Пряма і непряма мова. Розділові знаки при прямій мові. Заміна прямої мови непрямою.
Пряма мова –це чуже мовлення,передане без змін.
Пряма мова завжди супроводжується словами автора,які вказують,комуналежить пряма мова і за яких обставин вона була висловлена.
Розділові знаки при прямій мові:
1) якщо слова автора стоять перед прямою мовою, то після них ставиться двокрапка, а пряма мова береться в лапки і перше слово пишеться з великої літери:
А: «П». А: «П!» А: «П?» А: «П…»
Їм в вічі кажемо: «Прозріти час, бо чесність бездіяльна – той же злочин» (І. Муратов);
2) якщо пряма мова стоїть перед словами автора, то вона береться в лапки, після неї ставиться кома і тире, а слова автора пишуться з малої літери:
«П», – а. «П!» – а. «П?» – а. «П…» – а.
«Додому, додому!» – співало його серце (І.Цюпа);
3) якщо слова автора стоять в середині прямої мови, то лапки ставляться на початку і в кінці прямої мови:
«П, – а, – п». «П, – а. – П». «П! – а. – П». «П? – а. – П». «П… – а. – П»: «Сюди, мабуть, ніколи не залітали степові наші птахи, – подумав Ко-заков. – А ми залетіли» (О. Гончар); «Мамо, – питаю, – то льони цвітуть?»
(О. Гончар).
Коли чужу мову передають від себе, тобто непрямою мовою, то слова ав-тора роблять головним реченням, а пряму мову – підрядним. При цьому в не-прямій мові змінюють особу займенників і дієслів відповідно до особи, від імені якої тепер передається чужа мова:
«Яка ти розкішна, земле, – думала Маланка. – Весело засівати тебе хлі-
|
|
|
бом, прикрашати зелом» (М.Коцюбинський) – Маланка думала про те, яка земля розкішна і що весело засівати її хлібом, прикрашати зелом.
У непрямій мові випускають вигуки, повторення, іноді – вставні слова, частки, а звертання або опускають, або роблять підметами чи додатками:
«Діду, здрастуйте!» – сказав я йому, спинившись (О.Довженко.) – Я, спи-
Нившись, привітався до діда.
Після непрямого запитання знак питання не ставиться:
Підвівши голову, боєць спитав: «Де санпункт?» (О.Гончар). – Підвівши голову, боєць запитав, де санпункт.
Література ПМР (українські письменники)
Білет №16
Безсполучникове складне речення. Синтаксичний розбір речення.
Складні безсполучникові речення за характером смислових зв’язків між
їхніми частинами поділяються на:
1) речення з відносно рівноправними, незалежними одна від одної части-
нами: Місяць на небі, зіроньки сяють, тихо по морю човен пливе (Народна творчість);
2) речення із залежними частинами, одна з яких пояснює, доповнює
іншу:
Будеш сіяти з сумом – вродить печаль (М.Стельмах).
Різновиди безсполучникових складних речень:
а) з перелічувальними відношеннями (одночасність, послідовність дій, явищ): Вдень почав танути сніг, капали краплі з дахів (В. Сухомлин-
|
|
|
ський);
б) із зіставно-протиставними відношеннями: Одна група працює – дві відпочивають (Ю.Збанацький);
в) із з’ясувальним значенням: друга частина пояснює зміст першої:
І відчула: доросле й маля, і вода, і трава, і земля – все любов’ю тобі про-мовля (А.Малишко);
г) з часовим значенням: Зійде сонце – утру сльози, ніхто не побачить
(Т. Шевченко);
д) з умовним значенням: Забудеш рідний край, тобі твій корінь всохне… (П. Тичина);
е) з допустовим значенням: Тут було вже зовсім видно – місяць підбився вгору (Ю.Збанацький);
є) з наслідковим значенням: Вітер війнув – листя з клена жовте, жовто-золоте полетіло (П.Тичина);
ж) з порівняльним значенням: Бувають дивні на землі діла – серед зими черешня зацвіла (Д.Павличко);
з) з приєднувальним значенням: Я розкажу вам про замерзлу квітку: вона чорніє в мене на столі (Г.Чубач).
Послання Тараса Шевченка «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм» як заповіт нащадкам.
До жанру послання Т. Шевченко звернувся, щоб через пересторогу й про-хання пробудити в українців почуття національної гідності й честі. Твір був написаний з наміром змінити підневільне становище України. Саме послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним…» стало тим Шевченковим твором,
|
|
|
який найбільше цитують, адже багато рядків з нього стали народними: «В своїй хаті своя й правда, І сила, і воля», «Нема на світі України, Немає дру-гого Дніпра», «Якби ви вчились так, як треба, То й мудрість би була своя», «І чужому научайтесь, Й свого не цурайтесь…».
Композиційно поема поділяється на п’ять частин: епіграф, вступ, у якому ліричний герой закликає тогочасну інтелігенцію полюбити свій народ, не бути байдужою до долі України; у наступній частині ліричний герой критикує то-гочасну українську еліту; далі йде узагальнення й проповідницький монолог автора; у кінці лунає заклик до інтелігенції повести народ праведним шляхом.
Поет бачив обурення селян, наростання протесту проти гноблення, тому висловив у посланні пересторогу панам, що гніт народу приведе до повстан-ня і розправи з поневолювачами:
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
Шевченко закликає до боротьби проти царату і попереджає панів, що буде їм страшний суд – селянська революція.
|
|
|
У згаданих вище афоризмах подаються головні проблеми тогочасної дій-сності.
В своїй хаті й своя правда, і сила, і воля. Цими рядками автор говорить:
український народ має всі підстави для формування незалежної держави, адже він має свою мову, культуру, велику історію. Саме тому у творі засуджу-ються ті дворяни, які шукають передової культури в чужих краях.
Нема на світі України, немає другого Дніпра. Свій рідний край треба лю-
бити всім серцем і помислами, адже батьківщина одна, як і Дніпро.
І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь. Цей крилатий вислів гово-
рить про те, що потрібно передусім цінувати й знати своє, у той же час брати все найкраще від інших народів, але лише те, що не заперечує національних пріоритетів.
Отже, Т. Шевченко виступає проти байдужого ставлення до своєї рідної історії, культури, мови. Послання – твір обвинувачення і, водночас, це таки послання до тих, хто житиме у майбутньому, хто не повинен забувати життя свого народу в минулому й на цьому минулому вчитися.
Білет № 17
Дата добавления: 2018-05-31; просмотров: 593; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!