Посилання на джерела, примітки, список використаної літера-
тури.Якщо студент у тексті посилається на загальний список вико-
ристаної літератури, то у квадратних дужках ставиться номер, під
яким у списку літератури подаються назва джерела, номер, том (якщо
це багатотомна праця), сторінка. Наприклад: [21, с. 48]. Якщо студент
посилається на кілька першоджерел, то вони виставляються за по-
рядком списку літератури і відповідно розділяються. Наприклад: [2;
14]. Якщо ж подається посилання на висновки, позиції інших учених,
цифри, факти, у цьому разі тексту посилання передує слово “див.”
(скорочено від “дивись”).
Правила оформлення бібліографічного списку. Бібліографіч-
ний список містить джерела, використовувані при написанні роботи.
Способи розташування матеріалу у списку літератури можуть бути
такі: алфавітний і послідовний у міру посилань у тексті.
Зразок оформлення списку літератури в алфавітному порядку:
1. Алешкина Э. Н., Иванов Ю. А., Чернышев В. Н. История государ-
ства и права России: Метод. рекомендации к курсу. — Воронеж:
Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. — 84 с.
2. Ашервуд Б. Азбука общения / Пер. с англ. И. Ю. Багровой, Р. З. Па-
новой; Науч. ред. Л. М. Инькова. — М.: Либерия, 199 . — 174 с.
. Бирюков П. Н. Международное право: Учеб. пособие. — 2-е изд.,
перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2000. — 416 с.
4. Борисов И. И. Воронежский государственный университет всту-
пает в XXI век: размышления о настоящем и будущем. — Воро-
неж: Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. — 120 с.
|
|
. Вэнс Д. Синий мир: Пер. с англ. — М.: ВЛАДОС, 2004. — 698 с.
11
При алфавітному способі прізвища авторів і заголовків літера-
турних джерел (якщо автор не зазначений) розміщують суворо за
алфавітом. В одному списку різні алфавіти не змішуються. Іноземні
джерела розміщують наприкінці переліку всіх матеріалів, надрукова-
них кирилицею.
Принцип розташування в алфавітному списку — “слово за словом”,
тобто в разі збіжності першої літери в алфавітному порядку джерела
розташовуються за другою літерою, за наявності кількох праць одно-
го автора — за алфавітом заголовків, якщо прізвища авторів збігають-
ся — за ідентифікуючими ознаками (ініціали, молодший, старший,
батько, син — від старших до молодшого), якщо кілька праць автор
написав у співавторстві — за алфавітом прізвищ співавторів.
Зразок оформлення списку літератури в міру посилань у тексті:
1. Бирюков П. Н. Международное право: Учеб. пособие. — 2-е изд.,
перераб. и доп. — М.: Юристъ, 2000. — 416 с.
2. Борисов И. И. Воронежский государственный университет всту-
пает в XXI век: размышления о настоящем и будущем. — Воро-
неж: Изд-во Воронежск. гос. ун-та, 2001. — 120 с.
. Вэнс Д. Синий мир: Пер. с англ. — М.: ВЛАДОС, 2004. — 698 с.
|
|
4. Ашервуд Б. Азбука общения / Пер. с англ. И. Ю. Багровой, Р. З. Па-
новой; Науч. ред. Л. М. Инькова. — М.: Либерия, 199 . — 17 с.
. Алешкина Э. Н., Иванов Ю. А., Чернышев В. Н. История государ-
ства и права России: Метод. рекомендации к курсу. — Воронеж:
Изд-во Воронеж. гос. ун-та, 2001. — 84 с.
Зв’язок посилань і бібліографічного списку встановлюється за но-
мером джерела у списку та у квадратних дужках у тексті, наприклад:
[ , с. 2 7–2 9].
До списку літератури висуваються такі вимоги:
• відповідність темі та повнота відображення всіх аспектів її роз-
гляду;
• розмаїтість видів видань (офіційні, нормативні, довідкові, нав-
чальні, наукові, виробничо-практичні та ін.);
• бібліографічні описи джерел містять спочатку літературу на ки-
рилиці, потім англійською, німецькою та іншими мовами;
• нумерувати список літератури треба арабськими цифрами з
крапкою.
12
Основні правила оформлення бібліографічного списку. Якщо книга
написана чотирма або більше авторами, то після заголовку за косою
рискою (/) вказують першого автора й додають “та ін”.
Налог на имущество: комментарии и разъяснения / В. Р. Берник та
ін. – М.; Екатеринбург: Аналитика-пресс; Финансы, 1997. — 80 с.
Із заголовка описуються колективні монографії, збірники статей:
|
|
Культурология: Учеб. пособие для студ. вузов / Под ред. А. И. Мар-
ковой. — -е изд. — М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2000. — 16 с.
Окремий том багатотомного видання:
Фасмер М. Этимологический словарь английского языка: В 4 т. Т. 1.
— М.: Просвещение, 1986. — 8 2 с.
Статті із збірників, журналів і газет:
Для опису статей із збірників, журналів і газет вказуються такі ві-
домості:
• прізвище автора, ініціали;
• назва статті;
• джерело за двома косими рисками;
• місце, рік, номер або випуск, сторінки, на яких розміщена стат-
тя.
Збірник:
Муратова Х. Х. Одежда народов Поволжья в XVIII веке // Наро-
ды Урало-Поволжья: история, культура, этничность: Сб. науч. тр. /
Под общ. ред. М. Х. Ишмуратова. — Екатеринбург: Полиграф, 2004.
— С. 1 1–1 7.
Журнал:
Иванова Е. Ю. На грани элитарной и массовой культур: к осмыс-
лению “игрового пространства” русского авангарда // Общественные
науки и современность. — 2001. — № 1. — С. 162–174.
Якщо у статті два або більше авторів:
Кряжков В., Старилов Ю. Административные суды: какими им
быть? // Рос. юстиция. — 2001. — № 1. — С. 18–20.
1
Газета:
Шереметьевский Н. Банк сильнее и губернатора, и прокурора //
Парламент. газ. — 2001. — 1 нояб.
|
|
В аналітичному описі статті з газети область кількісної характе-
ристики (сторінка) вказується, якщо газета має понад 8 сторінок.
Стаття із зібрання творів:
Локк Дж. Опыт веротерпимости // Дж. Локк. Собр. соч.: В т. —
М., 198 . — Т. . — С. 66–90.
Автореферати праць:
Греков М. Л. Тюремные системы: состояние, перспективы: Авто-
реф. дис. ... канд. юрид. наук. — Краснодар, 2000. — 26 с.
Нормативні акти:
Закон України “Про реабілітацію жертв політичних репресій на
Україні” від 17 квітня 1991 р. // ВВР України. — 1992. — № 1 . —
Ст. 190.
Рецензії:
Жилинский С. Э. Конкурентное право как научная дисциплина //
Государство и право. — 2001. — № 1. — С. 104–106. — Рец. на кн.: То-
тьев К. Ю. Конкурентное право (правовое регулирование конкурен-
ции). — М.: РДЛ, 2000. — 2 с.
Бібліографічний опис документа з Iнтернету:
1. Цветков В. Я. Компьютерная графика [Электронный ресурс]: ра-
бочая программа / В. Я. Цветков. — Электрон. данные и прогр. —
М.: Изд-во МИИГАиК, 2002. — 1 дискета. — Загл. с экрана.
2. Бычкова Л. С. Конструктивизм / Л. С. Бычкова [Электронный ре-
сурс] // Культурология XX века. — Режим доступа: http//www.
philosophy. ru/edu/ref/enc/k. htm1
Оформлення посилань у тексті. Бібліографічні посилання ви-
користовують:
• при цитуванні;
• при запозиченні положень, формул, таблиць, ілюстрацій;
• за потреби посилання на інше видання, де повніше викладено
питання;
• при аналізі в тексті друкованих праць.
14
Існує два види посилань. Внутрішньотекстові розміщуються без-
посередньо в тексті, до якого належать. Оформлюються в дужках
із посиланням на номер у списку літератури та конкретну сторінку
джерела [12, с. 7] або сторінки [12, с. 7–8]. Підрядкові посилання роз-
міщуються внизу сторінки під рядками основного тексту і мають на-
скрізну нумерацію в усьому документі.
Приклад:
Левідов О. М. писав, що “не количество прочитанных книг служит
показателем культуры чтения, а качество их потребления”1.
1Левидов А. М. Литература и действительность. — Л., 1987. — С. 409.
Оформлення таблиць та ілюстрацій.Усі таблиці нумерують на-
скрізно. Праворуч над заголовком з великої літери пишуть слово
“Таблиця” і вказують її порядковий номер. Вертикальні графи таб-
лиці нумерують тоді, коли в тексті на них є посилання або табли-
цю частково переносять на наступну сторінку, а також у разі вико-
нання розрахунків за даними, розміщеними в різних графах. Назви
граф пишуть з великої літери, а підзаголовки, якщо вони граматично
пов’язані з назвою, — з малої, в інших випадках — з великої. Графу
“№” у таблицю не включають. Якщо таблицю переносять на наступну
сторінку, на ній пишуть: “Продовження таблиці” і вказують її номер.
Таблицю розміщують після першого посилання на неї в тексті, вказу-
ючи її номер і слово “Таблиця” у скороченому вигляді. Таблицю роз-
міщують уздовж або поперек сторінки з відповідним поворотом її за
годинниковою стрілкою. Знизу її не закривають.
Кількість ілюстрацій у дипломній роботі визначається її змістом і
повинна бути достатньою для того, щоб текст роботи був зрозумілий
і конкретний. Усі ілюстрації (фотографії, схеми, креслення, діаграми
тощо) називають рисунками і нумерують послідовно. Номер і назву
рисунка пишуть під графічними зображеннями. Ілюстративні ма-
теріали розміщують одразу після посилання на них.
Усі додатки повинні мати порядкову нумерацію та назви, що від-
повідають їх змісту. Нумерація аркушів з додатками продовжує за-
гальну нумерацію сторінок основного тексту роботи.
Особливі вимоги висуваються до стилю дипломної роботи. Він
повинен вирізнятися певними мовними засобами, логічністю викла-
ду, доказовістю, точністю літературної мови, наявністю загальнопри-
йнятих у науці термінів, символів, понять тощо. Згідно з вимогами
робота повинна бути написана чітко, охайно, без скорочень (за винят-
ком загальновживаних).
1
ЗАХИСТ ДИПЛОМНОЇ РОБОТИ
Підготовка дипломної роботи до захисту. Завершена дипломна
робота підписується студентом-дипломником, тобто її виконавцем, і
подається керівнику. Науковий керівник пише письмовий відгук і по-
дає роботу для перевірки завідувачу кафедри. У відгуку керівник по-
винен охарактеризувати роботу за всіма розділами. Завідувач кафед-
ри на основі цих матеріалів вирішує питання про попередній захист
дипломної роботи на засіданні кафедри.
Студент готує для цього невелику доповідь (короткий зміст робо-
ти) до 10 хвилин з метою ознайомлення з основними результатами
дослідження і в усній формі відповідає на запитання з теми роботи,
отримує рекомендації щодо наступного захисту перед Державною
екзаменаційною комісією. Попереднім захистом дипломної роботи
може вважатися за рішенням кафедри виступ студента на науко-
вих конференціях — університетських, міжуніверситетських, всеук-
раїнських тощо за темою дипломної роботи. Кафедра на основі цих
матеріалів вирішує питання про допуск студента до захисту і оформ-
лює це документально. Дипломна робота, допущена випускною ка-
федрою до захисту, направляється на рецензію.
Склад рецензентів призначається з числа висококваліфікованих
науковців. Рецензентами може бути також професорсько-викладаць-
кий склад інших вищих навчальних закладів. Відгук спеціаліста ус-
танови, де виконана дипломна робота, прирівнюється до внутрішньої
рецензії. Дипломна робота з відгуком керівника, допуском випускної
кафедри та рецензією спеціаліста направляється до Державної екза-
менаційної комісії для захисту.
За бажанням студента-дипломника або його керівника до ДЕК мо-
жуть бути подані матеріали, які характеризують наукову і практичну
цінність дипломної роботи, наприклад документи (відгуки, постано-
ви, нагороди тощо), підтвердження практичного використання про-
позицій, друковані статті з теми роботи та інші матеріали, що сприя-
ють розкриттю наукової та практичної цінності дипломної роботи.
До захисту студент-дипломник готує виступ (доповідь), наочну
інформацію (схеми, таблиці, графіки та інші ілюстративні матеріали)
для використання під час захисту перед ДЕК. У виступі доцільно ви-
світлити такі важливі питання: обґрунтування актуальності теми до-
слідження; мету, завдання, об’єкт, предмет дослідження; що вдалося
16
встановити, виявити, довести; якими методами це досягнуто; елемен-
ти новизни в теоретичних положеннях і практичних рекомендаціях;
з якими ускладненнями довелося зіткнутися у процесі дослідження,
які положення не підтвердились. У ній треба також відповісти на ос-
новні зауваження наукового керівника і рецензента.
Доповідь студента не повинна перевищувати за часом 10 хвилин.
Для кращого сприйняття присутніми матеріалу бажано продемонс-
трувати таблиці, діаграми, графіки з власними результатами.
Відгук і рецензія на роботу. Керівник у відгуку оцінює вміння
студента логічно мислити, організовувати свою роботу, робити вис-
новки з отриманих результатів, сформованість професійних умінь і
навичок. Поряд із зазначенням позитивних моментів дипломної робо-
ти необхідно вказати й недоліки. Відгук завершується тим, що керів-
ник визначає відповідність роботи всім вимогам, які є обов’язковими
для дипломних робіт, і оцінює її.
У рецензії визначаються також її актуальність, наукова новизна,
повнота та ґрунтовність викладу, науковий рівень досліджень, ар-
гументованість висновків і пропозицій, можливість їх практичного
впровадження. Рецензент повинен звернути увагу на відповідність
отриманих результатів меті та завданням дипломної роботи, зазначи-
ти її позитивні та негативні аспекти. Рецензент також оцінює дип-
ломну роботу.
Виконавець повинен ознайомитися з відгуком і рецензією на робо-
ту, проаналізувати їх та підготувати відповіді на зауваження.
Орієнтовний план рецензії або відгуку:
1. Актуальність і значущість теми.
2. Професіоналізм виконання (логічна послідовність, аргументо-
ваність і конкретність висновків, якість таблиць, ілюстрацій, рівень
самостійності).
. Можливість практичного використання (які пропозиції доцільно
впровадити у практику).
4. Використання літературних джерел.
. Оформлення роботи.
6. Переваги (недоліки) роботи.
7. Допуск до захисту.
8. Оцінка роботи.
Дата добавления: 2018-05-13; просмотров: 273; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!