ПЕРЕСТРАХУВАННЯ І СПІВСТРАХУВАННЯ
Час:2 год.
Метою лекціїє вивченнясутності співстрахування і перестрахування, дослідження форм і методів перестрахування.
План
10.1 Необхідність і сутність перестрахування, перспективи розвитку.
10.2 Методи перестрахування.
10.3 Форми проведення перестрахувальних операцій.
10.4 Співстрахування й механізм його застосування.
Основні поняття і терміни: активне перестрахування, бордеро, брокерська комісія, власне утримання, депо премій, ексцедент, ліміт перестраховувального покриття, максимально можливий збиток, (PML), місткість перестраховувального договору, пасивне перестрахування, перестрахувальна комісія, пріоритет, ретроцесія, тант’єма, цедент, цесіонарій.
Література: [4], [5], [6], [8], [9], [14], [18], [20]
Необхідність і сутність перестрахування, перспективи розвитку
Перестрахування – це необхідна умова забезпечення фінансової стійкості й нормальної діяльності страховика незалежно від розміру його капіталу та страхових резервів.
Перестрахування дає змогу передбачати випадковості та уникнути розорення страховика, через впровадження перерозподілу взятого ризику одним страховиком на інших його партнерів, розширення територія страхування та об’єднання фінансової міцності.
Перестрахування – це страхування ризику, через виконання одним страховиком всіх або частини своїх обов’язків перед страхувальником іншого страховика на умовах договору. Причому перший страховик (цедент, перестрахувальник) лишається відповідальним перед страхувальником у повному обсязі виплати страхової суми.
|
|
|
Процес пов’язаний з передаванням ризику називають цедуваннямризику, або цесією. Процес передачі певної частини прийнятого ризику перестраховиком від перестрахувальника наступному перестраховикові називають ретроцесією, а сторону, що передає непрямий ризик – ретроцедентом.
Необхідність у перестрахуванні з кожним днем зростає через охоплення страхуванням дедалі більшої кількості великих, специфічних ризиків, а також у зв’язку з приватизаційними процесами, що відбуваються в нашій країні.
Перестрахування не лише захищає страховиків: працівників компаній від втрати роботи, акціонерів – від зниження прибутку, а й сприяє захисту страхувальників, зниженню тарифних ставок, держава отримує гарантійні надходження податків.
Для України питання перестрахування ризиків у нерезидентів є особливо актуальним через незначну місткість внутрішнього страхового ринку.
Згідно з Положенням Кабінету Міністрів України “ Про здійснення операцій з перестрахування”, укладання договорів перестрахування за межами країни з перестраховиками-нерезидентами дозволяється тільки в разі, якщо:
|
|
|
1) законодавством країни, в якій зареєстровано перестраховика-нерезидента, передбачений державний нагляд за страховою діяльністю;
2) перестраховик-нерезидент має безперервний досвід роботи у страхуванні (перестрахуванні) не менш ніж 3 роки;
3) перестраховик-нерезидент не порушує страхового законодавства країни його місцезнаходження.
Страховики повинні повідомляти Укрдержнагляд про обсяги отриманих та сплачених перестраховиком страхових платежів при укладанні договорів перестрахування, коли сплачується частка страхових платежів, що перевищує 50% суми надходжень. Ще однією особливістю перестрахування у нерезидентів є оподаткування – 15% суми доходу нерезидента.
Застосовуючи іноземну валюту у страховій діяльності для здійснення розрахунків з нерезидентами страховики повинні надавати уповноваженим банкам такі документи: копію ліцензії перестраховика-нерезидента; договір перестрахування і підтвердження про прийняття ризику до перестрахування, або перестрахувальний сертифікат (поліс); звіт перед партнером; рахунок-фактуру.
Методи перестрахування
За методикою передавання ризиків у перестрахуванні і за оформленням правових взаємовідносин сторін перестрахувальні операції поділяються на три види: факультативні, облігаторні (договірні) та факультативно-облігаторні (змішані).
|
|
|
Перший характеризується повною свободою сторін договору перестрахування. Кожен ризик передається окремо. Схожий на пряме страхування, де страховик, в даному разі цесіонарій, ретельно вивчає ризик та партнера (цедента), ознайомлюється з його практикою страхових операцій.
Характерною особливістю такого перестрахування є можливість регулювання страховиком (цедентом) розміру власного утримання. Попередньою умовою для укладання договору в перестрахуванні на факультативній основі є сліп.
Сліп включає таку інформацію: 1) найменування та адресу страхувальника; 2) тип договору; 3) об’єкт страхування; 4) страхову суму; 5) ставку премії; 6) власне утримання; 7) комісію перестрахувальника; 8) премію перестраховика; 9) умови перестрахування та ін.
Облігаторне перестрахування – передбачає обов’язкову передачу перестрахувальником раніше узгодженої частини ризику за всіма покриттями, з обов’язковим визначенням ліміту відповідальності, перестрахувальної комісії та обмеження щодо покриття.
|
|
|
Перестрахування на облігаторній основі має універсальний характер, воно використовується в усіх видах страхування, діє на всіх страхових ринках світу. Облігаторне перестрахування дозволяє збільшити обсяги страхових операцій, збирає більшу частину перестрахувальної премії у професіональних перестраховиків світу.
Переваги методу: 1) досягнення різноманітності розподілу ризиків; 2) автоматичність прийняття ризиків, що потребує значно менших витрат, пов’язаних з обробкою ризиків; 3) можливості розвитку довгострокових взаємовідносин між сторонами; 4) гарантії підтримки перестраховика, яка надає більшу свободу цеденту щодо проведення страхових операцій.
У практиці перестрахування інколи використовується поєднання методів перестрахування, так зване факультативно-облігаторне перестрахування і облігаторно-факультативне перестрахування.
У разі факультативно-облігаторного перестрахування компанія-цедент передає чи залишає в себе ризики або їх частину. Перестраховик згідно з таким методом перестрахування зобов’язаний прийняти обумовлені договором ризики. Отже, факультативність передбачається для страховика (цедента), а облігаторність — для перестраховика.
Зрозуміло, що перестраховик, який укладає факультативно-облігаторний договір, має повною мірою довіряти компанії-цеденту, оскільки його інтереси та збалансованість портфеля залежать від перестрахувальника. Тому перестраховик не завжди зацікавлений у факультативно-облігаторному договорі, віддаючи перевагу звичайній факультативній цесії, яка дає йому змогу всебічно проаналізувати кожний ризик.
Факультативно-облігаторне перестрахування використовується в особливо великих, небезпечних ризиках, у разі можливої кумуляції збитків, коли вичерпана місткість пропорційних договорів.
Облігаторно-факультативне перестрахування, навпаки, передбачає обов’язковість для страховика, а факультативність — для перестраховика. З огляду на світовий досвід такі договори частіше застосовують страхові компанії зі своїми філіями. За облігаторно-факультативним договором перестраховикові надається можливість відбирати вигідніші ризики, що небажано для незалежного страховика (цедента), оскільки може порушити баланс його страхового портфеля.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 419; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!