Розрахунки платіжними вимогами-дорученнями



Платіжна вимога-доручення— це комбінований доку­мент, у якому передбачаються два види дій:

1) вимога продавця до покупця оплатити надіслані йому комерційні документи на відвантажені товари;

2) доручення покупця (платника) своєму банку оплатити зазначені документи і переказати кошти продав­цю.

Це мало поширена форма розрахунків. Звичайно вона засто­совується в розрахунках за відвантажену продукцію, виконані роботи, надані послуги. Вимогу-доручення виписує продавець і разом з комерційними документами пересилає безпосередньо по­купцеві. Останній перевіряє одержані документи з метою виявлення дотримання продавцем умов договору і, якщо він погоджу­ється здійснити оплату, дає відповідне розпорядження своєму банку прямо у вимозі-дорученні. Оформлення платником вимоги-доручення і подання його в банк здійснюється в порядку та в строки, установлені для звичайних платіжних доручень.

Банк приймає вимогу-доручення від платника протягом 20-ти календарних днів після виписки і на суму, яка може бути сплаче­на за наявними коштами на рахунку платника.

Якщо платник відмовляється оплатити вимогу-доручення, то про це він повинен повідомити безпосередньо одержувача грошей в по­рядку та строки, зазначені в договорі, та вказати причини відмови.

Розрахунки чеками

Чек — це письмове розпорядження власника поточного рахунку (чекодавця) банку, у якому рахунок відкрито (банку-емітенту), виплатити вказану суму грошей пред'явникові чека (чекодержателю). Чеки, які застосовуються для безготівкових платежів, називаються розрахунковими.

Розрахунки чеками застосовуються переважно в платежах за отримані товари, виконані роботи, надані послуги, а також у де­яких нетоварних платежах. На практиці чеки доцільно застосову­вати у внутрішньоміських розрахунках. Проте в Україні ця форма розрахунків розвинута слабо порівняно з західними країнами, у багатьох з яких чек є одним з основних платіжних інструментів.

Згідно з інструкцією «Про безготівкові розрахунки в господарсь­кому обороті України» чеки можуть використовуватися в розрахун­ках між юридичними особами та між фізичними і юридичними осо­бами. Розрахунки чеками між фізичними особами не допускаються.

Оплата чеками гарантована, що забезпечується депонуванням чекодавцем потрібної суми коштів на окремому рахунку «Розраху­нкові чеки» у банку-емітенті. Заяву на депонування коштів платник подає банку одночасно з заявою на одержання чекової книжки.

Розрахункові чеки виписуються на конкретних одержувачів платежу, тобто є іменними, на бланках, виготовлених на спеціа­льному папері за зразками, затвердженими НБУ. Чеки брошуруються в чекові книжки по 10, 20, 25 штук і є бланками суворої звітності. Строк дії чекової книжки — один рік.

Підприємства одержують чекові книжки в банках, які ведуть їхні рахунки, на підставі заяв установленого зразка.

При видачі чекової книжки банк проставляє на ній суму за­броньованих коштів для оплати чеків (ліміт чекової книжки). Ви­писуючи розрахункові чеки, чекодавець заповнює корінець до нього, у якому проставляється сума невикористаного ліміту. Ко­жний наступний чек може виписуватися тільки в межах наявного ліміту чекової книжки.

Виписаний чек передається платником представникові одер­жувача коштів за отримані від нього товари чи надані послуги. Чекодавцеві забороняється передавати чекову книжку іншій осо­бі чи видавати не заповнені, але підписані чеки з відбитками пе­чатки платника.

Одержуючи чек від платника, чекодержатель повинен уваж­но його перевірити, переконатися в особі пред'явника чека за його паспортом, поставити підпис, що засвідчує прийняття чека, на його звороті та на корінці чека, а також занести основні дані про чек та про особу чекодавця у спеціальну відомість. Така обережність потрібна для того, щоб уникнути оплати підробле­них та неправильно оформлених чеків. Чек має бути пред'яв­лений банку до оплати протягом 10 днів, не враховуючи дня ви­писки.

Упевнившись у справжності та правильності оформлення че­ка, чекодержатель пред'являє його (разом з іншими чеками та ре­єстром на всю кількість наявних чеків) у свій банк для оплати. Банк чекодержателя теж уважно перевіряє кожний поданий чек та їх реєстр і, якщо виявить дефектні чеки, викреслює їх з реєстру і повертає клієнту.

Якщо поточні рахунки чекодавця і чекодержателя відкриті в одній установі банку, то оплата чека здійснюється негайно — су­ма його списується з рахунку «Розрахунки чеками» чекодавця і зараховується на поточний рахунок чекодержателя. Якщо ж їхні рахунки відкриті у різних банках, то після прийняття чека банк чекодержателя пересилає його в банк чекодавця (банк-емітент) для інкасації.

Отримавши чек, банк-емітент повинен уважно перевірити йо­го на правильність оформлення, відповідність підписів та відбит­ка гербової печатки чекодавця їхнім зразкам у картці зразків, на­явність вільного ліміту чекової книжки, емітованість його даним банком тощо. Це робиться для захисту інтересів клієнта банку-емітента. Якщо банк не має зауважень чи сумнівів щодо чека, суму його він списує з рахунку чекодавця «Розрахунки чеками» і по каналах міжбанківських розрахунків перераховує в банк чеко­держателя. Отримавши кошти, останній зараховує їх на поточний рахунок чекодержателя.

Банк-емітент може відмовити в оплаті чека, що надійшов для інкасації, якщо чек або реєстр чеків виписані з порушенням чин­них вимог чи якщо чек виписаний на суму, що перевищує зали­шок коштів, депонованих платником на рахунку «Розрахунки че­ками». Неоплачений чек банк-емітент повертає в банк чекодержателя, який вручає його своєму клієнтові. Останній має пра­во пред'явити щодо такого чека претензії в установленому по­рядку до чекодавця, а в разі їх відхилення — позов.

Якщо від банку-емітента протягом 10 днів не надходять кош­ти за чеком, банк чекодержателя повинен дати йому запит про причини затримки. Не пізніше наступного дня після одержання запиту цей банк повинен дати відповідь банку чекодержателя, а останній повідомляє її зміст своєму клієнтові.

По закінченні строку дії чи вичерпанні ліміту чекової книжки в ній можуть залишитися невикористані чеки. У цьому разі чеко­давець може попросити банк продовжити строк дії книжки чи поповнити її ліміт. Якщо ж у цьому немає потреби, то невикорис­тані чеки повертаються до банку-емітента, де вони погашаються.

Розрахунки акредитивами

Акредитив — це зобов'язання банку оплатити платіжну вимогу, яке він дає на прохання свого клієнта-платника його контрагенту-постачальникові (бенефіціару) за умови дотримання останнім передбачених в акредитиві умов поставки та платежу. Застосовується акредитивна форма переважно в міжміських і в міжнародних розрахунках, коли постачальник хоче забезпечити собі гарантію оплати поставленої продукції.

Складність взаємовідносин між продавцями і покупцями зу­мовлює значну різноманітність видів акредитивів. Вони можуть бути:

— покритими і непокритими; — відкличними і безвідкличними; — відкриті в банку платника (банку-емітенті) і в банку бенефіціара (виконуючому банку); — з акцептом та без акцепту платником розрахункових доку­ментів бенефіціара.

Якщо акредитив покритий, то сума його при відкритті спи­сується з поточного рахунку платника і бронюється на окремому рахунку «Розрахунки акредитивами», відкритому в банку-емітенті або у виконуючому банку. Цей акредитив не вигідний платникові, оскільки відволікає кошти з його обороту на певний період.

Непокритий акредитив означає, що кошти платника поперед­ньо не бронюються, платежі здійснюються з його поточного ра­хунку під гарантію банку-емітента. У разі відсутності коштів на цьому рахунку банк надасть платникові позичку для здійснення платежів за акредитивом. Тому цей вид акредитива називають ще гарантованим. Такий акредитив дуже зручний і вигідний для платника.

Відкличний акредитив може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу платника без попереднього пого­дження з бенефіціаром. Зміна або анулювання акредитива здійс­нюється тільки через банк-емітент. Цей акредитив не зручний для бенефіціара, оскільки не виключає ризику неплатежу.

Безвідкличний акредитив не може бути змінений чи анульо­ваний без попередньої згоди бенефіціара, що дає йому можли­вість захистити себе від ризику неплатежу.

Бенефіціар може сам запропонувати зміну умов чи відмовити­ся від використання акредитива, якщо це передбачено його умо­вами. Про свої наміри він повідомляє безпосередньо платника, який у разі згоди повідомляє про це банк-емітент, а останній над­силає узгоджені зміни виконуючому банку.

Для відкриття акредитива платник подає в банк-емітент заяву за встановленою формою, всі реквізити якої мають бути заповне­ні. Особливої уваги заслуговує складання умов акредитива: за які товари платити, на підставі яких розрахункових документів пла­тити, з акцептом чи без акцепту представника покупця здійсню­вати платіж тощо. Умови акредитива спрямовуються на захист інтересів контрагентів і повинні бути сформульовані настільки чітко, щоб банки могли проконтролювати їх дотримання при проведенні платежу.

Порядок відкриття акредитива залежить від його виду. Проте за будь-якого акредитива банк-емітент мусить повідомити вико­нуючий банк про його відкриття, зазначивши вид, місце відкрит­тя, умови акредитива та повноваження виконуючого банку щодо оплати розрахункових документів. Виконуючий банк повинен повідомити бенефіціара про відкриття акредитива для розрахун­ків зним, про його вид та умови.

Одержавши таке повідомлення, бенефіціар відвантажує про­дукцію, виконує роботи чи послуги, після чого подає реєстр до­кументів, передбачених умовами акредитива, виконуючому бан­ку. Останній уважно перевіряє їх з погляду дотримання умов акредитива. Якщо у банку немає зауважень щодо оформлення документів бенефіціара і вони подані до закінчення строку акре­дитива, він бере їх до оплати. При відкритті забезпеченого акре­дитива у виконуючому банку документи бенефіціара оплачують­ся негайно — з рахунку платника «Розрахунки акредитивами». У разі використання забезпеченого акредитива в банку-емітенті розрахункові документи бенефіціара пересилаються в цей банк, де вони оплачуються з рахунку «Розрахунки акредитивами», і відповідна сума коштів перераховується виконуючому банку, який зараховує їх на поточний рахунок бенефіціара. У розрахун­ках за непокритим (гарантованим) акредитивом виконуючий банк здійснює оплату прийнятих від бенефіціара документів з кореспондентського рахунку банку-емітента. Одержавши доку­менти про цей платіж від виконуючого банку, банк-емітент спи­сує відповідну суму коштів з рахунку платника на відшкодування своїх витрат, а якщо коштів на цьому рахунку недостатньо, невідшкодовану частину платежу оформляє як гарантовану позичку банку-емітента платникові.

У розрахунках акредитивами важливе значення має встанов­лення строку їх дії. Оскільки цей показник прямо впливає на розмір відволікання коштів з обороту платника, останньому на­дається право встановлювати строк дії акредитива, проте не бі­льше ніж 15 днів з дня відкриття, не враховуючи нормативного терміну пересилання документів між банками.

У день, зазначений на акредитиві, виконуючий банк здійснює останні платежі за розрахунковими документами бенефіціара і наприкінці цього дня закриває акредитив. При цьому залишок коштів на рахунку «Розрахунки акредитивами», якщо він відкри­тий у виконуючому банку, списується і пересилається в банк-емітент, де він зараховується на рахунок платника. Якщо покри­тий акредитив відкритий у банку-емітенті, то цей останній сте­жить за дотриманням строку його дії і закриває наприкінці дня, вказаного на акредитиві, плюс термін пересилання документів між банками, списавши залишок коштів з рахунку «Розрахунки акредитивами» на поточний рахунок платника. Про закриття ак­редитива він повідомляє виконуючому банку.


Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 468; Мы поможем в написании вашей работы!






Мы поможем в написании ваших работ!