Розрахунки платіжними вимогами



Платіжна вимога— це письмове доручення одержува­ча грошей своєму банку стягнути (інкасувати) вказану суму кош­тів з платника (боржника) і зарахувати на його рахунок. Нині ця форма розрахунків застосовується рідко, лише у випадках безспірного стягнення та списання коштів без згоди (акцепту) з рахун­ків їх власників. Такі випадки можуть передбачатися законами України, а також визначатися рішеннями суду, арбітражного суду, виконавчими написами нотаріусів. У всіх таких випадках стягувач коштів подає своєму банку платіжну вимогу, у якій має бу­ти посилання на підставу платежу — назва і стаття закону, по­станова суду тощо. Стягувач несе відповідальність за обґрунто­ваність і правильність посилань у платіжній вимозі на підстави для безспірного та безакцентного стягнення коштів з платника. Без чіткого та обґрунтованого зазначення таких підстав банк не приймає платіжної вимоги до виконання.

Платіжні вимоги оплачуються банком негайно, якщо основ­ний рахунок платника і рахунок стягувача ведуться в одній уста­нові банку і на цьому рахунку платника є достатня сума коштів. Якщо рахунки ведуться в різних установах банків, то платіж здійснюється по каналах міжбанківських розрахунків. За відсутності чи недостатності коштів на рахунку платника банк приймає вимогу до виконання, сподіваючись, що до кінця операційного дня надійдуть гроші на рахунок платника. Якщо ж у цей термін не надійде достатньої суми грошей, то банк оплачує вимогу част­ково чи зовсім не оплачує, коли грошей на рахунку немає. Про це робиться напис на звороті платіжної вимоги і вона повертається отримувачу.

Платіжні вимоги можуть застосовуватися для договірного списання грошей з рахунку платника. Договірне списання може передбачатися в договорах між покупцем (платником) і продав­цем (отримувачем), коли платник надає право одержувачу стягу­вати кошти з платника за його дорученням. Про таку угоду платник повідомляє своєму банку, а він повинен обумовити своє право на списання коштів з рахунку платника на вимогу одержу­вача в договорі на розрахунково-касове обслуговування.

Розрахунки за сальдо взаємної заборгованості

Підприємства, які мають постійні господарські зв'язки, пов'язані з зустрічними поставками товарів (виконання робіт, на­дання послуг), можуть розраховуватися між собою періодично за сальдо зустрічних вимог. Такий порядок розрахунків передбача­ється в їхньому договорі, у якому визначається періодичність розрахунків, день звіряння взаємної заборгованості, порядок оплати сальдо, сторона, що здійснює розрахунки. Після закінчен­ня розрахункового періоду сторони звіряють взаємну заборгова­ність, визначають її сальдо та його спрямування (хто платник, хто одержувач). Сторона, що здійснює розрахунки, виписує і по­дає своєму банку платіжне доручення, якщо їй слід сплатити сальдо, або платіжну вимогу-доручення, якщо кошти в розмірі са­льдо належить їй одержати. Погашення сальдо може оформляти­ся векселем.

 


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 310; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!