Вибір методів обробки окремих поверхонь деталі.



Маршрут обробки окремих поверхонь встановлюють на основі вимог робочого креслення і вибраної заготовки.  
Послідовність вибору методів обробки поверхонь наступна:

1. Визначають методи остаточної обробки поверхні на останньому переході (операції) залежно від комплексу вимог до точності та шорсткості поверхні;

2. Вибирають методи обробки поверхні на першому переході (операції) в залежності від способу одержання заготовки та її точності;
3. Призначаються методи обробки поверхні на проміжних переходах (операціях) на основі вибраних першого і останнього методів обробки.


Варто враховувати, що кожному методу остаточної обробки передує звичайно декілька попередніх методів. Кожний наступний метож повинний бути точніше попереднього:
а) для чистових методів – в середньому на один квалітет;
б) для чорнових методів – в середньому на два квалітети.

Результати аналізу обробки кожної поверхні з встановленням методів обробки зводимо в таблицю 5.1.

Рисунок 5 – Робоче креслення деталі

Таблиця 5.1. Результати аналізу обробки кожної поверхні з призначенням

методів обробки.

Назва поверхні Квалітет точності Шорсткість Метод обробки
Різьба М45 8g 8 6,3 Нарізання круглими плашками
Центровий отвір 14 6,3 Свердлування
Лиска р-р 20 h11 11 3,2 Фрезерування одноразове
 Ø 80 e9 9 1,32 Шліфування одноразове
Торці 12 6,3 Одноразове підрізання
Фаски 3 мм 12 6,3 Точіння однократне
 Ø 30 6 0,4 Точіння попереднє, чистове, тонке
 Ø 55 11 6,3 Свердлування, зенкерування
 □ 38 11 6,3 Фрезерування циліндричними і торцевими фрезами. Чорнове

 

 


 

 

Вибір технологічних баз.

Для точної обробки заготовки необхідно правильно її розташувати по відношенню до пристосувань верстата, які визначають траєкторію руху подачі оброблювального інструмента забезпечити постійність контакту баз з опорними точками і повну нерухомість заготовки  відносно пристрою в процесі її обробки.

Перша задача розв’язується при побудові теоретичної схеми базування заготовки, що визначає необхідне для розв’язання даної технологічної задачі число та розташування ідеальних зв’язків і опорних точок, а також визначає відповідні базові поверхні заготовки.

Друга задача, тобто забезпечення контакту базових поверхонь заготовки з опорними точками пристрою та повної нерухомості заготовки відносно пристрою в процесі її обробки, розв’язується при конструюванні пристрою створенням необхідних затискних пристосувань. На відміну від базування заготовки, коли на неї накладається різне число зв’язків і вона позбавляється трьох, чотирьох, п’яти чи шести ступенів вільності, у всіх випадках закріплена заготовка повинна бути позбавлена всіх шести ступенів свободи.

При обробці деталі (див. рис. 6.1), яка відноситься до класу валів визначаємо, що для цього класу деталей основними установочними базами є опорні поверхні (під підшипники), але їх можна використовувати тільки після їх остаточної обробки, тобто на фінішних чистових видах обробки, а на перших операціях обробки найбільш зручними і простими є допоміжні базові поверхні центрових отворів, які необхідно обробити в першу чергу.

Використовуючи надалі їх як установочні, ми зможемо обробляти всі інші поверхні.

При розробці технологічного маршруту і виборі базових поверхонь, для зручності, необхідно звести в таблицю 3 всі поверхні і призначити базові поверхні при їх обробці.

Рисунок 6.1. – Ескіз деталі

Таблиця 6.1. Поверхні і бази при обробці деталі.

№ п/п Базова поверхня Вид обробки Пристрій
1 2,1 Точіння і центрування. Підрізання торців. 3-х кулачковий патрон
2 2,1 Точіння і центрування. Підрізання фасок. 3-х кулачковий патрон
3 4,1 Точіння Ø80, Ø45 начорно 3-х кулачковий патрон, центр.
4 7,1 Точіння поверхні Ø30 3-х кулачковий патрон, центр.
5 2 Фрезерування 20h11 Призма
6 2,5 Свердлування отвору           Ø55 Призма, прижим
7 2,6 Фрезерування □38 Пристрій спеціальний

 


 

 


Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 836; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:






Мы поможем в написании ваших работ!