УКраїнсько-більшовицька війна. 4 універсал. Берестеййський мир.
Радя́нсько-украї́нська війна, більшовицько-українська війна — збройний конфлікт між Радянською Росією та Українською Народною Республікою(УНР) в 1917–1921 роках за контроль над українськими землями, колишніми південно-західними губерніями Російської імперії. Складова частинагромадянської війни на території колишньої Російській імперії. Формально була війною між прихильниками незалежної України зі столицею в Києві(УНР) і більшовицької маріонеткової держави — Української Соціалістичної Радянської Республіки (до 1919 відомої як Українська Народна Республіка Рад) зі столицею в Харкові. Призвела до значних втрат у тогочасному українському суспільстві. Закінчилася поразкою УНР, більшовицькою окупацією України і входженням УСРР до складу Радянського Союзу в 1922році. Інша назва — московсько-українська війна.
IV Універсал прийнято на засіданні Малої Ради, яке розпочалося 22.01.1918. Універсал проголошував самостійність і незалежність УНР як вільної суверенної держави українського народу і заявив про її прагнення до мирного співіснування з сусідніми народами. Підтвердив повноваження влади УЦР до моменту скликання Українських установчих зборів. Перетворив Генеральний Секретаріат у Раду народних міністрів та доручив їй продовжувати переговори з Центральними державами і укласти мирний договір. Закликав уряд та громадян УНР дати відсіч більшовикам. Оголосив про цілковитий розпуск постійної армії та організації замість неї народної міліції. Призначив перевибори місцевих органів влади. Встановив термін передачі соціалізованої землі - до початку весняних робіт. Зобов'язав негайно приступити до відновлення промисловості, з переведенням її на виробництво мирної продукції. Оголосив про державний контроль над банками, найважливішими галузями торгівлі, експортом-імпортом та ціноутворенням, з встановленням монополії на найбільш прибуткову продукцію. Підтвердив усі демократичні свободи, оголошені в III Універсалі, підкресливши право всіх націй УНР на національно-персональну автономію. Універсал опублікований українською, російською, польською і єврейською мовами в газетах та афішах.
|
|
|
Берестейський мир або Брест-Литовська мирна угода— мирний договір між Російською Федеративною Радянською Республікою (рос. Российской Федеративной Советской Республикой [1]) таЦентральними державами, підписаний 3 березня 1918 року в Бресті-Литовському представниками Радянської Росії з одного боку та Німеччини, Австро-Угорщини,Туреччини і Болгарії — з іншого. Угода зафіксувала поразку та вихід Росії з Першої світової війни.
|
|
|
Українська гетьманська держава гетьмана Скоропадського
29 квітня 1918 р. Всеукраїнський хліборобський з'їзд (близько 8 тис. чол.) проголосив почесного отамана Вільного козацтва генерала Павла Скоропадського гетьманом України. Центральна Рада була розпущена, і в Україні започатковано нове державне утворення – гетьманат "Українська держава".
Головним зовнішньополітичним пріоритетом нової влади була боротьба за визнання української держави іншими країнами. За часів гетьманату Україну визнали 30 країн, 10 з них відкрили свої дипломатичні місії у Києві. Україна мала своїх представників у 23 державах. Протягом травня-червня 1918 р. у Києві відбувалися російсько-українські переговори. РРФСР визнала Україну як самостійну державу і 12 червня підписала з нею угоду про припинення війни.
У внутрішній політиці головним було аграрне питання. Створена Вища земська комісія на чолі з гетьманом підготувала законопроект, за яким великі землеволодіння мали обов'язково викуповуватися й розподілятися між селянами . Але цей законопроект не | вдалося здійснити. Значних успіхів було досягнуто в галузі культурної, освітницької політики. Провадилась українізація державного апарату, військових частин, загальноосвітньої школи. Засновується 150 українських гімназій. Відкриваються два державних українських університети - в Києві та Кам'янці-Подільському. Створюється Українська Академія наук. було видано Універсал про відродження козацтва як соціальної бази режиму і армії. Почалась організація добровільних дружин для охорони законності та правопорядку.
|
|
|
13 листопада 1918 р. представники УНС на таємному засіданні створили так звану Директорію для керівництва повстанським рухом у складі В. Винниченка, С. Петлюри, Ф. Швеця, П. Андрієвського та А. Макаренка. Нарада представників усіх партій, що входили до УНС, доручила директорії ліквідувати гетьманщину. Від імені Директорії 15 листопада було поширено звернення до громадян України із закликом повалити гетьманський уряд. П. Скоропадський оголошувався «узурпатором народної влади», а його уряд антинародним та антинаціональним Гетьману, міністрам, російському офіцерству було запропоновано негайно залишити свої пости і межі України.
П. Скоропадський сам вирішив відмовитися від влади і 14 грудня 1918 р. підписав своє зречення. Українська гетьманська держава 1918 р. була об'єктивно необхідним станом визвольних змагань. Вона являла собою спробу перевести українську національну революцію на конструктивний шлях, відмовитись від радикальних соціалістичних перетворень і спрямувати головні зусилля на розбудову та зміцнення державності.
|
|
|
62)Повалення гетьманату. Прихід до влади директорії УНР.
У самій Україні П.Скоропадський не мав підтримки ні білогвардійських сил, ні лідерів більшості українських політичних партій. Провідні держави світу замість реальної допомоги українській справі, як правило, обмежува лися риторикою,
Дедалі складнішою ставала внутрішня обстановка.
19 грудня 1918 р. Директорія оголосила про відновлення Україн ської Народної Республіки. На Софійській площі відбулися молебень і військовий парад. 26 грудня створено уряд УНР під головуванням В.Чехів-ського, представника УСДРП. Були відновлені закони УНР, зокрема закон про передання поміщицької землі селянам без викупу. Вища законодавча влада відтепер належала Трудовому конгресу - свого роду парламенту, сформованому з селян, робітників та інтелігенції.
Загалом же становище після повалення гетьманської влади було скла дним. Селяни, які складали основну масу армії, покидали її та поспішали ділити поміщицьку землю. Вкрай несприятливим було й зовнішньо-політич не оточення України. Одеса була захоплена Антантою, на заході активізу валися поляки, на півночі - більшовики, на південному сході - російська Добровольча армія. Німецькі та австро-угорські війська, які згідно з догово ром мали захищати Україну від більшовиків, неспроможні були робити це.
Справа погіршувалася ще й тим, що в уряді не було спільної політич ної лінії. Те, що перед тим об"єднувало членів уряду - боротьба проти ге тьмана, - поступово зникало, а інших мотивів практично не було. До того ж боротьба з наслідками гетьманату Інколи набирала форм, які не могли не викликати протесту. Існувала, наприклад, ідея ліквідації Української Ака демії наук як «витвору гетьманату». Декрети гетьманського уряду було анульовано. Права участі в політичному житті країни нова влада позбави ла не лише поміщиків та капіталістів, а й професорів, адвокатів, лікарів, педагогів тощо.
Більшість керівництва Директорії стояла фактично на радянській або дуже близькій до неї платформі, виступала за союз із більшовиками проти Антанти. Це були В.Винниченко,В.Чехівський,М.Шаловалтаін.Інша час тина на чолі з С.Петлюрою орієнтувалася на спілку з Антантою проти більшовиків. Незважаючи на договір, який було укладено між В.Винничен-ком і Д.Мануїльським про спільну боротьбу проти німців та австрійців, що перебували в Україні, а також на обіцянку Х.Раковського і того ж Д.Мануї-льського визнати в Україні той лад, який буде встановлено новою україн ською владою, більшовицький уряд Г. П"ятакова виступив зі звинувачення ми Директорії в контрреволюційності. Невдовзі з півночі розгорнувся на ступ Червоної армії на Київ і Харків. Складність полягала в тому, що осно ву більшовицьких військ становили українські частини, сформовані ще за гетьмана для оборони від більшовиків - Богунська й Таращанська дивізії
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 228; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!