Виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки може
призвести до анемії:
гіпопластичної;
гемолітичної;
постгеморагічної;
аутоімунної.
259. Основні зміни за гемолітичної анемії:
білірубінурія;
білірубінемія;
олігоцитемія;
іктеричність кон’юнктиви.
260. Гемолітична хвороба новонароджених поросят зумовлена:
утворенням антитіл проти еритроцитарних антигенів, одержаних
за батьківською лінією, які викликають гемоліз еритроцитів;
несумісністю батьківських пар за еритроцитарними антигенами;
дефіцитом вітаміну Е, що скорочує тривалість життя і осмотичну
резистентність еритроцитів;
дефіцитом фосфору в крові, що знижує гліколіз і активність АТФ в
еритроцитах, а це спричиняє порушення їх структури і гемоліз.
261. Малокрів’я, що виникає внаслідок крововтрати називається:
гемолітична анемія;
постгеморагічна анемія;
токсична анемія;
гіпопластична анемія.
Назвіть основний гуморальний фактор, що знаходиться
в молозиві:
імуноглобуліни;
лізоцим;
комплемент;
інтерферон.
263. Основні симптоми за А-гіповітамінозу молодняку:
- паракератоз;
гіперкератоз;
ксерофтальмія;
енофтальм.
264. Симптоми за гострого перебігу постгеморагічної анемії:
анемічність видимих слизових оболонок;
тахікардія;
збільшення максимального артеріального тиску;
гіпертермія.
Мінеральні підгодівлі, які використовують під час лікування
|
|
|
D-гіповітамінозу поросят:
кормову крейду;
мононатрійфосфат;
трикальційфосфат;
динатрійфосфат.
266. Форма анемії, за якої показано введення 10 %-го розчину
желатини:
аліментарно-дефіцитна;
гемолітична;
мієлотоксична;
постгеморагічна.
267. У діагностиці аутоімунних хвороб вирішальне значення має:
виявлення антитіл у сироватці крові;
аналіз раціону за вмістом протеїну;
аналіз раціону за вмістом мікроелементів;
аналіз раціону за вмістом вітамінів В12, Вс, В2.
268. Краще засвоюються імуноглобуліни у разі випоювання телят:
примусового через зонд;
підсисного;
з відра;
з поїлки.
269. Е-гіповітаміноз у птиці перебігає у формі:
ексудативного діатезу;
диспепсії;
енцефаломаляції;
м’язової дистрофії.
270. Факторами виникнення Е-гіповітамінозу у птиці є:
згодовування жирів із високим перекисним числом;
надлишок протеїну у раціоні;
нестача селену у раціоні;
нестача кальцію у раціоні.
Оптимальне кальцій-фосфорне співвідношення у раціонах
курей-несучок:
1,0 – 1,5;
1,5 –2,0;
2,5 – 3,0;
3,0 – 3,5.
Тканина організму, що використовується у несучок під час
інтенсивної яйцекладки у разі зниження запасів Са, Р, і вітаміну D:
|
|
|
медулярна кісткова тканина з порожнини кісток тазу, кінцівок
і ребер;
кісткова тканина черепа і шийних хребців;
м’язова тканина;
сполучна тканина.
273. Симптоми D-гіповітамінозу птиці:
нервові розлади;
викривлення і м’якість кісток;
знесення яєць без шкаралупи;
анемічність слизових оболонок.
274. Для діагностики D-гіповітамінозу птиці застосовують:
визначення загального кальцію і неорганічного фосфору в сироватці
крові;
рентгенофотометрію;
визначення активності лужної фосфатази;
визначення вмісту вітаміну D в жовтку.
275. Причини А-гіповітамінозу у добового молодняку птиці:
нестача каротину і вітаміну А в кормах;
нестача вітаміну А і каротиноїдів в жовтку яєць;
підвищений вміст нітратів у кормах;
порушення температурного режиму при інкубації.
Оцінюють добовий молодняк курчат на забезпеченість
вітаміном А за тестом:
дослідження вмісту каротину в плазмі крові;
дослідження вмісту вітаміну А в печінці;
визначення каротиноїдів у жовтку;
дослідження вмісту вітаміну А в плазмі крові.
277. Сальпінгоперитоніт, це:
запалення яйцепроводу;
|
|
|
запалення яєчників і яйцепроводу;
запалення яйцепроводу, яєчника і очеревини;
запалення яйцепроводу, яєчника, очеревини і клоаки.
278. Причини сечокислого діатезу:
надлишкова протеїнова годівля;
патологія печінки;
патологія нирок;
нестача у раціоні кормів тваринного походження.
279. Основний ланцюг патогенезу сечокислого діатезу:
надлишкове утворення в організмі уратів;
патологія печінки;
дистрофічні зміни внутрішніх органів;
патологія нирок.
280. Форми подагри у птиці:
локальна;
серцево-судинна;
суглобова;
шкірна.
281. Форми подагри у птиці:
вісцеральна;
ниркова;
змішана;
печінкова.
282. Для діагностики сечокислого діатезу використовують:
визначення вмісту загального білка в сироватці крові;
визначення вмісту креатиніну в сироватці крові;
визначення вмісту сечової кислоти в сироватці крові;
визначення вмісту сечовини в сироватці крові.
283. Для профілактики сечокислого діатезу використовують:
зниження вмісту протеїну в раціоні;
1 %-й розчин натрію гідрокарбонату;
вітаміни групи В;
сечогінні препарати.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 271; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!