Роль рухової активності в житті людини
ЛЕКЦІЯ 1
РУХОВА АКТИВНІСТЬ І ЗДОРОВ’Я ЛЮДИНИ
План вивчення теми
1. Біологічні потреби організму в руховій активності.
2. Роль рухової активності в житті людини.
3. Фізична (рухова) активність і її тісний зв'язок із здоров'ям людини.
4. Вплив оздоровчої фізичної культури на організм.
5. Норми рухової активності дітей і підлітків.
6. Норми рухової активності дорослих.
7. Принципи використання спеціально організованої рухової активності в системі оздоровлення населення.
Рекомендована література:
1. Апанасенко Г.Л. Медицинская валеология / Г.Л. Апанасенко, Л.А. Попова. – К.: Здоров’я, 1998. – 246 с.
2. Бальсевич В.К. Физическая активность человека / В.К. Бальсевич, В.А. Запорожанов. – К.: Здоров’я, 1987. – 224 с.
3. Пирогова Е.А. Влияние упражнений на работоспособность и здоровье человека / Е.А. Пирогова, Л.Я. Иващенко, Н.П. Странко. – К.: Здоров’я, 1986. – 152 с.
4. Рибковський А.Г. Системна організація рухової активності людини / А.Г. Рибковський, С.М. Канішевський. – Донецьк, 2003. – 436 с.
5. Теорія і методика фізичного виховання: підручник за ред. Т. Ю. Круцевич. – К.: Олімп, л-ра, 2008. – Т. 2. – С. 8 – 21, 192 – 211.
6. Уилмор Дж. X. Физиология спорта и двигательной активности / Дж. X. Уилмор, Д. Л. Костилл. – К.: Олимп, л-ра, 1997. – 504 с.
7. Яковлев Н.Н. Биохимия спорта / Н.Н. Яковлев. – М.: Физкультура и спорт, 1974. – 228 с.
Біологічні потреби організму в руховій активності
На думку науковців останні півмільйона років людина еволюціонує філетично, тобто без змін у генетичній програмі. Проте умови, в яких жили наші предки, та умови життя сучасної людини відрізняються кардинально. Науково-технічний прогрес звільнив людину від 95% механічної праці, що зумовило значно менші затрати фізичних сил для забезпечення свого існування. Але закріплена тисячоліттями у геномі людини норма рухової активності не стала анахронізмом, бо за умов незмінного геному неможливо звільнитися від запланованої ним програми життєдіяльності.
|
|
|
Нормальне функціонування серцево-судинної, дихальної, гормональної та інших систем організму протягом тисячоліть відбувалося в умовах активної рухової діяльності, і раптово, на останньому 100-річному відрізку еволюції, умови життя пропонують організму зовсім іншу форму реалізації усталених способів життєдіяльності його органів і систем. Природа людини відповідає на це хворобами гіпокінезії, які пов’язані із глибокими функціональними і структурними змінами на рівні відтворення клітинних структур у ланцюгу ДНК – РНК – білок.
Рухова активність – це поєднання усіх рухів, що виконує людина в процесі життєдіяльності. Розрізняють звичайну і спеціально організовану рухову активність.
|
|
|
До звичайної рухової активності, згідно з визначенням ВООЗ, належать усі види рухів, що пов’язані з природними потребами людини (сон, гігієна, їжа, зусилля, спрямовані на її приготування, тощо), а також навчальна і виробнича діяльність. Спеціально організована м’язова діяльність (фізкультурна активність), передбачає різноманітні форми занять фізичними вправами, активний рух до школи, зі школи (на роботу).
На всіх етапах життя людини рухова активність відіграє різну роль. У дитинстві вона забезпечує нормальний ріст і розвиток організму, сприяє повноцінному вияву генетичного потенціалу, підвищує опір до захворювань. Саме в період росту організм найбільш чутливий до впливу негативних факторів зовнішнього середовища, включаючи і обмежену рухову активність.
Потреба в русі (кінезифілія) – це біологічна потреба організму, що відіграє важливу роль у його життєдіяльності та знаходиться у тісному зв’язку з активною м’язовою діяльністю, що сприяє адаптації до зовнішнього середовища.
Механізми взаємозв’язку рухової активності та функціональних можливостей є об’єктом зацікавлення багатьох науковців.
Енергетичний фонд і функціональний стан органів і систем на різних вікових етапах залежать від особливостей функціонування скелетної мускулатури. Чим інтенсивніша рухова активність у межах оптимальної, тим більше виражені основні негентропійні фактори, що збільшують енергетичні ресурси, функціональні спроможності та тривалість життя організму.
|
|
|
До півторарічного віку, коли реалізується та закріплюється поза стояння, добові енергозатрати найвищі – 53–60 ккал•кг-1. Потім спостерігається поступове зниження енергозатрат у стані спокою, і в організмі дитини з’являються виразні риси гомеостазу – холінергічні.
Перебудова на адренергетичний характер регуляції відбувається тільки під час м’язової діяльності або стресових реакцій на зміни в довкіллі. Чим вищий рівень м’язової активності, що стимулює адренергичні механізми, тим повноціннішою буде індукція наступного анаболітичного спокою та співвідносного з ним холінергітичного гомеостазу. Ця особливість стану спокою у фізично тренованих осіб отримала назву принцип економізації функцій.
До настання шкільного віку (6–7 років) енергозатрати стану спокою знижуються до 40 ккал•кг-1. Причиною цього є те, що до вказаного віку повністю зникає терморегуляторна функція зі скелетних м’язів, а локомоторні акти набувають досконалості. До семи років формується структура бігу та ходьби за типом дорослих, що дає можливість визначити максимальні для індивіда енергозатрати, використовуючи тести з фізичним навантаженням. Саме з цього віку доцільно для характеристики фізичного розвитку зробити перехід від лінійно-вагових параметрів до показників біоенергетики.
|
|
|
Гіпокінезія – це обмеження рухової активності, зумовлене способом життя, особливостями професійної діяльності, а також іншими факторами. Часто гіпокінезія супроводжується гіподинамією, тобто зменшенням м’язових зусиль, що витрачаються для утримання пози, при переміщенні тіла у просторі, виконання фізичної роботи.
Роль рухової активності в житті людини
Охорона власного здоров’я – це безпосередній обов'язок кожного, він не має права перекладати його на оточуючих. Адже нерідко буває і так, що людина неправильним способом життя, шкідливими звичками, гіподинамією, переїданням уже до 20–30 років доводить себе до катастрофічного стану і лише тоді згадує про медицину.
Якою б досконалою не була медицина, вона не може позбавити кожного від усіх хвороб. Людина – сама творець свого здоров'я, за яке треба боротися. З раннього віку необхідно вести активний спосіб життя, загартовуватися, займатися фізкультурою і спортом, дотримуватися правил особистої гігієни, – словом, домагатися розумними шляхами справжньої гармонії здоров'я.
Цілісність людської особистості виявляється, насамперед, у взаємозв'язку і взаємодії психічних і фізичних сил організму. Гармонія психофізичних сил організму підвищує резерви здоров'я, створює умови для творчого самовираження в різних сферах життя. Активна і здорова людина надовго зберігає молодість, продовжуючи творчу діяльність.
Здоров'я – це перша і найважливіша потреба людини, яка визначає здатність її до праці і забезпечує гармонійний розвиток особистості. Тому значення рухової активності в життєдіяльності людей відіграє значущу роль.
Деякі дослідники стверджують, що в наш час фізичне навантаження зменшилося в 100 разів порівняно з попередніми сторіччями. Якщо як слід розібратися, то можна прийти до висновку, що в цьому твердженні немає або майже немає ніякого перебільшення. Уявіть собі селянина минулих сторіч. Він, як правило, мав невеликий наділ землі. Інвентарю і добрив майже ніяких. Проте, часто, йому доводилося годувати десяток дітей. Багато хто до того ж відпрацьовував панщину. Все це величезне навантаження люди несли на собі день за днем і все життя. Предки людини випробовували не менші навантаження. Постійні погоні за здобиччю, втеча від ворога і т.п. Звичайно ж, фізичне перенапруження не може додати здоров'я, але і недостатність фізичної активності шкідливий для організму.
Істина, як завжди, лежить десь посередині. Важко навіть перелічити всі позитивні явища, що виникають в організмі під час розумно організованих фізичних вправ. Воістину – рух це життя. Звернемо увагу лише на основні моменти.
В першу чергу слід сказати про серце. У звичайної людини серце працює з частотою 60–70 ударів на хвилину. При цьому воно споживає певну кількість поживних речовин і з певною швидкістю зношується (як і організм у цілому). У людини абсолютно нетренованої серце робить за хвилину більшу кількість скорочень, також більше споживає живильних речовин і, звичайно ж, швидше старішає. Все інакше у гарно тренованих людей. Кількість ударів за хвилину може дорівнювати 50, 40 і менше. Економічність серцевого м'яза істотно вище звичайного. Отже, зношується таке серце набагато повільніше.
Фізичні вправи приводять до виникнення дуже цікавого і корисного ефекту в організмі. Під час навантаження обмін речовин значно прискорюється, але після цього починає сповільнюватися і, нарешті, знижується до рівня нижче звичайного. У цілому ж у тих, хто тренується, обмін речовин повільніший за звичний, організм працює економічніше, а тривалість життя збільшується.
Повсякденні навантаження на тренований організм надають помітно меншу руйнівну дію, що також продовжує життя. Удосконалюється система ферментів, нормалізується обмін речовин, людина краще спить і відновлюється після сну, що дуже важливо. У тренованому організмі збільшується кількість багатих енергією з'єднань, таких як АТФ, і завдяки цьому підвищуються практично всі можливості і здібності, у тому числі розумові, фізичні, сексуальні.
При виникненні гіподинамії (недостатність руху), а також з віком з'являються негативні зміни в органах дихання. Знижується амплітуда дихальних рухів. Особливо знижується здатність до глибокого видиху. У зв'язку з цим зростає об'єм залишкового повітря, що несприятливо позначається на газообміні в легенях. Життєва ємність легень також знижується. Все це призводить до кисневого голодування. У тренованому організмі, навпаки, кількість кисню вища (при тому, що ця потреба знижена), а це дуже важливо, оскільки дефіцит кисню породжує величезне число порушень обміну речовин. Значно зміцнюється імунітет. У спеціальних дослідженнях, проведених на людині, показано, що фізичні вправи підвищують імунобіологічні властивості крові і шкіри, а також стійкість до деяких інфекційних захворювань. Крім перерахованого, відбувається поліпшення цілого ряду показників: швидкість рухів може зростати в 1,5–2 рази, витривалість – у кілька разів, сила в 1,5–3 рази, хвилинний об'єм крові під час роботи в 2–3 рази, поглинання кисню за 1 хвилину під час роботи – в 1,5–2 рази і т.д.
Велике значення фізичних вправ полягає в тому, що вони підвищують стійкість організму відносно до дії цілого ряду різних несприятливих факторів, таких як знижений атмосферний тиск, перегрів, деякі отрути, радіація і ін. У спеціальних дослідах на тваринах було показано, що щури, яких щодня по 1–2 години тренували плаванням, бігом або висінням на жердині, після опромінення рентгенівськими променями виживали в більшому відсотку випадків. При повторному опроміненні малими дозами 15 % нетренованих пацюків гинуло вже після сумарної дози 600 рентгенів, а той же відсоток тренованих – після дози 2400 рентгенів. Фізичні вправи підвищують стійкість організму мишей після пересадження їм ракових пухлин.
Стреси найсильніше руйнівно діють на організм. Позитивні емоції, навпаки, сприяють нормалізації багатьох функцій. Фізичні вправи сприяють збереженню бадьорості і життєрадісності. Фізичне навантаження має сильну антистресову дію. Від неправильного способу життя або просто з часом в організмі можуть накопичуватися шкідливі речовини, так звані шлаки. Кисле середовище, яке утворюється в організмі під час істотного фізичного навантаження окисляє шлаки до нешкідливих з'єднань, а потім вони з легкістю виводяться. Отже, благотворний вплив фізичного навантаження на людський організм справді безмежний.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 432; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!