Законодавство в Українській Державі гетьмана П.Скоропадського.



У своїй законодавчій діяльності гетьманська влада виходила з того, що залишала чинними ті нормативно-правові акти Російської імперії та Центральної Ради, які не суперечили її iнтересам.

Серед основних законодавчих нововведень, які пропонував П. Скоропадський, були такі:

1. Поновлення у повній мірі права приватної власності; 2. Скасування всіх розпоряджень Генерального Секретаріату ЦР і Тимчасового Уряду Росії;

3. Вилучення у великих землевласників земель за їх дійсною вартістю для наділення земельними ділянками малоземельних селян;

4. Тверде забезпечення прав робітничого класу;

5. Поновлення повної свободи торгівлі;

6. Відкриття широкого простору приватному підприємництву.

Законодавча діяльність Гетьманату розпочалася з визначення основ самого процесу законотворчості. Так, у «Законах про тимчасовий державний устрій» від 29 квітня 1918 р. зазначалося, що «закони мають обов’язкову силу», а скасувати закон можна «тільки силою закону». Крім того, у «Законах» закріплювалася процедура процедура розробки законів, за якою ті повинні були готуватися відповідними міністерствами і передаватися потім на обміркування до Ради міністрів. Після отримання ухвали Ради міністрів законопроекти остаточно затверджувалися гетьманом.

• 2 червня 1918 р. було прийнято закон «Про порядок складання законопроектів», у якому були визначені функції уряду в законотворчому процесі, керівництво яким покладалося на Державну канцелярію та Державного секретаря.

• Окремо слід відзначити закон «Про верховне управління державою на випадок смерті, тяжкої хвороби і перебування поза межами держави Гетьмана» від 1 серпня 1918 р., в якому вказувалося, що у вказаних випадках влада повинна передаватися Колегії верховних правителів.

• 1 липня 1918 р. гетьман П. Скоропадський підписав закон «Про громадянство Української держави», в якому, зокрема, зазначалося, що всі колишні російські піддані, які постійно перебувають на території України, визнаються громадянами України. Крім того, за законом заборонялося подвійне громадянство, а на вибір громадянства відводився один рік.

• У сфері цивільного права було видано декілька законів, які регулювали питання власності, зокрема, встановлювали недоторканість приватної власності і законного володіння. Наприклад, можна назвати закон «Про право продажу і купівлі земель поза міськими поселеннями». Законодавство Гетьманату в галузі кримінального права мало відкрито каральну спрямованість. Так, за вчинення злочинів встановлювалися досить серйозні покарання у вигляді смертної кари, ув’язнення, конфіскації майна тощо.

Деякі попередні законодавчі акти були скасовані гетьманом, як такі, що суперечили соціально-політичним та економічним засадам Української держави. Така доля спіткала, наприклад, досить суперечливий за своєю сутністю Закон Центральної Ради «Про національно-персональну автономію».

Законодавство Української держави в цілому спрямовувалося на захист права приватної власності. Було запроваджено українську грошову систему, засновано банки. Особливе значення мало законодавче врегулювання земельного питання. Скасувавши Закон Центральної Ради «Про соціалізацію землі», Гетьманат уживав заходів щодо унормування становища селян і поміщиків. Для підготовки нового земельного закону створювалися повітові та губернські земельні комісії, а також Вища земельна комісія на чолі з Гетьманом. Однак згідно iз затвердженим у листопаді під тиском Українського національного союзу на чолі з В. Винниченком проектом земельної реформи усі великі землеволодіння мали бути примусово викуплені державою й розподілені між селянами не більше як по 25 десятин. Допускалося iснування господарств у розмірі до 200 десятин, якщо ці господарства мали культурне значення. Фактично це було повернення до скасованого Закону “Про соціалізацію землі” з деякою модернізацією. Зрозуміло, що такий законопроект викликав різко негативне ставлення великих землевласників.

Для періоду Гетьманату характерне посилення каральної спрямованості законодавства. Так, тимчасовим Законом від 8 липня 1918 р. “Про заходи боротьби з розладнанням сільського господарства” та iншими актами поміщикам надавалося право використовувати примусову працю під час жнив. За ухилення від повинностей селянам загрожували великі штрафи, тюремне ув’язнення та iнші покарання. За цим законом урожай 1918 р. вважався власністю держави і призначався на відправку до Німеччини й Австро-Угорщини. Селяни повинні були здати хліб державі за твердими цінами, окрім частини, необхідної для прожиття. До вилучення продовольства залучалися створені при німецьких комендатурах спеціальні команди, які застосовували жорсткі санкції і навіть розстріли. Народні маси позбавлялися політичних прав і свобод. Жорстко придушувалися будь-які прояви невдоволення чи опозиції. Це спричинило

активізацію повстанського руху і в умовах, коли окупаційні війська внаслідок революції в Німеччині та розпаду Австро-Угорської імперії залишали Україну, призвело до повалення гетьманського режиму.

 


Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 1093; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!