Методика складання та збереження керну
1. Після підйому бурильних труб керн відразу потрібно обережно вибити з колонкової труби або колонкового трубодолота (КТД) та очистити від бурового розчину.
При розкритті пласта на глинистому розчині керн необхідно обтерти вологим ганчір’ям для видалення розчину. При наявності глинистої кірки при необхідності (у випадку твердих і щільних порід) її потрібно видалити ножем, металічною щіткою або іншим способом, а потім уже обтерти керн.
При розкритті пласта на вапняково-бітумному розчині, який не фільтрується або взагалі на будь-якому розчині на нафтовій основі (РНО) керн необхідно обтерти сухою ганчіркою для видалення розчину з поверхні. При наявності кірки при необхідності її необхідно видалити тим же способом, я і при відборі керну на глинистому розчині.
2. Для вибивки керну з ґрунтоноски необхідно підняти один її кінець і злегка проштовхнути керн або постукати по трубі (якщо під власною вагою 
керн не сповзає). Потрібно уникати сильних ударів по ґрунтоносці або керну, так як це може призвести до зміни структури керну. Якщо це не дає потрібних результатів, то в окремих випадках керн необхідно вибити за допомогою прокачування бурового розчину або технічної води. Однак слід враховувати, що у випадку прокачуванні при високому тиску можлива зміна складу рідких флюїдів у керні.
При вибиванні керну з колонкової труби її торець слід тримати на висоті не більш ніж 10-15 см над чистим листом фанери або листового заліза.
|
|
|
Не допускається вибиття керну з підвішеної труби ударами її об міцні предмети.
3. Вибитий з ґрунтоноски та очищений від бурового розчину керн необхідно укласти у спеціальні ящики (лотки) або переносні жолоби з відрахунковою шкалою глибини, враховуючи, що перший вибитий з керноприймача шматок (зі сторони вільного кінця приймача) являється кінцем довбання, а останній – початком.
Потім перевірити повноту вибивання керну з труби. Укладка керну повинна бути щільною.
Розбиту на дрібні частини або до піску (трухи) породу слід зібрати у поліетиленовий мішечок. Мішечок зважити і вирахувати приблизну довжину зруйнованої частини породи за формулою:
, см
де Р – вага породи;
S – площа перерізу цілих кусків, см2;
g – середня щільність аналогічної породи, г/см3.
Заповнену етикетку завернути в шматочок поліетилену і покласти у мішечок з породою. Мішечок зав’язати.
4. Лотки (або жолоби) з керном повинні бути перенесені до місця, яке захищене від вітру, променів сонця, дії джерел тепла, вібрацій і т.п., і яке забезпечує нормальну роботу з керном.
5. Після розташування керна в лотках слід виміряти його для визначення розміру виносу. Якщо якась частина керну відсутня, то слід спробувати визначити місце ділянки, яка відсутня. Найбільш імовірно, що втрати будуть відноситись до нижньої частини керну, оскільки ця частина легше всього може випасти з ґрунтоноски, якщо керн являє собою рихлий пісок, або залишитись у свердловині у вигляді уламків, якщо порода добре зцементована. Внаслідок цього, у випадку неможливості точного визначення відступної ділянки, зазвичай вважають, що він відноситься до нижньої частини керну.
|
|
|
6. Провести повний первинний опис відібраного керну: літологія, характер і направлення шаруватості, ступінь однорідності, колір, міцність (твердість), ступінь щільності, тип цементу, наявність, число, розміри каверн, оцінка тріщинуватості (наявність тріщин, їх мінеральна речовина, направлення, розкритість, густота в 1 м), характеристика стилолітів (направлення відносно площини напластування, виконання, амплітуда в мм, 
форма – стовпчасті, зубчасті, горбкуваті, густота в 1 м), наявність органічних і бітумінозних речовин, ступінь нафтонасиченості, наявність будь-яких слідів вуглеводнів (для керну, піднятого при бурінні на РВО), наявність або відсутність кірки на поверхні керну.
|
|
|
Опис виповнюється геологом геологічної служби відповідаючого промислового об’єднання.
7. Заповнити етикетку на кожен зразок.
Нумерацію зразків у кожному інтервалі довбання слід проводити зверху вниз.
Надписи на етикетці повинні бути зроблені тільки простим м’яким олівцем, так як чорнила і туш при потраплянні вологи розпливаються.
8. Увесь керн, який добувають із свердловини колонкового буріння, підлягає обов’язковому і детальному відбору та укладці у спеціальні кернові ящики для передачі на збереження. Ящики повинні бути дерев’яними, посилені металічним кріпленням, або металічними (зварні або штамповані). Розміри ящиків: довжина – 100 см, ширина – 50-60 см, висота стінок і кількість відділень повинні відповідати діаметру керна, який укладається.
Для зручності та безпеки перенесення ящики повинні мати ручки на торцевих сторонах.
Буріння свердловин при відсутності на свердловині, що буриться (параметричній, пошуковій, розвідувальній, структурній, картувальній), кернових ящиків забороняється.
9. Укладку керну у ящики слід проводити у направленні зліва направо, так як при такій укладці прискорюється процес опису керну і полегшується знаходження керна з будь-якого інтервалу глибини свердловини. Зверху на кромці стінок і перегородок ящика зліва направо повинні бути нанесені стрілки, які вказують порядок укладки керну. Укладка керну в ящики «змійкою» не допускається.
|
|
|
10. Керн в ящики слід укладати щільно, без проміжків між окремими кусками в суворій відповідності з розташуванням кусків по розрізу свердловини.
Кожен інтервал, який відповідає єдиному буровому рейсу, необхідно відділити дерев’яною біркою, розміри якої відповідають перерізу ячейки. На бірці простим м’яким олівцем повинні бути вказані: інтервали глибин і довжина інтервалу в метрах з точністю до 0,01 м. До бірки прикладається етикетка з аналогічними записами.
Якщо на якому-небудь інтервалі проходки винос керну був відсутній, то необхідно укладати етикетку з урахуванням інтервалу і відсутності в ньому виносу керна.
11. Ящики з керном слід закрити щільними кришками і забити цвяхами (у металічних ящиках кришки повинні бути на петлях з запором). На кришці і торці кожного ящика водостійкою фарбою повинні бути чітко написані наступні дані:
- найменування площі;
- найменування організації, яка проводить буріння;
- номер свердловини;
- номер ящика (перший номер належить ящику, який містить зразки порід, відібраних починаючи з устя свердловини);
- глибина від і до (м);
- рік проведення робіт.
По мірі накопичення заповнені керном ящики вивозяться у керносховище. На буровій дозволяється мати не більше 5 заповнених ящиків (при повільно бурими породах) і 10 ящиків (при швидко бурими породах). Виключення можуть бути допущені для свердловин, які віддалені від баз партій і розташованих у важкодоступних місцях, де керн може зберігатися до закінчення буріння і вивозиться при встановленні зв’язку.
12. Відповідальність за складання макроопису керну, правильність укладки його в кернові ящики, заповнення етикеток на свердловині несе відповідальний представник геологічної служби, а за зберігання керна на свердловині і своєчасну вивозку його у керносховище – старший буровий майстер.
Відповідальність за вихід керну, правильний його видобуток з колонкової труби або КТД несуть змінний буровий майстер і старший буровий майстер.
13. При проходженні продуктивних горизонтів видобуток керну із колонкової труби і укладку його в ящики слід проводити під контролем геологічного персоналу.
При відборі керну для спеціальних досліджень (геохімічних, біохімічних, бітумінологічних, петрофізичних) відповідальні за проведення досліджень керну повинні знаходитися безпосередньо на буровій і виконувати відбір керну одразу ж по вибою його зі свердловини, відповідно вимогам спеціальних методик, до відправки керну до керносховища.
14. По закінченню буріння свердловини весь керн повинен бути вивезений до керносховища.
Лабораторні дослідження
Дата добавления: 2018-06-27; просмотров: 747; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!