Базується на аналізі розподілу соціальних ролей між статями.



Жінка виношує і виховує потомство, тому вона, "згідно з природою", має більшу значимість і розпорядчу волю (вона навчає, передає традиції).

Чоловік — індивідуально не­значний, замінний і функціонально відіграє роль "сервера" для обслуговування процесу відтворення: забезпечує житло, харчу­вання, одяг тощо.

 Невдоволені своєю допоміжною роллю, чоло­віки створюють противагу жіночій монополії на відтворення — чоловічу монополію на встановлення порядку. В цьому сенсі політика — породження андрогенної цивілізації.

Семантична.

 Будується на визнанні слабкості людини як біологічної істоти.

Через це закон виживання спонукує людей до об'єднання зусиль, створення "колективного організму", здатного вирішувати найскладніші завдання.

 Це можливо тільки із розвитком спілкування, мови. Формуєть­ся впорядкований світ комунікацій, система впорядкованих колективних взаємодій.

—Ученими підраховано, що критична маса людей (а також, як показали досліди, і приматів), достатня для поширення но­вих ідей і технологій становить 15—20 % від загалу. Це є та необхідна кількість лідерів, які поведуть країну до нового.

Соціальна еволюція і соціальний прогрес

Соціальну еволюцію часто ототожнюють із соціальним про­гресом. Проте існує різниця між цими двома поняттями.

 Соці­альна еволюція означає будь який вид розвитку, а терміном "прогрес" позначають розвиток тих якостей, які люди оціню­ють як позитивні з позиції певних цінностей (те, що один вва­жає прогресивним, інший може вважати регресивним). Про те чи добрі, а чи погані є зміни, бажані вони чи ні, вдосконалю­ють вони певне явище, чи ні — можна судити по-різному, за­лежно від вибраної точки зору.

Наприклад, у часи "реального соціалізму" прогресивним декларувалося все, що служило зміц­ненню і розширенню соціалістичного ладу.


 

Таким чином, поняття "прогрес" несе у собі оцінку змін, які відбуваються. Натомість "соціальна еволюція", "соціальний розвиток" — поняття нейтральні. Тому прогрес не може бути ототожнений із соціальним розвитком.

Прогресом називаємо ті якісні чи структурні зміни певного суспільного явища чи соціальної системи, які, з позиції певних визначених оцінкових критеріїв, становлять удосконалення цього явища, порівня­но з його попереднім станом.

Прогрес буває :

-  глобальний (досягнення людства протягом усієї історії),

-  локальний (здобутки певної людської спільно­ти).

 Регрес (рух назад, зворотній розвиток від вищих форм до нижчих) — буває тільки локальний, такий, що охоплює окремі суспільства протягом нетривалого (в історичному вимірі) часу.

Льюїс Кербо, узагальнюючи теорії соціальної еволюції, поді­ляє їх на дві групи:

1. Еволюційні (оптимістичні) теорії— суспільство послідов­но проходить певні стадії розвитку, стаючи все досконалішим. Так, Огюст Конт виділяв:

теологічну (до 1300 р.),

метафізич­ну (до середини XIX ст.),

позитивну стадії (період від середини XIX ст. до сьогодні).

На кожній з них, на думку Огюста Конта, суспільство ставало все раціональнішим, багатшим і менш агре­сивним.

Герберт Спенсер вважав, що в основі еволюції лежить при­родній відбір. Повинні вижити "кращі" суспільства, а "непристосовані" — приречені на загибель. А також, що фінальною стадією розвитку людства є розвинуті індустріальні суспільства.

Карл Маркс пов'язував прогрес із розвитком продуктивних сил і класовою боротьбою. Розвиток техніки виводить на арену історії нові суспільні класи, відповідно, рабовласників і рабів — феодалів і залежних селян — буржуазію і робітничий клас тощо.


 

2. Циклічні (песимістичні) теорії.

Прихильники такого підходу вважають, що прогресу — як лінійного процесу — не існує, а натомість є цикли, у межах яких повторюється історія на щораз вищому рівні. Однак підсумок завжди той самий — через певний проміжок часу цивілізація гине.

Протягом усієї історії людства існує певна кількість цивілі­зацій.

Освальд Шпенглеру книзі "Занепад Європи" виділяє їх вісім: "єгипетська", "індійська", "вавилонська", "китайська", "аполлонівська" (греко-римська), "магічна" (візантійсько-арабська), "фаустівська" (західноєвропейська) і культура майя.

 Вчений вважав ймовірним появу ще однієї, дев'ятої — росій­сько-сибірської культури.

 Арнольд Тойнбі в праці "Осягнення історії" виділяє 37 цивілізацій, які поділяє на три групи: "розквітлі цивілізації" (їх 27 — китайська, єгипетська, західна та ін.), "нерозвинуті цивілізації" (їх всього 5 — несторіанська християнська, монофізитська християнська -— обидві не роз­винулись через те, що були поглинуті ісламською та ін.) і "за­стиглі цивілізації" (ескімоська, спартанська та ін.).

 


Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 803; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!