Теорії походження суспільства

Nbsp;

Лекція № 2

Соціальна структура суспільства

План.

1. Поняття суспільства.

2. Теорії походження суспільства.

3. Соціальна революція і соціальний прогрес.

4. Руйнування суспільства. Аномія.

5. Типологія суспільств.

 

Контрольні питання та завдання до попередньої теми

1. Назвіть передумови і причини виникнення соціології.

2. Дайте визначення об'єкта і предмета соціології.

3. Чим. відрізняється соціологічна проблема від соціальної проблеми?

4. Поясніть чим соціологія відрізняється від інших су­спільних наук.

5. У чому полягає специфіка соціологічного підходу до ви­вчення соціальних явищ?

6. Охарактеризуйте основні функції соціології та наведіть приклади їх реалізації.

7. Що таке "метод" і "методологія дослідження"?

8. Охарактеризуйте теоретичні методи соціології. Наве­діть приклади.

9. Що таке "вибірка" в соціологічному опитуванні?

 

10.У чому особливість включеного та невключеного спо­стереження?

11.Наведіть приклад контент аналізу документів.

12.Розкажіть про природні та штучні соціальні експери­менти. Наведіть їх приклади.

 

Поняття суспільства

Людина — це соціальне явище.

У тому сенсі, що поведінка людини визначається не біологічно (інстинктом), а під впли­вом інших людей, визначається певним типом культури. Люди пов'язані між собою численними ниточками соціальних взаємо­дій і стосунків, деякі з них є стійкими, а інші — виникають спонтанно.

Суспільство — це сукупність усіх видів взаємодії та форм об'єднання людей, що склалися історично, в якій знаходить вияв їх взаємозалежність один від одного.

Людей у суспільство об'єднують головним чином три ознаки — спільна культура, спільна територія та спільна ідентичність:

—спільна культура, що передається з покоління в поколін­ня, дає їм спільні цінності, норми, "зразки життя";

—спільна територія, яку вони вважають своєю, дає їм спільний простір, місце, де вони можуть на практиці реалізо­вувати свої культурні взірці;

—спільна ідентичність, тобто усвідомлення своєї приналеж­ності до певної спільноти, виникає внаслідок відчуття люди­ною своєї причетності до носіїв певної культури, що реалізо­вується на певній території.

Суспільство є системою.

Соціальна система — цілісне утворення, головним елемен­том якого є люди, їх зв'язки, взаємини та взаємодії, а також соціальні інститути та організації, соціальні групи, спільноти, норми і цінності.

Суспільство є системою, яка самовідтворюється.

Відтворюючи себе, суспільство зберігає свою ці­лісність і змінюється.

Виникають нові структурні елемен­ти, норми і цінності.

У філософській та соціологічній думках виділяють три різно­види системних уявлень про суспільство: системно-механічне; системно-органічне; синтетичне (поєднує риси перших двох.

1.)Системно-механічне уявлення.

Під впливом механіки (і фі­зики взагалі) представники цього напрямку намагалися звести закономірності функціонування і розвитку суспільства до ме­ханістичних закономірностей.

 Вони в основному концентрували свою увагу на вивченні причинно-наслідкових явищ: одна подія зумовлена іншою, інша — ще іншою і так далі.

 Суспільство вони вважали чимось подібним до механічного агрегату.

Відомим представником механіцизму вважають італійсько­го вченого Вілфредо Парето (1848—1923).

Він вважав, що су­спільство є своєрідним механізмом, який збудований з атомів — людей. Вони становлять систему, що складається з окремих елементів, які взаємопов'язані і впливають один на одного. Ці елементи неоднорідні. Кращі складають еліту, яка керує су­спільством. Рівновага в системі забезпечується циркуляцією еліти: кращі з представників низів можуть підніматися догори і входити в еліту, а ті члени еліти, які деградують — опуска­ються донизу.

 

Системно-органічне уявлення.

 Представниками цього на­пряму в соціології є Огюст Конт, Герберт Спенсер.

Системно-органічне розуміння суспільства з'явилося під впливом Чарльза Дарвіна.

"У політиці системно-органічна точка зору призводила до возвеличення суспільства на противагу індивідові. Це гармо­ніювало зі зростаючою могутністю держави, а також із на­ціоналізмом, який міг звернутися до дарвінівського вчення про виживання найсильніших, застосовуючи його вже не до інди­відів, а до націй" (Бертран Рассел).

Суспільство — це своєрідний організм, система, яка перебуває у по­стійному розвитку подібно до живого організму. Наприклад, у процесі свого розвитку суспільство"нарощує масу" (зростає кількість населення, матеріальні ресурси);  має свою "нервову систему" (шляхи сполучень та інші засоби комуні­кацій), "м'язи" (силові структури — армія, поліція), "мозок" (уряд, парламент), "кровоносну систему" тощо.

 Петро (Петер) Лілієнфельд (1829—1903) — німецький соціолог, який жив і працював в Росії, вважав, що торгівля виконує в суспільстві ті ж функції, що і кровообіг в організмі, а функції уряду ана­логічні функціям мозку.

Австрійський вчений Альберт Шеффле(1831—1903) у праці з характерною назвою "Будова і жит­тя соціальних тіл" аналізував економічне життя суспільства як пряму проекцію обміну речовин в організмі. Пов'язані один з одним органи, утворюють систему єдиного організму. Якщо якийсь орган перестає функціонувати, або дає збої, організм не може функціонувати нормально і може взагалі вийти з ладу.

Синтетичне уявлення.

Еміль Дюркгейм вважав, що примітивні суспільства відрізняються "меха­нічною солідарністю",у них колективна свідомість і колективні уявлення діють як репресивна сила, що згуртовує індивідів у суспільство.

Із зростаючим розподілом праці індивід починає усвідомлюва­ти свою залежність від суспільства, яка раніше підтримувала­ся лише завдяки репресивним засобам до людей з боку держави.

Німецький соціолог Фердинанд Тьонніс (1855—1936) виді­ляв два типи соціальних спільнот — "гемайншафт" ("органічна" община притаманна традиційному суспільству) і "гезельшафт" ("механічне" суспільство, яке постало волюнтаристським, раціо­нальним шляхом).

Теорії походження суспільства

"Стихійні соціологи" зазвичай називають три гіпотези по­ходження суспільства:

1.  еволюційну("праця створила людину", перетворивши стадо в співтовариство виробників);

2. теологічну ("Бог створив людину і заповів їй Закон");

3. космічну ("все це справа рук інопланетян").

Як уже зазначалося, суспільство виникає тоді, коливини­кає суспільне життя, тобто взаємини людей перестають бути спонтанними і хаотичними, а набувають певної структури.

Наука пропонує такі теорії походження суспільства:

—Інструментальна.

Використовуючи знаряддя праці, люди навчалися працювати, підвищувався їх добробут. Це привело до функціонального поділу общини, закріплення розподілу пра­ці, до появи майнових відмінностей.

Взаємини людей набувають певної структури, виникає і починає розвиватися со­ціальна організація.

—Сексуальна.

Особливість людини — позасезонний характер розмноження і задоволення від сексуаль­них зносин.

 Це могло призводити до спонтанного, неконтрольованого спалаху народжуваності, який вибивав життя групи із ритму, ослаблював її.

 Встановлення контролю за народжуваністю при­вело до появи сім'ї і норм, які регулювали сексуальні, а поряд з тим і всілякі інші стосунки членів спільноти. Регламент від­творення привів до планування господарського життя, а резуль­татом цього стала поява соціальної організації.

—Кратична.

Сила і розум розподілені серед людей нерівно­мірно. Жадібність і цікавість -  ці якості перетворюються в фактори, які дозволя­ють певним групам зайняти лідерськупозицію і отримати кра­щу їжу, кращих сексуальних партнерів тощо.

 Лідери почина­ють формувати й утверджувати систему правил, вшанування вождів, розподіл привілеїв, передавання влади.

—Гендерна.

---

Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 2426; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

---

---

Мы поможем в написании ваших работ!