Західна Україна під владою Польщі у міжвоєнний період (1919-1939рр.).
Західноукраїнськими землями в міжвоєнний період володіли інші держави. Під польською окупацією впродовж 1919-1921 рр. опинилися Східна Галичина, Західна Волинь, Полісся, Холмщина, Підляшшя, що становило третину всієї території тодішньої Польської держави.Українські землі у складі Польщі, Румунії, Чехословаччини не мали власного автономного устрою. Уряди цих країн прагнули до посилення контролю над українськими територіями.
14 березня 1923-було прийняте остаточне рішеннящодо входження Східної Галичини
до складу Польщі на правах автономії.
Польський уряд намагався витравити такі поняття, як "Україна" та "українці", застосовуючи замість них терміни "Східна Малопольща", "русини". У 1924 р. видано закон про заборону вживання української мови у всіх державних установах.У 1930 було заборонено діяльність Пласту.Цього ж року почалася офіційна політика Польщі щодо населення -пацифікація(умиротворення).
У 1935 р. Польща офіційно відмовилася від своїх зобов'язань перед Лігою Націй щодо забезпечення прав національних меншин. Урядові кола, повернувшись до ідеї однонаціональної польської держави, розгортають репресії проти українців, здійснюють політику жорстокої асиміляції.
Українці виживали завдяки існуванню кооперативів,культурно-громадських установ,які виникли на базі Просвіти та НТШ.
Польський уряд розділив країну на дві території - Польщу "А" і Польщу "Б". До першої входили корінні польські землі, до другої - переважно західноукраїнські і західнобілоруські. Сприяючи розвиткові промисловості в Польщі "А", уряд у той же час свідомо гальмував промислове будівництво в Польщі "Б". 85% підприємств Східної Галичини були дрібними, на кожному з них працювало менше 20 осіб. Господарство краю розвивалося відповідно до інтересів польської економіки. Переважали ті галузі, які забезпечували високі доходи без значних капіталовкладень, а саме: нафтодобувна, деревообробна, харчова, переробка мінеральної сировини.
|
|
|
Найбільш впливовою партією,яка діяла легально у Галичині,було Українське національно-демократичне об*єднання - УНДО(1925).-Д.Левицький.Нелегальною організацією,яка дістала широку підтримку українців,була ОУН 1929,яку очолив Євген Коновалець.
БУКОВИНА І ЗАКАРПАТТЯ В 1920-1930-х роках.
У 1918 р. внаслідок воєнних дій українські землі Буковини окупували румунські війська..
З часу румунської окупації Буковина відразу ж втратила автономію, широке місцеве самоврядування, добре розбудовану систему української освіти, які вона мала за Австро-Угорщини. До 1928 р. на цих землях тривав військовий стан. Були закриті всі українські школи, українські кафедри в Чернівецькому університеті, заборонено українську пресу, діяльність політичних партій, українських товариств, в тому числі “Українську Бесіду”, румунізується також українська церква. Буковину перетворити в звичайну румунську провінцію. У 1928–1929 рр. відбулися масові акції протестів українців Буковини. В результаті влада змушена була піти на поступки в питанні навчання українською мовою, проте в 1934 р. українські школи і товариства знову ліквідували. На початку 30-х рр. в краї виходило 10 часописів: “Час”, “Рідний Край”, “Народна Сила”, “Рада” та ін.
|
|
|
У 1937 р. на Буковині відбулися два політичні процеси над українськими націоналістами, яких військовий суд звинувачував у революційній діяльності та в заперечуванні румунської влади над українським населенням. З 1938 р. Румунія перетворюється на авторитарну державу. Всякі прояви активного українського життя знову переслідуються.
На підставі Сен-Жерменського договору від 10 вересня 1919 р. територія українського Закарпаття увійшла в склад Чехословацької Республіки /ЧСР/. На основі домовленості президента ЧСР Т.Масарика з представником карпато-української еміграції в США Г.Жатковичем Закарпаття прилучилося до ЧСР на правах “найширшої територіальної автономії”. В 1921 р. у Чехословаччині мешкало 455 тис. українців. Увійшовши в склад ЧСР, українське населення сподівалося на такі ж права у новоствореній державі, які отримали там словаки, угорці та інші національні меншини /нечеське населення становило 52%/. Проте центральний уряд у Празі проводив подвійну політику: спочатку сприяв піднесенню українських культурно-національних течій, а в 30-х рр. почав активно підтримувати москвофілів.
|
|
|
На початку 20-х рр. чехи робили спроби модернізувати рівень життя краю. Угорські великі маєтки підлягали розподілу, внаслідок чого 35 тис. селянських господарств отримали додаткові земельні ділянки, кожна з яких перевищувала 2 акри землі. Чеський уряд, на відміну від Польщі та Румунії, вкладав у райони, де жили українці, більше коштів, ніж забирав у них. З 1928 р. ЧСР поділено на адміністративні краї, після чого Закарпаття стає “Підкарпатським Краєм” на чолі з губернатором. . Населення брало участь у парламентських виборах, мало своїх послів і сенаторів.
Активно діяли “Просвіта”, “Пласт”, “Січ”, “Спілка українських вчителів”. На Закарпатті успішно функціонували банк, сітка кооперативів, дві торгові академії, сільськогосподарська школа, добра мережа медичної служби, численні бібліотеки, театр тощо. Виходило декілька часописів: “Український Голос”, “Русин”, “Свобода”, “Вперед” та ін.
|
|
|
Українські національні сили постійно здійснювали тиск на чеський уряд в питанні надання Закарпаттю статусу “автономії”. Боротьба українців та особливо складна міжнародна обстановка змусили уряд вирішити українське питання. Цьому сприяв Мюнхенський договір 1938 р. між Німеччиною, Італією, Англією та Францією. 10 жовтня 1938 р. радіо Праги повідомило, що ЧСР стала федерацією трьох народів: чехів, словаків і українців. Чеський уряд офіційно надав і визнав автономію та уряд Карпатської України. Це рішення було підтверджене парламентом Чехословаччини 22 листопада 1938 р. Але в той же час за рішенням т.зв. німецько-італійського арбітражу у Відні Карпатська Україна змушена була віддати Угорщині 1.856 кв.км своєї території з населенням 180 тис. чол. та містами Ужгородом та Мукачевом.
26 жовтня 1938 р. головою уряду Карпатської України став о.А.Волошин. 12 лютого 1939 р. відбулися вибори до сейму. В них взяло участь 92,55% виборців, з яких 92,4% проголосувало за список Українського Національного Об'єднання. Столицею було м. Хуст. Уряд здійснив низку заходів щодо українізації адміністрації краю, системи освіти, періодичних видань тощо. Був створений зародок збройних сил – «Карпатська Січ», до складу якого увішли 5 тис. осіб.
У ніч з 14 на 15 березня 1939р. німецька армія вступила на терени Чехословаччини. За угодою з Гітлером Угорщина почала окупацію всього Закарпаття. 15 березня 1939 р. сейм проголосив незалежність Карпатської України й ухвалив Основний закон, який містив такі положення;
-«Карпатська Україна є незалежна Держава»;
-Карпатська Україна є республіка на чолі з президентом, вибраним Сеймом Карпатської України;
-державною мовою Карпатської України є українська мова.
Президентом карпатської України став А. Волошин.
14 березня угорські війська вдерлися на Закарпаття. Воєнізована організація, створена для охорони краю, - «Карпатська Січ» - незважаючи на героїчний опір, не змогла зупинити вторгнення 40-тисячної угорської армії. Закарпатська Україна була окупована Угорщиною, яку підтримувала фашистська Німеччина. А. Волошин разом з урядом змушений був емігрувати.
Отже, незважаючи на іноземний гніт у 20–30-х рр. на західноукраїнських землях було збережено державницькі традиції українського національно-визвольного руху. Це дало поштовх майбутній боротьбі, яка саме на цих українських теренах набула найбільшого розмаху в роки Другої світової війни, в повоєнний час, в період стагнації тоталітарного режиму. Саме у міжвоєнні два десятиліття сформувався новий тип українських політичних діячів, які поставили мету, яка здійснилася тільки в кінці ХХ століття – побудову незалежної Української держави.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 606; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!