ТЕОРІЯ ТА МЕТОДОЛОГІЯ ПРОФОРІЄНТАЦІЇ
Теорія профорієнтації
Цілі та завдання профорієнтації успішно реалізуються повною мірою тоді, коли сама профорієнтація зможе обпертися на розвинену теорію й методологію. І не випадково: адже в теорії й методології переломлюються й перевіряються поняття, ідеї, погляди, уявлення, форми, методи й принципи, які дозволяють підвищити ефективність практичної роботи.
Отже, профорієнтація– це «науково обґрунтована система підготовки молоді до вільного й самостійного вибору професії, покликана враховувати як індивідуальні особливості кожної особистості, так і необхідність повноцінного розподілу трудових ресурсів в інтересах суспільства». Профорієнтація повинна являти собою єдність практики й міждисциплінарної теорії. При цьому важливе значення має теорія: адже саме в ній переломлюються ті або інші ідеї, які потім допомагають перетворити практичну роботу в науково-практичну. Теорія не з'являється, як правило, разом із самою діяльністю, щоб сформулювати теорію, що сприяє вдосконалюванню практики профорієнтації. У професійній орієнтації в вершину кута за звичай ставилася практична робота з орієнтації учнів переважно на робочі професії. Значно пізніше була звернена увага на необхідність розробки теорії, і лише відносно недавно стала відчуватися потреба в розробці методологічних питань профорієнтації.
Практична сторона містить у собі діяльність державних і громадських організацій, підприємств, установ, школи, а також родини по вдосконалюванню процесу професійного й соціального самовизначення в інтересах особистості й суспільства в цілому.
|
|
|
Теорію профорієнтації можна визначити в такий спосіб: «це сукупність висловлень, які відображають у концентрованій формі комплекс поглядів, уявлень та ідей, спрямованих на здійснення ефективної профорієнтаційної діяльності».
Це визначення порівняно просте й загальне: воно хоча й корисне для «входження» в світ теорії, але з погляду наукової строгості, неминучої при визначенні теорії будь-якої діяльності. Більш глибоке визначення наступного поняття таке: «теорія профорієнтації – це форма наукової організації наукового знання, що дає цілісне уявлення про закономірності й істотні зв'язки двох процесів – професійного самовизначення молоді відповідно до особистісних інтересів, схильностей, здібностей і орієнтування її на ті професії, в яких відчувається суспільна потреба в кадрах». Розглянемо основні компоненти теорії професійної орієнтації школярів: факти, закономірності, принципи. Безсумнівних фактів, отриманих за допомогою наукових методів, у профорієнтації мало. Тому одне з важливих завдань – зібрати нові факти й дати їм правильну інтерпретацію. Це виявляється важливим у тих випадках, коли пошук нових фактів ведеться за допомогою однієї або декількох гіпотез. Останні також становлять важливу частину теорії, Наприклад, у кожному районі (регіоні) можуть виявитися свої специфічні фактори, які впливають на вибір певної професії. Гіпотеза про такі можливі фактори допомагає створенню методів дослідження, які дозволяють оцінити явище, що цікавить й на цій основі виробити практичні рекомендації з поліпшення профорієнтаційної роботи з учнями.
|
|
|
Важливий компонент теорії профорієнтації – відповідні закономірності. Пошук їх служить загальною метою наукової діяльності. Пізнання закономірностей – це, в остаточному підсумку, те найголовніше, заради чого звичайно й відбуваються наукові дослідження. Знайдені закономірності звичайно виражаються за допомогою понятійного апарата й специфічної мови науки, яка відрізняється більшою точністю, виразністю, більшими можливостями стикування профорієнтації з поняттями інших наук, і в тому числі й з математикою.
Рівень розвитку кожної теорії нерідко визначається складом і якістю принципів, покладених в основу діяльності. Формулюванню принципів профорієнтації приділяється чимало уваги. Однак не можна сказати, що розробка системи принципів профорієнтації завершена: має бути ще багато зроблено для створення стрункої, несуперечливої системи, яка задовольняє всі вимоги.
|
|
|
Оскільки об'єктом профорієнтаційної діяльності є процес соціально-професійного самовизначення людини, важливо в першу чергу сформулювати групу принципів, якими керуються (або повинні керуватися) дівчата та юнаки, вибираючи собі професію й місце в соціальній структурі суспільства.
Принцип свідомості у виборі професії виражається в прагненні задовольнити своїм вибором не тільки особистісні потреби в трудовій діяльності, але й принести якнайбільше користі суспільству.
Принцип відповідності обираної професії інтересам, схильностям, здібностям особистості й одночасно потребам суспільства в кадрах певної професії виражає зв'язок особистісного й суспільного аспектів вибору професії. За аналогією з відомою думкою не можна жити в суспільстві й бути вільним від суспільства – можна також сказати: не можна вибирати професію, виходячи тільки із власних інтересів і незважаючи на інтереси суспільства. Порушення принципу відповідності потреб особистості й суспільства приводить до незбалансованості в професійній структурі кадрів.
|
|
|
Принцип активності у виборі професії характеризує тип діяльності особистості в процесі професійного самовизначення. Професію треба активно шукати самому. У цьому велику роль покликані зіграти: практична проба сил самих учнів у процесі трудової й професійної підготовки, поради батьків і їх професійний досвід, пошук і читання (на тему, що цікавить) літератури, робота під час практики й багато чого іншого.
Останнім принципом у цій групі єпринцип розвитку. Цей принцип відображає ідею вибору такої професії, яка давала б особистості можливість підвищення кваліфікації, збільшення заробітку, в міру росту досвіду й професійної майстерності, можливість брати активну участь у суспільній роботі, задовольняти культурні потреби особистості, потребу в житлі, відпочинку й т.п.
У професійній орієнтації є група принципів, тісно пов'язаних (і багато в чому пов’язаними) із загально педагогічними принципами. Це наступні принципи:
· Зв'язок профорієнтації з життям, працею, практикою, яка передбачає надання допомоги людині у виборі її майбутньої професії в органічній єдності з потребами народного господарства у кваліфікованих кадрах.
· Зв'язок профорієнтації із трудовою підготовкою школярів – це принцип, який передбачає гарну постановку трудового виховання й навчання. У відірваності від трудової підготовки профорієнтація набуває риси абстрактності, відірваності від практики, від спільних завдань трудового й професійного становлення особистості;
· Систематичність і наступність у профорієнтації забезпечує профорієнтаційна робота з 1 по 11 класи за умови обов'язкової наступності цієї роботи із класу в клас;
· Взаємозв'язок школи, родини, базового підприємства, середніх професійних навчальних закладів і громадськості в профорієнтації учнів передбачає тісний контакт з надання допомоги молодим людям у виборі професії. При цьому передбачається посилення цілеспрямованості й координації в спільній діяльності;
· Виховний характер профорієнтації полягає в необхідності здійснення профорієнтаційної роботи у відповідності з завданнями формування гармонійної особистості, у єдності трудового, економічного, морального, естетичного, правового й фізичного виховання;
· Взаємозв'язок діагностичного й виховного підходів до проведення профорієнтаційної роботи – принцип, що припускає неприпустимість протиставлення одного підходу іншому. Кожний з них вирішує свої завдання.
· Диференційований і індивідуальний підхід до учнів залежно від віку й рівня сформованості їх професійних інтересів, від відмінностей у ціннісних орієнтаціях і життєвих планів, від рівня успішності. Диференціація учнів за групами дозволяє точніше визначати їх засоби впливу, які будучи ефективними в одній групі можуть виявитися неефективними в іншій. Диференціація створює умови для реалізації індивідуального підходу;
· Оптимальна комбінація масових, групових і індивідуальних форм профорієнтаційної роботи з учнями і їх батьками, що стверджують необхідність використання різних форм, відходу від традиційно використовуваних одних тільки масових форм, посилення уваги до збалансованої комбінації всіх форм роботи;
· Відповідність змісту форм і методів профорієнтаційної роботи потребам професійного розвитку особистості й одночасно потребам району (міста, регіону) у кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.
Таким чином, у теорії профорієнтації існують і загальнопедагогічні принципи, і специфічні принципи, що характеризують профорієнтаційну діяльність як суспільне явище.
Методологія профорієнтації.
Під методологією професійної орієнтації мають на увазі вчення про основні положення, структуру й методи дослідження наукових проблем профорієнтаційного самовизначення й удосконалюванні практичних методів впливу на молодь з метою оптимізації інтересів особистості й суспільства в питаннях вибору професії.
До основних положень, які мають істотний вплив на постановку всієї профорієнтаційної роботи відносяться ідеї концептуального характеру. Одна з них – ідея організації профорієнтаційної роботи, заснованої на діагностичному дослідженні особистості, ретельному врахуванні інтересів і здібностей, необхідних для правильного вибору професії. Ця ідея була поширена до середини 30-х років і звалася «діагностичною концепцією». Тут широко використовувалися тести. Недосконалість цих тестів, їх неправильне використання, а також ряд інших причин привели до того, що ідея діагностичного дослідження була замінена іншою, так званою «виховною концепцією». Остання нерідко протиставлялася першій як єдино правильна, однак і тоді вже було ясно, що й діагностика й виховання - однакові важливі й органічно зв'язані напрямки практичної роботи із професійної орієнтації учнів.
До ідеї методологічного характеру відноситься ідеядиференційованого підходу до проведення профорієнтаційної роботи з учнями. Вона передбачає попередню класифікацію учнів за групами залежно від їхніх життєвих і професійних планів і відповідну виховну роботу в цих групах. Диференціальний підхід дозволяє вести профорієнтаційну роботу більш цілеспрямовано, а отже, і більш ефективно.
У соціології одержала поширення ідея соціально-професійної орієнтації, яка пояснює обумовленість вибору професії не стільки орієнтацією на ту або іншу професію, скільки спрямованістю особистості на бажаний для себе соціальний стан у суспільстві й пошуку шляхів його досягнення за допомогою обраної для цього професії. Таким чином, якщо професійна орієнтація визначається як діяльність по підготовці молоді до вибору професії, те соціально-професійну орієнтацію можна також коротко визначити як підготовку молоді до вибору професії й свого місця в суспільстві.
До методологічних питань профорієнтації ставляться й питання визначення й розвитку системи профорієнтації.
Перш ніж сформулювати загальне визначення системи профорієнтації, розглянемо ряд вихідних положень:
· Профорієнтація являє собою системну діяльність, яка містить цільові настанови, завдання, принципи, форми, методи, критерії ефективності, рівні, напрямки, аспекти й інші системо – і структуроутворюючі елементи.
· Система профорієнтації школярів є підсистемою загальної системи трудової й професійної підготовки.
· Система професійної орієнтації – це частина загальної системи соціальної орієнтації особистості в структурі продуктивних сил і виробничих відносин, які склалися.
· Профорієнтація відноситься до соціальних систем, які функціонують у суспільстві, вона торкається різних проблем, і в тому числі пов'язані з розвитком людського фактора суспільного виробництва; уже за однією тільки цією причиною профорієнтацію можна вважати суспільною проблемою. Вона може бути названа так і з іншої причини. Для вирішення проблем профорієнтації недостатньо зусиль одного міністерства (Міністерства освіти) або однієї науки (наприклад, педагогіки). Для того щоб система профорієнтації стала ефективною необхідна скоординована діяльність ряду (якщо не більшості) міністерств і відомств, а також учених різних спеціальностей.
· На ефективність профорієнтації впливає безліч різних об'єктивних і суб'єктивних факторів. Ця система важко піддається організації й керуванню. Ці й інші причини дозволяють назвати систему профорієнтації складною.
Зі сформульованих вище п'яти вихідних положень випливає визначення системи профорієнтації школярів.
Система профорієнтації школярів – це організована, керована діяльність різних державних і громадських організацій, підприємств, установ і школи, а також родини, спрямована на вдосконалювання процесу професійного й соціального самовизначення школярів в інтересах особистості й суспільства.
На кожному етапі суспільного розвитку система профорієнтації вирішує певні завдання. Наприклад, в 30-ті роки ставилися завдання переважної орієнтації молоді на робітничі, інженерні й військові професії; із середини 50-х – на робочі професії; в 80-х роках – на професії сільськогосподарського виробництва, педагогічні, військові, інженерні, робочі професії основних і допоміжних виробництв і на професії обслуговуючої праці.
Загальна мета системи профорієнтаційної роботи – підготовка учнів до обґрунтованого вибору професії, що задовольняє як особистісні інтереси, так і суспільні потреби. У систему профорієнтації входять наступні основні компоненти: цілі й завдання, основні напрямки, а також форми й методи профорієнтаційної роботи з учнями.
При незмінній загальній цілі конкретні цілі й завдання роботи кожної школи залежить від потреб кадрів у тих або інших професіях, ступені гостроти цих потреб, від можливостей і умов у даному регіоні або місті. Успішна реалізація поставлених цілей і завдань у значній мірі залежить і від якості роботи з кожного із цих напрямків.
У цей час система профорієнтаційної роботи містить у собі діяльність з наступних напрямків:
1. Професійна освіта, що включає профінформацію, профпропаганду й профагітацію.
2. Попередня професійна діагностика, спрямована на виявлення інтересів і здібностей особистості до тієї або іншій професії.
3. Професійна консультація, націлена в основному на надання індивідуальної допомоги у виборі професії з боку фахівців-профконсультантів.
4. Професійний відбір (добір) з метою вибору осіб, які з найбільшою ймовірністю зможуть успішно освоїти дану професію й виконувати пов'язані з нею трудові обов'язки.
5. Соціально-професійна адаптація.
6. Професійне виховання, яке ставить своєю метою формування в учнів почуття обов’язку, відповідальності, професійної честі й гідності.
У роботі з різними напрямками визначилося коло форм і методів профорієнтаційної роботи – це розповіді про професії, бесіди, екскурсії на підприємства і т.д.
Трохи складніше полягає справа з методами наукового дослідження питань профорієнтації. Виділення профорієнтації як самостійної науки припускає серед інших важливих ознак наявність власних методів. Але в наукових дослідженнях профорієнтаційних проблем використовуються методи психології, педагогіки, економіки, соціології, медицини. Тому не можна поки стверджувати, що профорієнтація являє собою самостійну науку. Це міждисциплінарний науковий напрямок, покликаний вирішувати прикладні завдання оптимального регулювання процесу професійного самовизначення особистості в її інтересах і в інтересах суспільства. Оскільки система знань, понятійний апарат і методи різних наук мають помітні відмінності, то виникає проблема інтеграції необхідних для профорієнтації знань.
До числа найбільш важливих методологічних питань відносяться й питаннявизначення критеріїв ефективності профорієнтації. Зараз ефективність профорієнтаційної роботи школи нерідко визначається по тому, скільки учнів (у відсотках) вибрали професії, на які їх орієнтували, і працюють за ними.
Цей критерій важливий, але недостатній. Адже, наприклад, запланованого відсотка учнів можна добитися різними засобами, і в тому числі не завжди виправданими з педагогічної, соціальної, психологічної й економічної точок зору. І якщо цей показник ставати головною метою й самоціллю профорієнтації, притому без серйозної діагностичної й виховної роботи з учнями, те вся ця робота набуває своєрідного нахилу, який заважає в першу чергу самій профорієнтації, підриває довіру до неї з боку учнів і їх батьків. Досягнення поставленої мети можливе й виправдане тільки при активній роботі з молоддю, при виявленні їх реальних інтересів і здібностей, формуванні переконаності в правильному виборі професії, що відповідає як їх особистим схильностям, так і потребам міста, району, села, у якому вони живуть, суспільства в цілому.
От чому з педагогічної точки зору ефективність вибору професії означає міру відповідності індивідуального вибору професії рекомендаціям педагога. При цьому передбачається, що педагогічні рекомендації засновані на врахуванні як особистих, так і суспільних потреб. Відповідно чим більше число учнів обирають рекомендовані їм професії, тем вище дієвість профорієнтаційної роботи педагогів, школи.
Успішність вибору професії означає також оптимальне узгодження суспільних потреб у сфері праці із планами професійного й особистісного розвитку учнів. Тому чим більше професійний вибір відповідає структурі необхідних у сучаснім суспільстві кадрів професій, тем успішніше здійснювалася робота із профорієнтації. Таким чином, міра збалансованості (збігів) потреб у кадрах і реального вибору служить одним з найбільш важливих критеріїв ефективності профорієнтації.
Якщо учні заздалегідь намітили й погодили свої плани життєвого й професійного самовизначення, то відсоток школярів, що добилися реалізації своїх планів, служить одним з показників ефективності профорієнтації за умови, що намічені раніше плани відповідають потребам регіону, країни в кадрах певних професій і необхідного рівня кваліфікації.
Відомо, що правильний вибір професії позитивно впливає як на продуктивність, так і на якість праці. Отже, трудові досягнення випускників шкіл або інших навчальних закладів, пов'язаних із профорієнтацією, служать ще одним важливим критерієм успішності вибору професії.
Найбільш важливим психологічним критерієм успішного вибору професії й місця роботи є задоволеність людини зробленим вибором. Для оцінки рівня задоволеності професією, місцем і характером виконуваної роботи, зарплатою використовуються тести й анкети.
Таким чином, головним критеріємефективності профорієнтаційної роботислужить міра збалансованості кількості учнів, які надходять на роботу, на навчання в СПТУ, технікуми й вузи за професіями, що відповідають актуальним потребам міста, району, регіону, суспільства в цілому.
Питання про визначення ефективності профорієнтаційної діяльності шкіл і педагогів говорить про важливість профорієнтації як для суспільства, так і для особистості. Тобто профорієнтація є проблемою не тільки педагогічною, але й соціальною, проблемою, від розв'язку якої залежить розвиток суспільства.
ЛЕКЦІЯ 2
СТРУКТУРА ПРОФОРІЄНТАЦІЇ
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 532; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!