Методика організації самостійної роботи студентів у ВНЗ
1. Визначення та зміст
2. Основні види
3. Переваги та недоліки
4. Значення самостійної роботи студентів на сучасному етапі розвитку вищої професійної освіти
Самостійна робота студентів за дидактичною сутністю – це комплект умов навчання, який організовує викладач з напрямом на самопідготовку студента.
Самостійні зусилля з оволодінням знаннями в навчальному процесі допомагають та стимулюють пізнавальний розвиток та допомагають інтелектуальному зростанню.
Викладач має відстежувати новітні розробки, літературу з тієї галузі знань наукового напряму, в якому працює з тим, щоб надавати рекомендації студентам та для їх подальшої самостійної роботи, не оминаючи також книжкової продукції для загального інтелектуального розвитку.
Види самостійної роботи студента:
1) СР з літературою;
2) підготовка до семінарських занять, заліків та іспитів;
3) підготовка та написання курсових, кваліфікаційних робіт;
4) виробнича та педагогічна практика;
5) підготовка наукових докладів, доповідей, статей у наукових виданнях, тез.
До методики роботи з текстом можна віднести наступні моменти:
- осмислення тексту, засвоєння того, що прочитано, виділення головних ідей та положень;
- з’ясування невідомого – термінів, понять і персоналій.
- поглиблення уваги на тих питаннях, які плануються для розгляду на навчальних заняттях.
Щодо опрацювання літератури з дисципліни циклу менеджмент пропонується:
|
|
|
- щоденник з реакцією на інформацію з тексту (3 ідеї, з якими згоден, 3 ідеї, з якими не згоден), записати своє ставлення до явища чи авторської думки, є потреба тезисно показати, як теж саме розглядає автор;
- запропонувати відобразити зміст у вигляді моделі, схеми, спробувати зв’язати частини;
- запропонувати критичну дискусію у ході якої студенти мають піддати сумніву авторське положення.
Питання для організації дискусії:
- які основні положення висуває автор та які аргументи використовує;
- які сумніви виникають з приводу значущості оголошених результатів;
- які факти або аргументи слід додати з метою посилення авторської позиції;
- які сильні сторони є у конкретному аргументі.
Метод «Останнє слово»
Студентам пропонують вибрати найбільш вагомий абзац/частину з літературного джерела, записати його на одній сторінці, а з іншої прокоментувати свій вибір.
Метод «Мозаїка»
Викладач готує текст і розподіляє його на декілька частин за змістом. Студентів слід організувати у мікрогрупи і кожному учаснику надати свій особистий номер. Згідно з номерами на І етапі студенти отримують частину тексту, працюють з нею індивідуально протягом 15 хвилин. Номери об’єднуються в групи для подальшого обговорення своєї частини.
|
|
|
Міні-групи з’ясовують питання з тексту з метою найбільш повного розуміння і трансляції іншим учасникам загальної групи. ІІІ етап – повернення до загальної групи для викладення вивченого матеріалу. 5-10 хв. на кожний огляд. Контрольне завдання – тест – заключний етап.
Метод конспектування
Пишеться план, перелік питань, далі тезовий план. Також може бути конспект з поясненнями.
Лекція №7
Організація та проведення контролю у процесі навчання
1. Поняття про контроль, його форми та функції
2. Вимоги до організації контролю
3. Методичні рекомендації до заліку та іспиту. Оцінювання студентів
Контроль – сукупність дій, які дозволяють виявити кількісно-якісні характеристики навчання; є невід’ємним компонентом навчального процесу, оскільки демонструє результати діяльності викладача та його слухачів.
Функції контролю:
1) мотиваційна – стимулює активність у навчанні, спонукає до самостійної роботи
2) інформаційна – демонструє ступінь матеріалу, який вивчається, розвиток здібностей, отримання знань і умінь
3) діагностична – виявляє освітній результат в залежності від особистісних надбань, знань, умінь, навиків
|
|
|
4) виховна – формує наближену до адекватної самооцінку у навчальній діяльності.
Інформація, яку отримаємо в результаті контролю, використовується для аналізу курсу, групи, факультети.
Для здійснення контролю викладачі мають дотримуватись вимог:
1) контроль має бути всебічним – всі розділи програми мають бути враховані, що має забезпечити перевірку знань і умінь з певної дисципліни
2) індивідуальний характер контролю в тому, щоб враховувати особистісні якості студентів
3) систематичність, регулярність стимулює безперервний процес навчання, бажання досягти нових високих результатів
4) доброзичливість, довіра необхідні для того, щоб зняти напругу в аудиторії
5) об’єктивність, справедливість оцінки відображає рівень знань; оцінка результатів діяльності, а не оцінювання особистісних якостей
6) різні форми і методи контролю допомагають оцінити продуктивну и репродуктивну діяльність студентів.
Принципи контролю:
1) індивідуальний підхід (стиль, форми його обираються);
2) принцип систематичності та регулярності перевірок і оцінювання навчально-пізнавальних дій студента;
|
|
|
3) принцип урізноманітнення видів і форм контролю;
4) принцип всеосяжності;
5) принцип об’єктивності;
6) принцип диференційованості контролю.
Стандарт, в якому сформульовані вимоги до рівня підготовки студентів є базовим документом для реалізації контролю. Ступені засвоєння матеріалу відображає оцінка.
Способи демонстрації оцінювання: усні судження викладача, письмові, якісні характеристики.
Критерії, на основі яких судять про якість знань і наявність умінь:
- повнота, яку виміряє знання програмного матеріалу;
- глибина – сукупність осмислених суттєвих зв’язків між структурними частинами матеріалу;
- структурованість – розуміння ієрархії і послідовності у певної сукупності знань;
- гнучкість – готовність до самостійного пошуку, методів дослідження, самостійному осмисленому тлумачення матеріалу;
- спроможність студента підвести певні знання під узагальнення (індукція);
- готовність розглянути певне як прояв узагальненого (дедукція).
З урахуванням вказаних критеріїв, виділяють 4 рівня оцінювання:
1 – володіє повною мірою навчальним програмним матеріалом і використовує його на репродуктивному і продуктивному рівнях.
2 – досить певне знання навчального матеріалу, використовується на репродуктивному рівні.
3 – недостатнє знання основних програм матеріалу і помилки у використанні.
4 – відсутність знань вагомої частини основного навчального програмного матеріалу.
Викладач має роз’яснити критерії спочатку, навчити вмінню само оцінювання.
Оцінка – якісний показник результатів діяльності.
Відмітка – кількісний показник з системи знаків.
| Види контролю | Форми контролю |
| Діагностичний | Попередній |
| Поточний | Вхідний; опитування |
| Повторний | Проміжний |
| Тематичний | |
| Періодичний | |
| Підсумковий | Заліки; Іспити |
Методи контролю:
- усна перевірка;
- письмова перевірка;
- графічна перевірка;
- практична перевірка;
- тестова перевірка.
Тестування – визначення рівня підготовленості людини у певній галузі знань, психологічного, фізичного і розумового стану, професійної придатності, обдарованості та інших якостей особи за допомогою системи спеціальної підготовки завдань.
Види тестів:
Тести досягнень – призначені для з’ясування рівня засвоєння знань і умінь.
Тести інтелектів – з’ясування стану мислення, пам’яті, уваги та інших характеристик психологічного розвитку особи.
Класифікація тестів:
1 рівень:
тести розпізнавання, розрізнення, співвідношення
2 рівень:
відтворення інформації, розв’язування задач, виконання типових задач
3 рівень:
нестандартні тести щодо незнайомих ситуацій у практичній діяльності
4 рівень:
виконання завдань за алгоритмом
Переваги тестового контролю:
- об’єктивність і надійність;
- автоматизація перевірки;
- скорочення часу виконання тестів;
- висока диференцююча здатність;
- виявлення індивідуального рівня підготовленості студента.
Недоліки тестового контролю:
- складність підготовки;
- відсутність можливості перевірки розвитку мислення;
- вірогідність вгадування;
- невеликий обсяг матеріалу.
Існує самоконтроль, взаємоконтроль, рейтинговий контроль.
Контроль здійснюється за такими формами:
- фронтальна (для всіх одночасно);
- групова (використовується для конкретних груп);
- індивідуальна;
- комбінована (поєднання фронтальної з індивідуальною).
Усне опитування – головна форма контролю.
Постійне опитування є стимулом системної підготовки студентів до занять за умов доброзичливості такого контакту врахованої взаємодії. За допомогою опитування збагачується мова. Розвиваються мовні здібності мислення, спроможність аналізувати, узагальнювати, оцінювати.
Опитування дозволяє регулювати засвоєння навчального матеріалу, готує базис для подальшого сприймання знань.
Викладач одночасно перевіряє свою роботу, доцільність методів, якими використовується.
Вимоги, до формування питань:
1) питання формулюється зрозуміло, чітко,без додаткових пояснень;
2) питання відноситься до головних моментів;
3) питання має активувати розумову діяльність;
4) має розвивати вміння пізнавати на високому рівні та аналізувати;
5) на початку кінці заняття проводиться опитування.
Способи опитування: бесіда, твір, есе, заліки, іспити.
Методичні рекомендації:
Додаткові питання ставляться з метою уточнити знання, а отже оцінку студенту.
Якщо щось знайдено на іспиті (крім того, що дозволяється) – попередження; при відповіді ставляться додаткові питання, бесіди за матеріалом усього курсу.
Конкретні питання ставлять, коли відповідь загальна – чітко виявити рівень знань.
Усний іспит/залік дає можливість корегувати оцінку – отже ускладнює роботу викладача: студенти користуються нагодою підвищити оцінку.
Контроль – визначення якості засвоєного матеріалу.
Лекція - семінар№8
Виховна робота у ВНЗ
Кодекс цінностей Вишневського:
Абсолютні вічні цінності: добро, совість, правда, віра, надія, любов, доброта, чесність, справедливість, милосердя, тощо.
Основні національні цінності: патріотизм, готовність до захисту Батьківщини, почуття національної гідності, історична пам'ять, пошана до державних та національних символів, дбайливе ставлення до національних багатств, рідної природи.
Основні громадські цінності: прагнення до соціальної гармонії та справедливості, захист індивідуальних прав і свобод, висока повага закону, прав людини на життя, гідність, безпеку, рівні можливості, право на свободу думки, совісті, вибору конфесії, право на само вирішення, толерантне ставлення до чужих поглядів, які не суперечать загально прийнятим нормам.
Цінності сімейного життя: вірність, довіра, піклування про дітей, батьків, старших, злагода між членами сім’ї, повага прав дитини і прав старших, здоровий спосіб життя, охорона традицій, тощо.
Цінності особистого життя: орієнтація на пріоритет задоволення духовних потреб, внутрішня свобода, воля – самоконтроль, самодисципліна, мудрість, розум, здоровий глузд, лагідність, доброзичливість, оптимізм, гармонія душі і зовнішньої поведінки, творча активність, ініціативність, працьовитість, цілеспрямованість, тощо.
Основою всіх цінностей є абсолют добра.
Принцип гуманізму виховання:
Повага до особистості, виховання визначається у знанні індивідуальних особливостей, забезпечення умов розвитку особистості, виявлення співчуття, сердечної турботи, терпимості, педагогічний такт вихователя, віра у вихованця.
Форми виховної роботи:
- тематичні тижні, олімпіади з предмету;
- зустріч з викладачем, вченим, автором;
- диспути з питань етики/естетики;
- конференції;
- відвідування спектаклів, концертів;
- проведення прес-конференцій і зустрічей за круглим столом;
- проведення екскурсій;
- бесіди про історію ВНЗ, факультету.
Критерії вихованості:
І. Знання змісту нормативних правил поведінки, особиста оцінка будь-яких фактів, явищ, вчинків, сформованість на цій основі принципів поведінки, установок на конкретні дії.
ІІ. Відповідність засвоєних вихованцями норм, правил, принципів їх подальшої поведінки (навіть вчинок не завжди вказує на рівень вихованості).
ІІІ. Мотиви вчинків, умови в яких вони здійснюються і поведінка, коли є контроль з боку дорослих, однолітків або поза контролем, керування своїми бажаннями, вчинками, вміння підкорюватися почуттю обов’язку, тощо.
Принцип національного виховання включає народність, природо відповідність, культуро відповідність, етнизацію виховного процесу.
Сутність принципу у забезпеченні можливості для виховання людини, в її природному середовищі, в атмосфері культури свого народу, національних традицій та звичаїв.
Лекція-семінар№9
Інновації у вищій школі
Інновація – нововведення, що поліпшує хід і результати навчально-виховного процесу.
Інноваційні освітні процеси – зумовлені суспільною потребою комплексні процеси створення, впровадження, поширення інновацій, зміни освітнього середовища, в якому здійснюється їх життєвий цикл.
Технологія – сукупність прийомі, що застосовується у якій-небудь справі, майстерності, мистецтві.
Педагогічна технологія – сукупність технолого-педагогічних настанов, що визначає спеціальний набір та комплектування форм, методів, засобів, прийомів навчання; вона є організаційно-методологічним інструментом педагогічного процесу.
Технологія навчання:
- модульно-рейтингова;
- технологія проблемного навчання;
- ігрові технології;
- інформаційні технології;
- інтерактивні технології;
- тренінгові технології.
Рекомендована література
Основна:
1. Алексюк А. М. Педагогіка вищої освіти України. Історія. Теорія: Підручник. — К.: Либідь, 1998. — 560 с.
2. Балягіна І. А., Богорад М. А., Ковальчук Г. О. Методика викладання економіки: Навч.-метод. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — К.: Вид-во КНЕУ, 2003. — 342 с.
3. Болонський процес: нормативно-правові документи / Уклад З. І. Тимошенко, І. Г. Оніщенко, А. М. Грехов, Ю. І. Палеха. —К.: Вид-во Європ. ун-ту, 2004. — 102 с.
4. Вітвіцька С. С. Основи педагогіки вищої школи: Метод. посібдля студ. магістратури. — К.: Центр навч. літ., 2003. — 316 с.
5. Дичківська І. М. Інноваційні педагогічні технології: Навч. посіб. — К.: Академвидав, 2004. — 352 с.
6. Єльникова Г. В. Методика викладання економічних дисциплін.Управління трудовими ресурсами: Навч. посіб. — К.: Міленіум, 2003. — 104 с.
7. Найдьонов І. М., Ігнатюк А. І. Методика викладання фінансово-економічних дисциплін: Навч. посіб. — К.: Вид-во О. О. Куп-ріянова, 2002. — 384 с.
8. Основы менеджмента. Полное руководство по кейс-технологиям / А. Г. Панфилова, Л. А. Громова, И. А. Богачек, В. А. Абчук; Под ред. проф. В. П. Соломина. — СПб.: Питер, 2004. —240 с.
9. Ситуаційна методика навчання: теорія і практика. — К.: Центрінновацій та розвитку, 2001. — 256 с.
10. Слєпкань З. І. Наукові засади педагогічного процесу у вищій школі: Навч. посіб. — К.: Вища шк., 2005. — 240 с.
11. Хуторской А. Е. Практикум по дидактике и современным методикам обучения. — СПб.: Питер, 2004. — 542 с.
12. Черваньов Д. Менеджмент: Терміни, тести, вправи, завдання, навчальні конкретні ситуації (кейси), проблематика курсових, випускних, дисертаційних робіт: Підручник. — К.: Вид.-поліграф. центр “Київський університет”, 2001. — 854 с.
Додаткова:
1. Большаков А. С. Моделирование в менеджменте: Учеб. пособие. — М.: Информ.-издат. дом “Филинъ”, Рилант, 2000. —464 с.
2. Бондар В. Дидактичне забезпечення управління процесом навчання // Освіта і управління. — 1997. — № 2. — С. 85–101. 7. Вербицкий А. А. Самостоятельная работа студентов: проблемы и опыт // Высшее образование в России. — 1995. — № 2. —С. 137–145.
3. Вища освіта в Україні і Болонський процес: Навч. посіб. / За ред. В. Г. Кременя. — Тернопіль: Навч. кн., 2004. — 384 с.
4. Галузинський В. М., Євтух М. Б. Основи педагогіки і психології вищої школи в Україні. — К., 1995. — 168 с.
5. Гірняк О. М., Лазановський П. П. Менеджмент: теоретичні основи і практикум: Навч. посіб. для студ. вищ. закладів освіти. —К.: Магнолія плюс: Львів: Новий світ-2000, 2003. — 336 с.
6. Ділові ігри, виробничі ситуації з курсу “Теорія менеджменту” для студентів спеціальності 7.050201 усіх форм навчання / Уклад. С. У. Олійник, С. К. Потьомкін, Т. С. Шапошнікова. — Х.: Вид-во ХДЕУ, 2003. — 80 с.
7. Закон України “Про освіту” // Освіта. — 1991. — 25 черв.
8. Зварич І. Засади педагогічного контролю й оцінювання знань студентів // Рідна шк. — 2002. — № 10. — С. 19–21. 16. Казанцев А. К., Подлесных В. И., Серова Л. С. Практический менеджмент: в деловых играх, хозяйственных ситуациях, задачах и тестах: Учеб. пособие. — М.: ИНФРА-М, 2001. — 368 с.
9. Кларин М. В. Корпоративный тренинг от А до Я: Науч.-практ. пособие. — 2-е изд., испр. и доп. — М.: Дело, 2002. — 224 с.
10. Ковальчук Г. О. Активізація навчання в економічній освіті. —К.: Вид-во КНЕУ, 1999. — 128 с. 22. Козаков В. А. Самостоятельная работа студентов и ее информационно-методическое обеспечение. — К.: Выща шк., 1990.
11. Козаков В. А., Дзвінчук Д. А. Психолого-педагогічна підготовка фахівців у непедагогічних університетах: Монографія. — К.:ЗАТ “НІЧЛАВА”, 2003. — 140 с.
12. Лозниця В. С. Основи психології та педагогіки: Навч. посіб. —К.: КНЕУ, 2001. — 288 с.
13. Лозниця В. С. Психологія і педагогіка: основні положення: Навч. посіб. для самост. вивчення дисципліни. — К.: ЕксОб, 2000. —304 с.
14. Макарова І. Г. Модульное обучение. Новые педагогические технологии. — Днепропетровск, 1993. — 16 с.
15. Мелецінек А. Інженерна педагогіка. — Х., 2000. — 240 с.
16. Нагаєв В. М. Оцінювання навчальної діяльності студентів за модульно-рейтинговою технологією навчання // Педагогіка і психологія. — 2003. — № 3. — С. 84–91.
17. Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи: Монографія / за ред. І. А. Зязюна. — К.: Віпол, 2000. — 636 с.
18. Нісимчук А. С., Падалка О. С., Шпак О. Т. Сучасні педагогічні технології: Навч. посіб. — К.: Просвіта, 2000. — 386 с.
19. Освітні технології: Навч.-метод. посіб. / За ред. О. М. Пєхоти. — К.: А. С. К., 2001. — 256 с.
20. Основы педагогического мастерства: Учеб. пособие для спец. высш. учеб. завед. / И. А. Зязюн, И. Ф. Кривонос, Н. Н. Тарасевич и др., Под ред. И. А. Зязюна. — М.: Просвещение, 1989. — 302 с.
21. Падалка О. С., Нисимчук А. С. Сучасні педагогічні технології: Навч. посіб. — К., 2000. — 368 с.
22. Педагогічна майстерність: Підручник / За заг. ред. І. А. Зязюна. — К.: Вища шк., 1997. — 349 с.
23. Подласый И. П. Педагогика: 100 вопросов — 100 ответов: Учеб. пособие для студ. высш. учеб. заведений — М.: ВЛАДОС- ПРЕСС, 2001. — 368 с.
24. Попков В. А., Коржуев А. В. Учебный процесс в ВУЗе: состояние, проблемы, решения. — М.: Изд-во МГУ, 2000. — 432 с.
25. Романовський О. О. Теорія і практика зарубіжного досвіду в підприємницькій освіті України: Моногр. — К.: Деміург, 2002. — 400 с.
26. Серая О. В. Имитационное моделирование: Учеб.-метод. пособие. — Харьков: Вид-во НТУ “ХПИ”, 2003. — 80 с.
27. Современные тренинговые технологии обучения ведению бизнеса: Учеб.-метод. пособие: В 6 кн. — Кн. 1. Технология подготовки и проведения тренингов / А. Ф. Павленко, С. В. Степаненко, Г. А. Швиданенко и др. — К.: Вид-во КНЭУ, 2001. —122 с.
28. Стремякова И. Р., Лебедко М. П. Комплект учебно-методических пособий по активным формам обучения для студентов и преподавателей университета. Ч. ІІ Кн. 1. Менеджмент: краткий курс в 500 информативных и структурно-логических схемах: Учеб. пособие. — Новосибирск: Изд-во СибУПК, 2001. —156 с.
29. Сурмин Ю. П. Методология анализа ситуаций. — К.: Центр инноваций и развития, 1999. — 94 с.
30. Уорд М. 50 методик менеджмента: Пер. с англ. — М.: Финансы и статистика, 2003. — 200 с.
Інформаційні ресурси
http://zakon.rada.gov.ua – інформаційний сайт Верховної ради України
http://uk.wikipedia.org/wiki/ - Болонський процес
http://www.eu-edu.org/ua/bolonsky1.htm - Європейський освітній портал
http://www.osvita.org.ua/bologna/vprov/ - Впровадження Болонського процесу
http://i-kа100.narod.ru/referatu/pedagogika/vpluv_globalizaciji.html- сайт, на якому можливо отримати інформацію про вплив глобалізації на реформування національної системи освіти в Україні
http://www.info-library.com.ua/
http://www.zipsites.ru/
http://ebk.net.ua/Book/pedagogics/volkova_pedagogika/part3/3501.htm- підручникз педагогіки
http://www.pedagogika.ucoz.ua/ - підручник з педагогіки
http://www.osvita.org.ua/pravo/law_05/part_03.html -
сайт, який містить інформацію щодо юридичних питань в освіті
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 619; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!