Стилі спілкування і проблеми ефективного спілкування.
МЕТОДИКА ВИКЛАДАННЯ МЕНЕДЖМЕНТУ У ВИЩИЙ ШКОЛІ
Лекція №1
Цілі і завдання вищої освіти
1. Головна мета вищої освіти
2. Формування готовності до професійної діяльності як основна мета викладання у ВНЗ.
3. Завдання з досягнення означеної мети.
4. Методологія у ВНЗ
Мета ВНЗ – підготовка фахівців вищої кваліфікації, спроможних після отримання вищої освіти стати до виробничої діяльності, виконувати виробничі та наукові завдання та відповідати за їх реалізацією.
Загальна мета вищої освіти: сформувати готовність студентів до професійної діяльності і постійного самовдосконалення.
Враховуючи, що технічних прогрес йде швидко, якість життя змінюється кожні 5 років, навіть найякісніша підготовка (знання/вміння) не забезпечує готовність до професійної діяльності. Науково-технічний прогрес йде попереду, викладач має прагнути сформувати готовність майбутніх фахівців до діяльності у тому об’ємі, який дозволить йому відкоригувати свої професійні якості у подальшому.Готовність – складне особистісне утворення має наступну структуру:
Структура готовності складається з 3-х сфер:
· мотиваційна – бажання, зацікавленість в отриманні необхідних знань і досвіду (методами кредитно-модульної системи).
· операційно-технічна (наявність знань, вмінь).
· сфера самопізнання (рефлексія - оцінювання себе в професійній діяльності, визначення напрямків самовдосконалення, дозволяє розуміти і бачити перспективу).
|
|
|
Результат сформованості 3 структурних елементів:
1) сформована мотиваційна сфера дає: отримання задоволення від роботи; подальший успішний рух з метою досягнення кращіх результатів;
2) сформована операційно-технічна сфера дає: спроможність виявлення головного, стабільного, незмінного, що є методологією будь-якої науки; можливість опрацювання основних умінь на базі отриманих знань;
3) результат сформованості сфери самопізнання: успішна самостійна роботи (яка перевіряється викладачем).
Головною метою викладання певної дисципліни у ВНЗ і вищої освіти в цілому є формування готовності студентів втілювати на практиці ті основні поняття та способи діяльності, які були отримані у ході вивчення певної дисципліни.
Задачі (конкретизація мети) вивчення певної дисципліни:
1) забезпечити спрямованість студента на вивчення певної дисципліни шляхом стимулювання;
2) сформувати термінологічний апарат з дисципліни та оволодіти способом діяльності для неї;
3) сформувати вміння працювати самостійно для подальшого самовдосконалення.
Система понять – головні терміни визначення, які використовуються у процесі викладання певної дисципліни викладачем або студентом.
|
|
|
Вміння – засоби діяльності, які можуть бути сформовані.
Навички – вміння доведені до автоматичності.
Методика – система засобів, практика викладання.
Викладання – процес передачі знань від однієї особи до іншої, яка бажає вчитися.
Відповідальність викладача:
- він має обрати саме ті поняття/терміни, які будуть вживати слухачі протягом викладання курсу;
- визначити ті необхідні знання з об’єму, які мають бути засвоєні студентами (їх називають базовими знаннями з дисципліни);
- опрацювати ті вміння, що можливо опрацювати на заняттях (практичних).
Методологія – базові знання про закони, закономірності, специфіку та технологію у рамках певної дисципліни. Від грец. methodos – вчення про наукові методи пізнання і дослідження, які використовуються в окремій науці.
Методика викладання – оптимальне поєднання загальних дидактичних методів, прийомів та засобів навчання. Ці прийоми і засоби застосовуються у таких відомих формах навчання як лекцїї, уроки, семінари, практичні заняття, науково-дослідна робота, курсова робота, реферат, практика, випускна (дипломна) робота тощо.
Методика – це:
- мистецтво, сплав навчального матеріалу, особистості вчителя, який є носієм національної та світової культури, а також особистості учня, і рівня їхньої загальної та економічної культури.
|
|
|
- технологія організації пізнавальної діяльності учня. Вона не матеріальна, як будь-яка системна організація, але без методики (як і без системної організації) неможливо нічому навчити, нічого зробити.
- те, що створює умови для розуміння чогось, наприклад ринкової економіки.
- таємниця засвоєння предмета, що ґрунтується на логіці засвоєння.
- невидима організаційна структура, своєрідна кристалічна решітка та канва, в яку вплетені знання та навички тих, хто навчає, і тих, хто навчається.
Методику навчання можна порівняти з мостом через річку «Знання», який без взаємного педагогічного та людського співробітництва не поєднає обидва береги цієї річки.
- водночас мистецтво та технологія організації пізнавальної діяльності учнів, у процесі якої створюються умови для розуміння певних факторів та явищ у ході навчального процесу.
Результативність – ступінь досягнення мети.
Метод – спосіб дослідження або пізнання.
Сутність використання методу полягає у тому, що знання, які є у ньому, визначають дії дослідника з приводу об’єкту пізнання, підказують підходи до нього.
|
|
|
Методологія забезпечує наукове пізнання методами та прийомами розумової діяльності за допомогою перевірених та застосованих на практиці правил та норм розумової та практичної діяльності, які відображають особливості та зв’язки об’єктивного світу.
МВМВШ є основою в циклі психолого-педагогічної підготовки бакалавра з менеджменту до практичної діяльності викладача в навчальних закладах різного типу. Матеріали цього курсу даватимуть відповідь, як саме, в який спосіб має діяти викладач, щоб основи знань з менеджменту стали надбанням тих, хто вчиться. Складність полягає в тому, що викладач мусить не тільки забезпечити засвоєння учнями матеріалів з певних програм навчання, а й сформувати в них ринкове і економічне мислення.
Лекція №2
Процес навчання
1. Структура процесу навчання
2. Принципи навчання
3. Сучасні парадигми в освіті і вихованні
3.1. Два основні підходи до процесу навчання
3.2. Сучасна гуманістична парадигма, як базис вищої освіти сьогодення
3.3. Методи навчання та їх систематизація.
Зміст професійної освіти відображений в 3-х компонентах:
- навчання;
- виховання;
- самоосвіта.
Самосвідомість– самооцінка (рефлексія) + саморегуляція
Мета– бажаний, прогнозований результат
Системний підхід в освітянському процесі може дати ефективні результати за умови ефективної організації цього процесу. Підґрунтям цього твердження є значущість системного підходу, як обґрунтованого, який має такі властивості:
- цілісність;
- цілеспрямованість;
- взаємозалежність компонентів;
- взаємодія із зовнішнім оточенням;
- структурність та ієрархічність;
- альтернативність;
- неперервність та еволюція;
- пріоритет якості та інтересів вищого рівня;
- спадковість.
Метою навчанняє отримання достовірних знань.
Структура пізнавального процесу:
1) елементи чуттєвого пізнання – за допомогою чуттєвого пізнання створюються образи предметів і явищ;
2) вищим ступенем пізнання є раціональне або абстрактне мислення, яке існує у формах понять та суджень.
Закони, принципи, теорії є результатом абстрактного мислення.
Призначення навчальної діяльності у засвоєнні відібраних знань досвіду, що було напрацьовано людством, а також у вдосконаленні вмінь та отриманих навичок.
З метою раціоналізації прийомів навчальної діяльності, пошуку найкращих способів рішення проблем освіти, у навчальному процесі введена загальна методика (дидактика) та методики викладання певних дисциплін.
Предмет дидактики – це закони, принципи освіти, процеси та технології навчання та виховання.
Дидактика вирішує наступні завдання:
1) досліджує закони та принципи навчання;
2) розробляє концептуальні положення, парадигми освітнього процесу;
3) конструює освітні технології;
4) створює системи діагностики, контролю та оцінки одержаних результатів;
5) прогнозує результати освітнього процесу на основі використання різних концепцій.
3 закони освітнього процесу за Мейманом:
І – розвиток індивіда визначається значною мірою природними здібностями
ІІ – раніш за все розвиваються ті функції, які є найбільш ваговими для життя, задоволення елементарних потреб
ІІІ – духовний та фізичний розвиток дитини відбувається нерівномірно.
Сучасні дидактичні закони:
1. Закон обумовленості цілей змісту, форм та методів навчання
2. Закон взаємозв’язку творчої самореалізації учня та освітнього середовища
3. Закон обумовленості результатів навчання характером освітньої діяльності
4. Закон взаємозв’язку навчання, виховання та розвитку
5. Закон цілісності та єдності освітнього процесу
Закон – істотні стійкі, необхідні зв’язки та відносини між різними явищам, які повторюються.
Дидактика також визначає принципи навчання (від лат. principium – початок, основа) – основні вихідні положення:
- науковість;
- наочність;
- доступність;
- активність;
- систематичність;
- послідовність;
- зв’язок теорії з практикою.
Знання дидактичних законів і принципів є необхідним, оскільки це найкращий інструмент для навчання інтелектуальній діяльності.
Технологія навчання – методи, способи, які використовує викладач з метою впливу на студентів.
Методика викладання менеджменту як окрема вузька дидактика є теорія навчання, яка досліджує сукупність методів і форм навчання дисциплінам циклу менеджменту.
Суттєва відзнака методики:
· використання статистичних даних, фактів;
· існує небезпека відриву цифр від контексту і презентації їх ізольовано від сукупності явищ економічного життя суспільства чи підприємства.
Серйозної уваги потребують негативні факти – викладач має використати їх, якщо це досить доцільно, не зловживати.
Технологія навчання – це методи, способи, які використовує викладач з метою впливу на студентів.
Стилі спілкування і проблеми ефективного спілкування.
Спілкування - це форма психологічного взаємозв'язку людей в процесі їх сумісної діяльності.
Управлінське спілкування прийнято розглядати як психологічні взаємозв'язки людей в процесі управління. При цьому істотну роль в правлінському спілкуванні грають почуття такту і відчуття контакту з партнером. У менеджменті вже відпрацьовані певні прийоми впливу на людей, які використовуються в процесі ділового спілкування. Ці прийоми різноманітні, бо менеджеру доводиться спілкуватися письмово і усно, при особистій зустрічі і по телефону. Для кожного виду спілкування існують свої прийоми і методи. Спілкуючись, менеджер сприймає не тільки слова співрозмовника, але і його погляд, тембр голосу, інтонацію,міміку, жести. Слова передають логічну інформацію, а жести, міміка, голос цю інформацію доповнюють.
Спілкування як взаємодія двох людей може здійснюватися на трьох рівнях: когнітивному (пізнавальному), емоційному і поведінковому, а може бути направлено на рішення якої-небудь значущої задачі або на задоволення особистих потреб.
Спілкування може відбуватися за такими стилями:
- соціальний - засвідчення своєї присутності, підтримка сприятливих взаємовідносин і інше;
- інформативний - обмін фактичними відомостями, планами,намірами;
- експресивний - вираження почуття, думки, образи, невдоволення, незадоволення;
- спонукальний - наказ, вираження вимоги, прохання і т.д. .
Для ефективного спілкування керівник повинен володіти відповідною комунікативною компетентністю, тобто вербальними (мовними) і невербальними (немовними) навичками спілкування, вмінням пристосовуватися до ситуації, вибирати оптимальні кошти спілкування в кожному конкретному випадку.
В сучасній дидактиці використовують 2 підходи до процесу навчання. Головний критерій, що їх відрізняє – роль викладача і студента.
1 підхід: викладач – суб’єкт, студент – об’єкт – Класичний або академічний підхід-авторитарна система, на думку сучасних науковців, в якій домінують зовнішні соціальні фактори впливу.
2 підхід: орієнтація на постійну активність того, хто навчається; відносини «викладач-студент» - «суб’єкт-суб’єктні»
2 підхід є основою сучасної гуманістичної парадигми (особистісно орієнтований) в освіті і вихованні. Орієнтація на особистість учня допускає сумісну діяльність у створенні освітнього продукту – знань.
Цілі, зміст технології: контроль у процесі вивчення навчальної дисципліни розглядається з урахування інтересів того, хто навчається.
Цілі навчання успішно та раціонально досягаються за умови використання відповідних методів навчання.
Метод навчання – це спосіб сумісної діяльності викладача та студента, спрямований на досягнення освітніх цілей.
Прийом – складова частина методу. Окремі прийоми є складовими частинами різних методів навчання.
Систематизація методів навчання здійснюється за наступними ознаками:
а) ступінь участі студента у педагогічному процесі:
· Академічний метод – це передача (трансляція), тиражування інформації методом передавання знань від викладача студентам.
· Активний метод – це самостійне отримання знань (самостійна робота студентів).
· Інтерактивний метод – сумісна діяльність всіх учасників освітнього процесу. Виник як слідство необхідної ефективної роботи в команді з метою швидкого отримання знань та створення атмосфери співдружності.
б) за джерелом передавання знань:
· Словесні(вербальні) методи (лекція, пояснення, розповідь, бесіда, дискусії і т.д.).
· Наочні методи (спостереження, ілюстрації матеріалу за допомогою картин, карт, макетів; демонстрація роботи приладів, технічних пристроїв, наочного телебачення, відео тощо).
· Практичні методи – (вправи, лабораторні роботи, дидактичні ігри, наукові експерименти, виробнича і педагогічна практика).
в) за способом передавання інформації у навчальному процесі:
- пряме навчання – викладач надає основні поняття, закони, принципи дисципліни;
- дослідження – викладач створює проблемну ситуацію, а студенти формулюють проблему і самостійно її вирішують;
- моделювання – участь в презентації, показі дійсних життєвих ситуацій;
- сумісне навчання – робота студентів в групах над окремими частинами навчального матеріалу.
г) за логікою передачі інформації:
- індуктивний;
- дедуктивний.
д) керування навчальною діяльністю:
- під керівництвом викладача;
- самостійна робота студентів.
Лекція №3
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 289; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!