Специфіка анкетування в соціологічному дослідженні. Основні правила побудови опитувальника

Опитування – метод збору соціальної інформації про досліджуваний об’єкт підчас безпосереднього (інтерв’ю) чи опосередкованого (анкетування) соціально-психологічного спілкування соціолога та респондента через реєстрацію відповідей респондентів на сформульовані запитання.
Методи опитування поділяються, в свою чергу, на: анкетування й інтерв’ювання.
Анкетування – це збирання інформації письмовим заповненням заздалегідь розроблених анкет.
Відповідно, анкета –упорядкований за формою та змістом набір запитань у формі опитувального листка.
Анкетування має суттєву перевагу: опитування максимально формалізується, й таким чином забезпечується висока порівняльність відомостей та їх машинне опрацювання; анкетування забирає часу менше, ніж інтерв’ю, не потребує залучення великої кількості осіб, які його здійснюють, анкети можна роздавати через представників адміністрації чи вислати поштою; витримується вимога анонімності відповідей, що підвищує їхню достовірність. Анкетування – найбільш поширений і ефективний метод збору первинної інформації.
При розробці анкет необхідно дотримуватися таких правил:
- зміст запитань повинен відповідати темі та завданням дослідження;
- форма запитань має відповідати портретові передбачуваного респондента;
- запитання повинні бути короткими, зрозумілими, доступними для опитуваних;
- анкета має бути охайно оформленою;
- бажано її складати так, щоб вона надалі була придатною для комп’ютерного опрацювання.
Запитання в анкеті слід розбивати на групи (смислові блоки), забезпечуючи послідовність і логічність їх розміщення. Наприклад, група запитань, які стосуються особи злочинця; група запитань щодо злочину та покарання; група запитань про причини й умови вчиненого злочину; група запитань про заходи, вжиті для запобігання йому.
Анкета, що застосовується для збору кримінологічно значущої інформації, складається з таких частин:
1) вступної – містить звернення до досліджуваного, де пояснюється мета дослідження та порядок заповнення бланка;
2) статусної – формулюються запитання, відповіді на які дають уявлення про соціально-демографічну характеристику особи;
3) основної – це питання, що безпосередньо стосуються теми дослідження;
4) заключної – надається можливість у вільній формі висловити свій погляд на будь-які питання, що стосуються досліджуваної теми.
-                 опитування не повинно тривати більше 30 – 40хвилин у зв’язку з тим, що респондент втомлюється, і останні запитання зазвичай залишаються без повноцінних відповідей, за цей час опрацьовується 25 – 30 запитань;
-                 важливо, щоб інтерес до предмету опитування не спадав, а поступово підвищувався. Тому більш складні за змістом (і розумінням) запитання повинні йти слідом за більш простими;
-                 перше питання не повинно бути ні дискусійним, ні насторожливим. Хай краще воно буде нейтральним;
-                 важкі запитання доцільно вмістити в середині опитування, щоб респондент «включився» в тему;
-                 запитання повинні бути ясними, чіткими і зрозумілими всім респондентам;
-                 запитання повинні відповідати всім вимогам: спочатку мова має йти про встановлення того чи іншого факту, події, а потім вже про його оцінку.

48. Особливості інтерв*ю в соціологічному дослідженні. Логіка питань і психологія респондентів, мова інтерв*ю

особливості інтерв’ю як виду опитування.
Інтерв’ю це метод одержання необхідної інформації шляхом безпосередньої цілеспрямованої бесіди інтерв’юера з респондентом. Напрям бесіди визначається тією проблемою, яка цікавить інтерв’юера і є предметом соціологічного дослідження.
Характер спілкування, ступінь контакту, взаємодії, взаєморозуміння інтерв’юера і опитуваного багато в чому визначають глибину, якість одержуваної інформації про той чи інший соціальний факт або явище. При проведенні інтерв’ю соціолог виходячи із ситуації і спостереження за поведінкою співрозмовника, може одержати ту інформацію, яку навряд чи одержав би при анкетному опитуванні. Інтерв’юеру відводиться ведуча роль в ініціатора в організації і проведенні бесіди, в той час, як респондент виступає в ролі веденого, в ролі джерела інформації. Дослідник запитує, респондент відповідає, дослідник, оперуючи запитаннями, скеровує бесіду, респондент у своїх відповідях дотримується його.
                                                                  Сфера застосування інтерв’ю:
-                 воно може бути використано на ранній стадії дослідження з метою уточнення загальної проблематики і формулювання дослідницьких гепотизи;
-                 інтерв’ю часто використовується для розробки методики великих опитувань – досліджень;
-                 воно може бути застосовано в якості основного методу одержання інформації при обмеженій або малій вибірці;
-                 інтерв’ю застосовують в якості додаткового методу отримання інформації разом з анкетуванням, спостереженням та ін.;
-                 воно використовується в так званих контрольних дослідженнях для уточнення і перевірки даних, отриманих іншими методами.
На сам процес інтерв’ю впливають такі фактори:
-                 Фактор часу (час має бути зручним для респондента);
-                 Вік і стать його учасників. Результати інтерв’ю краще, коли його учасники приблизно одного віку;
-                 Стать інтерв’юера (вважається, що жінкам, інтерв’юерам вдається одержати більш щирі відповіді ніж чоловікам).
Успіх інтерв’ю багато в чому залежить від підготовки інтерв’юерів .Вона передбачає:
 - ознайомлення із загальними принципами вимірювання, роз’яснення ім. ролі і значення збору первинної соціологічної інформації;
 - засвоєння інтерв’юерами основних принципів поведінки в процесі опитування;
 - навчання їх техніці інтерв’ювання;
 - надання їм можливості пройти практику проведення інтерв’ю;
 - набуття інтерв’юером вміння ретельно аналізувати і оцінювати процедуру інтерв’ю

Мы поможем в написании ваших работ!