Базується на аналізі розподілу соціальних ролей між статями.

⇐ ПредыдущаяСтр 2 из 4Следующая ⇒

Жінка виношує і виховує потомство, тому вона, "згідно з природою", має більшу значимість і розпорядчу волю (вона навчає, передає традиції).

Чоловік — індивідуально незначний, замінний і функціонально відіграє роль "сервера" для обслуговування процесу відтворення: забезпечує житло, харчування, одяг тощо.

Невдоволені своєю допоміжною роллю, чоловіки створюють противагу жіночій монополії на відтворення — чоловічу монополію на встановлення порядку. В цьому сенсі політика — породження андрогенної цивілізації.

—Семантична.

Будується на визнанні слабкості людини як біологічної істоти.

Через це закон виживання спонукує людей до об'єднання зусиль, створення "колективного організму", здатного вирішувати найскладніші завдання.

Це можливо тільки із розвитком спілкування, мови. Формується впорядкований світ комунікацій, система впорядкованих колективних взаємодій.

—Ученими підраховано, що критична маса людей (а також, як показали досліди, і приматів), достатня для поширення нових ідей і технологій становить 15—20 % від загалу. Це є та необхідна кількість лідерів, які поведуть країну до нового.

Соціальна еволюція і соціальний прогрес

Соціальну еволюцію часто ототожнюють із соціальним прогресом. Проте існує різниця між цими двома поняттями.

Соціальна еволюція означає будь який вид розвитку, а терміном "прогрес" позначають розвиток тих якостей, які люди оцінюють як позитивні з позиції певних цінностей (те, що один вважає прогресивним, інший може вважати регресивним). Про те чи добрі, а чи погані є зміни, бажані вони чи ні, вдосконалюють вони певне явище, чи ні — можна судити по-різному, залежно від вибраної точки зору.

Наприклад, у часи "реального соціалізму" прогресивним декларувалося все, що служило зміцненню і розширенню соціалістичного ладу.

Таким чином, поняття "прогрес" несе у собі оцінку змін, які відбуваються. Натомість "соціальна еволюція", "соціальний розвиток" — поняття нейтральні. Тому прогрес не може бути ототожнений із соціальним розвитком.

Прогресом називаємо ті якісні чи структурні зміни певного суспільного явища чи соціальної системи, які, з позиції певних визначених оцінкових критеріїв, становлять удосконалення цього явища, порівняно з його попереднім станом.

Прогрес буває :

- глобальний (досягнення людства протягом усієї історії),

- локальний (здобутки певної людської спільноти).

Регрес (рух назад, зворотній розвиток від вищих форм до нижчих) — буває тільки локальний, такий, що охоплює окремі суспільства протягом нетривалого (в історичному вимірі) часу.

Льюїс Кербо, узагальнюючи теорії соціальної еволюції, поділяє їх на дві групи:

—1. Еволюційні (оптимістичні) теорії— суспільство послідовно проходить певні стадії розвитку, стаючи все досконалішим. Так, Огюст Конт виділяв:

—теологічну (до 1300 р.),

—метафізичну (до середини XIX ст.),

—позитивну стадії (період від середини XIX ст. до сьогодні).

На кожній з них, на думку Огюста Конта, суспільство ставало все раціональнішим, багатшим і менш агресивним.

Герберт Спенсер вважав, що в основі еволюції лежить природній відбір. Повинні вижити "кращі" суспільства, а "непристосовані" — приречені на загибель. А також, що фінальною стадією розвитку людства є розвинуті індустріальні суспільства.

—Карл Маркс пов'язував прогрес із розвитком продуктивних сил і класовою боротьбою. Розвиток техніки виводить на арену історії нові суспільні класи, відповідно, рабовласників і рабів — феодалів і залежних селян — буржуазію і робітничий клас тощо.

—2. Циклічні (песимістичні) теорії.

Прихильники такого підходу вважають, що прогресу — як лінійного процесу — не існує, а натомість є цикли, у межах яких повторюється історія на щораз вищому рівні. Однак підсумок завжди той самий — через певний проміжок часу цивілізація гине.

Протягом усієї історії людства існує певна кількість цивілізацій.

Освальд Шпенглеру книзі "Занепад Європи" виділяє їх вісім: "єгипетська", "індійська", "вавилонська", "китайська", "аполлонівська" (греко-римська), "магічна" (візантійсько-арабська), "фаустівська" (західноєвропейська) і культура майя.

Вчений вважав ймовірним появу ще однієї, дев'ятої — російсько-сибірської культури.

Арнольд Тойнбі в праці "Осягнення історії" виділяє 37 цивілізацій, які поділяє на три групи: "розквітлі цивілізації" (їх 27 — китайська, єгипетська, західна та ін.), "нерозвинуті цивілізації" (їх всього 5 — несторіанська християнська, монофізитська християнська -— обидві не розвинулись через те, що були поглинуті ісламською та ін.) і "застиглі цивілізації" (ескімоська, спартанська та ін.).

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 803; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 123 4 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!