Тарифне страхування - метод забезпечення фінансової надійності
Тарифна ставка – це ставка страхової премії з одиниці страхової суми або вартості об’єкта страхування за визначений період страхування. Тарифна ставка визначається за допомогою актуарних розрахунків. Зміст їх є система математичних і статистичних методів, які дозволяють встановити фінансові права й обв’язки сторін у довгостроковому страхуванні життя. Сукупність тарифних ставок носить назву тарифу.
Тарифні ставки встановлюються одноразові й річні.
Можливості одноразової й річної ставки:
1) за одноразової сплати відповідна грошова сума з нарахуванням на неї процента, надходить у господарський оборот. При річних внесках частина доходу у вигляді процентів втрачається, тому величину річних ставок не можна попередньо зменшити в такому ж розмірі, як одноразових;
2) при одноразовому внеску всі страхувальники виконують свої платежі. За річними виплатами, не за всіма договорами вони будуть виконані в повному обсязі, бо частина застрахованих – це застраховані до закінчення дії договору.
Розрахунок страхового тарифу проводять за умови, що страхових премій, обчислених на основі цього тарифу, має бути достатньо, аби страховик міг виконати свої зобов’язання перед страхувальниками (провести виплати) і покрити витрати на утримання страхової компанії, а також дістати прибуток.
Повний страховий тариф (брутто-тариф) включає в себе дві частини: нетто-тариф і навантаження, яке має вистачати для компенсації витрат на проведення страхових операцій.
|
|
|
Структура нетто-ставки залежить від виду страхування. У особистому страхуванні вона включає в себе ризиковий внесок, ощадний внесок і гарантійну надбавку, в майновому страхуванні - ризиковий внесок і гарантійну надбавку.
Навантаження - це частина ставки, призначена для покриття витрат страховика по організації процесу страхування, ведіння страхової справи, на відрахування в запасні фонди, покриття витрат, пов'язаних з проведенням попереджувальних заходів, реклами і інших витрат, а також на утворення планового прибутку страховика.
Нетто-тариф забезпечує формування страхового фонду для майбутніх виплат. Він повинен будуватись таким чином, щоби страхова компанія змогла зібрати стільки страхових премій, скільки потім має виплатити страхувальникам при встановленому періоді страхування (один рік).
Ця умова записується у вигляді рівності, яка характеризує замкнуту розкладку збитку між страхувальниками:
, (2)
де åП - сума страхових платежів, відповідних нетто-тарифів, які поступили в страховий фонд за цей період;
|
|
|
åВ - сума страхових відшкодувань, яка виплачуються з страхового фонду за цей період.
При цьому суму страхових платежів можна розрахувати виходячи з кількості договорів страхування, помноженої на індивідуальний середній страховий платіж:
SП = Тн * СС * Nd = Пи * Nd , (3)
де Тн - середній страховий тариф для кожного страховика;
СС - середня страхова сума для кожного страховика;
Тн * СС= Пц - індивідуальний середній страховий платіж;
Nd - кількість договорів страхування.
З іншого боку, сума що виплачуються із страхового фонду відшкодувань ΣВ буде рівна кількості страхових випадків Nв, помноженій на суму середнього страхового відшкодування СВ, що виплачується для кожного страхового випадку:
ΣВ = Nв * СВ, (4)
Шляхом нескладних перетворень отримуємо формулу розрахунку страхового тарифу:
(5)
де Тn – нетто-тариф;
Р(А) - імовірність страхового випадку;
К - коефіцієнт відношення середньої виплати до середньої страхової суми на один договір.
Формула (5) є показником збитковості з 100 одиниць страхової суми, тобто, при вдосконаленні тарифних ставок по діючих видах страхування, основою уточнення нетто-тарифу є збитковість з 100 грн. страхової суми. Відношення кількості виплат (кількість потерпілих об'єктів) - Nв до кількості укладених договорів (укладених об'єктів) - Nd визначає частоту страхових випадків. Збитковість страхової суми може бути розрахована як по видах страхування так по окремих страхових ризиках. Після її розрахунку встановлюється розмір сукупної тарифної ставки або брутто-тариф.
|
|
|
Для розрахунку останнього до нетто-тарифу додається навантаження.
При проведенні страхування, сума виплаченого страхового відшкодування по потерпілих об'єктах, як правило, відхиляється від страхової суми по них. Причому, якщо за окремим договором виплата може бути тільки менше або рівна страховій сумі, то середня по групі об'єктів виплата на один договір може і перевищувати середню страхову суму, тобто, розрахована ставка корегується на коефіцієнт, визначений відношенням середньої виплати до середньої страхової суми на один договір. У результаті отримуємо формулу для розрахунку нетто-тарифу з 100 грн. страхової суми:
(6)
Формула (6) дозволяє відокремити поняття “вірогідність страхового випадку” і “вірогідність збитку”.
|
|
|
Вірогідність страхового випадку - це кількісна оцінка можливості виникнення подій, при яких виплачуються страхове відшкодування або страхова сума. Визначається на основі статистичний даних і характеризує закономірності, зумовлені природою, господарською діяльністю й особистим життям людей.
Вірогідність збитку - це добуток вірогідності страхового випадку Р(А) на поправочний коефіцієнт К.
Витрати на ведіння справи розраховується аналогічно нетто-тарифу, інші надбавки встановлюються в процентах до брутто-тарифу.
Розмір сукупного брутто-тарифу розраховується за формулою:
Тв=Тn+Fabc , (7)
де Тв - брутто-тариф;
Тn – нетто-тариф;
Fabc - навантаження.
Величини Тв; Тn; Fabc вказуються в абсолютному розмірі. Оскільки ряд статей навантаження встановлюється в процентах до брутто-тарифу, то формула (7) на практиці визначається за формулою:
Тв = Тn + Fabc = Tn + Fabc + Fr/z * Тв , (8)
де Fabc - статті навантаження, що передбачаються в тарифі;
Fr/z - частка статей навантаження, що закладаються в брутто-тариф в процентах.
Звідси після нескладних перетворень маємо:
Тв =(Тn + Fabc) ׃ (1 - Fr/z), (9)
Якщо всі елементи навантаження визначені в процентах до брутто-тарифу, то величина Fabc=0. У цьому випадку формула (9) спрощується і приймає вигляд найбільш зручним для великого числа розрахунків:
Тв =(Тn) ׃ (1 - Fr/z), (10)
Страхові резерви, їх склад
Найважливішою особливістю фінансово-господарської діяльності страхувальників є формування страхових резервів. Вони відображають величину зобов'язань страховика перед страхувальниками за укладеними договорами страхування, але не виконаних на даний момент часу. Кошти страхових резервів використовуються для виплат страхових сум і страхових відшкодувань в випадках, коли для забезпечення виплат страховикам не вистачає поточних надходжень страхових премій.
Страхові компанії формують два види страхових резервів: 1) резерви по ризикових видах страхування (технічні резерви); 2) резерви по страхуванню життя і страхуванню накопичення (математичні резерви).
Страхові резерви створюються у тій валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Забороняється здійснювати виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів по страхуванню життя і медичному страхуванню, а також використовувати страхові резерви для яких-небудь інших цілей, крім як страхових виплат.
У світовій практиці прийнято створювати резерв попереджувальних заходів (РПЗ), який призначений для фінансування заходів щодо попередження нещасних випадків. РПЗ формується шляхом відрахування від страхової премії, що поступила за договорами страхування в звітному періоді і відповідає сумі відрахувань в даний резерв в структурі тарифної ставки, збільшеній на розмір РПЗ на початок звітного періоду і зменшеній на суму витрачених коштів на попереджувальні заходи в звітному періоді.
Для додаткового забезпечення платоспроможності страховиків створюються вільні резерви, які формуються за рахунок прибутку.
Страховики формують і ведуть облік технічних резервів за ризиковими видами страхування наступного виду:
1) резерви премій (резерви незароблених премій) за договорами страхування, термін яких не закінчився на звітну дату;
2) резерви збитків (зарезервовані неоплачені суми страхового відшкодування на заявлені вимоги страхувальників).
Незароблена премія - це частина страхової премії, яка поступила за договорами страхування, що діяли в звітному періоді, і що відносяться до періоду дії договору страхування, який виходить за рамки звітного періоду.
Наприклад, якщо договір укладений 1 січня терміном на рік, то вся отримана по ньому премія буде вважатися заробленою в даному фінансовому році. Якщо аналогічний договір укладений 1 липня, то лише половина терміну його дії доводитися приходиться на звітний рік, тому друга половина премії, відповідна терміну дії договору, що виходить за рамки даного фінансово-календарного року, буде вважатися незаробленою. Різниця між величиною страхової премії, що поступила і величиною незаробленої премії складає зароблену премію звітного періоду.
Резерв незаробленої премії (РНП) призначений для виплати страхового відшкодування або страхових сум в майбутньому.
Розглянемо методи розрахунку РНП.
Метод 1/365 – розрахунок використовується за кожним договором страхування окремо, визначається як добуток страхової премії та частки від ділення строку (у днях) дії договору страхування, який ще не закінчився, до всього строку дії договору страхування (у днях):
, (11)
де, РНПi – сума за i-м договором;
ПБi – страхова премія за i-м договором страхування;
n – строк дії i-го договору страхування;
m – число днів, що минули з моменту, коли i-ий договір страхування набрав чинності, до звітної дати.
Метод 1/4; 1/8; 1/12; 1/24 – так звані “паушальні методи”.
Принцип цього методу – у роздробленні страхової премії на півріччя, квартали, місяці, декади, щоб розділити зароблену премію від незаробленої в звітний період, коли терміни договорів страхування починаються до початку звітного періоду.
Згідно з Законом України “Про страхування”, українські страховики використовують єдиний спрощений метод розрахунку резерву незаробленої премії – метод “плаваючих кварталів”, який виконується на основі брутто-премії. Береться до уваги, що витрати на ведення справи становлять 20-28%, а всі дати укладання договорів страхування вважаються укладеними у середині року. Звідси половина брутто-ставки буде дорівнювати 40% ÷ 36%.
Резерви збитків поділяються на:
1) резерв заявлених, але неврегульованих збитків (РЗЗ) - утворюються страховиком для забезпечення виконання зобов'язань за договорами страхування, невиконаним або виконаним не повністю на звітну дату. Величина розміру РЗЗ відповідає сумі заявлених збитків за звітний період, збільшеній на суму неврегульованих збитків за періоди, попередні звітному, і зменшеному на вже оплачені протягом звітного періоду збитки плюс витрати по урегулюванню збитку. Якщо збиток заявлений, але розмір збитку не встановлений, то для розрахунку приймається максимально можлива величина збитку, що не перевищує страхову суму;
2) резерви що відбулися, але незаявлених збитків (РВНЗУ) - формуються в зв'язку з страховими випадками, що відбулися, по факту настання яких страховикові не було заявлено у встановленому договором страхування порядку на звітну дату. Величина РВНЗ обчислюється в розмірі 10 % від суми страхової премії, що поступила в звітному періоді, якщо звітним періодом вважається рік.
Резерви по страхуванню життя поділяються на: 1) резерви довгострокових зобов'язань (математичні резерви); 2) резерви належних виплат страхових сум.
Формування резервів по страхуванню життя здійснюється шляхом відрахування частини страхової премії, яка передбачена для забезпечення страхових виплат (нетто-премії) і частини інвестиційного прибутку від розміщення тимчасово вільних коштів страховика.
Загальна величина резерву по страхуванню життя дорівнює сумі резервів, які визначені окремо за кожним договором страхування. Розрахунки тарифних ставок проводяться за допомогою актуарних методів з використанням таблиць смертності і норм прибутковості по інвестуванню тимчасово вільних коштів резервів з страхуванню життя.
Розміщення чи інвестування страхових резервів і власних коштів страховик проводить з урахуванням безпечності, прибутковості, ліквідності, диверсифікованості, що відповідають вимозі управління активами.
Згідно з Законом України “Про страхування”, страхові резерви мають бути представлені активами таких категорій:
грошові кошти на розрахунковому рахунку;
банківські вклади (депозити) – не більш 30%;
нерухоме майно – не більш 10%;
цінні папери – не більш 40%, в тому числі: 1) акції, котрі не котируються на фондові біржі – не більш 15%, з них акції одного емітента – не більш 2%; 2) акції, котрі котируються на фондовій біржі – не більш 5% одного емітента; 3) облігації – не більш 5%, з них облігації одного підприємства – не більш 2%;
права вимоги до перестрахування – не більш 50%;
довгострокові інвестиційні кредити (для резервів зі страхування життя) - не менш 60%.
Платоспроможність страховика
Платоспроможність страховика - це можливість покрити його зобов'язання тими активами, які представляють реальні цінності і є ліквідними.
Для визначення достатності коштів страховика для погашення його зобов'язань використовується показники платоспроможність страхувальника. Найбільш поширеними з них є коефіцієнти ліквідності.
Коефіцієнт загальної ліквідностіхарактеризує служить мірою здатності страховика гасити свої зобов'язання по настанню необхідності здійснення виплат. Погіршення протягом певного періоду коефіцієнта може вказувати на падіння ліквідності і потенційну неплатоспроможність в майбутньому. Він не повинен перевищувати 1,05.
Коефіцієнт поточної ліквідності характеризує забезпеченість страховика оборотними коштами і визначається як відношення суми оборотних коштів до суми страхових резервів по ризикових видах страхування, короткострокових кредитів і позивів. Він повинен бути не менше за 1,5.
Коефіцієнт термінової ліквідностівизначається як відношення легкореалізуємих активів до поточних зобов'язань, представлених у вигляді страхових резервів по ризикових видах страхування. Він не повинен бути менше 1. Якщо показник дуже великий, то це означає, що організація має більше грошей, ніж може ефективно використати.
Коефіцієнт забезпеченості власними коштамихарактеризує наявність власних оборотних коштів у страховика, необхідних для фінансової стійкості. Він визначається як відношення різниці між об'ємами джерел власних коштів і фактичною вартістю основних коштів і інших необоротних активів до фактичної вартості оборотних коштів, що знаходяться у страховика.
У ризикових видах страхування оцінка платоспроможності полягає в зіставленні фактичного запасу платоспроможності (ФЗП) з розрахунковим нормативним (НЗП), яка повинний бути менше попереднього, тобто фактичного:
ФЗП > НЗП, (12)
Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) визначаються як різниця між загальною сумою майна 
і сумою нематеріальних активів 
, мінус сума зобов’язань 
, мінус сума технічних резервів 
(незаробленої премії та резервів збитків):
, (13)
Нормативний запас платоспроможностістраховика на звітну дату (без урахування договорів страхування життя) рівний більшої з двох величин.
Перша визначається шляхом добутку на 0,18 суми надходження страхових премій 
на протязі звітного періоду. При цьому сума надходжень страхових премії зменшується на 50% страхових премій, заплачених перестраховиком ( 
):
. (14)
Друга – шляхом добутку на 0,26 суми здійснених виплат 
на протязі звітного періоду за договором страхування. При цьому сума здійснюваних виплат зменшується на 50% виплат, компенсованих перестраховками 
згідно укладених договорів перестрахування:
. (15)
Державним органом нагляду за страховою діяльністю контролюється також коефіцієнт запасу платоспроможності КЗП, який визначається як:
КЗП = ФЗП / НЗП , (16)
Забезпечення платоспроможності страховиків та їх контроль передбачає:
наявність сплаченого статутного фонду та наявність гарантійного фонду страховика;
створення страхових резервів, достатніх для майбутніх виплат страхових сум і страхових відшкодувань;
перевищення фактичного запасу платоспроможності над розрахунковим запасом платоспроможності – від надходжень страхових премій за звітний період на 0,18, від виплат за той самий період – на 0,26.
Питання для самоконтролю:
1. Поняття фінансової надійності страховика, чинники її забезпечення.
2. Місце та роль страхових резервів у забезпечені фінансової надійності страховика. Інвестиційна політика страховика.
3. Тарифна політика страховика.
4. Перерахувати та пояснити сутність основних показників оцінки фінансового стану страховика.
5. Склад та призначення страхових резервів.
6. Що таке технічні резерви страхової компанії ?
7. Перелічити склад резерву премій страховика.
8. Що таке резерв збитків ?
9. Як визначаються страхові резерви при страхуванні життя ?
10. Привести основні принципи розміщення страхових резервів.
11. Охарактеризувати параметри платоспроможності страхової компанії.
12. Роль перестрахування у забезпеченні фінансової надійності страхових операцій.
ЛІТЕРАТУРА
1. Закон України “Про страхування” // Урядовий кур’єр. – 1996, 18 квітня.
2. Базилевич В.Д., Базилевич К.С. Страхова справа. 3-тє вид- - К.: Товариство "Знання", КОО, 2003. -250с.
3. Борисова В.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – Суми: Довкілля, 2004. – 408 с.
4. Борисова В.А., Огаренко О.В. Організаційно-економічний механізм страхування. – Суми: Довкілля, 2001. – 194 с.
5. Василишин Р.Д., Кашенко О.Л., Борисова В.А. Економічні основи страхування // За ред. д.е.н., проф. А.В. Чупіса. – Суми: Довкілля, 2001. – 412 с.
6. Вовчак О.Д. Страхування: Навч. пособник. 2-ге вид. – Львів: Новий світ, 2005. – 480 с.
7. Говорушко Т.А. Страхові послуги: Навч. пособник. – К.: Центр навчальної літератури, 2005. – 400 с.
8. Гаманкова О.О. Страхування: Навч.-метод.посіб./ О.О.Гаманкова, Т.М.Артюх, С.В.Горянська.-К.: КНЕУ, 2000.-120с.
9. Ермасов С.В., Ермасова Н.Б. Страхование: Учеб. пособ. для вузов. –М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 462 с.
10. Заруба О.Д. Страхова справа: Підручник. – К.: Знання, КОО, 1998. – 321 с.
11. Короткий словник страхових термінів // Укладачі: Т.А. Ротова, А.О. Заволока, Т.Є. Терещенко. – К.: УФІМБ, 1998. – 64 с.
12. Пацурія Н.Б. Страхове право України: Навч. посібник. – К.: Юрінком Унтер, 2006. – 176 с.
13. Плиса В.Й. Основи страхування: Навч. посібник /За ред. М. І. Крупки. -Львів: Видавничий центр ЛНУ імені Івана Франка, 2001. -144с.
14. Плиса В.Й. Страхування: Навч. посіб. 2-е вид. – К.: Каравела, 2008. – 392 с.
15. Ротова Т.А., Руденко Л.С. Страхування: Навчальний посібник. -К.: КДТЄУ, 2001.-400с.
16. Розпорядження Кабінету Міністрів України «Про схвалення Концепції розвитку страхового ринку України до 2010 року» від 23.08.2005 р. №369-р. / http: // www.rada.gov.ua
17. Сафронов М.А. Технические страховые резервы // Финансы. – 1994.- № 6.
18. Страхування: Підручник/Керівник авт. кол. інаук.ред. С.С.Осадець. -К.: КНЕУ, -2002.-599с.
19. Страхові послуги: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / За заг. ред. Т. М. Артюх. — К.: КНЕУ, 2000. – 120 с.
20. Ткаченко Н.В. Страхування. Навч. посібник. – К.: Ліра-К, 2007. – 376 с.
21. Шихов А.К. Страхование: Учеб пособие для вузов. – М.: ЮНИТИ-ДАНА, 2004. – 431 с.
22. Шелехов К.В., Бігдаш В.Д. Страхування. Страхові послуги.-К.: ІЕУТП, 2000.
23. Яворська Т.В. Страхові послуги: Навч. посібник. – К.: Знання, 2008. – 350 с.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 342; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!