦІК втрачають здатність до фіксування на тканинах органів мішеней. Неконтрольований імунокомплексний процес є наслідком гіперпродукції антитіл та гіперактивації В- клітинної ланки імунітету. Одночасно процес їх елімінації сповільнюється внаслідок „перевантаження” макрофагів. Нееліміновані імунні комплекси потрапляють в здорові тканини і активують систему комплементу, що індукує цитотоксичні реакції, викликаючи імунокомплексні гломерулонефрити, васкуліти, артрити. Велике значення має стан гемодинаміки, структура базальної мембрани та розміри ЦІК. Найагресивнішими виявляються малі розчинні імунні комплекси, які довго циркулюють в периферійній крові. Місце їх майбутньої фіксації залежить від концентрації та локалізації адгезивних молекул. Адгезивні молекули керують процесами хемотаксису та фагоцитозу. Експресія адгезивних молекул на поверхні відповідних клітин знаходиться під впливом різних стимулів (цитокінова стимуляція, гіпоксія, міжклітинні контакти). Вона починається через кілька хвилин до 6 годин досягає максимуму, а через 24 години повертається до норми. Існують генетичні та стимульовані дефекти експресії адгезивних молекул. Цитокіни та адгезивні молекули знаходяться у взаєморегулюючих стосунках. Противагою до надмірної кількості утворення адгезивних молекул є система протеолітичних ензимів, яка злущує адгезивні молекули з поверхні клітин (шедінг), а ті в свою чергу нейтралізують вільні розчинні цитокіни, таким чином гальмуючи запалення. При надмірній вільній циркуляції цитокінів підтримується запалення.
Ще одним ефектором хронізації аутоімунного процесу є макрофаги/ моноцити. Продукуючи монокіни та активуючи лімфоцити вони підтримують запалення, а при перевантаженні антигенами не справляються з фагоцитозом, розбалансовують процеси регуляції імунної відповіді. Моноцити є потужними продуцентами колонієстимулюючих факторів (КСФ), які прискорюють процеси дозрівання клітин в кістковому мозку, а також посилюють активність зрілих клітин на периферії, особливо гуморальної ланки, а це також підтримує запалення. При аутоімунному процесі клітини, які виходять з кісткового мозку не зовсім зрілими і це знову ж таки розбалансовує подальші імунні реакції. Згодом надлишок простагландину Е2, інтерферонів, трансферинів, лактоферинів Іл1β спричиняють мієлосупресію кісткового мозку. Іл1 β як продукт макрофагів, викликає демінералізацію кістки, дегрануляцію протеїнгліканів, посилює синтез фібробластами гіалуронової кислоти, колагеназ, що є чинниками артриту. Отже, імунологічні порушення при аутоімунний патології складні та багаторівневі.
В розвитку аутоімунних захворювань важливу роль відіграють генетичні фактори. Зокрема доведено, що певні фенотипи антигенів НLA зі схильністю до даної патології. Так наприклад:
· HLA-B27 - анкілозуючий спондиліт, синдром Рейтера, ЮРА, псоріатична артропатія;
· HLA-B8 – ХАГ, синдром Шагрена, інсуніннезалежний діабет, тиреотоксикоз, хвороба Адісона, міастенія гравіс;
· HLA-Bw15 – Інсулінзалежний цукровий діабет
· HLA-DR2 – розсіяний склероз, синдром Гудпасчера
· HLADR4 –РА, діабет тип І, Лайм артрит;
· HLADR3 – синдром Шагрена, целіакія, шкірна форма вовчака;
· HLA-DR5 – ЮРА, ССД, хронічний лімфоцитарний тіреоїдит.
4.Класифікація аутоімунних захворювань АЗ (Є.Л.Насонової и В.В. Сури)
1988)
| Органоспецифічні | Проміжні | Органонеспецифічні | АЗ крові |
| Тіреоїдит Хасімото | Пемфігус, пемфігоїд | СЧВ | Аутоімунні |
| Первинна міксидема | Первинний біліарний Цироз | Ревматоїдний артрит | Ггемолітичні анемії |
| Тіреотоксикоз | ХАГ | Дерматоміозит | Тромбоцитопенії |
| Гастрит А | Синдром Шагрена | ССД | Нейтропенії |
| Адреналіт | Виразковий коліт | Вузликовий периатеріїт | Гранульоматоз Вегенера |
| Імунне безпліддя | Глютенова ентеропатія | ЗЗСТ, синдром Шарпа | |
| Діабет Іб | Рецидивуючий поліхондрит | Синдром Гудпасчера | |
| Інтерстеціальний нефрит | БА (аутоімунна) | Міастенія гравіс | |
Клас А: первинні з генетичною схильністю та без неї
Клас В: вторинні з генетичною схильністю і без неї
ü Ревматизм
ü Постінфарктний і посткардіотоксичний синдроми
ü Аутоімунні медикиментозні реакції
ü Цукровий діабет І а тип
ü Хвороба Бехтєрева
ü Увеїт
Клас С: генетичні дефекти комплементу
ü Ангіоневротичний набряк
ü Вовчакові синдроми
Клас Д: Повільна вірусна інфекція
ü Розсіяний склероз
ü Поствакцінальні реакції
Клас Е: Поєднання захворювань класу А –Д.
При аутоімунних захворюваннях виявляються найрізноманітніші аутоантитіла до клітин, їх рецепторів, фрагментів мембран, структур цитоплазми, ядра, мітохондрій, продуктів діяльності клітин.
Класифікація аутоантигенів відповідно до нозологічних форм
| Аутоантитіла | Захворювання |
| І. До клітинних повехонь | |
| еритроцитів | Гемолітичні анемії |
| тромбоцитів | тромбоцитопенії |
| лейкоцитів | Нейтропенії, системні васкуліти, гранульоматоз Вегенера, інфекції |
| гладких м’язів | ХАГ, Склеродермія, первинний біліарний цироз печінки |
| епітелію залоз | Синдром Шагрена |
| ІІ.До клітинних рецепторів | |
| тиреотропінових | Тиреотоксикоз |
| інсулінових | Цукровий діабет тип І |
| β 2адренорецепторів | Бронхіальна астма (аутоімунна) |
| До внутрішнього фактору | Анемія |
| Допамінових рецепторів | Хвороба Паркінсона |
| ацетилхолінових | Міастенія гравіс |
| ЛПНЩ(СР1) | Гиперліпопротеїдемії, СЧВ |
| Fc рецепторів | СЧВ, РА |
| ІІІ. До цитоплазматичних структур | |
| рибосомальної РНК | СЧВ, інші аутоімунні захворювання |
| мітохондрій | Первинний біліарний цироз печінки |
| цитоскелету | Хронічний активний гепатит, СЧВ |
| центромери | Системна склеродермія, сидром Рейно |
| мікросом | СЧВ, синдром Шегрена, інші аутоімунні захворювання |
| ІV. До ядерних антигенів | |
| нуклеопрпонеїду(ДНП) | СЧВ,РА, інші аутоімунні захворювання |
| нативної ДНК | СЧВ |
| ДНК денатурованої, гістонів | СЧВ,ХАГ,РА, інші аутоімунні захворювання |
| Sm антигену | СЧВ,синдром Шарпа, ССД |
| Ro/CC-A | Синдром Шагрена, СЧВ, CCД |
| РПН(рибонуклеопротеїду) | СЧВ,синдром Шарпа, ССД, інші аутоімунні захворювання |
| Полі (АДФ) рибозі | СЧВ |
| La/SS-B | Синдром Шагрена, СЧВ, CCД |
| V. До стромальних позаклітинних антигенів | |
| базальних мембран | Бульозний пемфігоїд, міхурниця,синдром Гудпасчера |
| волокон | Глютенова ентеропатія, дерматит Дюрінга |
| колагену ІІ типу | Рецидивуючий поліхондрит, РА |
| протеїнглікану | Поліхондрит |
| основного білка мієліну | Розсіяний склероз |
| VІ. До імуноглобулінів | |
| Fс фрагменту імуноглобуліну | РА, синдром Шагрена, інші аутоімунні захворювання |
| Fab фрагменту | аутоімунні захворювання |
| IgG денатурованому | РА,інші аутоімунні захворювання |
| VІІ. До інших розчинних антигенів | |
| білків теплового шоку hsp 65 | атеросклероз |
| Тіреоглобуліну, мікросомальної фракції, тіреоблокуючі | Тіреоїдит Хасімото, первинна мікседема, с-м Шагрена |
| гормонів Т3, Т4 | Ті ж самі |
| тіреостимулюючі | тіреотоксикоз |
| міозину поліміозит, ХАГ | поліміозит, ХАГ |
| фосфоліпідів | СЧВ, антифосфоліпідний синдром |
| протромбіну, тромбопластину | СЧВ, інші аутоімунні захворювання |
Дата добавления: 2018-09-22; просмотров: 262; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!