Тенденції та основні події політичного розвитку України 1991-2007рр.
Суспільно-політичний розвиток вже незалежної України відбувався непросто й суперечливо. 24 серпня 1991 р. позачергова сесія Верховної Ради України приймає "Акт проголошення незалежності України". Восени 1991 р. розпочинається розбудова незалежної української держави. Уже у вересні - грудні 1991 р. приймаються закони : про громадянство України, про державний кордон України, про прикордонні війська України, про прокуратуру, про Збройні сили України, про Національну гвардію України та інші.
У цілому суспільно-політичне становище України у 1992 - 2004 роках складне, перш за все, з-за тяжкого стану економіки, що не раз призводило до глибоких політичних криз. Дуже сильна політична криза виникла влітку 1993 р., в умовах катастрофічного занепаду економіки, гіперінфляції, різкого погіршення життєвого рівня населення. Усе це сприяло зростанню невдоволення діяльністю Верховної Ради й Президента. Почалися страйки шахтарів та ін. із вимогами їх, переобрання. Під таким тиском Верховна Рада 17 червня 1993 р. ухвалює рішення 26 вересня 1993 р. провести Всеукраїнський референдум про довіру Президентові і Верховній Раді, але восени 1993 р., щоб не розпалювати пристрасті, приймається нове рішення - навесні 1994 р. провести дострокові вибори Верховної Ради й Президента.
Соціально-економічні проблеми України сьогодні. Шляхи вирішення
Зі здобуттям незалежності уряди (В. Масола, Є. Марчука, П. Лазаренка, В. Пустовойтенка) не змогли радикально поліпшити загальноекономічну ситуацію. З 1999 р. по 2001 р. уряд очолював В. Ющенко. В основу його діяльності була покладена стратегія перетворень, економічного та соціального розвитку на 2000 - 2004 роки".
|
|
|
Стрижнева позиція цієї програми - виведення економіки України на траєкторію сталого розвитку, тісного поєднання політики структурних змін та економічного зростання з активною і сильною соціальною політикою. Відповідно до цієї програми уряд В. Ющенка розробив програму діяльності "Реформи заради добробуту", що принесла реальні здобутки.
· ВВП зріс на 5,8%,
· обсяг промислової продукції зріс на 12,9%,
· товарів народного вжитку - на 24,5%,
· обсяг сільськогосподарського виробництва зріс на 9,2%,
· реальний наявний грошовий дохід населення перевищував минулорічний на 6,3%, експорт та імпорт відповідно збільшився на 18,8% і 18,2%.
· У 2000 р. указом Президента почалася приватизація землі.
Але це зростання не супроводжувалося відчутними якісними перетвореннями економіки, позитивними структурними змінами, подоланням нагромаджених за останні роки деформацій, і в соціальній сфері також. Який негативно визначився на ті роки. Ще не було накопичено необхідного потенціалу економічного зростання, не зміцнена достатньо фінансова система держави, аграрний сектор перебував у критичному стані. Низькою була рентабельність промисловості. На 42% знизилась продуктивність праці: у промисловості - на 21%; у сільському господарстві більше як у 2 рази. Скорочувалася питома вага галузей, що виробляють продукцію інвестиційного призначення (машинобудування, будівельні матеріали). Зростала частка паливно-енергетичної, металургійної, хімічної галузей, найбільш енергоємних та шкідливих екологічно. Тривалий спад виробництва унеможливлював досягнення відчутних зрушень у соціальній політиці.
|
|
|
2002 р. у зв'язку зі створенням парламентської більшості, новим прем'єр-міністром коаліційного уряду було обрано В. Януковича. В цілому соціально-економічна ситуація в Україні на сьогодні залишається непростою, хоча позитивні зрушення стають більш виразними.
Напрямки зовнішньої політики України в сучасних умовах.
Документ, який визначав принципові засади розбудови державотворчих процесів, у тому числі в сфері зовнішньої політики, став Акт проголошення незалежності України, прийнятий 24 серпня 1991 р.
|
|
|
Виходячи з цього документу Верховна Рада України 2 липня 1993 р. схвалила "Основні напрямки зовнішньої політики України". Вибираючи свій шлях у світ, Україна спирається на власні фундаментальні загальнонаціональні інтереси, а саме:
· стратегічні та геополітичні, пов'язані з національною безпекою України та захистом її політичної незалежності;
· економічні, пов'язані з інтегруванням економіки України у світове господарство;
· регіональні, субрегіональні, локальні.
Здобуття Україною державної незалежності поряд з багатьма іншими питаннями висунуло цілу низку проблем у сфері міжнародних відносин.
· вироблення власної позиції, стилю та навичок у відносинах із зовнішнім світом,
· новий самостійний тип взаємин з державами колишнього СРСР, так званим "близьким зарубіжжям",
· включення України в інтеграційні процеси, які розгорнулися серед розвинутих країн Європи.
· Суверенність держави, окрім іншого, означає самостійність її зовнішньої політики, досвіду якої наша держава ще не мала.
· реалізації без'ядерного статусу.
Зовнішня політика України спрямовується такі вимоги:
· утвердження й розвиток України як незалежної демократичної держави
|
|
|
· збереження її територіальної цілісності та недоторканності кордонів
· включення національного господарства у світову економічну систему,
· поширення в світі образу України як надійного і передбачуваного партнера.
· забезпечення її національних інтересів,
· захист прав та інтересів її громадян за кордоном,
· створення благо сприятливих умов для соціально-економічного розвитку нашої держави.
Основні пріоритети та напрямки зовнішньої політики української держави:
1. Центральним напрямком є плідна робота в ООН, в спеціалізованих органах, установах, структурах, та міжнародних організаціях.
2. Одним з найважливіших напрямків є збереження та подальше зміцнення добросусідських стосунків з колишніми республіками СРСР та особливо з Росією. Але стан україно-російських взаємин, після здобуття незалежності стали погіршуватися. Господарські стосунки між ними нерідко характеризувались як "економічна війна", загострилося "кримське питання", налагоджені зв’язки з Грузією, Азербайджаном, Узбекистаном і Молдовою в рамках ГУУАМ.
3. Поглиблюється стратегічне партнерство між Україною і Республікою Польща, яке вже сьогодні може бути віднесене до базових цінностей сучасної Європи.
4. Важливим напрямом зовнішньої політики сучасної України є встановлення, підтримка та всілякий розвиток економічних, культурних, науково-технічних відносин з усіма країнами світової спільноти, за виключенням країн, котрим за рішенням Ради Безпеки ООН оголошена економічна блокада.
5. Це участь України у вирішенні глобальних проблем сучасного світу.
6.Участь України у вирішенні складних та невідкладних військово-політичних проблем.
Практична реалізація зовнішньої політики України забезпечується під керівництвом :
· Президента України Кабінетом Міністрів України,
· Міністерством закордонних справ,
· іншими центральними органами державної виконавчої влади на основі Конституції України.
Зовнішня політика України - як з огляду її розробки, так і в плані реалізації - пройшла два етапи:
1. перший - від серпня 1991 р. до середини 1994р.
2. і другий - від середини 1994 р., і до цього часу.
Перші кроки на зовнішній арені пов'язані з періодом президентства Л. Кравчука. МЗС України очолив А.Зленко. Упродовж трьох місяців Україну як незалежну державу визнали понад 140 країн світу. Одними з перших заявили про це Польща, Канада, Італія, Бельгія, Індія, Угорщина, Латвія, Литва, Росія, Аргентина, Болгарія. Протягом 1992-1993 рр. Україна вступає в безпосередні дипломатичні зв'язки зі США, Канадою, Польщею. Німеччиною, Францією, Китаєм, Росією, Казахстаном, державами Балтії, Скандинавії та ін.
Основні дати:
1992 р. відбувся візит Президента України до Франції, під час якого Україна приєдналася до паризької Хартії для нової Європи.
1994 р. стало підписання тристоронньої угоди між Україною, США та Росією про виведення стратегічної ядерної зброї з України. Після чого першою з-поміж посткомуністичних країн Східної Європи Україна приєднується до програми співробітництва з НАТО: "Партнерство заради миру".
1994 р. у Брюсселі підписано договір про партнерство та співробітництво з Європейським Союзом.
Головним досягненням тут стало прийняття України в листопаді 1995 р. до Ради Європи
1998р Пeрший державний візит Президента України Л. Кучми до Москви. підписання договору про довгострокове економічне співробітництво між двома країнами терміном на 10 років. Ця угода є безпрецедентною, оскільки в рамках СНД не існує жодного аналогічного документу
В цей період Україна стала членом:
· Наради з безпеки і співробітництва в Європі (НБСЄ, згодом - ОБСЄ),
· багатьох міжнародних організацій, зокрема Світового банку.
· Міжнародного Валютного Фонду.
· Ради Європи (РЄ).
підписала документи про співробітництво та партнерство з:
· Європейським Союзом (ЄС),
· НАТО,
· Західноєвропейським Союзом (ЗЄС).
Висновок: позиція держави активна, шукає вигідні умови для свого існування. Враховуючи кількість років самостійності і досвіду добилась свого визнання і співпраці з державами найвищих світових рівнів. Стоїть перед вибором орієнтації на Захід та Схід, дотримується політики *балансу*
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 409; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!