Основні напрями держ. регулюв. обігу та обліку аукціон. капіталу.
Регулювання діяльності корпоративного сектору здійснюється органами загальної та спеціальної компетенції та відповідними їх нормативними актами.
Органи загальної компетенції - законодавчі органи, які видають нормативні акти, що мають чинність закону і регламентують загальні основи функціонування корпоративного сектора. До них відносяться:
- Цивільний кодекс України;
- Господарський кодекс України;
- Закон "Про господарські товариства";
- Закон "Про акціонерні товариства";
- Закон "Про цінні папери та фондовий ринок";
- Закон "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні"
- Закон "Про Національну депозитарну систему і особливості електронного обігу цінних паперів в Україні" та інші.
Цими нормативними актами регулюється та контролюється господарська діяльність юридичних осіб, визначається порядок ведення звітності (бухгалтерської, статистичної, податкової) за результатами їхньої діяльності.
Перевірки фінансової діяльності товариства, як і інших підприємств, здійснюються державними податковими інспекціями, іншими державними органами у межах їх компетенції, ревізійними органами товариства та аудиторськими організаціями.
Органи спеціальної компетенції призначені для забезпечення регулювання та контролю діяльності корпоративних підприємств з урахуванням специфіки цього сектора. До органів спеціальної компетенції відносяться:
|
|
|
- Наці комісія з цінних паперів та фондового ринку;
- Фонд державного майна України;
- Антимонопольной комітет у рамках своїх повноважень;
- Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг;
Органи спеціальної компетенції з метою регулювання тієї чи іншої сфери корпоративної діяльності видають положення, постанови, розпорядження та інші нормативно-правові акти. Крім вищеназваних державних структур у системі корпоративного регулювання, важливе місце займають саморегулівні організації - добровільні неприбуткові об'єднання проф учасників фондового ринку на які покладається функція регулювання фондового ринку.
Вони створюються з метою захисту інтересів своїх членів, сприяють організації і розвитку інфраструктури ринку цінних паперів, сумлінної конкуренції між суб'єктами фондового ринку, організують методичну підтримку своїх членів.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку може делегувати саморегулівній організації певний перелік повноважень щодо регулювання фондового ринку.
Оскільки саморегулівні організації входять до системи корпоративних відносин, вони підлягають реєстрації Державною комісією цінних паперів та фондового ринку.
|
|
|
Економічна роль фінансового посередництва. Суб’єкти КУ.
Основні функції фінансового посередництва:
1) трансформація фінансових активів;
2) акумуляція заощаджень одних суб’єктів та їх подальше інвестування в проекті інших суб’єктів;
3) задоволення інтересів одночасно і позичальників фінансових ресурсів, і кредиторів;
4) зменшення трансакційних витрат, пов’язаних із фінансуванням за рахунок економії на масштабі, серед яких – витрати на рекламу,
5) забезпечення та організація руху фінансових ресурсів (капіталу) до найбільш ефективних з екон. точки зору споживачів;
6) мінімізація фін ризиків за рахунок їх перерозподілу між учасниками процесу інвестування;
7) формування економічної кон’юнктури на ринку капіталу, збалансування попиту та пропозиції;
9) стимулювання діяльн суб’єктів господ-ня та платіжног попиту;
10) перенаправлення фін. ресурсів із традиційних галузей економіки в нові сфери, сприяння інноваційній діяльності;
11) диверсифікація ризику активів, а також страхування певних видів ризику
12) проведення торгівлі фін. інструментами на фін. ринку, коли фін. посер. реалізовують гр кошти в обмін на потрібні фін. активи;
|
|
|
13) вплив на формування справедливої вартості фін. активів на ринку на основі співвідношення попиту та пропозиції на фін. рес.;
14) посередництво у сфері грошових розрахунків при одночасному зменшенні витрат на їх здійснення.
фінансові посередники позитивно впливають на кругообіг активів у процесі розширеного відтворення, підвищують темпи економічного зростання, стимулюють розвиток торгівлі, виробництва та інших сфер економічної діяльності. Особливо важливу роль фінансове посередництво має для великих суб’єктів господарювання, які через специфіку своєї діяльності мають ділові контакти з багатьма контрагентами, розрахунки з якими технічно неможливо реалізувати без допомоги фінансових посередників.
Суб’єкти КУ. КУ являє собою систему відносин між органами товариства, його акціонерами і будь-якими іншими третіми особами:
1. Емітенти - як правило, це акціонерні товариства;
2. Акціонери, тобто інвестори;
3. Менеджери корпоративного підприємства;
4. Держава в особі органів держ влади і місцевого самовряд;
5. Кредитори та інші зацікавлені особи, які зацікавлені у фінансовій стабільності корпорації
Емітенти є споживачами інвестицій, які вони отримують шляхом випуску ЦП.
|
|
|
Акціонери,купуючи ЦП, забезпечують в такий спосіб саме існування корпорації і виступають постачальниками "ризикового" капіталу, необхідного для її виникнення, розвитку й зростання.
Акціонери мають можливість впливати на управління корпорацією:
- через проведення зборів акціонерів, обрання того чи іншого складу ради директорів і схвалення чи несхвалення діяльності органів управління корпорації;
- шляхом продажу власних акцій, впливаючи тим самим на їх ринковий курс
- створюючи можливість поглинання корпорації акціонерами, не дружніми до діючих органів управління.
Дата добавления: 2018-05-12; просмотров: 230; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!