Способи здійснення страхування
Розглянемо в хронологічному порядку основні способи здійснення страхування.
1. Самострахування - найбільш древній засіб страхового захисту. При цьому джерелом формування страхового фонду є власні кошти суб'єкта, що бажає одержати страховий захист своїх майнових інтересів. Так, законодавством при організації і функціонуванні господарських товариств і акціонерних товариств, у котрих обов'язково створюються фонди самострахування, передбачене обов'язкове перерахування в ці фонди до 5% чистого прибутку щорічно до досягнення суми не менше 20% загального обсягу статутного фонду.
Фонд самострахування може створюватися в грошовому виді (капіталізований фонд) або в матеріальному виді (запаси сировини, готової продукції). Другий фонд є вузькоспеціалізованим і повинний створюватися тільки для вирішування конкретних специфічних проблем.
2. Взаємне страхування. Спосіб даного страхування використовує принцип колективного накопичення страхового фонду особами, об'єднаних загальним економічним інтересом стосовно одного об'єкта страхування, або у відношенні різноманітних, але еквівалентних (подібних) об'єктів. Участь у системі взаємного страхування договірна, названа «товариством взаємного страхування», яке не є суб'єктом підприємницької діяльності. Кожний з учасників вносить індивідуальний внесок, розмір якого прямо пропорційний сумарній можливості настання подій, що можуть завдати майновий збиток. При виникненні збитку, товариство компенсує учаснику його втрати в межах заздалегідь обговореної суми.
|
|
|
3. Комерційне (акціонерне) страхування. Основою даного способу страхування є максимальна індивідуалізація під потреби конкретного клієнта. Ціллю своєї діяльності суб'єкт підприємництва ставить: здобуття прибутку, шляхом укладання і використання оплачуваних клієнтами договорів страхування. У цьому випадку страховий фонд створюється зі страхових премій клієнтів, і прибуток від результатів управління засобами цього фонду знаходиться в розпорядженні страховика.
4. Державні страхові гарантії. До них відносяться: соціальне страхування, державне пенсійне страхування і страхування на випадок безробіття. Гарантії здійснюються через систему, утворену за рахунок податків (або спеціальних обов'язкових відрахувань, зборів і внесків), бюджетних або позабюджетних цільових фондів, що знаходяться в державному управлінні.
Перераховані засоби страхування взаємозалежні, особливістю яких є принцип взаємної незалежності виплат, тобто, держава не відповідає по зобов'язаннях страховика (при комерційному страхуванні) або товариства взаємного страхування і навпаки.
|
|
|
Суб'єкти й об'єкти страхових правовідносин та страховий інтерес
Суб'єктами страхових правовідносин є учасники договірних відношень, які спрямовані на використання обговорених страхових зобов'язань - це страховик, страхувальник, застрахований і одержувач.
Страховик і страхувальник є основними суб'єктами договірних відношень; застрахований і одержувач - другорядними, які не є платниками страхових премій і мають обмежені права участі у використанні цього договору.
Страховиками визнаються фінансові установи, які створені у формі акціонерних, повних, командитних товариств або товариств з додатковою відповідальністю, а також одержали у встановленому порядку ліцензію на здійснення страхової діяльності. Учасників страховика повинно бути не менше трьох. Страхова діяльність в Україні здійснюється виключно страховиками – резидентами України. Законом допускаються створення і державних страхових організацій.
Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається видами страхування іншими, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуванням життя,– 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.
|
|
|
При створенні страховика або збільшенні зареєстрованого статутного фонду (СФ), СФ повинен бути сплачений виключно в грошовій формі. Дозволяється формування СФ страховика цінними паперами, що випускаються державою, за їх номінальною вартістю в порядку, але не більше 25 відсотків загального розміру СФ.
Забороняється використовувати для формування СФ векселі, кошти страхових резервів, а також кошти, одержані в кредит, позику та під заставу, і вносити нематеріальні активи.
Предметом діяльності страховика може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов’язана з формуванням, розміщенням страхових резервів та їх управлінням.
Страхувальник - це особа, що у силу закону або договору страхування зобов'язана сплатити страховику страхову премію (плату за страхування), а при настанні певної події вправі вимагати від страховика страхову виплату або собі, або застрахованому, або одержувачу, якщо про двох останніх страхувальником укладений договір.
Страхувальниками можуть бути юридичні і дієздатні фізичні особи.
В обов'язки страхувальника входять: 1) обов'язки, пов'язані з відношенням страхувальника до об'єкта страхування (дотримання правил експлуатації майна або дбайливе відношення до здоров'я і життя); 2) обов'язки, що виникають із настанням страхового випадку (необхідність вживання заходів по зменшенню розміру збитку, повідомлення страховику про його настання, звертання страхувальника до компетентних державних органів (у пожежний нагляд, слідчі органи, органи ДАІ).
|
|
|
Застрахована особа - фізична особа, у житті якої може відбутися страховий випадок, безпосередньо пов'язаний з особистістю або обставинами його життя. Це може бути неповнолітня особа - дитина (при страхуванні його батьками), недієздатний інвалід (при страхуванні його опікуном) або робітник підприємства (при страхуванні його підприємством), або будь-який громадянин, застрахований іншою дієздатною фізичною особою. Оплату страховки застрахований не робить, але він може стати володарем прав і обов'язків страхувальника з умовами, обговореними в договорі страхування.
Одержувачем страхового відшкодування відповідно до страхового законодавства України є або самий страхувальник (для особистого і майнового страхування), або потерпіла особа, що довела прямий причинно-слідчий зв'язок при нанесенні їй збитку зі страховим випадком, або інша третя особа, визначена страхувальником у договорі (для будь-яких видів страхування, крім страхування відповідальності перед третіми особами).
Договір страхування може бути укладений і без вказівки імені або найменування одержувача (поліс на пред'явника). У цьому випадку в договорі встановлюється умова, що дозволяє індивідуалізувати одержувача при настанні страхового випадку. Пред'явник поліса повинний довести, що саме він є носієм страхового інтересу.
Страховий інтерес - це майновий інтерес, що є присутнім у страхувальника по відношенню визначеного об'єкта страхування і є безпосередньою основою для визначення предмета договору страхування.
Страховий інтерес нерозривно пов'язаний з об'єктом страхування. Об'єктом страхування є інтерес страхувальника, що не суперечить законам даної держави, з котрим цей інтерес пов'язаний і на території якої проводиться страхування.
Об'єктом страхування не може бути особа, результати або процес її діяльності, або її майно, оскільки договір страхування укладається з метою одержання визначеної грошової суми. Тому й інтерес страхувальника повинний зводитися до права на одержання суми, за умови настання страхового випадку.
Розглянемо особливості прояву страхового інтересу з основних об'єктів страхування:
1. В особистому страхуванні форма страхового інтересу складається в прагненні одержати майнове забезпечення, пов'язане з такими чинниками, як з життям (точніше зі смертю, тобто, утратою годувальника), із утратою здоров'я, із тимчасовою або постійною втратою працездатності у виді майнової компенсації неодержаних засобів (заробітку).
2. В майновому страхуванні страховий інтерес виявляється у формі відшкодування втрат, пов'язаних із володінням, користуванням, розпорядженням майном.
3. При страхуванні відповідальності фізичної або юридичної особи формою прояву страхового інтересу є можливість його звільнення від матеріальної відповідальності перед третіми особами за наслідки нанесеної шкоди таким категоріям потерпілих осіб: 1) виплати страхових сум фізичним особам; 2) виплати страхового відшкодування в обсязі отриманого збитку третім особам; 3) виплати страхового відшкодування в обсязі отриманого збитку конкретній особі; 4) виплати юридичним особам страхового відшкодування в обсязі нанесеної їм шкоди.
Питання для самоконтролю:
1. Визначення терміну “страхування” з правової та економічної точки зору.
2. У чому полягає основне призначення страхових фондів?
3. Основні функції захисного призначення страхування.
4. Хто відноситься до суб'єктів страхових правовідносин?
5. Перерахувати головні задачі інвестиційного призначення страхування.
6. В чому складається розподільче призначення страхування.
7. Пояснити взаємозв’язок об’єкта страхування з страховим інтересом.
8. Перерахувати основні способи здійснення страхування та основні етапи їх історичного розвитку.
ТЕМА 2
КЛАСИФІКАЦІЯ СТРАХУВАННЯ
Час:2 год.
Метою лекціїє вивчення класифікаційних ознак страхування, розгляд основних видів і форм страхування в Україні та за кордоном.
План
2.1 Поняття і ознаки класифікації страхування, її наукове та практичне значення.
2.2 Класифікація страхування за формами його проведення.
2.3 Види страхування, їх класифікація.
Основні поняття і терміни: види класифікаційних ознак; галузь, підгалузь, вид страхування; класифікація страхування; об’єкт страхування; ознака класифікації; сфера, клас, вид страхування; форма, вид страхування, форми страхування.
Література: [1], [2], [4], [5], [8], [18]
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 683; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!