Зміни в адміністративно-територіальному поділі України в 1920 – 30-х рр.
У складних воєнно-політичних умовах 1917 – 1920 рр. зберегти єдність української держави не вдалося. Зрештою, до 1921 р. більшість українських земель знаходились у складі Української Соціалістичної Радянської Республіки. Українці проживали в 12 губерніях, 102 повітах та 1989 волостях.
За Радянської влади існувала значна розбіжність між проголошеним народовладдям та фактичною диктатурою, що відбилося на системі територіальної організації влади. В Радянський період державний устрій України узалежнився від економіки, а територіальна організація влади стала суворо централізованою. У 1922-1932 рр. в Україні була здійснена поетапна адміністративна реформа, метою якої було визначення оптимальних для економічного управління розмірів адміністративно-територіальних одиниць.
У проведенні радянської адміністративної реформи характерним було явище формального врахування наукового обґрунтування нового територіального поділу. У 1922 році в Україні розпочалася реформа, її правові основи були закладені постановою ВУЦВК "Про упорядкування і прискорення робіт по адміністративно-територіальному поділу УСРР" від 1 лютого 1922 року. Одеська і Миколаївська губернії були об'єднані в одну — Одеську, Запорозька губернія була приєднана до Катеринославської, Кременчуцька губернія була розформована. В результаті реформи кількість губерній в Україні скоротилася з 12 до 9. 12 квітня 1923 року ВУЦВК ухвалив постанову "Про новий адміністративно-територіальний поділ України", якою затвердив новий поділ республіки на округи і райони. Реформа привела до значного зменшення кількості адміністративно-територіальних одиниць: замість 102 повітів стало 53 округи і замість 1989 волостей — 706 районів. Кількість сільських Рад скоротилась з 15 696 до 9307. Це був важливий крок на шляху централізації управління.
|
|
|
Урахування національного моменту в районуванні вилилися у форму створення у місцях компактного проживання національних меншин національних районів, селищних, сільських рад з діловодством національними мовами. Оскільки витримати загальноукраїнські критерії щодо чисельності населення в районах і сільрадах при такому принципі їх формування було неможливо, довелося знизити для національних районів і сільрад загальноприйняті норми. У 1924–1925 рр. на території УСРР діяли 7 німецьких, 4 болгарських, 1 польський, 1 єврейський національні райони. У кінці 1924 р. на території Одеської і Подільської губерній, що примикала до р. Дністер, було створено Автономну Молдавську РСР. Утворення Молдавської АРСР справедливо розглядається українськими дослідниками як відкрите втручання центру у справи УСРР, порушення її територіальної цілісності. Воно було продиктоване геополітичними міркуваннями – нова автономія мала стати плацдармом зовнішньополітичної боротьби СРСР за Бессарабію, яка до 1917 р. перебувала у складі Росії. У свою чергу, Г. Котовський, який ініціював постановку цього питання перед ЦК РКП(б), доводив, що Молдавська АРСР “стала б об’єктом привернення уваги і симпатій бессарабського населення і дала б ще більший привід претендувати на возз’єднання з нею Задністров’я”. У 1925 р. Росії було передано Таганрозьку і Шахтинську округи, заселені переважно українцями.
|
|
|
Від старого адміністративно-територіального поділу в Україні залишались ще губернії. Президія ВУЦВК постановою від 3 червня 1925 року "Про ліквідацію губерній і перехід на триступеневу систему управління" ліквідувала з 1 серпня 1925 року поділ республіки на губернії. Віднині територія УСРР поділялася на 41 округ, 680 районів, 10 314 сільрад. Також було створено 12 національних районів і 549 національних сільрад, що говорило про толерантність українців по відношенню до інших національностей. Остаточний перехід на триступеневу систему управління завершився в 1929 році.
|
|
|
У жовтні 1925 р. спеціальною постановою ВУЦВК було скасовано таку категорію поселення, як містечко. Цю назву було замінено на «селище міського типу».
Ліквідація губерній сприяла наближенню партійного центру до місцевих органів влади, їх безпосередньому втручанню в справи місцевого управління. І хоча Ради вважалися повновладними органами, працювали вони під постійним контролем і наглядом партійних органів.
Округова система проіснувала до вересня 1930 р., коли була здійснена спроба перейти від системи управління «центр – округа – район» до системи «центр – район», з ліквідацією окружної ланки. З 15 вересня 1930 р. в УСРР запроваджувався такий поділ: 1 автономна республіка, 18 міст, 484 райони. Протягом 1931 р. було ліквідовано низку економічно малопотужних районів, таким чином їх кількість зменшилась до 365. Формування сучасного обласного поділу України почалося 1932 р., коли було утворено сім областей.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 403; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!