Види спостереження, їх переваги і недоліки

Спостереження як один з найважливішіїч чинніиків людського існування допомагало пернісній людині вижити за несприятливих умов., сприяло її фізичному та розумовому розвитку, створило передумови для появи та подальшого розвитку техніки, науки, мистецтва тощо. Сучасна людина постійно спостерігає те, що відбувається навкруги, запам'ятовує, аналізує та пояснює побачене. Тобто спостереження є невід'ємним елементом сучасного людського життя, зміст якого полягає у безперервному зв'язку із навколишнім середовищем. Водночас спостереження — це один з найпоширеніших методів, який застосовується в дослідженнях багатьох наукових напрямів — технічних, природознавчих, гуманітарних — з метою отримання інформації про певні факти, явища, процеси, притаманні живій і неживій природі.
Соціологічне спостереження — метод збору наукової інформації, сутність якого полягає в безпосередній реєстрації фактів, явищ, процесів, що відбуваються у соціальній реальності.
Для соціологічного спостереження характерними є систематичність, планомірність, цілеспрямованість. Найважливішою його перевагою перед іншими соціологічними методами є синхронність з досліджуваним явищем, процесом. Це дає змогу безпосередньо вивчати поведінку людей за конкретних умов у реальному часовому просторі («саме те», «саме тут», «саме зараз»). За допомогою соціологічного спостереження вивчають діяльність окремих людей, статичні і динамічні процеси, що відбуваються у соціальній групі, спільноті. Процедура його передбачає здобуття детальної, первинної інформації, оскільки дані спостереження повніше віддзеркалюють живу соціальну реальність.
Метод спостереження ефективно застосовують у дослідженнях поведінки окремих індивідів, соціальних груп, спільнот у різноманітних сферах — на виробництві (реакція трудового колективу на умови, організацію праці, ставлення до існуючої системи оплати праці, стосунки робітників з керівництвом, конфліктні ситуації тощо), навчанні (поведінка учнів, студентів на заняттях, їх підготовленість до занять, інтерес до матеріалу, що викладається, стосунки між ними і нпкладачем, згуртованість учнівської, студентської групи тощо), громадському житті (участь населення у різних формах суспільно-політичної діяльності — зборах, мітингах, демонстраціях, страйках тощо), дозвіл- ііі (зміст і структура вільного часу, реальні та бажані види дозвілля, інтереси, потреби та інфраструктура вільного часу тощо).
Використання методу спостереження ефективне у таких випадках:
У процесі отримання попередньої інформації, необхідної для уточнення напрямів запланованого дослі дження, оскільки професійно проведене спостережем ня надає досліднику нові характеристики досліджує;» ного об'єкта, допомагає звільнитися від традиційного підходу до вирішення соціальної проблеми.
Для отримання ілюстративних даних, які сутт< во доповнюють статистичний аналіз даних, одержанії за допомогою масового опитування.
За умови, що саме спостереження є найпридіп нішим, найефективнішим методом досягнення ЦІ.'М'И дослідження, перевірки вироблених гіпотез.
Загалом соціологічне дослідження, в якому зйом совують спостереження, планують І проводять у ТЛІ Ці самій ПОСЛІДОВНОСТІ, ЯК І ІНШІ дослідження, ВКЛЮЧ 111' чи етапи, процедури щодо програмного забезпеченії і " розробки інструментарію. Конкретні зміст і спрям<>н.і ність кожного етапу підготовки та проведення д<» і дження залежать ВІД особливостей ДОСЛІДЖУ ІНІЙ і проблеми та самого методу спостереження.
Плануючи використання цього методу, увагу на його сутнісні характеристики, які одін > " є його перевагами, оскільки спостереження:
наводить характеристику об'єкта спостч" • ■ ня: кількість осіб, що беруть участь у дослідя і-.ні"
ситуації, соціально-демографічна структур^ і і
особливості стосунків, розподіл у ній тощо;
описує місце проведення спостереженні         «V
поведінку членів групи, а також відхиленії)! ніс.
встановлює мету діяльності групи, II ТИ І відношення загальної мети з цілями учжчі ніч і 'V
описує соціально-психологічний клі " і соціальну поведінку, МОТИВИ І стимули (І І             II учасників;
встановлює частоту і тривалість с и н н •«> и
джуваної ситуації, їх повторіошшіс ті., ••».     ^
типовість і на цій підставі складні ниє              й йИ
падковості чи закономірності соціально) • нм 4Ц підлягає дослідженню.
Водночас спостереженню нласіпні                                            н#
та суб'єктивні недоліки. До об'єкти/ти > >»МІ спостереження належать обмеженість, локальність висновків стосовно досліджуваної соціальної ситуації, що ускладнює узагальнення отриманих даних, поширення їх на великі масиви. Нерідко буває складно, а то й неможливо повторно зареєструвати один і той самий соціальний об'єкт, оскільки на нього весь час впливають різноманітні соціальні чинники, які змінюють його, додають йому інших ознак.

Група суб'єктивних недоліків зумовлена тісним зв'язком спостерігача з об'єктами спостереження, оскільки він спостерігає факти, події, явища і процеси, притаманні суспільству, до якого належить сам. Крім того, спостерігач має певний світогляд, соціальний статус, інтереси, що позначається на сприйнятті, розумінні, оцінці спостережуваних явищ, процесів дійсності й відповідно на його висновках щодо побаченого.
Певну роль відіграють емоційність, попередні установки спостерігача щодо досліджуваної ситуації. Якщо він ще до спостереження має певні думки, міркування про об'єкт дослідження (вони можуть бути позитивні або негативні), це може суттєво вплинути на процедуру спостереження, знизити об'єктивність отриманих даних. Зниження об'єктивності інформації можливе, якщо об'єкти дослідження, знаючи, що за ними ведеться спостереження, істотно змінюють характер своїх дій, поводяться нетрадиційно. ІІа результати спостереження впливають настрій, здоров'я спостерігача, інші ситуативні чинники, які дуже важко передбачити і врахувати.
Види спостереження класифікують, спираючись на різні підстави.
За ступенем формалізації виділяють структуроване і неструктуроване спостереження. Структуроване спостереження застосовується тоді, коли дослідник має достатньо інформації щодо об'єкта дослідження і може заздалегідь виокремити всі важливі елементи до- гліджуваної ситуації, розробити чіткий план, спеціальні документи для реєстрації фактів, подій, явищ, процесів, надати чіткі інструкції спостерігачам. Не- чнруктуроване спостереження не передбачає чіткого « піну дій спостерігача, а лише визначення загальних РМО ситуації. Найчастіше його застосовують у пошукові \ та розвідувальних дослідженнях.
За місцем проведення виділяють польове та лабораторне спостереження. Польове спостереження застосовують у реальній життєвій ситуації, використовуючи робоче приміщення або приміщення для зборів, аудиторію тощо. Лабораторне спостереження передбачає, що умови його проведення визначає, і створює дослідник. Часто його проводять з використанням допоміжних технічних засобів — фотоапаратів, магнітофонів, відеомагнітофонів, кінокамер тощо.
За ступенем участі спостерігача в досліджуванії! ситуації розрізняють невключене і включене спостерс ження. За невключеного спостереження дослідник по ребуває поза процесом чи явищем, які вивчає, будучи стосовно них зовнішнім спостерігачем. Таким є спост< реження за масовими процесами (зборами, демонстра ціями, мітингами), коли спостерігач перебуває на до статній відстані від об'єкта спостереження, щоб зафії сувати весь перебіг процесу, а також спостереження, мета якого — описати ситуацію в певній соціальнії» групі, наприклад соціально-психологічну атмосферу и студентській групі. За включеного спостереження д<і слідник певною мірою є учасником досліджуваної. > процесу. Ступінь такої включеності може мати доси п широкий діапазон: від пасивного спостереження, иі" близьке до невключеного, до активного, КОЛИ ДОГ.'ІІД ник настільки зливається з групою дослідження, ш<< там починають вважати його «своїм» і відповідно и. нього ставитися. Існують різні типи включеного пін стереження. Один з найпоширеніших — коли сітгти- рігач і його дослідницька мета невідомі тим, за і він спостерігає. На виробництві він може виступати »> ролі практиканта чи стажера, а спостерігаючи за " ціями, зборами, дискусіями — в ролі звичайного \ ч.м ника. В інших випадках дослідник, не прихон) ■ <■••••
своєї ролі, за згодою колективу спостерігає зо                   
життям протягом певного часу, маючи                                   
спілкуватися з його членами, брати участь в
ренні різноманітних проблем. Незважаючи на <| і,мЙІ ВКЛЮЧеНе СПОСТереЖеННЯ ЗаВЖДИ МУСИТЬ бути М"| ■ і " но обґрунтованим. Не можна спостерігати за фш > • «м подіями, явищами, які люди спеціально при і. <..•• від сторонніх. Необхідно також уникати опри т ис » ня здобутої у спостереженні інформації.
За регулярністю виділяють систематизовані й неси- стематизовані спостереження. Систематизовані проводять регулярно протягом певного періоду. Вони можуть бути тривалими, безперервними або циклічними, відбуватися у встановлені терміни, наприклад, два рази на тиждень — у понеділок і середу. Несистемати- зовані спостереження проводять стосовно соціальної ситуації, дослідження якої не планувалося.
За метою, характером об'єкта спостереження поділяють на монографічні, пошукові, самоспостереження. Монографічні спостереження охоплюють велику кількість різноманітних взаємопов'язаних соціальних явищ. Пошукові спостереження використовують з метою пошуку певних фактів, необхідних для вирішення поставлених цілей і завдань дослідження. Цікавою формою спостереження є самоспостереження, яке здійснює сам об'єкт дослідження, здатний до контролю за своїми емоціями, психомоторними діями, соціальною поведінкою тощо. Воно є цінним методом, оскільки дає змогу заглянути у приховану сферу досліджуваного соціального процесу.
Вибираючи для дослідження конкретний вид спостереження, враховують як загальні його особливості, так і позитивні та негативні риси.

Мы поможем в написании ваших работ!