Вибір методів обробки окремих поверхонь деталі.
Маршрут обробки окремих поверхонь встановлюють на основі вимог робочого креслення і вибраної заготовки.
Послідовність вибору методів обробки поверхонь наступна:
1. Визначають методи остаточної обробки поверхні на останньому переході (операції) залежно від комплексу вимог до точності та шорсткості поверхні;
2. Вибирають методи обробки поверхні на першому переході (операції) в залежності від способу одержання заготовки та її точності;
3. Призначаються методи обробки поверхні на проміжних переходах (операціях) на основі вибраних першого і останнього методів обробки.
Варто враховувати, що кожному методу остаточної обробки передує звичайно декілька попередніх методів. Кожний наступний метож повинний бути точніше попереднього:
а) для чистових методів – в середньому на один квалітет;
б) для чорнових методів – в середньому на два квалітети.
Результати аналізу обробки кожної поверхні з встановленням методів обробки зводимо в таблицю 5.1.
Рисунок 5 – Робоче креслення деталі
Таблиця 5.1. Результати аналізу обробки кожної поверхні з призначенням
методів обробки.
Назва поверхні | Квалітет точності | Шорсткість | Метод обробки |
Різьба М45 8g | 8 | 6,3 | Нарізання круглими плашками |
Центровий отвір | 14 | 6,3 | Свердлування |
Лиска р-р 20 h11 | 11 | 3,2 | Фрезерування одноразове |
Ø 80 e9 | 9 | 1,32 | Шліфування одноразове |
Торці | 12 | 6,3 | Одноразове підрізання |
Фаски 3 мм | 12 | 6,3 | Точіння однократне |
Ø 30 | 6 | 0,4 | Точіння попереднє, чистове, тонке |
Ø 55 | 11 | 6,3 | Свердлування, зенкерування |
□ 38 | 11 | 6,3 | Фрезерування циліндричними і торцевими фрезами. Чорнове |
|
|
Вибір технологічних баз.
Для точної обробки заготовки необхідно правильно її розташувати по відношенню до пристосувань верстата, які визначають траєкторію руху подачі оброблювального інструмента забезпечити постійність контакту баз з опорними точками і повну нерухомість заготовки відносно пристрою в процесі її обробки.
Перша задача розв’язується при побудові теоретичної схеми базування заготовки, що визначає необхідне для розв’язання даної технологічної задачі число та розташування ідеальних зв’язків і опорних точок, а також визначає відповідні базові поверхні заготовки.
Друга задача, тобто забезпечення контакту базових поверхонь заготовки з опорними точками пристрою та повної нерухомості заготовки відносно пристрою в процесі її обробки, розв’язується при конструюванні пристрою створенням необхідних затискних пристосувань. На відміну від базування заготовки, коли на неї накладається різне число зв’язків і вона позбавляється трьох, чотирьох, п’яти чи шести ступенів вільності, у всіх випадках закріплена заготовка повинна бути позбавлена всіх шести ступенів свободи.
|
|
При обробці деталі (див. рис. 6.1), яка відноситься до класу валів визначаємо, що для цього класу деталей основними установочними базами є опорні поверхні (під підшипники), але їх можна використовувати тільки після їх остаточної обробки, тобто на фінішних чистових видах обробки, а на перших операціях обробки найбільш зручними і простими є допоміжні базові поверхні центрових отворів, які необхідно обробити в першу чергу.
Використовуючи надалі їх як установочні, ми зможемо обробляти всі інші поверхні.
При розробці технологічного маршруту і виборі базових поверхонь, для зручності, необхідно звести в таблицю 3 всі поверхні і призначити базові поверхні при їх обробці.
Рисунок 6.1. – Ескіз деталі
Таблиця 6.1. Поверхні і бази при обробці деталі.
№ п/п | Базова поверхня | Вид обробки | Пристрій |
1 | 2,1 | Точіння і центрування. Підрізання торців. | 3-х кулачковий патрон |
2 | 2,1 | Точіння і центрування. Підрізання фасок. | 3-х кулачковий патрон |
3 | 4,1 | Точіння Ø80, Ø45 начорно | 3-х кулачковий патрон, центр. |
4 | 7,1 | Точіння поверхні Ø30 | 3-х кулачковий патрон, центр. |
5 | 2 | Фрезерування 20h11 | Призма |
6 | 2,5 | Свердлування отвору Ø55 | Призма, прижим |
7 | 2,6 | Фрезерування □38 | Пристрій спеціальний |
|
|
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 836; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!