Поняття “форма безготівкових розрахунків” та перелік форм безготівкових розрахунків
Через безготівкові міжгосподарські розрахунки формується переважна частина грошового обороту, реалізується найбільш масові відносини між економічними агентами не фінансового сектору.
Вони постійно розраховуються між собою перерахуванням коштів на відкриті у банках рахунки за реалізовані товари, виконані роботи, надані послуги, тобто за товарними операціями. Значна частина безготівкових розрахунків підприємств припадає на так звані нетоварні операції — розрахунки з бюджетом, органами соціального страхування, управління, судочинства тощо. Хоча порядок розрахунків у цих двох сферах однаковий, проте нормативно-правова база їх організації істотно різниться.
За товарними операціями форми розрахунків, порядок платежу, відповідальність сторін за невиконання платіжних зобов'язань тощо визначаються в їхніх договорах (контрактах). Умови та порядок розрахунків є обов'язковим і надзвичайно важливим розділом кожного такого договору. Тому вже на стадії укладання договорів (контрактів) підприємства мають широкі можливості вибору найдоцільніших для них форм розрахунків та способів платежу і повинні якнайповніше користуватися цими можливостями.
За нетоварними операціями порядок платежу та відповідальність за порушення платіжної дисципліни визначаються відповідними законодавчими актами. Тому тут права підприємств щодо вибору порядку розрахунків обмежені.
|
|
|
Щоб забезпечити учасникам міжгосподарських розрахунків можливість успішно виконувати зазначені вище завдання, світова практика виробила широкий спектр різних платіжних інструментів, кожний з яких має певні переваги та недоліки.
Згідно з класифікацією Банку міжнародних розрахунків (м. Базель, Швейцарія), що застосовується у багатьох країнах, усі платіжні інструменти можна розділити на такі групи:
1) ті, що базуються на кредитовому переказуванні коштів:
— доручення про кредитовий переказ у системі «жиро»; — доручення про кредитовий переказ у системі автоматизованих розрахункових палат; — постійні доручення; — доручення про кредитовий переказ у системі SWIFT;
2) ті, що базуються на дебетових переказах коштів:
— векселі; — чеки; — прямі дебетові списання; — банківські;
3) пластикові картки, що мають ознаки як кредитових, так і дебетових інструментів.
Платіжні інструменти з кредитовим переказом коштів рухаються в тому самому напрямі, що й сам платіж — від платника до одержувача. Платник є ініціатором платіжної операції та емітентом відповідного інструменту. Це дає йому можливість якнайкраще проконтролювати відносини з контрагентом і захистити свої інтереси.
|
|
|
Платіжні інструменти з дебетовим переказом коштів рухаються у зворотному відносно платежу (руху грошей) напрямі. Одержувач грошей є ініціатором платіжної операції та емітентом такого інструменту. Це дає йому можливість тримати під контролем свої відносини з контрагентом, впливати на їх реалізацію і захищати свої інтереси.
Проте зазначені відмінності та переваги кредитових та дебетових інструментів не завжди реалізуються на практиці. Так, якщо одержувач грошей (продавець товарів) вимагає від покупця попередньої оплати і вона здійснюється кредитовим переказом, то переваги цього інструменту для покупця втрачаються: він не має можливості попередньо перевірити відповідність поставки товарів умовам договору.
Сьогодні в безготівкових міжгосподарських розрахунках в Україні застосовуються такі розрахункові документи: платіжні доручення, платіжні вимоги-доручення, чеки, акредитивні заяви, платіжні вимоги, інкасові доручення, векселі.
3. Характеристика форм безготівкових розрахунків. Розрахунки платіжними дорученнями
Платіжне доручення — письмовий документ стандартної форми з дорученням клієнта банку, що його обслуговує, на переказування вказаної суми коштів з його рахунку на рахунок одержувача. Розрахунки платіжними дорученнями — одна з найпоширеніших в Україні форм розрахунків.За цією формою клієнти банків можуть розраховуватися за товарними і нетоварними операціями: за куплені товари, послуги, виконані роботи, за зобов'язаннями перед фізичними особами (аліменти, пенсії, заробітна плата, гонорари тощо), за зобов'язаннями перед банками, податковими, страховими та іншими фінансовими органами, іншими юридичними особами.
|
|
|
За товарними операціями платіжними дорученнями можуть здійснюватися платежі з попередньою, негайною, достроковою і відстроченою оплатою. За нетоварними операціями платіжними дорученнями здійснюються, власне, всі платежі.
Платіжне доручення виписує платник, чітко дотримуючись установлених правил оформлення платіжних документів, і подає в банк, що його обслуговує, не пізніше ніж протягом 10 календарних днів після дати виписки доручення. Указана в узятому банком для виконання дорученні сума списується з рахунку платника (рахунок дебетується) і зараховується на рахунок одержувача (рахунок кредитується), якщо він відкритий у тому самому банку. Якщо ж рахунок одержувача відкритий в іншому банку, то списані кошти з рахунку платника будуть переведені в банк одержувача згідно з чинним порядком міжбанківських розрахунків.
|
|
|
Приймаючи платіжне доручення від клієнта, працівник банку повинен звернути особливу увагу на такі моменти:
— чи заповнені всі реквізити;
— чи відповідає назва платника назві в реєстраційних документах, а підписи осіб — зразкам підписів у картці;
— чи правильно вказано призначення платежу та посилання на документ — підставу для платежу.
Якщо платник та одержувач коштів є учасниками системи електронних міжбанківських розрахунків, то платіжні документи між їхніми банками пересилаються каналами електронної пошти; якщо ж вони не є учасниками цієї системи, то платіжні документи між їхніми банками доставляються кур'єрською поштою. Якщо банк одержав документи клієнта в межах операційного дня, то він зобов'язаний їх обробити і відправити в банк одержувача електронною чи кур'єрською поштою в день надходження. Якщо документи надійшли після операційного дня — то наступного дня.
Розрахунки платіжними дорученнями доцільно застосовувати при постійних і рівномірних поставках продукції (послуг, робіт) між двома підприємствами (між маслосирзаводами та сільськогосподарськими підприємствами, хлібозаводами, м'ясокомбінатами, молокозаводами та торговельними організаціями тощо). У таких випадках платіж доцільно здійснювати не за кожною окремою поставкою, а за їх сукупністю за певний період, що називається платіжним. Тривалість платіжного періоду, конкретний строк і сума платежу, порядок проведення кінцевого розрахунку визначаються в договорі сторін, копія якого подається банку. У визначений строк платник подає банку доручення на встановлену суму з зазначенням, замість призначення платежу, номера і дати договору, згідно з яким здійснюється платіж. При здійсненні останнього платежу за договором уточнюється загальна сума платежу за фактичною поставкою продукції (послуг, робіт) і відповідно коригується сума останнього платежу.
Розрахунки платіжними дорученнями — досить проста, зручна, економічна форма, що забезпечує швидке здійснення платежу.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 573; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!