Стандартна класифікація країн в міжнародній економіці
Світовий банк класифікує всі країни, що є його членами (182), а також всі інші країни з населенням, що перевищує 30 тисяч чоловік (у цілому – 210 країн).
Групи країн за рівнем доходів
Національні економіки поділяються на дані групи відповідно до рівня ВВП на душу населення. Виділяються наступні групи:
країни з низьким рівнем доходів (785 дол. або менше);
країни з рівнем доходів нижче середнього (786 – 3 125 дол.);
країни з рівнем доходів вище за середній (3 126 – 9 655 дол.);
країни з високим рівнем доходів (9 656 дол. і вище).
Групи країн за рівнем зовнішнього боргу
Стандартна класифікація Світового банку поділяє країни на:
держави з високим рівнем зовнішньої заборгованості;
держави із середньою величиною зовнішнього боргу;
Держави з найменшою зовнішньою заборгованістю.
Високий рівень зовнішнього боргу означає, що в країни перевищені наступні критичні показники:
відношення поточної вартості обслуговування зовнішнього боргу до ВВП більше 80%;
відношення поточної вартості обслуговування боргу до обсягу експорту перевищує 220%.
Середній рівень зовнішньої заборгованості властивий країнам, у яких один або обидва показники перевищують 60%, але не досягають критичних величин.
Для країн, що не надають Системі звітності боржників Світового банку деталізованих статистичних даних про розмір зовнішнього боргу, методика розрахунків на основі поточної вартості неможлива. У такому випадку використовується наступний спосіб класифікації. У країн з високим рівнем зовнішнього боргу три з чотирьох наступних основних показників перевищують критичний рівень:
|
|
|
відношення боргу до ВНП більше 50%;
відношення боргу до експорту більше 275%;
відношення величини обслуговування зовнішнього боргу до експорту перевищує 30%;
відношення відсотків, виплачуваних по зовнішніх боргах, перевищує 20% обсягу експорту.
Класифікація країн за ступенем відкритості світовому ринку
Ступінь відкритості світовому ринкові звичайно виміряється часткою експорту у ВНП. Світовий банк виділяє 5 груп країн, володіючи відповідною інформацією лише по 163 державам. Умовно виділяються:
країни з відносно закритою економікою з часткою експорту у ВВП менше 10%. У цю групу входять 10 країн: Латинська Америка – Бразилія, Аргентина, Перу, Суринам; Африка – Судан, Уганда, Руанда; Азія – Бірма, Японія, Гаїті;
країни з відносно відкритою економікою з часткою експорту у ВВП більше 35% (близько 70 країн). Наприклад, такі країни, як Панама, Коста-Ріка, Гондурас – Центральна Америка; Гайана – Південна Америка; Мавританія, Туніс, Сенегал, Габон, Конго, Ангола, Намібія, Ботсвана, Кенія – Африка; Саудівська Аравія, Йорданія, Ізраїль, ОАЕ, Бутан, Таїланд, Малайзія, Філіппіни, Папуа-Нова Гвінея, Монголія – Азія; Норвегія, Бельгія, Нідерланди, Швейцарія, Австрія, Чехія, Словенія, Болгарія – Європа; Прибалтійські республіки, Білорусь, Закавказькі республіки і т.д. – країни колишнього СРСР;
|
|
|
10 – 19% (27 країн). У тому числі США, Мексика, Колумбія, Болівія, Австралія, Індія, Пакистан, Іспанія, Нігер, Чад, Ефіопія, Сомалі;
20 – 24% (24 країни). У тому числі Україна, Франція, Італія, Греція, Німеччина, Туреччина, Сирія, В'єтнам, Лаос, Нікарагуа, Африканські країни – ПАР, Мозамбік, Нігерія, Малі, Алжир, Єгипет, Мадагаскар і ін.;
25 – 34% (32 країни). У тому числі Росія, Середньоазіатські республіки колишнього СРСР, Молдавія, Румунія, Угорщина, Великобританія, Португалія, Китай, Іран, Канада, Скандинавські країни (Швеція, Фінляндія), Венесуела, Чилі, Парагвай, Еквадор, Африка – Заїр, Танзанія й ін.
Міжнародні економічні розрахунки та їх форми.
Міжнародні розрахункиявляють собою систему організації та регулювання платежів у сфері міжнародних відносин.
Суб'єктами міжнародних розрахунків є інституційні одиниці Системи національних рахунків (СНР). Вони об'єднані в п'ять груп відповідно до основних секторів економічної діяльності, між якими можуть відбуватися міжнародні платежі:
|
|
|
1. Нефінансові корпорації та підприємства, які виробляють товари для ринку і надають нефінансові послуги.
2. Домашні господарства, представлені фізичними особами, що продають свою робочу силу, споживають ринкові товари та послуги.
3. Неприбуткові установи - це юридичні особи, що надають неринкові послуги домашнім господарствам.
4. Урядові установи - це інституційні одиниці, які разом з виконанням політичних функцій та функцій економічного регулювання виробляють неринкові товари і надають послуги для індивідуального і колективного споживання, а також перерозподіляють доходи.
5. Фінансові корпорації - це банки, фінансові компанії, що здійснюють посередництво або надають допоміжні фінансові послуги.
Використовуються такі основні форми міжнародних розрахунків:
1.Акредитив- це доручення однієї кредитної установи іншій здійснити оплату товарно-транспортних документів за рахунок зарезервованих коштів.
Акредитивом може бути зобов'язання банку, видане ним за дорученням клієнта-імпортера, здійснити платіж на користь експортера або забезпечити його платіж іншим банкам у межах визначених сум та обумовленого терміну проти документів, наведених у акредитиві.
|
|
|
Використання акредитивів для міжнародних розрахунків регламентується "Уніфікованими правилами та звичаями акредитивів" (Uniform Customs and Practice for Documentary Credit - UCPDC), розробленими Міжнародною торговельною палатою, до яких приєднались понад 160 країн світу
2.Інкасо- це форма розрахунку за зовнішньоторговельною угодою, яка полягає в тому, що експортер доручає своєму банку одержати від імпортера певну суму валюти при передачі останньому відповідних товарних документів. Використання інкасо регулюється "Уніфікованими правилами з інкасо", розробленими Міжнародною торговельною палатою. Розрізняють чисте та документарне інкасо. комерційними документами, або інкасо тільки комерційних документів.
3.Банківський переказє розрахунковою банківською операцією, яка здійснюється через подання телеграфного, поштового або електронного доручення одного банку іншому. Здійснення банківського переказу містить такі операції:
1) передача експортером необхідних документів імпортеру;
2) виставлення імпортером платіжного доручення в банк, що його обслуговує (банк-імпортера);
3) списання коштів з рахунку покупця і зарахування їх на рахунок Лоро-ІІ банку експортера;
4) повідомлення банку експортера або здійснення розрахункової операції;
5) списання коштів з рахунку Лоро-І банку імпортера та зарахування їх на рахунок експортера;
6) повідомлення експортера про зарахування на його рахунок відповідної суми коштів.
Технічно переважна більшість платежів за банківськими переказами здійснюється через систему SWIFT (Society for Worldvide Intesbank Financial Telecommunications).
4.Авансові розрахунки- це форма розрахунку, за якою оплата товарів імпортером здійснюється до відвантаження, а інколи навіть до виробництва товару. Вона найвигідніша для експортера.
5.Розрахунки з відкритим рахункомзводяться до періодичних платежів імпортера експортеру після одержання товару. Застосовуються за регулярних поставок при довготривалих торговельних зв'язках. Ці розрахунки вигідні для імпортера і невигідні для експортера (уповільнюють оборот капіталу, збільшують ризик).
6.Валютний кліринг- це угода між керівництвом двох і більше країн про обов'язковий взаємний залік міжнародних вимог і зобов'язань. Ця форма міжнародних розрахунків використовується для зменшення потреби в грошових коштах і для спрощення процесу обміну платіжними повідомленнями.
Цілі валютного клірингу різні в залежності від валютно-економічного стану країни: вирівнювання платіжного балансу без витрат золотовалютних резервів; отримання пільгового кредиту від контрагента, що має активний платіжний баланс; безповоротного фінансування країною з активним платіжним балансом країни з пасивним платіжним балансом.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 365; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!