Пошук і рятування людей під час повені, затоплень
Рятування людей і майна під час повені включає: пошук людей на затоплених територіях, посадка їх на плавзасоби або у вертольоти для евакуації в безпечні місця. За потреби потерпілим надають першу медичну допомогу, після чого розпочинають рятування матеріальних цінностей і устаткування, які можуть бути знищені або пошкоджені під час повені, або затопленні.
Розвідланки, які діють на катерах і вертольотах, насамперед, визначають місця найбільшого скупчення людей на затопленій території. Для вивезення людей використовують швидкохідні судна, а за великих масштабів повені — вертольоти. Першу медичну допомогу за потреби надають рятівники і санітарні дружини безпосередньо в зоні затоплення, лікарська допомога — відразу ж після доставки на причал.
У зонах найбільш ймовірного катастрофічного затоплення внаслідок періодичних повеней керівники підприємств за прогнозуванням знайомлять населення з межами можливої зони затоплення і його тривалістю, з сигналами і способами оповіщення про небезпеку затоплення або повені і місцями, куди евакуюватимуть населення за сигналом оповіщення. Рятівники, які працюють у затоплених районах, повинні знати правила поведінки на воді і прийоми рятування людей з напівзатоплених будинків; знати прийоми рятування людей, які потопають, і надання їм медичної допомоги.
Розкривання завалених сховищ, підвальних та інших
приміщень, рятування людей, які там перебувають
|
|
|
Способи розкривання завалених сховищ та підвалів, для рятування людей, які там перебувають, визначають командири рятувальних формувань у кожному конкретному випадку залежно від типу і конструкції приміщення та характеру обвалу.
Перед розкриванням сховищ і підвалів командир формування установлює зв’язок з людьми, які перебувають в них, з’ясовує їх стан, після чого визначає способи і порядок виконання робіт по розкриванню сховища.
Способи розкривання сховищ і схованок: розбирання обвалу над загальним входом з подальшим відкриванням дверей або вирізанням у них отвору; відкопування оголовка або люка аварійного виходу, улаштування отворів у стінах сховищ із підземної галереї; розбирання обвалу коло зовнішньої стіни будинку з подальшим відкопуванням приямка в грунті і пробиванням отвору в стіні сховища; улаштування отвору в стіні сховища із сусіднього прилеглого до нього приміщення; розбирання обвалу над перекриттям сховища з подальшим пробиванням у ньому отвору для виходу людей. Проте головне завдання — врятувати людей за мінімально короткий час, використовуючи всі підлеглі формування.
Для того щоб мати можливість розкрити завалене сховище, треба зробити проходи в обвалах до загального входу або до люка (оголовка) аварійного виходу, розібрати над ними обвал, зробити проходи до обгороджувальних конструкцій сховищ, відкопати приямки, зробити отвори в стінах. У тому разі, коли сховище не має аварійного виходу, а приямок має дуже високий обвал, розкривати сховище рекомендують через перекриття і в місцях, де обвал має найменшу висоту. Для цього потрібно розібрати обвал біля стіни, відкопати приямок у грунті, пробити отвір у стіні і через нього вивести людей із сховища. При руйнуванні системи фільтровентиляцій для подавання чистого повітря в сховище спочатку розчищають повітрозбірні канали, а за неможливості зробити це, роблять отвір у стіні або в перекритті і подають повітря за допомогою компресора.
|
|
|
Надання першої медичної допомоги ураженим
і евакуація їх у лікувальні установи
Перша медична допомога ураженим надається методом само- або взаємодопомоги, а також особовим складом санітарних дружин і рятувальних формувань на місці виявлення уражених. Організують першу медичну допомогу начальники медслужб об’єктів, районів, а також начальники медпунктів формувань.
|
|
|
Виносити уражених до місць збирання мають носилкові ланки із складу рятувальних формувань. Виносити уражених людей слід через спеціально влаштований прохід і виконувати це можна різними способами — на руках, плащах, брезенті, тягти за допомогою носилок.
В осередку ураження перша медична допомога повинна надаватися не пізніше 10 год і включати такі заходи:
накладення асептичних пов’язок на рани і обпечені поверхні;
тимчасове зупинення крововиливів з використанням підручних та табельних засобів;
іммобілізація при переломах кісток та пошкодженні м’яких тканин з використанням підручних засобів і табельних транспортних шин;
проведення найпростіших протишокових засобів (зігрівання до зникнення ознобу, введення морфіну);
штучне дихання, по змозі методом «рот у рот» у поєднанні з непрямим масажем серця;
часткова дезактивація і часткове саноброблення.
Санітарне оброблення людей і знезараження
(одягу, засобів особистого захисту, території, споруд,
будівель, техніки, устаткування, продовольства, харчової
сировини, води) в разі зараження радіоактивними
речовинами РР і сильнодіючими отруйними
речовинами СДОР
Для того щоб знизити міру зараженості людей від РР і СДОР, виконують часткове або повне санітарне оброблення людей. Часткове саноброблення проводить самостійно кожна людина в зонах зараження або зразу після виходу з них. Вона полягає у вилученні РР, в знезараженні або вилученні СДОР з відритих ділянок тіла, одягу, взуття і засобів особистого захисту.
|
|
|
Повне саноброблення людей полягає в обмиванні тіла людини теплою водою з милом, мочалкою, у повній заміні білизни, а по можливості і одягу. Вона виконується в основному на пунктах спеціального оброблення ПуСО, на санітарних обмивальних пунктах СОП, а також на обмивальних майданчиках, розгорнутих у польових умовах. Одночасно з повним санобробленням людей виконується знезараження одягу, взуття, ЗОЗ на ПуСО або станціях знезараження одягу СЗО.
Знезараження території, споруд, будинків, техніки здійснюється з метою виключення можливості зараження людей. Знезараження техніки, транспорту проводять на ПуСО, а також на станціях знезараження транспорту СЗТ.
8.4. Невідкладні роботи, які проводяться в надзвичайних
ситуаціях на об’єктах харчової і переробної промисловості
Невідкладні роботи в надзвичайних ситуаціях проводять з метою створення умов для проведення рятувальних робіт і забезпечення життєдіяльності міст шляхом ліквідації ї локалізації наслідків аварій на мережах комунального господарства, енергетики, транспорту і зв’язку, а також створення умов для подальшого проведення відновлювальних робіт на ОНГ.
Для виконання цих робіт використовуються в основному формування водопровідно-газотехнічних мереж, аварійно-технічні, з електромереж.
До складу формувань входять ланки з водопровідних, каналізаційних, теплових, електричних, газових, сантехнічних мереж. Вони використовуються для виконання цих робіт відповідно до їх призначення. Для виконання цих робіт можуть також використовуватися формування загального призначення.
Невідкладні роботи включають:
прокладання колонних шляхів і улаштування проїздів (проходів) в обвалах і на заражених ділянках;
локалізацію і ліквідацію аварій на комунально-енергетичних і технологічних мережах;
закріплення або розвалювання конструкцій будівель і споруд, що загрожують обвалом і перешкоджають проведенню рятувальних робіт;
ремонт і відновлення мереж зв’язку;
ремонт і відновлення пошкоджених захисних споруд;
виявлення, знезараження і знищення вибухонебезпечних речовин.
Прокладання колонних шляхів і улаштування
проїздів (проходів) в обвалах і на заражених ділянках
Колонні шляхи, проїзди і проходи роблять для забезпечення висунення і введення формувань у райони стихійного лиха, аварій або катастроф, коли відсутні дороги (зруйновані, завалені або засипані снігом) або їх недостатньо, а також для забезпечення проїзду машин та механізмів по території об’єкта до місць робіт під час повені, коли рух не по дорозі дуже утруднений. Під час бездоріжжя колонні шляхи підсилюють дерев’яними або іншими збірно-розбірними покриттями, а прохід через перешкоди забезпечується найпростішими містками.
Локалізація аварій на комунально-енергетичних
і технологічних мережах
Руйнування газових мереж може спричинити отруєння людей, виникнення пожеж і вибухів. Основний спосіб локалізації аварій і пошкодження на газових мережах — відключення пошкоджених ділянок або всього району, якщо це не викликає призупинення роботи інших підприємств. У межах будинку пошкоджену ділянку відключають біля самого місця пошкодження, на вводі в будинок — на ділянці або приладі. В разі місцевого пошкодження газової мережі за межами будинку ставлять заглушки, пробки. Проте для повного виключення витікання газу через нещільні манжети потрібно місця, які герметизують, забити зверху сирою глиною або обмотати сирою гумою. Тріщини на трубах обмотують щільним брезентовим бинтом або листовою гумою з накладанням хомутів.
Руйнування, пошкодження водопровідних мереж може призвести до затоплення укриття, підвалу тощо. Тому загальним способом локалізації аварій на водомережах буде відключення зруйнованих ділянок і напрямків, стояків у будинках, для цього використовують засувки в оглядових колодязях, які збереглися, запірні вентилі в підвалах будинків. У разі виникнення місцевих аварій і неможливості використання вимикальних механізмів визначають місце аварії, відкопують траншею або котлован до знайдення зруйнованих труб, відкачують воду насосами, визначають характер аварії і ліквідують її, а за потреби улаштовують обвідні мережі. В разі розриву водопроводу трубу на обох кінцях забивають дерев’яними пробками. При виникненні щілин уздовж труби накладають пластирі з гумової прокладки, закритої зверху металевою стрічкою і закріпленої по периметру труби хомутиками.
Мережа теплопостачання може бути комунальною або промисловою. Перша призначена для опалення. В ній використовується гаряча вода з температурою до 150 °С. У промисловій мережі теплоносієм є пара або гаряче повітря. Місця руйнування теплової мережі знаходять за виходом гарячої води та пари, просіданням грунту, розтаванням снігу. Зруйновані мережі теплопостачання всередині будинків відключають від зовнішньої мережі засувками на вводах у будинок.
Невідкладні роботи на каналізаційних мережах полягають в усуненні або обмеженні затоплення, якщо це затоплення заважатиме проведенню Р і НР.
Під час проведення робіт відкривають аварійні скиди на каналізаційних колекторах перед зруйнованими спорудами. В разі руйнування станцій перекачування або виходу із ладу системи енергопостачання приплив води повинен бути зупинений і його слід спрямувати в аварійний скид. Під час руйнування аварійного випуску повинно бути зроблено тимчасове спрощене спускання води у відкриту канаву. Внаслідок аварій на каналізаційних мережах утворюється закупорка їх на всіх колодязях, розміщених поблизу будинків, утворюється підпір стікаючої води і можливий вихід її через санприлади в підвалі будинків на поверхню безпосередньо з колодязя. Локалізація аварій на каналізаційних мережах аналогічна локалізації аварій на водопровідних мережах.
Аварії на електромережах ліквідуються тільки після вимкнення струму. Для цього вимикають розподільну мережу електропостачання. Вимикають рубильники на вводах у будинки, роз’єднують запобіжники або перерізають провід мережі, ушкоджений провід ізолюють. Крім того, руйнування електромережі може призвести до короткого замикання, що може спричинити пожежу або ураження людей струмом. У разі пошкодження або руйнування електричних споруд і мереж у першу чергу потрібно на розташованих поблизу місця аварії підстанціях, трансформаторних пунктах, електричних вводах у будинки вимкнути пошкоджені ділянки. Пошкоджені ділянки закільцьованих мереж вимикають з обох боків від місця робіт на найближчих опорах, на підземних кабелях — з двох боків від місця пошкодження на найближчих трансформаторних пунктах та за допомогою переносного заземлення. Пошкоджені ділянки кабельних мереж тимчасово з’єднують повітряною мережею або протягують з’єднувальний кабель на поверхні землі. Після локалізації аварії на зруйнованій мережі розпочинають роботи по відновленню пошкоджених мереж.
Короткочасне відновлення пошкоджених або зруйнованих мереж зв’язку, комунально-енергетичних мереж та інших комунікацій з метою забезпечення Р і НР. Цей вид відновлення має важливе значення тоді, коли уражені об’єкти або населені пункти під час стихійного лиха, аварій і катастроф виявляться відключеними від інших районів або ОНГ зупинять своє виробництво. Тому для рятувальних та інших невідкладних робіт потрібне короткочасне (тимчасове) відновлення доріг, мостів, комунально-енергетичних мереж, для того щоб забезпечити потерпіле населення водою, електроенергією, харчуванням, телефонним зв’язком.
Закріплення або розвалювання конструкцій будівель
і споруд, що загрожують обвалом і перешкоджають
проведенню рятувальних робіт
Розвалити нестійкі конструкції частково пошкоджених будинків можна різними способами залежно від характеру пошкодження, навколишньої обстановки, наявності рятувальних сил, механізмів.
Розвалюванню підлягають вертикальні конструкції (стіни, колони тощо) зі значними пошкодженнями і порушеним зв’язком з основою будинку, а також ті, що висять (плити, карнизи, стропила) або не мають достатньої опори в стіні будинку. Особливо уважно повинні бути обстежені будинки після пожежі, бо вона може викликати утворення наскрізних вертикальних щілин на різних ділянках стін. Ці щілини виникають внаслідок різних деформацій ділянок, які неоднаково нагріваються і охолоджуються. Одним із способів розвалювання може бути використання невеликих зарядів вибухівки, або за допомогою екскаваторів і кранів з великим розмахом стріли, обладнаних кульовим молотом.
Найпростішим способом закріплення окремих ділянок стін є влаштування бокових розпірок у вигляді похило встановлених дерев’яних стовпів, металевих і залізобетонних блоків.
Відхилення і вигинання стін вирівнюють за допомогою натягнутого троса. Стіни, які вирівняли, кріплять до поперечних стін або до балок перекриття анкерами, тросовими, дротовими скрутнями або зварюванням металевих закладних елементів.
Стіни, розміщені вздовж і поперек будівель, відокремлені одна від одної щілинами, зв’язують між собою хомутами та із закріпленими в стінах балками або плитами перекриття. В разі неможливості такого закріплення можна ставити однобічні або двобічні металеві розтяжки, прикріплені до міцних частин будівель або до опори в грунті.
Для закріплення перекриттів, які прогнулися або провисли в середині приміщень, установлюють в середині прольоту допоміжні опори у вигляді дерев’яних або металевих підпор з дерев’яними або металевими підкладками.
У будинках з жорстким каркасом елементи, які зігнуті, відхилені або виступають, підтягують до підпор дротяними скрутками або натягнутими пристроями і зв’язаними з ними металевими хомутами або зварними металевими вставками із закладними деталями.
Для виконання Р і НР можна використовувати різні типи і марки будівельних та дорожніх машин, механізмів та інструменту, а також техніку комунального господарства. Залежно від виду виконуваних робіт вони поділяються на такі групи:
машини і механізми для розкриття завалених сховищ і укрить, розбирання і розчищення завалів, переміщення і транспортування вантажів;
екскаватори, трактори, бульдозери, крани, самоскиди, блоки, домкрати;
пневматичний інструмент, який використовується для виконання отворів у камінних, цегляних і бетонних стінах, для подавання повітря в сховища або виведення людей із зруйнованих сховищ — бурильні і відбійні молотки;
устаткування для розрізання металу — газорізи, бензорізи, автогени і електрозварювальні апарати;
механізми для відкачування води — насоси, мотопомпи, машини для поливання і миття доріг, пожежні та авторозливні станції;
засоби, які забезпечують транспортування та переправлення через водну перепону основних машин і устаткування — тягачі-трайлери, баржі, пороми тощо;
ремонтні та обслуговувальні засоби — ремонтні майстерні, станції обслуговування, бензо- і водозаправники тощо.
8.5. Організація та проведення об’єктним формуванням
харчової та переробної промисловості рятувальних та інших
невідкладних робіт в осередку комбінованого ураження
Одержавши завдання на приведення зведеної команди ЗвК в готовність, її командир зобов’язаний:
в короткий термін прибути на установлене місце збору;
оповістити особовий склад команди і забезпечити її збір;
організувати видачу особовому складу табельного майна і контроль за його станом, а також виконати припасування засобів особистого захисту;
організувати розміщення і укриття спеціальної техніки, автотранспорту і майна в місці збору;
перевірити наявність засобів зв’язку і визначити порядок зв’язку між членами команди;
доповісти про готовність зведеної команди начальнику цивільної оборони підприємства.
Командир ЗвК, одержавши повідомлення про небезпеку одразу оповіщає особовий склад ЗвК шляхом подачі команд або сигналів ЦО згідно з розробленою заздалегідь схемою в робочий та неробочий час.
Особовий склад ЗвК, одержавши виклик, негайно прибуває до встановленого місця збору та доповідає про прибуття своєму командирові.
Особовий склад одержує табельне майно, перевіряє його справність, готує для себе ЗОЗ, а також закріплену техніку; транспорт готується до негайного вивезення ЗвК. За розпорядженням НЦО об’єкта командир ЗвК організує виведення формувань у приміську зону, в заздалегідь зазначений район розміщення.
В районі розміщення командир ЗвК зобов’язаний забезпечити:
надійний захист особового складу ЗвК і техніки від дії сучасних засобів ураження;
розміщення та відпочинок ЗвК;
сприятливу санітарно-епідемічну обстановку;
спостереження за зараженістю навколишнього середовища;
побудову протирадіаційних і найпростіших укрить для населення і пристосування для цих заходів інших споруд.
При виявленні зараження місцевості і повітря в районі дій або розміщення ЗвК командир ЗвК самостійно приймає рішення на подачу установлених сигналів оповіщення, а також захист особового складу ЗвК та доповідає про це НЦО об’єкта.
Висування зведеної команди радіаційного
та хімічного захисту об’єкта в осередок ураження
Для виконання робіт в осередку ураження ЗвК повинна здійснити марш на автомобілях, а в окремих випадках — пішки. Мета маршу — прибути в призначений район за будь-яких умов в установлений термін у повній готовності.
Одержавши завдання від НЦО об’єкта на організацію маршу, командир ЗвК оперативно з’ясовує його, вивчає на карті (схемі) маршрут руху і характер місцевості, приймає рішення і віддає усний наказ на марш.
У наказі на марш командир ЗвК Р і ХЗ повинен відобразити: обстановку на маршруті руху і в районі розміщення (проведення Р і НР); завдання ЗвК; маршрут руху і мету маршу; термін прибуття на місце; порядок шикування колони, швидкість руху, дистанцію між машинами на марші та місця привалів; час проходження вихідного пункту і пунктів регулювання головної колони; завдання сусідів; задум дій і завдання підрозділів ЗвК; місця для надання потерпілим медичної допомоги; припустиму дозу опромінювання особового складу; час готовності до маршу, своє місце в колоні та місце свого замісника.
Шикування колони може бути таке: ланка управління і розвідки, 1-а рятувальна група, 2-а рятувальна група, група знезаражування, група механізації і аварійно-технічна, санітарна дружина, ремонтна майстерня.
Середня швидкість руху автомобільної колони може бути вдень 30—40, вночі 25—30 км/год; дистанція між машинами — 25—50 м. Марш треба здійснювати з максимально можливою швидкістю, в даних умовах забезпечуючи безпеку руху та виконання поставлених завдань в установлені терміни.
Для своєчасного початку маршу та організованого руху призначаються вихідні пункти і пункти регулювання руху, тому ЗвК повинна пройти їх в зазначений час, про що командир ЗвК доповідає начальнику штабу ЦО об’єкта. Командир ЗвК прямує в голові колони, стежить за порядком руху, забезпечує керування і зв’язок по радіо або з використанням рухомих і сигнальних засобів. Для спостереження за сигналами керування на кожній машині колони призначається спостерігач.
Під час руху на великі відстані через 1 год після початку руху (для перевірки стану машин, проведення можливого усунення несправностей) роблять зупинку на 20 хв, а через кожні 3—4 год руху привали тривалістю до 1 год, а також один привал для приймання їжі тривалістю до 2 год у другій половині добового переходу. При висуненні ЗвК до об’єкта проведення робіт ланка розвідки прямує попереду ЗвК і визначає стан доріг, дорожніх споруд, наявність заражених ділянок, завалів, шляхи обходів (об’їздів) і доповідає про це по радіо командиру ЗвК. Заражені ділянки на марші долають в ЗОЗ, а якщо подолання зон радіоактивного зараження може призвести до втрат особового складу ЗвК або одержання ними гранично допустимої дози опромінювання, рух розпочинається після спаду високих рівнів радіації.
Зони хімічного зараження обов’язково обходять, а при неможливості — долають у напрямках, де можливе найменше зараження техніки, або після дегазації проїздів.
Зони бактеріального зараження долають після дезинфекції або обходять.
При підході ЗвК Р і ХЗ до осередку ураження командир ЗвК організує її введення на об’єкт (ділянку, місце) проведення робіт, для чого уточнює шляхи і порядок введення особового складу і техніки та заходи щодо забезпечення своєчасного їх виконання. Якщо на ділянках введення є руйнування, обвали, то командир ЗвК визначає, яку потрібно виконати роботу, щоб зробити проїзди. Розвідка першою входить в осередок ураження і визначає рівні радіації, уточнює характер руйнувань на об’єкті, відшукує захисні споруди, установлює ступінь їх руйнування і стан людей, які там перебувають, знаходить найменш небезпечні маршрути руху основних сил ЗвК і шляхи евакуації уражених та безперервно спостерігає за зміною обстановки на об’єкті.
Для виконання поставленого завдання командир ЗвК повинен мати карту об’єкта, де потрібно виконувати роботи, зі схемою прив’язки захисних споруд до орієнтирів, які не завалюються, а також схемою комунально-енергетичних мереж, колодязів.
Після прибуття на ділянку проведення Р і НР командир ЗвК згідно з наказом НЦО об’єкта, даних розвідки і особистого спостереження уточнює і оцінює обстановку та організує Р і НР. Одержавши завдання, командир ЗвК з’ясовує його, оцінює обстановку, приймає рішення, віддає наказ, організує взаємодію, забезпечення і керування. З’ясувавши завдання, командир накреслює заходи, які потрібно негайно здійснити для підготовки до виконання поставлених завдань, віддає розпорядження щодо організації розвідки.
Для оцінки обстановки командир ЗвК повинен вивчити характер та обсяг руйнувань, осередків пожеж і заражень на ділянці робіт і шляхах руху до нього, види робіт, які треба виконати, та їх обсяг; доцільність напрямку висунення і введення формувань в осередок ураження і на ділянки робіт; радіаційну, хімічну і бактеріальну обстановку та її вплив на виконання завдань, стан і забезпеченість формувань та їх можливості; стан, характер дій і завдання сусідів; характер місцевості та її вплив на дії команди, наявність і стан маршрутів руху до осередків ураження і на ділянки робіт; вплив погоди, пори року і доби на виконання завдання.
Після з’ясування завдання і оцінки обстановки командир ЗвК приймає рішення, в якому визначає: задум дій; завдання підлеглим та приданим підрозділам; способи і терміни їх виконання; порядок висунення в район дій; порядок взаємодії та заходи щодо організації управління та забезпечення.
Згідно з прийнятим рішенням, узгодженим з НЦО об’єкта, командир ЗвК віддає наказ, використовуючи карту або схему Р і НР. Завдання даються в першу чергу тим підрозділам, які будуть виконувати основні завдання і яким потрібно більше часу на підготовку.
При постановці завдань командир визначає:
рятувальним групам — засоби підсилення, ділянки пошуку потерпілих і порядок надання їм першої медичної допомоги і винесення їх до місць посадки на транспорт, місця локалізації аварій, маршрут і порядок руху;
ланці механізації робіт — підсилення особовим складом, де і до якого часу треба зробити проїзди і проходи, зруйнувати (закріпити) конструкції, що загрожують обвалом, де та в якому обсязі і до якого часу виконати роботи по відкопуванню захисних споруд, маршрут і порядок руху;
ланці знезараження — ділянки, які підлягають знезараженню, ширину проїздів, які дезактивуються, а також густину розливу дезактивуючих розчинів, способи, обсяг і послідовність робіт, місця і порядок перезарядки машин, порядок позначення знезаражених ділянок і споруд, пункт збору після виконання робіт, маршрут і порядок руху;
сандружині — місце розгортання формування, ділянку проведення робіт по розшукуванню і наданню медичної допомоги потерпілим, порядок приймання, реєстрації і сортування потерпілих за важкістю ураження і обсягом меддопомоги у формуванні, порядок підготовки і евакуації потерпілих, місця посадки їх на транспорт і маршрути винесення, місця нетранспортабельних хворих, маршрут і порядок руху.
Проведення рятувальних робіт
особовим складом зведеної команди
Рятувальні роботи в осередках ураження, як правило, виконують разом з невідкладними аварійно-відновлювальними роботами.
Для улаштування проїздів в обвалах висотою понад 1 м доцільно розчищати уламки, вирівнюючи завали і розчищаючи шлях; при завалах висотою менше 1 м краще розчищати вулиці до асфальту. Через кожні 150—200 м улаштовують роз’їзди для зустрічних машин. Одна рятувальна група, підсилена бульдозером, за 10 год роботи може зробити прохід довжиною до 4—5 км.
По зроблених проходах рятувальні групи разом із сандружинами розпочинають виконувати рятувальні роботи, а також по проходах може рухатися техніка.
На ділянці рятувальних робіт зусилля ЗвК повинні бути спрямовані на пошук і рятування людей з-під завалів, зруйнованих і пошкоджених будівель, із захисних споруд, яким загрожує затоплення або загазованість, а також на локалізацію і усунення пошкоджень на комунально-енергетичних мережах, які перешкоджають проведенню рятувальних робіт.
Здорових і потерпілих, які можуть рухатися самостійно, негайно виводять із зони руйнувань, а сильно потерпілих виносять на пункти збору. Якщо сходи завалені або зруйновані, тоді людей з верхніх поверхів спускають по драбинах, автокранами і підручними засобами.
Для витягування потерпілих у завалі влаштовують лази-проходи шириною 0,6—0,8 м і висотою 0,9—1,1 м.
У першу чергу розпочинають рятувальні роботи в сховищах, які потрапили в зону пожеж, загазованості або затоплення, куди не надходить повітря. Знайшовши таке сховище, установлюють зв’язок з людьми, які там перебувають, з’ясовують обстановку, а за потреби подають туди повітря. Для подачі повітря розчищають повітрозабірні отвори або розчищають і розчиняють двері, а за неможливості пробивають отвір у стіні або перекритті. Розкривають сховище різними способами. Якщо можна розчистити загальний вхід, то його розчищають і розчиняють двері. В заклинених дверях вирізають отвір розміром 0,8x0,8 м і через нього виводять людей.
Рятувальна ланка з екскаватором за 10 год роботи може відкопати до 4 входів. При висоті завалу до 1,5—2 м рятувальна ланка, оснащена екскаватором і газорізом, може відкопати за 10 год роботи до 6 аварійних виходів; при оснащенні бульдозером — до10, а без засобів механізації — 2—3 виходи.
Доцільно розбирати завал над перекриттям висотою не більше 2—3 м. Спочатку розчищають майданчик на перекритті розміром 1,5x1,5 м, а потім улаштовують отвір в перекритті або стіні розміром 0,8x0,8 м. Ланка, оснащена двома відбійними молотками, за 10 год роботи може пробити 3—4 отвори, без засобів механізації — 1. В завалах вище 3 м сховище розкривають проходкою штольні в грунті під завалом до стіни сховища і улаштуванням в стіні отвору.
Питання для самопідготовки:
1. Що називається осередком ураження об’єкта?
2. Які є ступені руйнування будівель та їх характер?
3. Назвіть черговість, стадійність і послідовність виконання рятувальних і невідкладних робіт у НС.
4. В якому випадку проводять рятувальні та інші невідкладні роботи?
5. Як здійснюється:
а) локалізація і гасіння пожеж та рятування пожеж;
б) пошук уражених людей, рятування їх з-під обвалів;
в) пошук і рятування людей під час повені і затоплення?
6. Назвіть невідкладні роботи, які проводяться в НС на об’єктах харчової і переробної промисловості.
7. Як відбувається організація та проведення об’єктовим формуванням харчової промисловості РІНР в осередку комбінованого ураження?
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 369; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!