Страхування від нещасних випадків
Страхування від нещасливих випадків забезпечує страхування ризику і припускає, що визначена особа фізично постраждає від нещасного випадку.
Під нещасним випадком розуміється фізичне ушкодження, слідством якого є тимчасова інвалідність, постійна інвалідність або смерть.
Особи, що укладають договір про страхування від нещасних випадків, мають в основному соціальний статус вище за середнє, ведуть більш активний спосіб життя, чим представники середнього класу, подорожують частіше середньостатистичного жителя й у цілому піддаються більшої можливості нещасного випадку.
Професія.Це важливий критерій добору ризику в страхуванні від нещасних випадків. Існують види фахової діяльності, що не приймаються в страхування на звичайних умовах: підривники, артисти цирку, водолази, верхолази-монтажники.
Залежно від ступеня ризику за тією чи іншою професією може бути обумовлено кілька груп ризику, на які поділяються застраховані:
Перша група — службовці, інженерно-технічні працівники та інші категорії громадян, що безпосередньо не зайняті у процесі виробництва .
Друга група - категорій працюючих (робітники, службовці, працівники сільського господарства та інші), безпосередньо зайнятих у процесі виробництва.
Третя група — особи, праця яких пов'язана з особливим ризиком, щодо настання нещасного випадку.
Тарифні ставки певної групи ризику встановлюються на підставі актуарних розрахунків. Так, наприклад, при укладанні договору страхування строком до одного місяця застосовується тариф для першої групи ризику 0,1% страхової суми, для другої – 0,2%, для третьої – 0,3%, а при страхуванні на один рік відповідно 1,0%, 1,2% та 1,5 %.
|
|
|
Здоров'я- критерій добору ризику в страхуванні від нещасливих випадків, що включає попереднє медичний огляд у спірних і неясних випадках. Необхідно брати до уваги ті захворювання або фізичні дефекти, що: 1) сприяють виникненню нещасливого випадку; 2) продовжують період видужання; 3) збільшують витрати на лікування; 4) утрудняють визначення факту настання страхового випадку (де закінчується хвороба, а де починається нещасливий випадок).
Вік. Ризик нещасного випадку збільшується разом із віком, через утрату рефлексів і рухливості, а при настанні страхового випадку процес відновлення триває досить довго. Більш старшому віку властиві велика обережність і менша схильність ризику, що безсумнівно є позитивним чинником.
Страхові компанії встановлюють норму прийняття ризику, обмежуючі граничний вік страхувальника 65 роками, якщо фізична особа вже була застрахована раніше, то страхування продовжують до 70-75 років.
|
|
|
Добровільне страхування від нещасливого випадку передбачає обов'язки страховика по виплатах у фіксованій сумі або в розмірі часткової або повної компенсації додаткових витрат застрахованої особи, викликаних настанням страхового випадку. Вік застрахованої особи не може бути менше 15-16 років. Страхувальнику дається право призначити будь-яку особу в якості одержувача страхової суми у випадку смерті застрахованого. Якщо одержувач не призначений, те одержувачем страхової суми стають спадкоємці застрахованого.
Об'єктом страхування є майнові інтереси застрахованого, пов'язані зі зниженням (тимчасовим або постійним) прибутку і додатковими витратами в зв'язку з втратою ним працездатності або смерті внаслідок нещасного випадку.
Страховим випадком є здійснена подія в період дії договору страхування, підтверджена документами, виданими компетентними органами у встановленому законом порядку (медичний заклад, суд і т.д.), із настанням якого виникає обов'язок страховика зробити страхову виплату.
Страховими подіями є:
- тимчасова втрата застрахованим загальної працездатності;
- постійна втрата застрахованим загальної працездатності - інвалідність (відповідальність страховика починається з 7-го дня лікування, якщо інше не передбачено договором страхування);
|
|
|
- смерть застрахованого, слідство травми, гострого отруєння або інших нещасних випадків;
- подія, що наступила протягом одного року з дня нещасливого випадку й у результаті його.
Постійна інвалідність - це фізичні або функціональні втрати, що завдають застрахованому непоправний збиток. Розрізняють два види постійної інвалідності: загальна і часткова.
Постійна загальна інвалідність - невиліковна розумова неповноцінність, повна сліпота, повний параліч, втрата або неможливість дії обома руками, обома ногами, обома ступнями, будь-яке інше ушкодження, що спричиняє повну або абсолютну непридатність для будь-якого виду робіт. Відшкодування в даному випадку рівняється 100% страхової суми.
Постійна часткова інвалідність - невиліковна фізична і розумова часткова неповноцінність, що призводить до обмеженої придатності для виконання трудових функцій. Страховик у даному випадку виплачує частину страхової суми (відсоток виплати залежить від класу інвалідності), гарантованої на випадок постійної загальної інвалідності.
Тимчасова інвалідність - це будь-які травми, що протягом визначеного періоду перешкоджають застрахованому виконувати його звичні обов'язки у випадку, якщо він не займається яким-небудь визначеним видом діяльності.
|
|
|
Період тимчасової інвалідності рахується закінченим відтоді, коли застрахований зможе самостійно покидати свій будинок. Відшкодування, виплачуване страховиком по цій гарантії - це щоденна сума протягом тривалості інвалідності з обмеженим терміном, звичайно до одного року. Страхувальник зобов'язаний визначити цю щоденну суму. Вона повинна відповідати прибуткам, якщо страхувальник перестане одержувати її в зв'язку зі своєю недієздатністю, або тій сумі, що він повинний буде виплатити іншій особі для відшкодування збитку.
Виплата страхового відшкодування в результаті тимчасової втрати працездатності в результаті нещасливого випадку може провадитися двома засобами:
1) як одноразова виплата відповідно до таблиці, що визначає відсоток виплати від страхової суми (табл. 7.4);
2) шляхом множення кількості лікарняних днів на установлений відсоток від страхової суми.
Таблиця 7.4
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 404; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!