Тема: ПОХОДЖЕННЯ Й РАННІ ФОРМИ РЕЛІГІЇ
Мелітопольський державний педагогічний університет
Імені Богдана Хмельницького
Кафедра філософії
Конспект лекцій
з дисципліни : „Релігієзнавство"
для студентів ІІ курсу
спеціальності: 6.020303 Філологія
Розроблені:
к.пед.н., доцент Тараненко Г. Г.
Лекція 1.
Тема: РЕЛІГІЄЗНАВСТВО ЯК НАУКА. ФЕНОМЕН РЕЛІГІЇ
Мета:подати основні відомості про специфіку розвитку релігієзнавства, про його об’єкт, предмет і місце в сучасному соціогуманітарному знанні.
План
1. Поняття релігієзнавства. Предмет, об’єкт та структура релігієзнавства.
2. Методи релігієзнавства
3. Поняття «релігії». Форми релігієзнавчого знання.
4. Структура релігії: релігійна свідомість, релігійний культ, релігійні організації.
5. Функції і роль релігії в суспільстві.
Література
1. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности. – К., 1989.
2. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство. – К.: Наукова думка, 1994.
3. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство. – К.: Академвидав, 2008.
4. Радугин А.А. Введение в религиоведение. – М., 1997.
5. Академічне релігієзнавство. – К., 2000.
6. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.
7. Релігієзнавство: предмет, структура, методологія. – К., 1996.
Основний зміст
Лекцію присвячено специфіці розвитку релігієзнавства, його предмету і місцю в сучасному соціогуманітарному знанні. Розглядаються основні соціальні функції й соціальна роль релігії, основні поняття. Зосереджено увагу на закономірностях розвитку й історичних типах релігії.
|
|
|
Релігієзнавство– галузь гуманітарного знання, що вивчає закономірності виникнення, розвитку й функціонування релігії.
Релігія (благочестя, побожність, святиня, предмет культу) - комплекс уявлень, вірувань, доктрин, елементів культу, ритуалів і інших форм практики, що базується на переживанні й очікуванні людини.
Інтегративною рисою релігійної свідомості є релігійна віра. Віра – стан душі людини, що дозволяє їй перебороти життєві випробування, знаходити опору в життєвому бутті. Вона виростає із глибин людського єства. У ній людина черпає свої життєві сили. Віра становить багатство особистості, характеризує глибину її почуттів і помислів.
Основою віри є духовний досвід людини. Релігійний досвід – усяке зіткнення наших почуттів і свідомості із чимось, що перебуває за її межами. Коли досвід основоположників став надбанням широких мас людей, виникли стабільні форми й способи поклоніння Богу (богам). Склалася системи культів, виникла теологія – наука про Бога і його характерні риси (атрибути), що стала теоретичною надбудовою над релігійним досвідом.
|
|
|
Традиційно виділяють два видирелігійної діяльності:позакультова й культова.
Культ (відхід, шанування) – соціальна форма об'єктивації релігійної свідомості, реалізація релігійної віри в діях соціальної групи або окремих індивідів.
Обряд – сукупність стереотипних дій, установлюваних звичаєм або традицією тієї чи іншої соціальної спільності, що символізують певні ідеї, норми, ідеали й уявлення. Релігійні обряди – сильний засіб емоційного впливу, ретельно продуманий ритуал, супроводжуваний молитвами, музикою, хоровим співом і т.д. Найважливіша ознака обряду – символічний характер. Символ – знак, образ, що представляє якусь іншу річ, а найчастіше втілює яку-небудь ідею. Вершиною розвитку обрядів – молитва – найбільш чиста форма вираження сутності релігії.
На базі культових дій і відносин формується релігія як соціальний інститут, первинною ланкою якої виступає релігійна група.
М. Вебер розрізняв наступні типи релігійних груп: церква (звернена до всіх членів суспільства) і секта (відповідає за всіх членів, більше обов'язків, потрапляють обрані).
Е. Трельчвиділяє церковний(завоювати світ для Христа), сектантський(відновити турботу про соціальну несправедливість і рівність) і містичний(прагне до досягнення почуття єдності з Богом) типи релігійних груп.
|
|
|
А. Радугін виділив поряд з названими вище ще один тип – харизматичний культ – створюється на основі об'єднання прихильників якоїсь особистості, що визнає себе сама й зізнається іншими як носій особливих божественних якостей (харизми).
Релігія виконує ряд функцій:світоглядна, значення, соціальна, інтегративна, легітимізуюча, регулятивна й ін.
Релігієзнавство використовує наступні методи:
1. діалектичний – розглядає процеси і явища релігії в динаміці їхнього становлення й розвитку;
2. феноменологічний – за допомогою певних засобів виявлення змістів, він дає можливість співвіднести мотиви, уявлення, ідеї, ціль віруючих;
3. герменевтичний – система різних засобів пояснення сакральних текстів.
Усі релігії, що існували й існують, традиційно поділяють на чотири групи.
1. Первісні «чуттєво-надчуттєві вірування» (родоплемінні релігії): фетишизм, тотемізм, магія, анімізм.
2. Етнонаціональні (національні, етнічні, локальні) релігії: іудаїзм, індуїзм, конфуціанство, даосизм, синтоїзм, зороастризм.
|
|
|
3. Світові релігії: буддизм, християнство, іслам.
4. Неорелігії (нетрадиційний, нові, модернові) релігії: релігії орієнтального напрямку, неохристиянство, синтетичні неорелігії, езотеричні об'єднання, саєнтологічні рухи, неоязичництво, демонічні культи.
Питання для самостійного вивчення:
1. Основні релігієзнавчі концепції.
2. Методологічні принципи релігієзнавства.
3. Методи дослідження в релігієзнавстві.
Лекція 2.
Тема: ПОХОДЖЕННЯ Й РАННІ ФОРМИ РЕЛІГІЇ
Мета:подати основні відомості про первісні релігійні вірування, проаналізувати становлення і розвиток ранніх форм релігії.
План
1. Основні підходи до питання ґенези релігії та чинники її виникнення.
2. Теорії походження релігії
3. Філософські концепції сутності релігії.
4. Загальні ознаки релігій та їх класифікація.
5. Первісні вірування.
Література
1. Ерышев А.А. Религиоведение. – К.:МАУП, 2001.
2. Лубський В.І., Теремко В.І., Лубська М.В. Релігієзнавство. – К.: Академвидав, 2008.
3. Яблоков М.Н. Религиоведение. – М., 1998.
4. Лобовик Б.А. Религиозное сознание и его особенности. – К., 1989.
5. Релігієзнавчий словник. – К., 1996.
6. Калінін Ю., Харьковщенко Є. Релігієзнавство. – К.: Наукова думка, 1994.
7. Токарев С.А. Ранние формы религий. – М., 1990.
Основний зміст
Лекцію присвячено раннім формам релігійності. Розглядаються особливості виникнення та розвитку родоплемінних релігій, зосереджено увагу на особливостях та загальній характеристиці первісних релігійних вірувань.
У вирішенні проблеми походження релігії виділяють два протилежних підходи: богословсько-теологічний і науковий.
Богословсько-теологічний.Прихильники цього напрямку опираються на викладену у перших двох главах Біблії розповідь про те, як Бог створив людину з пороху земного й вдихнув у нього «душу живу». Відповідно до цього підходу людина була створена Богом і споконвічно перебувала з ним у повнім єднанні. Після гріхопадіння цей безпосередній контакт порушився. Але людина не втратила своєї богоподібності, не втратила здатності хоча б слабо пізнавати Бога. Прагнення й дії людини у відновленні цього зв'язку з Богом і є релігія. На базі такої установки в релігієзнавстві виникає теорія «прамонотеїзму»(первісного монотеїзму), суть якої зводиться до положення, що у всіх існуючих різноманітних віруваннях можна виявити залишки найдавнішої віри в єдиного Бога-творця.
Науковий. Наука розглядає релігію як важливий елемент культури й застосовує до вивчення питання про її походження всі наукові методи дослідження. Наукові методи базуються на фактах, які поставляють археологія, антропологія, етнографія, порівняльне мовознавство й т.п. На думку вчених, релігія існує з тих пор, як існує людина сучасного типу (35-40 тис. років до н.е.), людина розумна, але людство саме сформувалося в процесі еволюції.
До ранніх форм релігії прийнято відносити: фетишизм, тотемізм, магію й анімізм.
Тотемізм— уявлення або віра в існування «чуттєво-надчуттєві» кровні (родинні) зв'язки між певною групою людей (родом, плем'ям) і певним видом тварин, рослин або явищем природи. Назва походить від слова «тотем», мовою одного із племен північноамериканських індіанців означає «його рід». Тотемізм тісно пов'язаний з господарською діяльністю первісної людини: збиранням плодів, полюванням. Тварини й рослини, що дозволяли людям існувати, ставали об'єктом поклоніння. У тотемізмі відбилися також особливості соціальних відносин у первісному колективі, засновані на принципі кровного споріднення. Усвідомлюючи це споріднення, люди переносили його на навколишню природу. Тотем (тварина або рослина) вважався предком роду, його родоначальником. З ним були пов'язані міфи, що описують його життя й подвиги; приписання, що забороняли його вбивати; обряди, що задобрювали тотем і сприяли його розмноженню. Пізніше на основі тотемізму виник культ тварин. З тотемічними віруваннями й обрядами в первісному суспільстві тісно взаємодіє, навіть є їхньою певною стороною, система специфічних заборон – табу.
Поряд з тотемізмом і табу значне місце в життєдіяльності первісної людини займала магія (чаклунство, чарівництво). Магія— сукупність уявлень і обрядів, в основу яких покладена віра в таємничі сили, за допомогою яких шляхом певних символічних дій можливо здійснювати вплив на людей, предметний світ або хід подій.
За цілями впливу магія може бути любовною, шкідливою, лікувальною, промисловою й т.п. Звичайно магічними прийомами займалися спеціально підготовлені люди – чаклуни й шамани, які щиро вірили у свою здатність спілкуватися з духами, передавати їм прохання й сподівання колективу. Але головне складалося не в тім, що вони вірили у свої незвичайні здатності, а в те, що їм вірив колектив і звертався до них за допомогою в найбільш критичні моменти. Саме тому чаклуни й шамани користувалися особливою пошаною й повагою у первісних людей.
У магії таємничою силою наділяються конкретні дії людей. Але первісні люди також вірили, що її носіями можуть бути конкретні предмети - фетиші (чарівний, чудодійний). Звідси відбувається така розповсюджена форма первісної релігії як фетишизм.
Фетишизм— віра в те, що окремі предмети мають надзвичайні якості, і відповідне поклоніння їм. Фетишем міг стати будь-який предмет, що вразив уяву людини: камінь незвичайної форми, шматок дерева, зуб тварини, мистецьки зроблена фігурка, ювелірний виріб. Цьому предмету приписувалися не властиві йому властивості (здатність зціляти, охороняти від ворогів, допомагати на полюванні й т.д.). Одним із різновидів фетишизму є ідолопоклонство. Ідол – це матеріальний предмет, якому надана форма людини або тварини. Цей предмет наділяється таємничою силою впливу.
Ще одним з розповсюджених вірувань первісної людини є анімізм (душа) – віра в існування самостійної духовної сутності (сили або істоти), здатної вселятися в людину, тварину, рослину (тобто в щось живе) або залишати їх. Анімізм - це не первісна основа релігій, якась «прарелігія», а досить самостійна система вірувань і символічних дій, що, як і всі інші вірування й дії первісної людини, тісно стикається з ними. Суть анімізму складається у визнанні самостійної, здатної існувати окремо від людини, тварин, рослин якоїсь сили або істот, здатних з'єднуватися з ними і їх залишати.
Найбільш ранньою формою анімізму є віра в духів. Вищою формою розвитку анімізму є віра у відносно самостійне існування душі. Анімістичні вірування є невід'ємною й досить істотною частиною усіх релігій світу. Віра в духів, нечисту силу, безсмертну душу - все це модифікації анімістичних подань первісної епохи. Ієрархія духів привела до виникнення полідемонізму – шанування безлічі духів. Його заміняє політеїзм, що перетворює найбільш шанованих духів у божества. Генотеїзм – один з різновидів політеїзму, що полягає в тім, що визнаючи існування багатьох богів, та або інша спільність людей уважає своїм безпосереднім заступником лише одного з безлічі богів і поклоняється тільки йому.
Питання для самостійного вивчення:
1. Концепції релігії.
2. Теорії походження релігії.
3. Класифікація релігій.
4. Первісні вірування.
Лекція 3.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 393; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!