Договір найму (оренди) земельної ділянки. Загальна характеристика.
Згідно зі ст. 792 ЦК за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату. Визначення договору оренди земельної ділянки, що міститься в ст. 13 Закону "Про оренду землі", окрім зазначення обов'язків наймодавця, акцентує на обов'язках наймача (орендаря) використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
1. Сторонами договору оренди земельної ділянки є наймодавець (орендодавець) і наймач (орендар).
2. Наймодавець за договором оренди передає наймачеві земельну ділянку. Іншими словами, земельні ділянки, що перебувають у власності громадян, юридичних осіб, комунальній або державній власності, є об'єктом договору оренди.
Згідно зі ст. 79 ЗК земельна ділянка - це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
3. Земельна ділянка передається на встановлений договором строк.
Згідно з ч. 4 ст. 93 ЗК (див. також ст. 19 Закону "Про оренду землі") оренда земельної ділянки може бути короткостроковою - не більше 5 років та довгостроковою - не більше 50 років. З огляду на це, строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.
4. Земельна ділянка передається у володіння та користування. За змістом ст. 93 ЗК України орендар бере в оренду земельну ділянку для "провадження підприємницької та іншої діяльності". Останнє передбачає здобуття орендарем, як і в будь-якому іншому різновиді договору найму, корисних для нього властивостей майна (земельної ділянки), тобто, користування нею. Оскільки користування будь-яким майном неможливе без володіння ним, закон наділяє орендаря і цим повноваженням.
|
|
|
5. Земельна ділянка передається за плату; відповідно, орендар вносить орендну плату за користування земельною ділянкою.
За ст. 21 Закону "Про оренду землі" розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Закону України від 3 липня 1992 р. "Про плату за землю" (в редакції Закону від 19 вересня 1996 р.). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.
6. Наймач (орендар) зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
7. Договір найму земельної ділянки може бути як консенсуальним, так і реальним, є двостороннім, оплатним договором.
|
|
|
Договір найму (оренди) житла: поняття та юридична характеристика.
За договором найму (оренди) житла одна сторона — власник житла (наймодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату (ст. 810 ЦК).
Юр. Характеристика.
сторонами договору найму (оренди) житла є власник житла (наймодавець) і наймач.
Власник житла (наймодавець) - це фізична чи юридична особа, яка передає або зобов'язується передати наймачеві житло у користування з визначеною метою (для проживання) на певний строк за плату.
У разі зміни власника житла, переданого у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця (ст. 814 ЦК України).
Наймодавцем за договором найму житла, що є об'єктом права державної або комунальної власності, є житлово-експлуатаційна організація чи відповідне підприємство, установа, організація (ч. 2 ст.61 ЖКУРСР).
Наймач - це фізична або юридична особа, яка відповідно до умов договору найму (оренди) житла отримує житлове приміщення у користування на певний строк за плату.
|
|
|
Права та обов’язки сторін за договором найму (оренди) житла.
Наймодавець зобов'язаний:
1) передати наймачеві житло для проживання в ньому за плату на певний строк (ч. 1 ст. 810 ЦК України);
2) здійснювати капітальний ремонт житла, переданого в найм, якщо інше не встановлено договором (ч. 2 ст. 819 ЦК України);
3) отримати згоду наймача на переобладнання житлового будинку, в якому знаходиться житло, передане у найм, якщо таке переобладнання істотно змінить умови користування житлом (ч. 3 ст. 819 ЦК України);
4) попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму (ч. 1 ст. 822 ЦК України);
5) не пізніше ніж за два місяці попередити наймача про розірвання договору у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім'ї (ч. 3 ст. 825 ЦК України).
Наймодавець має право:
1) пред'явити вимогу про звільнення помешкання до тимчасових мешканців (ч. 3 ст. 818 ЦК України);
2) у разі спливу строку договору запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах (ч. 1 ст. 822 ЦК України);
3) вимагати від наймача, який звільнив помешкання без попередження, плату за користування житлом за три місяці, якщо доведе, що він не міг укласти договір найму (оренди) житла на таких самих умовах з іншою особою (ч. 1 ст. 825 ЦК України);
|
|
|
4) вимагати розірвання договору найму (оренди) житла (ч. 2-4 ст. 825 ЦК України);
5) попередити наймача про необхідність усунення порушень, якщо наймач житла або інші особи, за дії яких він відповідає, використовують житло не за призначенням або систематично порушують права та інтереси сусідів (ч. 4 ст. 825 ЦК України).
Наймач зобов'язаний:
1) використовувати житло лише для проживання в ньому (ч. 1 ст. 815 ЦК України);
2) забезпечувати збереження житла та підтримувати його в належному стані (ч. 1 ст. 815 ЦК України);
3) не проводити перевлаштування та реконструкцію житла без згоди наймодавця (ч. 2 ст. 815 ЦК України);
4) своєчасно вносити плату за житло (ч. 3 ст. 815 ЦК України);
5) самостійно вносити плату за комунальні послуги, якщо інше не встановлено договором найму (ч. 3 ст. 815 ЦК України);
6) вказати у договорі найму (оренди) житла осіб, які будуть постійно з ним проживати (ч. 1 ст. 816 ЦК України);
7) здійснювати поточний ремонт житла, переданого у найм, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 819 ЦК України).
Наймач має право:
1) на користування житлом відповідно до його призначення та умов договору;
2) користуватися майном, яке обслуговує будинок, якщо договір найму укладено щодо житла в багатоквартирному житловому будинку (ч. 3 ст. 812 ЦК України);
3) визначати за домовленістю з особами, які постійно проживають разом з ним, порядок користування житлом (ч. 4 ст. 816 ЦК України);
4) за взаємною згодою з особами, які постійно проживають разом з ним, та за згодою наймодавця вселити у житло інших осіб для постійного проживання у ньому. Останні набувають рівних з іншими особами прав користування житлом за умов, якщо інше не було передбачено при їх вселенні (ст. 817 ЦК України);
5) за взаємною згодою з особами, які постійно проживають разом з ним, та з попереднім повідомленням наймодавця дозволити тимчасове проживання у помешканні іншої особи (осіб) без стягнення плати за користування житлом (тимчасових мешканців). Тимчасові мешканці не мають самостійного права користування житлом. Вони повинні звільнити житло після спливу погодженого з ними строку проживання або не пізніше семи днів від дня пред'явлення до них наймачем або наймодавцем вимоги про звільнення помешкання (ст. 818 ЦК України);
6) укласти за згодою наймодавця договір піднайму житла (ст. 823 ЦК України). Предметом цього договору може бути частина або все найняте наймачем помешкання. При цьому піднаймач не набуває самостійного права користування житлом.
Дата добавления: 2018-09-20; просмотров: 209; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!