Трипільська культура, розвиток і занепад.
Провідну роль серед енеолітичних племен регіону відігравали племена так званої
трипільської культури. Територія назва походить від назви с. Трипілля під Києвом, де в
1893р. видатний київський археолог Вікентій Хвойко уперше виявив рештки культури,
яка відтоді незмінно привертає увагу істориків і будить уяву усіх, хто цікавиться минулим
України. Вона проіснувала більше двох тисячоліть і в період свого найбільшого
піднесення поширювалась на величезну територію від Прикарпаття до Дніпра. Вражають
швидкі темпи освоєння трипільськими племенами нових територій: на ранньому етапі
освоєна площа становила близько 50 тис. кв. км, на середньому - 150 тис. кв. км. Жодна з
європейських розвинених землеробських енеолітичних культур не могла зрівнятися з нею
ні за площею, ні за темпами поширення. Сприятливі природні умови і розвиток різних
галузей господарства зумовлювали значне збільшення населення. Якщо наприкінці
першого етапу існування трипільської культури населення становило близько 30 тис. чол.,
то наприкінці середнього воно сягало вже 410 тис. Етнічне обличчя трипільців Деякі
історики вважали трипільців найдавнішим предками сучасних українців.
Цілим рядом своїх рис трипільська культура дає підставу ставити питання про її роль
у формуванні українського етносу, а саме: високий розвиток землеробської культури;
розміщення трипільських поселень на місці традиційних українських сіл; велика піч як
|
|
|
обов'язковий елемент житла; звичай розмальовувати печі і стіни жител; схожість гео-
метричного орнаменту. Питання про етнічне (чи протоетнічне) обличчя давніх трипільців
залишається дискусійним. Нині більшість вчених, спираючись на аналіз скелетних
решток, схиляється до ідентифікації трипільців із середземноморською расою (зовсім
іншого типу, ніж індоєвропейці, до яких належать і українці), можливо - вірменоїдним
антропологічним типом, поширеним серед давніх мешканців Східного Середземномор'я і
Малої та Передньої Азії. Це логічно перегукується з тим фактом, що в господарському
відношенні українська територія доби енеоліту (територія між Дунаєм і Дніпром) була
крайньою північно-східною ланкою масиву землеробських культур "балканського"
регіону європейського енеоліту. Антропологічний тип трипільців мав такі риси: дуже
темна пігментація, великий горбатий ніс, скошене чоло, кругла голова, гранильна
(тендітна) будова тіла, невисокий зріст. Отже, за своїми типологічними ознаками і
географічно-просторовим тяжінням трипільська культура була споріднена з тогочасними
пам'ятками Дунайського басейну, Балканського півострова та Малої Азії. Трипільська
|
|
|
культура була пов'язана з Балкано-Нижньодунайським регіоном, але в процесі поширення
на нові східні території включала в себе на різних етапах елементи місцевих неолітичних
та енеолітичних культур.
До зникнення трипільської культури могли спричинитися і порушення екологічного
балансу внаслідок екстенсивного ведення господарства, й певне похолодання клімату
одночасно з підсиханням степів (які колись були вологішими), і експансія степовиків.
Так чи інакше, але на зламі ІІІ-ІІ тисячоліть до н. е. на місці трипільських поселень
Лісостепу з'являються пам'ятки так званої шнурової кераміки. Носії культури шнурової
кераміки, найвірогідніше, були найдавнішими предками слов'ян, балтів та германців.
Зростання продуктивності праці в добу бронзи дозволило не тільки забезпечити
мінімальні споживчі потреби людей, а й створювати певні запаси. Останні,
зосереджуючись в руках окремих осіб, призводили до майнової нерівності, формування
приватної власності. Суспільні відносини ускладнилися. Швидко вдосконалюється зброя.
Виникла необхідність у силі, здатній регламентувати внутрішнє життя людських
колективів і забезпечувати захист від зазіхань сусідів. Завдяки суспільному поділу праці,
посиленню міграцій. зростанню нерівномірності економічного розвитку чіткіше про-
ступають індивідуальні риси окремих племен. Починають формуватися етнічні спільності
людей.
Дата добавления: 2018-06-01; просмотров: 387; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!