Податок на прибуток підприємства: сутність та методика розрахунку
Податок на прибуток підприємств - основний прямий податок, який сплачується юридичними особами, які здійснюють господарську діяльність (будь-яка діяльність особи, спрямована на одержання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формі, якщо безпосередня участь цієї особи в організації такої діяльності є постійною та істотною) і отримують основний доход - прибуток. Платниками виступають резиденти та нерезиденти.
Платники:суб'єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами.
Платниками податку з числа нерезидентів є: юридичні особи, що створені в будь-якій організаційно-правовій формі, та отримують доходи з джерелом походження з України, за винятком установ та організацій, що мають дипломатичні привілеї або імунітет згідно з міжнародними договорами України; постійні представництва нерезидентів, які отримують доходи із джерелом походження з України або виконують агентські (представницькі) та інші функції стосовно таких нерезидентів чи їх засновників.
Об’єкт (база): прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду.
Доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Для визначення об'єкта оподаткування не враховуються доходи:
– сума попередньої оплати та авансів, отримана в рахунок оплати товарів, виконаних робіт, наданих послуг;
– суми податку на додану вартість, отримані/нараховані платником податку на додану вартість, нарахованого на вартість продажу товарів, виконаних робіт, наданих послуг, за винятком випадків, коли підприємство - продавець не є платником податку на додану вартість.
– суми коштів або вартість майна, що надходять платнику податку у вигляді прямих інвестицій або реінвестицій у корпоративні права, емітовані таким платником податку, в тому числі грошові або майнові внески згідно з договорами про спільну діяльність на території України без створення юридичної особи;
– суми коштів або вартість майна, отримані платником податку як компенсація (відшкодування) за примусове відчуження державою іншого майна платника податку у випадках, передбачених законом; та ін.
Не включаються до складу витрат: витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на: організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків; суми попередньої (авансової) оплати товарів, робіт, послуг; та ін.
Ставки:
• основна:
з 1 січня 2014 року – 18 %.
Податкові пільги: звільняється від оподаткування прибуток від продажу дитячого харчування власного виробництва; прибуток, отриманий за рахунок міжнародної технічної допомоги; прибуток підприємств, на яких інваліди складають не менше 50 % працюючих, а їх ФОП – не менше 25 % валових витрат; прибуток підприємств енергетичної галузі в межах витрат, передбачених інвестиційними програмами.
Сума ППП зменшується на суму придбаних торгових патентів (за видами діяльності, що підлягають патентуванню) та на авансовий внесок податку у зв’язку з виплатою дивідендів.
25. Розрахунок плати за землю.
Земельний податок - обов’язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів.
Плата за землю - загальнодержавний податок, який справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.
Плата за землю - це прямий податок, який справляється з метою ефективного використання земельних угідь, проведення робіт, пов'язаних зі здійсненням землеустрою та моніторингу земель, підвищення родючості ґрунтів, відшкодування витрат власників землі і землекористувачів, пов'язаних з господарюванням на землях гіршої якості, проведення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.
Платники: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Об’єкт: земельна ділянка, а також земельна частка (пай), яка перебуває у власності або користуванні.
База оподаткування: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.
Ставки:
У % від грошової оцінки землі:
- для земель с/г призначення: для ріллі, сіножатей та пасовищ – 0,1%, для багаторічних насаджень – 0,03%;
- для земель населених пунктів: для земель, грошову оцінку яких встановлено, – 1%;
- у випадку відсутності грошової оцінки – встановлюється у таких розмірах:
| Групи населених пунктів з чисельністю населення (тис. осіб) | Ставка податку, грн. за 1 кв.метр | Коефіцієнт, що застосовується у містах Києві, Сімферополі, Севастополі та містах обласного значення |
| До 3 | 0,24 | |
| Від 3 до 10 | 0,48 | |
| Від 10 до 20 | 0,77 | |
| Від 20 до 50 | 1,2 | 1,2 |
| Від 50 до 100 | 1,44 | 1,4 |
| Від 100 до 250 | 1,68 | 1,6 |
| Від 250 до 500 | 1,98 | 2,0 |
| Від 500 до 1000 | 2,4 | 2,5 |
| Від 1000 і більше | 3,36 | 3,0 |
У населених пунктах, віднесених Кабінетом Міністрів України до курортних, до ставок земельного податку, встановлених частиною другою цієї статті, застосовуються коефіцієнти:
- на Південному узбережжі Автономної Республіки Крим – 3,0;
- на Південно–східному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,5;
- на Західному узбережжі Автономної Республіки Крим – 2,2;
- на Чорноморському узбережжі Миколаївської, Одеської та Херсонської областей – 2,0;
- у гірських та передгірних районах Закарпатської, Львівської, Івано–Франківської та Чернівецької областей – 2,3, крім населених пунктів, які Законом України «Про статус гірських населених пунктів в Україні» віднесені до категорії гірських;
- на узбережжі Азовського моря та в інших курортних місцевостях – 1,5.
Податкові пільги: звільняються від земельного податку: заповідники; вітчизняні дослідні господарства науково-дослідних установ; органи державної влади та органи місцевого самоврядування; вітчизняні заклади культури, науки, освіти, охорони здоров’я, соціального забезпечення, фізичної культури та спорту, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів; зареєстровані релігійні та благодійні організації, що не займаються підприємницькою діяльністю; новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедостатніх населених пунктах – п’яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність та ін.
Базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 307; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!