Вимоги до структурних елементів МАГІСТЕРСЬКОЇ роботи
Зразок завдання на магістерську роботу наведено у додатку Б.
Календарний план виконання магістерської роботи оформляється згідно з додатком Б. У ньому подано перелік заходів, які необхідно здійснити в ході виконання роботи.
У змісті роботи відображаються основні її структурні розділи зі вказуванням сторінок. Приклад оформлення змісту подано у додатку В.
У вступі слід указати на актуальність теми (не менш, ніж одна сторінка тексту). Актуальність відображає важливість і своєчасність дослідження обраної теми, її відповідність сучасним потребам психологічної науки, а також визначення основних напрямів дослідження цієї проблеми із вказуванням прізвищ та ініціалів науковців, які займалися їх розробкою. У кінці цього аналізу слід окреслити ті аспекти проблеми, які ще недостатньо вивчені. Основними аспектами актуальності є такі:
а) необхідність доповнення теоретичних положень, що стосуються явища, яке вивчається;
б) потреба в нових фактах, які дозволять розширити теорію і сферу її використання;
в) потреба в ефективніших психодіагностичних і дослідницьких методах, що здатні забезпечити отримання нових даних;
г) потреба в методах (засобах, технологіях), що мають ширші можливості та ефективність психологічного впливу, навчання, виховання, тренування, корекції, реабілітації;
д) потреба в доповненні чи вдосконаленні психологічних теорій, концепцій, рекомендацій для широкого їх використання як представниками інших наук, так і населенням [6; 11; 23].
|
|
|
У вступі не треба подавати визначень досліджуваних явищ, розкривати їх зміст. Необхідно лише з критичної точки зору подати огляд літератури з досліджуваної проблеми, висловити своє ставлення до тих теоретичних і практичних надбань, які у ній містяться. Бажано не лише не уникати проблем, протиріч, виявлених у літературі, а навпаки, показати ті протиріччя, на розв’язання яких і спрямоване дослідження [20, с.27].
Після актуальностіу вступі визначаютьоб’єкт дослідження– це загальна психологічна сфера пошуку, що перебуває у полі зору дослідника. Предмет дослідження – це певна частина об’єкта, певний аспект обраної проблеми, що підлягаєвивченню у науковій роботі. Предмет дослідження за своїм формулюванням є близьким до теми роботи, а об’єкт має бути ширшим поняттям, тобто між об’єктом і предметом існують родо-видові зв’язки.
У психологічному дослідженні об’єктом і предметом можуть бути певні форми поведінки та діяльності людей, психічні явища (процеси, стани, властивості), типи індивідів, групи осіб тощо. Поняття предмета і об’єкта психологічного дослідження є відносними і характеризуються лише у взаємному зв’язку [6].
|
|
|
Приклади співвідношення об’єкта та предмета психологічного дослідження наведено у табл. 3.1. [20].
Таблиця 3.1. – Приклади співвідношення об’єкта та предмета психологічного дослідження
| Об’єкт дослідження | Предмет дослідження | |||
| Діяльність або процес психічного розвитку на певному віковому етапі | Певні психологічні фактори, механізми, закономірності, що розкривають та характеризують процес діяльності або психічного розвитку | |||
| Наприклад, тема «Мотивація навчальної діяльності у підлітковому віці» Об’єкт: навчальна діяльність учнів підліткового віку Предмет: мотивація навчання підлітків | ||||
| Психічні процеси | Їх структура, взаємозв’язки, механізми | |||
| Наприклад, тема «Особливості творчої уяви молодших школярів» Об’єкт: творча уява Предмет: особливості творчої уяви дітей молодшого шкільного віку | ||||
| Психічні стани |
Їх прояви, причини, механізми виникнення, наслідки
| |||
| Наприклад, тема «Профілактика синдрому професійного вигорання працівників у професіях типу «Людина-людина» Об’єкт: синдром професійного вигорання працівників у професіях типу «Людина-людина». Предмет: шляхи профілактики професійного вигорання працівників, що працюють у сфері «Людина-людина»
| ||||
| Психічні властивості | Їх індивідуальні особливості, прояви, чинники і механізми розвитку, зв’язок з іншими властивостями | |||
| Наприклад, тема «Образ тіла» у структурі самосвідомості особистості» Об’єкт: самосвідомість особистості Предмет: «образ тіла» у структурі самосвідомості особистості | ||||
| Групи осіб за певними ознаками, типи індивідів | Психічні процеси, стани й властивості людей, функції та характеристики окремих психічних явищ, їх зв’язки і вплив один на одного | |||
| Наприклад, тема «Психологічний клімат у трудовому колективі» Об’єкт: трудовий колектив Предмет: психологічний клімат як характеристика міжособистісних стосунків у трудовому колективі | ||||
Отже, якщо тема дослідження зосереджена навколо однієї психологічної категорії чи поняття, то вони і стають об’єктом дослідження, а предметом виступає їх певна складова, віковий аспект розвитку тощо.
Психологічний зміст явищ, що виступають об’єктом і предметом роботи, обов’язково повинен бути розкритий в основній частині роботи, починаючи від більш загальних понять (об’єкта) і переходячи до більш конкретних (предмета) [20, с. 21].
|
|
|
Мета дослідження – наступна складова вступу і являє собою очікуваний кінцевий результат, який зумовлює загальну спрямованість і логіку дослідження (теоретичного або прикладного). Мета визначається відповіддю на запитання: «Для чого (чому) проводиться дослідження?». Мета дослідження формулюється коротко й точно; конкретизуючись у завданнях дослідження та змістовному відношенні, виражає те основне, що повинен зробити дослідник. Не слід починати мету словами «дослідити…» або «вивчити...» Для теоретичного дослідження мета може бути сформульована таким чином:
– на основі аналізу об’єкта дослідження виявити, визначити, розкрити, охарактеризувати... (предмет дослідження);
– провести теоретичний аналіз проблеми...;
– проаналізувати, порівняти теоретичні підходи до...;
– теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити….. .
Наприклад:
Тема: Професійна спрямованість педагога як чинник становлення міжособистісних стосунків молодших школярів в учнівському колективі.
Мета: визначити роль професійної спрямованості педагога як чинника становлення міжособистісних стосунків молодших школярів.
Тема: Соціально-психологічні чинники професійної маргінальності випускників вищих навчальних закладів.
Мета: теоретично обґрунтувати та емпірично дослідити соціально-психологічні чинники професійної маргінальності випускників вищих навчальних закладів.
Завдання дослідження конкретизують мету. У магістерській кваліфікаційній роботі доцільно ставити не більше п’яти завдань, в емпіричній роботі вони можуть поділятися на теоретичні, методичні та емпіричні (практичні). Вони можуть бути представлені у вигляді основних етапів роботи або сформульовані як запитання, відповіді на які дозволять досягти мети дослідження. Формулювання завдань доцільно розпочинати словами: виявити, з’ясувати, проаналізувати, визначити, розробити, перевірити ефективність.
Постановка завдань дослідження передбачає планування його змісту. У емпіричній магістерській кваліфікаційній роботі до завдань теоретичного аналізу додаються завдання, присвячені опису програми, методів, методик емпіричного дослідження та аналізу й інтерпретації його результатів. Завдання емпіричної роботи формулюються за логікою її розділів.
Завдання дослідницького розділуформулюються за двома типовими логіками. По-перше, це логіка структурних елементів, що становлять тему і предмет дослідження.
Приклад 1. Якщо предметом дослідження є психологічна готовність дитини до школи, то завдання дослідження можуть бути сформульовані таким чином:
1) розглянути та узагальнити концептуальні моделі психологічної готовності дітей до шкільного навчання;
2) підібрати комплекс методик психодіагностики основних аспектів психологічної готовності дітей до школи;
3) виявити особливості емоційно-вольової готовності дітей до школи;
4) визначити особливості соціально-психологічної готовності дітей до школи;
5) виявити особливості розвитку інтелектуально-пізнавальної сфери як показника готовності до школи [20, с.25 ].
Приклад 2. Якщо предметом дослідження є гендерні особливості формування самоставлення в юнацькому віці, то завдання дослідження можуть бути сформульовані так:
1) проаналізувати основні теоретичні підходи до проблеми дослідження самоставлення особистості в юнацькому віці у вітчизняній та зарубіжній психології;
2) розкрити психологічні особливості юнацького віку;
3) проаналізувати самоставлення як компонент структури самосвідомості юнаків;
4) провести констатувальний експеримент щодо визначення впливу гендерної ідентичності на самоставлення в юнацькому віці;
5) на основі результатів констатувального експерименту розробити програму психокорекційних заходів щодо формування самоставлення особистості юнаків з урахуванням їх гендерних особливостей і перевірити її ефективність за допомогою методів математичної статистики.
Важливим компонентом вступу магістерської роботи є теоретико-методологічніі засади дослідження– це наукові теорії та концепції (із вказівкою на їх авторів), на яких ґрунтується дослідження [10]. Методологічні положення наводяться як постулати, які не підлягають доведенню або критиці. Наприклад: «Методологічні та теоретичні засади дослідження становлять: принципи системного підходу в психології (Б. Ананьєв, В. Ганзен, Б. Ломов, Г. Щедровицький та ін.); теорія генези особистості (С. Максименко), культурно-історична концепція Л. Виготського; концепції психології залежної поведінки особистості (О. Змановська, О. Єгоров, О. Лічко, Д. Менделевич та ін.); сучасні напрями дослідження інтернет-залежної поведінки (І. Барух, Р. Девіс, І. Гольдберг, О. Єгоров, К. Янг та ін.); принципи надання психологічної допомоги (О. Блинова, О. Бондаренко, К. Роджерс, Т. Яценко)».
Методи (методики) дослідженнятакож прописуються у вступі. Вони маютьвідповідати меті і завданням дослідження, відбивати специфіку об’єкта, що вивчається. У вступі подається перелік використаних у роботі методів і методик дослідження. Основні з них:
– теоретичні – аналіз, порівняння, систематизація та узагальнення наукової літератури з проблеми дослідження;
– емпіричні – психолого-педагогічний експеримент (констатувальний, формувальний етапи), спостереження, бесіди, анкетування, тестування (з обов’язковою назвою використаних методик і їх авторів), проективні методи;
– методи статистичної обробки даних – здійснюється за допомогою статистичних пакетів ІВМ SPSS Statistics 22.0.0, застосовується розрахунок описових статистик, кореляційний аналіз (розрахунок коефіцієнта лінійної кореляції Пірсона та рангової кореляції Спірмена), Т-критерій Стьюдента, U-критерій Манна-Уітні тощо [8; 12; 16; 22; 29]. Психодіагностичний інструментарій, який буде застосовуватися для досягнення мети дослідження, повинен бути надійним, валідним і об’єктивним.
Емпірична база дослідження.У цьому пункті вступу вказується, де саме проводилося емпіричне дослідження, хто брав у ньому участь. Потрібно вказати базу дослідження (де проводилося дослідження) і описати вибірку досліджуваних (хто був охоплений дослідженням (стать, вік, соціальний статус, професія) і кількість респондентів, які брали у ньому участь).
Наукова новизна дослідження.Основою обґрунтування наукової новизни у кваліфікаційних роботахє недостатня вивченість обраної проблематики, її нерозробленість у теорії та практиці психологічної допомоги. Наукова новизна дослідження може полягати в:
– уточненні, поглибленні, подальшому розвитку наукових уявлень стосовно певних психічних фактів, механізмів та закономірностей;
– комплексному вивченні певних психічних феноменів;
– виявленні нових фактів щодо функціонування окремих психічних явищ тощо.
Теоретичне значення дослідження – центральна характеристика наукового дослідження в ракурсі перспективності, доказовості, концептуальності отриманих результатів. Теоретичне значення роботи може полягати у:
– розширенні, поглибленні знань із певного питання;
– розкритті певних фактів, механізмів, закономірностей психічних явищ;
– розробці певних наукових понять;
– обґрунтуванні певних теоретичних підходів до розгляду окремих психічних феноменів, їх концептуальних моделей тощо.
Практичне значення отриманих результатіврозкриває перспективи впровадження отриманих у роботі результатів у практику, характеризує коло осіб, які можуть використати результати дослідження у своїй діяльності. Практичне значення роботи може полягати в:
– обґрунтуванні комплексної системи психодіагностики певних психічних феноменів;
– розробці програм та методик психологічної роботи (просвіти, профілактики, корекції, розвитку тощо);
– розробці та впровадженні конкретних практичних рекомендацій щодо оптимізації функціонування певних психічних явищ тощо.
Апробація.У цій частині вступу слід назвати публікації, у яких розкрито основні результати кваліфікаційної роботи, зазначити конференції, семінари, «круглі столи», на яких представлено результати свого наукового дослідження.
Завершують вступ характеристикою структури роботи:визначають основні структурні компоненти магістерської роботи; указують її обсяг, кількість використаних літературних джерел, додатків, таблиць і рисунків.
Кожну з визначених складових вступу описують, починаючи з абзацу. Їх назви (актуальність роботи, об’єкт дослідження, предмет дослідження, мета, завдання, теоретико-методологічні засади дослідження, методи дослідження, емпірична база дослідження, наукова новизна дослідження, теоретичне значення, практичне значення, апробація, структура роботи) слід виділяти жирним шрифтом.
Вступ має розміститися на п’яти-шести сторінках друкованого тексту.
Для якісного написання вступу студентам бажано ознайомитися з авторефератами дисертацій на здобуття наукового ступеня кандидата та доктора психологічних наук.
Розділ 1 передбачає теоретичне вивчення об’єкта і предмета дослідження, у якому подають огляд літератури з досліджуваної проблеми та теоретичні узагальнення автора магістерської роботи. Заголовок до цього розділу повинен змістовно відображати сутність досліджуваної проблеми. Дотримуючись принципів послідовного та цілісного викладу наукових матеріалів, слід стисло та лаконічно висвітлити ступінь розкриття проблеми в історії науки та сучасній вітчизняній і зарубіжній літературі, зазначивши ті питання чи аспекти проблеми, які слід вивчити. Аналізуючи наукові джерела, необхідно розглянути різні погляди на проблему та висловити власне ставлення до тих чи інших положень. Традиційно огляд літератури починається з більш широких понять (тобто об’єкта дослідження), а потім переходить до більш конкретних (тобто предмета дослідження) відповідно до завдань роботи [1; 7; 9; 14].
Потрібно чітко визначити межі вікового періоду досліджуваних з посиланням на автора класифікації. Дотримуючись принципів наукової етики, необхідно перевірити відповідність посилань і цитувань. Бажано закінчити цей розділ коротким резюме стосовно сутності досліджуваних понять, явищ, процесів та їх складників.
У розділі 2 (констатувальний етап дослідження) необхідно подати методичне обґрунтування процедури, етапів та вибірки констатувального етапу вивчення предмета дослідження, зробити обґрунтування та опис обраних у якості психодіагностичного інструментарію методів і методик дослідження, представити результати дослідження.
Опис методів і методик повинен містити обґрунтування їхньої доцільності для цього дослідження, відповідно до мети, робочих гіпотез і завдань. Тексти методик (опитувальники, способи підрахування, ключі, бланки тощо) подають у додатках. Загальновідомі методики не потребують детального опису, а методики, адаптацію яких здійснює автор магістерської роботи, анкети, опитувальники для бесід чи інтерв’ю потребують детального опису. У кваліфікаційній роботі магістра варто застосувати чотири-п’ять психодіагностичних методик. Опис конкретних тестових методик у пунктах методичного розділу можна здійснити за схемою, запропонованою В. Ф. Моргуном [20]:
– автори методики та історія її розробки;
– призначення методики;
– принцип побудови методики;
– одиниця вимірювання і надійність результатів;
– обґрунтованість методики;
– бланк методики;
– процедура опитування;
– обробка та якісний аналіз результатів;
– труднощі та обмеження у використанні методики;
– висновки і рекомендації.
Під час опису процедури, етапів та вибірки студент має детально розкрити особливості проведення свого емпіричного дослідження:
– зазначити мету та завдання емпіричного дослідження;
– обґрунтувати вибір типу дослідження (експериментальне, кореляційне, квазіекспериментальне тощо);
– обґрунтувати комплектування досліджуваної вибірки, умови її репрезентативності та детальну її характеристику;
– детально охарактеризувати основні етапи проведення дослідження (указати місце та час проведення кожного з етапів, а також інші особливості організації дослідження, які є суттєвими для отримання достовірних даних).
Експериментальна вибірка – це кількість людей, що беруть безпосередню участь у дослідженні. Склад експериментальної вибірки повинен представляти (репрезентувати) генеральну сукупність (популяцію), оскільки висновки, одержані в експерименті, поширюються на всіх членів популяції, а не тільки на представників вибірки. Формування експериментальної вибірки має відповідати змістовному критерію (критерію операціональної валідності), тобто підбір експериментальної групи повинен визначатися предметом дослідження. Опис групи досліджуваних висвітлює головні їхні характеристики – кількість, соціально-демографічні дані (стать, вік, соціальний сімейний стан, досвід роботи, посаду та інші важливі для дослідження параметри), тобто ті змінні, за якими можливо виокремлення досліджуваних в окремі групи та підгрупи [8; 12; 13; 22].
Кількість досліджуваних, за умови групового дослідження (якщо в роботі передбачено порівняння груп досліджуваних за певним критерієм), має бути не менше 60 осіб у кожній групі (рекомендовано до 100 осіб), за умови індивідуального – 25–30 осіб. За неможливості зібрати належний обсяг даних, у зв’язку зі специфікою теми магістерської роботи, питання про зменшення групи досліджуваних вирішується на засіданні кафедри.
Осіб, які брали участь у дослідженні, називають «досліджувані», «респонденти»: неприпустимо називати їх «піддослідними»!
Емпіричне дослідження, спрямоване на збір і аналіз даних з проблеми, обов’язково повинно мати певну новизну порівняно з наявними дослідженнями.
У емпіричному дослідженні виділяють такі етапи [8; 12]:
1) планування експериментального дослідження;
2) добір і розподіл (за необхідності) досліджуваних за групами;
3) проведення дослідження, спрямованого на збір емпіричного матеріалу (підготовка експерименту, мотивування респондентів, інструктаж, ведення протоколу);
4) кількісна та якісна обробка даних;
5) інтерпретація та узагальнення даних;
6) формування висновків, які підтверджують або спростовують висунуті емпіричні гіпотези.
На цьому етапі магістерської роботи студент має використати знання з курсів «Експериментальна психологія», «Методологічні та теоретичні проблеми психології», «Математичні методи в психології», «Психодіагностика», «Практикум із загальної психології».
Планування експериментального дослідження пов’язано з визначенням гіпотези. Гіпотеза – обґрунтоване припущення про існування окремих явищ, зв’язків між ними, закономірностей та механізмів їх функціонування [21, с.16]. Гіпотеза є результатом глибокого усвідомлення теоретичних праць та досвіду практичної діяльності у певній галузі науки. Вона не повинна містити очевидних істин, адже вона передбачає пошук нового в теорії і практиці науки.
Висунута до емпіричного дослідження гіпотеза називається дослідницькою або робочою, вона дає перший, попередній проект вирішення проблеми. Залежно від логічного шляху розвитку гіпотези можуть бути [13]:
– індуктивними, які народжуються зі спостереження за окремими фактами;
– дедуктивними, які виводяться з уже відомих відношень чи теорій.
Дослідники виокремлюють також статистичні гіпотези, коли необхідно визначити ступінь вірогідності висунутої гіпотези мовою математичної статистики.
За змістом гіпотези поділяються на гіпотези про наявність:
– явища (скільки символів одночасно утримує людина в короткочасній пам’яті);
– зв’язку між явищами (зв’язок між інтелектом дітей та їхніх батьків);
– про причинний зв’язок між явищами (вплив тривожності дитини на її статус у групі).
Процес розвитку гіпотези відбувається в кілька етапів [12]:
– вивчення об’єкта дослідження шляхом накопичення емпіричних та теоретичних знань, виокремлення на їх основі гіпотетично нових знань про нього;
– обрання методів дослідження задля доведення сформульованої гіпотези;
– доведення (або спростування) гіпотези, її уточнення та переконання у її істинності.
Під час дослідження іноді висуваються кілька гіпотез, одна з яких виявляється правильним припущенням.
Гіпотеза повинна задовольняти такі вимоги:
– бути обґрунтованою, відповідати науковим знанням;
– бути принципово простою та зрозумілою;
– мати логічно однозначне формулювання;
– включати в себе теоретичне пояснення висунутого припущення;
– допускати (передбачати) емпіричну перевірку [16].
Наприклад, тема: «Психологічні умови становлення соціометричного статусу молодшого школяра в учнівському колективі».
Гіпотеза дослідження: якщо соціометричний статус має інтегровану психологічну детермінацію і залежить від особливостей внутрішньогрупових відносин у шкільному колективі, певного розвитку пізнавальної сфери учнів, диференціації рівня навчальних досягнень учнів, ставлення вчителя до учнів, за умов урахування соціальної ситуації розвитку молодших школярів та провідної діяльності, то вирішальною детермінуючою умовою соціометричного статусу дитини виступає тип ставлення вчителя до учня, який опосередковує всю дію системи.
Власне експериментальне дослідження у класичній формі потребує високого рівня спеціальної підготовки студента та певних матеріальних затрат, тому використовується рідко.
Емпіричне дослідження у студентських наукових роботах переважно набуває характеру кореляційного. Кореляційний аналіз застосовують для перевірки гіпотези про статистичну залежність значень двох або декількох змінних у тому випадку, якщо дослідник може їх реєструвати (вимірювати), але не контролювати (змінювати) [8; 22]. При цьому змінними можуть бути дані тестувань, спостережень, експериментів, соціально-демографічні характеристики, фізіологічні параметри, особливості поведінки тощо. Наприклад, кореляційне дослідження дозволяє дати кількісний взаємозв’язок таких ознак, як: успішність навчання у ВНЗ і ступінь професійних досягнень після його закінчення, рівень домагань і стрес, риси особистості й професійна орієнтація, тривожність і внутрішньогруповий статус, соціальна адаптованість і агресивність при конфлікті й т. ін.
Кореляція може застосовуватися для визначення валідності й надійності тестів, а також у пілотажі при перевірці придатності експериментальних гіпотез. Наявність кореляції не впливає на причинно-наслідковий зв’язок між змінними, але дозволяє висунути таку гіпотезу. Якщо зміна однієї змінної супроводжується зміною іншої, то йдеться про кореляцію цих змінних [17].
У процесі проведення психологічних досліджень і написання наукової дослідницької роботи слід чітко дотримуватися етичності та конфіденційності як провідних стрижневих принципів психологічного дослідження. Конфіденційність даних про стан психічного здоров’я особи гарантується статею 6 Закону України про психіатричну допомогу. Категорично неприпустимо називати прізвища досліджуваних осіб під час обговорення результатів чи наводити їх у таблицях із результатами досліджень, а також подавати будь-яку інформацію, на підставі якої можна ідентифікувати досліджуваних. Кожен респондент повинен мати свій порядковий номер.
Первинні кількісні дані кожного досліджуваного за всіма методиками подаються у додатках у вигляді таблиць, в основному тексті наводять узагальнені результати статистичної обробки даних у вигляді таблиць, гістограм, графіків, діаграм.
Студент має бути готовий показати заповнені бланки опитування з результатами власного дослідження на вимогу наукового керівника чи комісії. Таблиці мають бути зрозумілими читачам, назви змінних у таблицях слід указувати так, щоб читач міг розуміти, про що йдеться. Зведена таблиця результатів повинна мати назву, що достатньо повно відображає її зміст і специфіку. Наприклад «Зведена таблиця результатів дослідження студентів 1–2 курсів спеціальності «Психологія» Кременчуцького національного університету імені Михайла Остроградського за методикою діагностики акцентуацій характеру К. Леонгарда».
У рядках подається умовне позначення всієї інформації, що буде занесена до таблиці: психологічні ознаки, соціально-демографічні дані тощо. Якщо деякі методики мають підшкали, виникає необхідність угорі прописати назву методики, а внизу – склад її підшкал. У кожному наступному рядку необхідно прописати код досліджуваного і значення усіх параметрів, що були у нього виміряні. Кожен рядок містить значення показників одного досліджуваного. У стовпчики заносять дані конкретної ознаки усіх досліджуваних. Отже, у кожній графі таблиці записане тільки одне значення показника певної ознаки одного досліджуваного [12; 17]. Приклад оформлення зведеної таблиці емпіричного дослідження за обраною методикою подано у додатку Г, табл. Г.1.
Якщо студент використовував проективні методики, а саме – рисункові тести, то найцікавіші рисунки респондентів необхідно подати у додатках, прописавши це так: «Рисунки респондентів наведено у додатку Д, рис. Д.1–Д.10.
Головна частина роботи – це аналіз отриманих у процесі дослідження результатів. Аналіз отриманих результатів виконують із застосуванням методів статистичного опрацювання результатів, які вибирають згідно з метою, завданнями і специфікою дослідження. Якщо неможливо застосувати засоби статистики, виконують змістовий аналіз даних. Адекватність застосованих методів статистичного аналізу відображає рівень теоретико-методологічної підготовки студента.
Аналіз проведеної психодіагностичної методики повинен розкриватися як певний етап констатувального експерименту.
Під час аналізу результати мають подаватися наочно – у таблицях результатів з усієї вибірки досліджуваних у відсотках, у кількості осіб; а також із застосуванням графічних засобів (діаграм, сегментограм, гістограм, графіків). Після наочної презентації кількісних показників результатів дослідження потрібно зробити їх якісну інтерпретацію як за кожною методикою окремо, так і за результатами всього емпіричного дослідження [8; 11; 12; 17; 20; 30].
Для підвищення достовірності висновків доцільно використовувати методи математичної статистики під час обробки даних [8; 17; 22; 29].
Вибір критерію математичної статистики залежить від дослідницьких завдань [7, 11] (табл. 3.2).
Таблиця 3.2 – Відповідність методів статистичної обробки даних завданням дослідження
| Завдання | Математично-статистичні показники |
| Пошук відмінностей у психологічних показниках досліджуваних, які мають ті чи інші особливості | Парний критерій Вілкоксона, U-критерій Манна-Уїтні, критерій хі-квадрат (х2), точний критерій Фішера, біноміальний критерій, t-критерій Стьюдента |
| Пошук взаємозв’язку психологічних показників в одних і тих самих досліджуваних | Коефіцієнт лінійної кореляції Пірсона, коефіцієнт рангової кореляції Спірмена |
| Виявлення структури даних, їх взаємозв’язку | Факторний аналіз |
| Оцінювання впливу різних чинників на ознаку, що вивчається | U-критерій Манна-Уїтні, критерій Краскела-Уолліса, ї-критерій Вілкоксона, критерій х2 Фрідмана |
| Вияв значущості змін певних психологічних, поведінкових параметрів і проявів за певний проміжок часу, у певних умовах (наприклад, в умовах корекційного впливу) | Критерії знаків, Т-критерій Вілкоксона, Т-критерій Стьюдента. |
В аналітичній частині роботи порівнюють отримані результати з аналогічними даними, поданими в наукових дослідженнях, й аналізують збіги і відмінності або негативні результати, оцінюючи, чи вдалося виконати завдання дослідження, досягти мети і наскільки підтвердилися гіпотези. За необхідності можна знайти зв’язок між психологічними змінними (результатами психологічного вимірювання) з використанням кореляційного аналізу (розрахунку коефіцієнтів лінійної кореляції Пірсона чи рангової кореляції Спірмена), або порівняти результати у представників різної статі, віку, професійної спрямованості тощо [17; 29].
Послідовність опису проведених статистичних підрахунків визначають логікою доведення (чи спростування) положень, що містять гіпотези емпіричного дослідження.
У розділі 3 (формувальний етап дослідження) необхідно представити методологічні засади проведення формувального етапу дослідження, розроблену на підставі отриманих результатів програму формувального впливу, наприклад, програму соціально-психологічного тренінгу, представити результати формувального етапу дослідження та їхнє узагальнення. Щодо методологічних засад, то необхідно прописати ті методологічні принципи, психокорекційні напрями, які покладено в основу створення програми соціально-психологічного тренінгу (гештальт-підхід, трансактний аналіз, позитивна психотерапія, арт-терапія, психоаналіз, наративний підхід, інтегративний підхід тощо).
Щодо розроблення програми формувальних впливів, то вона може бути представлена як:
– програма соціально-психологічного тренінгу із урахуванням вимог, що висуваються до її складання;
– як прописана система психологічної просвіти;
– як програма психокорекційних заходів щодо вирішення проблем, які були виявлені у ході емпіричного дослідження [3; 4; 10; 19; 27].
Якщо формувальний вплив здійснюється в якості соціально-психологічного тренінгу, то студент повинен представити його програму із усіма вимогами, які висуваються до її написання. Програма повинна мати мету, завдання, необхідно прописати кількість занять, проведених із респондентами, їхню тривалість, кількість залучених до формувального етапу дослідження осіб з обґрунтуванням їхнього залучення.
Кожне заняття необхідно прописати детально, описавши кожну тренінгову вправу, указавши мету її проведення, інструкцію тощо. Програму соціально-психологічного тренінгу необхідно розмістити у додатку, а в тексті прописати методологічну основу її створення, мету і завдання проведення кожного заняття, опис методів, які будуть використані під час проведення тренінгу (групові дискусії, рольові ігри, психогімнастика, ігри-вправи, психомалюнок і т.ін.). Якщо вправа була взята з будь-якого джерела, а не є винаходом студента, потрібно зробити посилання на автора, який цю вправу запропонував, але вказати на модифікацію вправи.
Після представлення програми психологічного впливу необхідно подати результати повторного тестування (первинні дані – можна в додатках, узагальнені результати статистичної обробки даних по вибірці у вигляді вторинних таблиць, діаграм, графіків – по тексту), а також порівняння даних попереднього та підсумкового тестувань (кількісні та якісні показники). Приклад такої таблиці подано у табл. 3.3.
Таблиця 3.3 – Результати розподілу респондентів за тестом-опитувальником суб’єктивної локалізації контролю
| Діагностичні параметри | Констатувальний етап | Формувальний етап | ||
| Локус контроль | Хлопці | Дівчата | Хлопці | Дівчата |
| Інтернальний | 75% | 60% | 80% | 80% |
| Екстернальний | 25% | 40% | 20% | 20% |
Дослідження може бути проведено за схемою класичного експерименту [8]:
Експериментальна група R О1 X O2
Контрольна група R О3 O4
де R – стратегія рандомізації, тобто випадковий відбір респондентів у групи; О1 – тестування першої групи до впливу; О2 – тестування першої групи після впливу; О3 – тестування другої групи до впливу; О4 – тестування другої групи після впливу; Х – вплив (проведена тренінгова процедура).
Для обробки даних використовують параметричні критерії (Стьюдента, Фішера). Розраховують три значення критерію Стьюдента, порівнюючи 1) О1 і О2; 2) О3 і О4; 3) О2 і О4. Гіпотезу про значущість впливу незалежної змінної на залежну приймають у тому випадку, коли виконуються дві умови: а) відмінності між О1 і О2 значущі, а між О3 і О4 незначущі; б) відмінності між О2 і О4 значущі.
Статистична значущість, або р-рівень значущості – це вірогідність того, що цей результат правильно представляє популяцію, вибірка з якої досліджувалась. Традиційно в психології використовується наступна інтерпретація рівнів значущості [17]:
1) р > 0,1 – статистично достовірні відмінності на знайдено;
2) р < 0,1 – відмінності знайдені на рівні статистичної тенденції;
3) р < 0,05 – знайдені статистично достовірні (значущі) відмінності;
4) р < 0,01 – відмінності знайдено на високому рівні статистичної значущості;
5) р < 0,001 – відмінності знайдено на абсолютному рівні статистичної значущості.
Приклад представлення розрахунку статистичних критеріїв наведено у додатку Д.
Під час проведення математико-статистичної обробки даних констатувального та формувального етапів емпіричного дослідження необхідно використовувати отримані знання з дисциплін «Математичні методи в психології», «Експериментальна психологія».
Кожен підрозділ необхідно завершити короткими висновками. У висновках емпіричного розділу слід зазначити, чи вдалося (і наскільки) емпірично підтвердити сформульовані емпіричні (статистичні) гіпотези.
Кожна частина магістерської роботи має певний обсяг. Розділ 1, у якому відображені теоретико-методологічні засади дослідження, має складати не менше, ніж 1/3 від загального обсягу роботи.
Висновки до роботи являють собою синтезовану наукову інформацію, накопичену у процесі дослідження. Тобто послідовний, логічний, чіткий виклад основних результатів і їх співвідношення з метою і конкретними завданнями, сформульованими у вступі. У висновках викладають найважливіші наукові та практичні результати.
Висновки в кінці роботи не повинні замінюватися механічним узагальненням висновків до розділів, а мають містити те нове, суттєве, що становить підсумкові результати дослідження. Вони подаються у вигляді певної кількості пронумерованих абзаців. Їх послідовність визначається логікою завдань дослідження.
У висновках необхідно наголосити на тому, що мета дослідження досягнута, а всі поставлені завдання розв’язані. Висновки потрібно структурувати як відповідь на сформульовані у вступі завдання. Приблизний обсяг висновків 3–4 сторінки тексту.
Додатки є продовженням магістерської роботи і мають наскрізну нумерацію сторінок, спільну з документом. Кожен додаток починається з нової сторінки. Слово «додаток» пишуть з правого боку рядка малими літерами з першої великої, напівжирним шрифтом. Заголовок додатка друкують шрифтом 14 (з першої великої) посередині рядка.
Додатки слід позначати послідовно великими літерами української абетки, за винятком І, Є, Ї, Й, О, Ч, Ь. Наприклад, «Додаток А». Текст кожного додатка за необхідності може бути поділений на розділи й підрозділи, які нумерують у межах кожного додатка. У такому разі перед кожним номером ставлять позначення додатка (літеру) і крапку. Наприклад: А.2 – другий розділ додатка А; В.3.1 – підрозділ 3.1. додатка В. Ілюстрації, таблиці і формули, які розміщені в додатках, нумерують у межах кожного додатка, наприклад: рис. Д.1.2 – другий рисунок першого розділу додатка Д; формула А.1 – перша формула додатка А. Додаток повинен мати заголовок, надрукований угорі малими літерами з першої великої симетрично до тексту.
Додатки не є обов’язковим елементом роботи. Однак вони підвищують рівень довіри до результатів дослідження, свідчать про їхню достовірність. Додатки завжди роблять тоді, коли теоретичний або емпіричний матеріал великий за обсягом. Основну його частину подають у додатках, а найголовніше з нього – в основному тексті роботи з посиланням на відповідне джерело.
Якщо є необхідність, до додатків включають допоміжний матеріал, необхідний для повноти сприйняття роботи:
– зразки анкет, опитувальних листів, тестів;
– таблиці допоміжних цифрових даних;
– протоколи і акти випробувань;
– інструкції і опис методик;
– приклади рисунків респондентів.
РОБОТА З НАУКОВИМИ ДЖЕРЕЛАМИ
Робота над текстом починається з вивчення та конспектування літератури з проблеми дослідження. Цю роботу потрібно починати з праць, де проблема відображається загально, а потім перейти до досліджень, які її конкретизують. На початку роботи необхідно скласти список літератури за темою дослідження. На першому етапі варто продумати сам порядок пошуку і приступити до складання списку літературних джерел. Добре складений список навіть при швидкому огляді заголовків джерел допомагає охопити тему загалом. На його підставі можливо вже на початку дослідження уточнити план роботи. Далі слід переглянути усі види джерел з певної теми. До них можуть входити матеріали, опубліковані у вітчизняній і зарубіжній періодиці, інформація, отримана з мережі Інтернет тощо. Остання може виявитися особливо корисною, якщо ви розробляєте дуже актуальну, широко обговорювану на сьогодні тему. Якщо ви погано знайомі з темою, то вивчення літератури потрібно починати із загальних праць, щоб сформувати уявлення про основні питання, до яких належить обрана тема, а потім уже вести пошук нового матеріалу. Якщо ви більш-менш володієте темою, краще починати знайомство з найбільш перспективних, на ваш погляд, джерел. Літературу варто читати з олівцем у руках, роблячи позначки та виписки. Якщо мається власний екземпляр журналу або книги, можна робити нотатки на полях, що істотно спрощує надалі пошук необхідних матеріалів. Якщо книга бібліотечна, – найкраще робити ксерокопії і ставити позначки на самих ксерокопіях. Не забувайте підписувати ксерокопії, указуючи джерело та автора праці. Це суттєво полегшить огляд літератури, цитування і розміщення посилань у тексті роботи. Вивчення наукових джерел бажано проводити поетапно:
– загальне ознайомлення з працею загалом за її змістом;
– швидкий перегляд окремих сторінок;
– читання цікавих фрагментів;
– виписка (чи ксерокопіювання) матеріалів, що зацікавили;
– критична оцінка записаного, його редагування і «чистовий» запис як фрагмента тексту майбутньої дипломної роботи.
Слід пам’ятати, що надлишкове цитування створює враження компілятивності роботи. Утім, недостатнє цитування свідчить про слабке опрацювання питання. Вибраний теоретичний матеріал варто обміркувати. Тоді власні думки, що виникли в ході знайомства з чужими роботами, слугуватимуть підґрунтям для одержання нового знання. Під час вивчення літератури з вибраної тематики використовують не всю інформацію, що у ній міститься, а тільки ту, яка безпосередньо відноситься до теми роботи і тому є найбільш корисною. Отже, критерієм оцінювання прочитаного є можливість подальшого практичного використання в роботі ідей, цитат чи думок. Можливо, що частина знайденої інформації виявиться непотрібною; дуже рідко вона використовується повністю. Це не є проблемою – гірше, коли матеріалу зібрано недостатньо, що гальмує роботу, змушує повертатися назад до начебто вже розглянутого питання. Слід зазначити, що наукова творчість включає значну частину «чорнової» роботи, пов’язаної з підбором основної і додаткової інформації, її узагальненням і поданням у вигляді, що є зручним для аналізу і висновків. Добір наукових фактів – елемент творчого процесу.
Серед джерел, на які слід звернути особливу увагу, чільне місце посідають наукові статті. У статтях висновки досить обґрунтовані, а результати експериментів, конкретні дані, методики мають достовірний характер. Серед спеціальних наукових психологічних журналів слід звернути увагу на такі: «Педагогіка і психологія», «Вопросы психологии», «Психологический журнал», «Вестник МГУ. Серия 14. Психология», «Практична психологія та соціальна робота», «Соціальна психологія», «Актуальні питання психології» та інші.
Про вірогідність вихідної інформації може свідчити не тільки характер першоджерела, але і науковий, професійний авторитет його автора, його приналежність до тієї або іншої наукової школи. В усіх випадках варто відбирати останні дані, авторитетні джерела, точно вказувати, звідки взяті матеріали. При доборі фактів з літературних джерел потрібно підходити до них критично. Не можна забувати, що життя постійно йде вперед, розвиваються наука, техніка і культура. Те, що вважалося абсолютно точним минулого десятиріччя, сьогодні може виявитися неточним, а іноді і неправильним. Особливою формою фактичного матеріалу є цитати, що органічно вплітаються в текст роботи, складаючи невід’ємну частину аналізованого матеріалу. Вони використовуються для того, щоб без перекручувань передати думку автора першоджерела, для ідентифікації поглядів при зіставленні різних точок зору і т. д. Цитати слугують необхідною опорою у процесі аналізу і синтезу інформації. Відштовхуючись від їхнього змісту, можна створити систему переконливих доказів, необхідних для об’єктивної характеристики певного наукового явища. Цитати можуть використовуватися і для підтвердження окремих суджень.
Список використаних джерел становить одну із суттєвих частин магістерської роботи. Його розміщують після ВИСНОВКІВ; складають у алфавітному порядку (абетковому) прізвищ авторів. Кількість використаної літератури має бути не менше, ніж 80 джерел. Література у списку друкується мовою оригіналу. Не слід включати до списку ті роботи, на які немає посилань у тексті, а також енциклопедичні словники, науково-популярні книги, газети. Список використаної літератури – елемент бібліографічного апарату. Бібліографічний опис складають відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи. Зокрема, потрібну інформацію можна одержати з таких стандартів: ГОСТ 7.1-84 «Библиографическое описание документа. Общие требования и правила составления», ДСТУ 3582-97 «Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові в бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила». Дотримання студентом вимог чинних стандартів є обов’язковим. Відомості про джерела, які включені до списку літератури, необхідно подавати згідно з вимогами державного стандарту з обов’язковою назвою праць (табл. 4.1).
Таблиця 4.1 – Приклади оформлення бібліографічного опису в списку використаної літератури
| Характеристика джерела | Приклад оформлення |
| Монографії, посібники (один, два або три автори) | Каламбет С. В. Податковий потенціал: теорія, практика, управління / С. В. Каламбет. – Дніпропетровськ : Наука і освіта, 2001. – 303 с. Третьяченко В. В. Колективні суб’єкти управління: формування, розвиток та психологічна підготовка / В. В. Третьяченко. – К. : Стилос, 1997. – 585 с. Шейко В. М. Історія української культури : моногр. / В. М. Шейко. – Харків : Харк. держ. акад. Культури, 2001. – 399 с. Бородіна А. І. Бібліографічний словник діячів у галузі математики / Бородіна А. І., Бугай А. С. ; за ред. І. І. Гіхман. – К. : Рад. шк., 1979. – 606 с. Основы создания гибких автоматизированных произведений / Л. А. Пономаренко, Л. В. Адамович, В. Т. Музычук, А. Е. Гридасов ; под ред. Б. Б. Тимофеева. – Киев : Техника, 1986. – 144 с. |
| Підручники | Романець В. А. Психологія творчості : навч. посібник [для студ. вищ. навч. закладів] / В. А. Романець. – [2-ге вид., допов.] – Київ : Либідь, 2001. – 286 с. |
| Колективний автор | Психолого-педагогічні проблеми розвитку особистості : колективна монографія : [за ред. В. Ф. Моргуна, Л. В. герасименко, Р. М. Білоус]. – Кременчук : КрНУ ім. М. Остроградського, 2016. – 417 с. |
| Збірки наукових праць | Вісник Харківської державної академії культури. Вип. 1. Бібліотекознавство. Документознавство. Інформатика : зб. наук. Праць. – Х. : ХДАК, 1998. – 187 с. Гнідець Б. Г. Збірно-монолітні куполи, монтовані навісним методом / Б. Г. Гнідець, Р. Б. Гнідець, О. Вендзилович // Ресурсоеконом. матеріали, конструкції, будівлі та споруди : зб. наук. пр. / Акад. буд-ва України [та ін.]. – Рівне : Вид-во Нац. ун-ту вод. госп-ва та природокористування, 2008. – Вип. 16, ч. 2 : Дослідження, проектування та запровадження ефективних будівельних конструкцій. – С. 92–98. |
| Статті з періодичних видань | Третьяченко В. В. Соціально-психологічні „парадигмальні явища” в тенденціях психологічного та науково-методичного супроводу професіоналізму керівників освітніх закладів / В. В. Третьяченко // Теоретичні і прикладні проблеми психології. – 2006. – № 3 (14). – С. 6–11. Рамуль К. А. О психологии ученого и, в частности, о психологии ученого-психолога / К. А. Рамуль // Вопросы психологии. – 1985. – № 6. – С. 126–135. |
| Автореферати дисертацій | Бохонкова Ю. О. Особистісні чинники соціально-психологічної адаптації першокурсників до умов вищих навчальних закладів : автореф. дис. ... канд. психол. наук / Ю. А. Бохонкова. – Київ, 2005. – 19 с. Гаркавець С. О. Психологічні особливості системи цінностей правопорушника : автореф. дис. ... канд. психол. наук / С. О. Гаркавець. – Харьків, 2001. – 17 с. |
| Матеріали конференцій | Адміністративна реформа в Україні. Проблеми підвищенння ролі Міністерства України і Національного банку України як інститутів регулювання економіки : наук.-практ. конф., Київ, 17–18 черв. 1998 р. / Держ. коміс. з проведення в Україні адм. реформи. – К., 1998. – 320 с. |
| Складові частини матеріалів конференцій | Субтельний Р. О. Кополімеризація продуктів нафтопереробки / Р. О. Субтельний, Ю. А. Курташ, Б. О. Дзіняк // I Міжнародна (ІІІ Всеукраїнська) конференція студентів, аспірантів та молодих вчених з хімії та хімічної технології (23–25 квітня 2008 р., Київ) : зб. тез доп. – К., 2008. – С. 196. Дружинін А. О. Вплив опромінення γ-квантами на властивості ниткоподібних кристалів Si-Ge / А. О. Дружинін, І. П. Островський, Ю. М. Ховерко] // Фізика і технологія тонких плівок та наносистем : матеріали XII Міжнар. конф., 18–23 трав. 2009 р., Івано-Франківськ, Україна / НАН України, Прикарпат. нац. ун-т ім. В. Стефаника, Фіз.-хім. ін-т. – Івано-Франківськ, 2009. – Т. 2. – С. 48–49. |
| Розділи з книг | Румунія // Історія Центрально-Східної Європи : посіб. для студ. іст. і гуманіт. ф-тів ун-тів / Львів. нац. ун-т ім. І. Франка ; ред. Л. Зашкільник. – Л., 2001. – Розд. 10, § 6 . – С. 549–552. Абат (Абатиса) // Енциклопедія історії України : у 5 т. / НАН України, Ін-т істрії України ; [редкол.: В. А. Смолій (голова), Я. Д. Ісаєвич, С. В. Кульчицький та ін.]. – К. : Наук. думка, 2003. – Т. 1. – С. 9–10. |
| Посилання на сайт в Інтернеті | Шалаев И. К. Диагностика субъективной позиции младшего школьника / И. К. Шалаев; [Электронный ресурс]. – Режим доступа : http: // www. Informika.ru / windows / magaz / pedagog / pedagog _ 1 / article 8.html Вимоги до оформлення дисертації (текст проекту 2016 року); [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://zib.com.ua/ua/print/122543-vimogi_do_oformlennya_disertsacii_tekst_proektu_2016_roku.html |
| Віддалені ресурси | Прокопенко Л. С. Бібліографічна секція Міжнародної федерації бібліотечних асоціацій та закладів як осередок дослідження національної бібліографії (1965–2002 рр.) [Електронний ресурс] : автореф. дис…канд. іст. наук : 07.00.08 / Л. С. Прокопенко ; Київ Нац. ун-т культури і мистец. – Електорон. дані (1 файл). – К., 2004. – [18 с.]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/ard/2004/04plsdnb.zip. |
Магістерську роботу оцінюють також за рівнем бібліографічного апарату, який є ключем до джерел, використаних при написанні. Бібліографічний апарат представлено цитуваннями, посиланнями і списком використаної літератури, які оформлюють згідно з ГОСТ 7.1 – 84 «Библиографическое описание документа».
Бібліографічне посилання – це сукупність бібліографічних відомостей про цитовану працю, розглянутий або згаданий у тексті інший документ, необхідних для їх загальної характеристики, ідентифікації і пошуку. Якщо використані відомості, матеріали з дисертацій, монографій, оглядових статей, інших джерел з великою кількістю сторінок, у посиланні необхідно точно вказати номери сторінок, на які є посилання. Посилання у тексті магістерської роботи слід позначати порядковим номером книги у списку використаних джерел, виділеним двома квадратними дужками, наприклад, [12] – номер джерела у списку літератури; [5, с. 18–24], при цьому 5 – це номер джерела із списку літератури, а 18–24 – конкретні сторінки, на яких розташований цей матеріал. Якщо поданий матеріал являє собою узагальнення підходів з двох або більше джерел, то посилання на них позначають у квадратних дужках, за номерами в загальному списку через крапку з комою, наприклад, [15; 17; 23]. Коли використовуються відомості, матеріали з оглядових статей, інших джерел, які мають велику кількість сторінок, тоді в посиланні обов’язково необхідно точно вказати номери сторінок.
Дата добавления: 2018-08-06; просмотров: 454; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!