Об’єкти і суб’єкти аграрного ринку
З точки зору суб'єктів і об'єктів аграрний ринок є сукупністю економічних відносин різних суб'єктів товарного господарства з приводу обміну продуктами праці або діяльності.
У найзагальнішому вигляді суб'єктами аграрного ринку є продавці й покупці. Нерідко стверджується, що на аграрному ринку зустрічаються виробники та споживачі. Певною мірою це так. Однак не всі продавці товарів його виробляють самі (наприклад посередницька торгівля), а відповідно не всі покупці купують товар для власного споживання.
Отже, суб'єкти безпосереднього ринку – це продавці й покупці. Ними є, з одного боку, всі ті особи, які мають товар і бажають його продавати (незалежно від того, чи вони є його виробниками або купили раніше у когось), і, з іншого – ті, хто має бажання і можливість купити товар. У цьому розумінні ринок дійсно означає "зустріч" попиту і пропозиції, за якими стоять їх носії – покупці та продавці.
У широкому розумінні суб'єктами аграрного ринку, тобто покупцями і продавцями є: сільськогосподарські підприємства, які продають свої товари і купують необхідні їм засоби виробництва; споживачі, які на ринку купують необхідні їм товари; продавці та покупці землі. Інакше кажучи, через аграрний ринок здійснюється уся сукупність угод купівлі-продажу сільськогосподарської продукції.
Суб'єктів аграрного ринку можна класифікувати і з інших точок зору, наприклад, юридичні й фізичні особи.
|
|
|
Об'єктом ринкових відносин є різні види сільськогосподарської продукції, що реалізується на аграрному ринку.
Отже, ринок – це тісний взаємозв’язок і взаємодія багатьох людей, домашніх господарств, сільськогосподарських підприємств, галузей і видів виробництва, їхні ринкові зв'язки створюють єдине ціле, а тому ринкова економіка належить до типу органічних систем.
Слід зауважити, що аграрний ринок має ряд характерних особливостей, врахування яких є необхідним для забезпечення успішної діяльності всіх його суб’єктів, зокрема:
· аграрний ринок є визначальним результатом функціонування сільського господарства та переробних галузей і знаходиться в прямій залежності від стану ринку праці, ринку землі, ринку інвестиційних товарів, ринку фінансів та інших елементів ринкової інфраструктури. Його стабільність і насиченість є завданням і метою роботи агропромислового комплексу в цілому;
· аграрний ринок якісно виділяється серед інших ринків сукупністю товарів, що на ньому реалізуються. Вони об’єднані в групи продуктів, до яких відносять: зерно і хлібопродукти, м’ясо і м’ясопродукти, молоко і молокопродукти, риба і рибопродукти, яйця і яйцепродукти, цукровий буряк та цукор і кондитерські вироби, насіння соняшнику, олія і олієпродукти, фрукти, плоди і ягоди, овочі і продовольчі баштанні, безалкогольні напої тощо. Ці групи товарів складають основу відповідних продуктових ринків, які тісно між собою поєднані через платоспроможний попит населення на продукти харчування та певну взаємозамінність останніх;
|
|
|
· товари на аграрному ринку порівняно з іншими видами продукції мають високий рівень взаємозамінності і в той же час низьку еластичність за доходами, а також обумовленість обсягів виробництва не лише платоспроможним попитом, але й фізіологічними нормами споживання тощо;
· на аграрному ринку реалізуються товари першочергової потреби – продовольство, що має досить важливе значення для існування людини. Тому аграрний ринок потрапляє в сферу не лише економічних, соціальних, але й політичних інтересів суспільства;
· на аграрний ринок впливають сезонність виробництва сільськогосподарської продукції та її споживання, обумовлене біотехнологічним характером сільського господарства;
· залежність пропозиції на аграрному ринку від природнокліматичних умов. При цьому, внаслідок нееластичності попиту на продовольчі товари, на аграрному ринку виникає парадоксальна ситуація, коли для усієї сукупності сільськогосподарських товаровиробників може бути краще, коли погода є несприятливою, а урожай – низьким. Адже при високому врожаї, у випадку нееластичності попиту, зменшуються доходи товаровиробників, що обумовлює спробу обмежити загальний обсяг пропозиції.
|
|
|
Головним завданням національного аграрного ринку є забезпечення продовольчої безпеки держави.
Функції аграрного ринку
Ефективність функціонування аграрного ринку залежить від повноти виконання своїх функцій та цілей, що за його допомогою досягаються. Тому в процесі свого функціонування аграрний ринок здійснює наступні функції (рис. 1).
Рис. 1. Схема функцій і їх змісту у формуванні та функціонуванні аграрного ринку
Прийнято виділяти такі функції: соціальну, виявлення ринкових цін, стимулюючу, селективну, координаційно-управлінську.
Найважливішою серед них є результативна соціальна функція аграрного ринку. Аграрний ринок повинен забезпечувати населення належною кількістю продуктів харчування та продовольчих товарів сільськогосподарського походження.
|
|
|
Друга функція – виявлення ринкових цін – генерація ринкових цін на сільськогосподарську продукцію та продовольство, як цін, що складаються виключно під впливом попиту та пропозиції, врівноважених ринкових цін.
Дана функція обумовлює формування справедливих цін на ринку сільськогосподарської продукції, які б забезпечили рентабельність продукції і купівельну спроможність населення.
Одночасно з генерацією ринкових цін ця функція має виконувати і техніко-економічне завдання щодо сприяння так званому товаропросуванню, тобто переміщенню товарних мас від виробника до споживача. В залежності від конкретних особливостей окремих товарів, як предметів обміну використовуються такі елементи ринкової інфраструктури: товарні біржі, ф’ючерсні біржі, оптово-продовольчі ринки, ярмарки, аукціони, міські ринки, магазини, ларки, палатки.
Стимулююча функція охоплює заохочення виробництва потрібних споживачеві товарів, яка проявляється у визначенні ступеня суспільної необхідності та значимості вироблених товарів.
Суть селективної функції полягає в тому, що за допомогою конкуренції, тобто за рахунок дії об’єктивних економічних законів (попиту та пропозиції) конкурентними важелями ринок здійснює вибір найбільш ефективних операторів з боку пропозиції. Витримує конкуренцію лише той хто пропонує споживачеві більш вдале поєднання ціни та якості. В цій функції втілюється механізм саморозвитку, самоудосконалення виробництва з використанням фундаментальної ідеї ринкової економіки – ідеї конкуренції.
Координаційно-управлінська функція притаманна сучасному ринку, в якому поруч з конкуренцією співіснує ще і співробітництво конкурентів. Вона здатна забезпечити дотримання суто ринковими важелями бажаних пропорцій в обсягах виробництва та збуту сільськогосподарської продукції та продовольства в межах агропромислового комплексу України з урахуванням зовнішніх економічних зв’язків. Проте на практиці в повному обсязі аграрний ринок цю функцію не виконує і тому вона як правило доповнюється державним регулюванням.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 451; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!