Українська культура на поч. XX ст.
На поч. XX ст. українська культура утверджується як культура світового рівняОсвіта
У зв'язку з подальшим зростанням потреби в письменних людях і спеціалістах, під впливом революційного руху в Наддніпрянщині мережа початкових шкіл та середніх навчальних закладів, а також учнів у них збільшувалися. Так, протягом 1897-1911 рр. кількість початкових шкіл зросла. У 1914-1915 рр. в Україні було 26 тис. загальноосвітніх шкіл і понад 60 професійно-технічних училищ, у яких навчалося відповідно 12,5 тис. та 5 тис. осіб. Однак все це далеко не задовольняло потреб населення в освіті: близько 70% його не вміло читати і писати, обсяг і рівень знань набагато відставали від вимог часу, царизм так і не дав дозволу на запровадження навчання у школах рідною мовою. Однак уряд обмежив доступ в університети для вихідців з "нижчих" станів, на всій території України не було жодного вузу з українською мо-вою викладання.
Сприятливіші умови для розвитку освіти в українському дусі склалися на західноукраїнських землях. Перед Першою світовою війною у Галичині функціонувало шість українських державних гімназій. У них, а також у 2 510 народних школах українською мовою навчалося 440 тис. дітей. На Буковині в 1911 р- було 216 українських народних шкіл, діяли україномовна державна гімназія та семінарія для дівчат. Доступною для небагатьох залишалася вища школа на західноукраїнських землях.
Наука
Розгортає свою діяльність Наукове товариство імені Т.Шевченка у Львові (НТШ), яке фактично перетворилося в академію наук. Очолюване М. Грушевським, НТШ згуртувало навколо себе найбільш відомих науковців України - А.Кримського, Б Грінченка, В.Гнатока, І.Франка, К.Студинськогота інших. Їхні праці друкувалися у "Записках Наукового товариства імені Шевченка", "Збірнику математично-природничої і лікарської секції", "Етнографічному збірнику" та ін. У 1907 р. за ініціативою М.Грушевського створено Українське наукове товариство у Києві.
|
|
|
Великий внесок у розвиток математики зробили професори академіки В.Стеклов, Д Синцов, С.Бернштейн, Д.Граве - засновник Київської алгебраїчної школи. Для розвитку фізики і радіофізики багато зробив професор Харківського університету Д. Рожанський - основоположник Харківської школи радіофізики. Розробкою проблем молекулярної фізики і термодинаміки у Львівському університеті займався М.Смолуховськнй, який своїми працями створив основу для молекулярно-кінетичного обґрунтування другого принципу термо-динаміки. Вагомих результатів у фізичній хімії досягнув професор Харківського університету І.Осипов, в оріанічній хімії - професор Київського університету С.Реформатський. У Львівському університеті питання загальної і фармацевтичної хімії вивчав засновник наукової школи хіміків у Львові Б. Радзішевський.
|
|
|
Розвиток біології і медицини в Україні пов'язаний з іменами Л.Симиренка та М.Кащенка, які селекціонували та гібридизували рослини, іменем визначного ботаніка-морфолога В.Арнольді - засновника Харківської школи альгологів. Значний вклад у розвиток історичної науки в Україні внесли В.Іконннков, Д. Багалій, В.Барвінський, Д. Яворницький, І. Франко. Вченим зі світовим ім'ям на поч. XX ст. став М.Грушевський.
І.Франко, В.Гнатюк, О.Роздольський та інші розгорнули дослідження з українського фольклору та етнографії. Ряд важливих праць з українською фольклору, мовознавства й літератури створив видатний учений-філолог, сходознавець, історик А.Кримський. Значною подією в розвитку українського мовознавства було видання в 1909р. «Українсько-російського словника» В .Дубровського та в 1907-1909 рр. «Словника української мови» за редакцією Б.Грінченка. Дослідженнями історії української культури займався професор Київського університету В.Переш та його учень І.Огієнко.
Література
Набуває поширення модернізм, який шукає нових засобів мистецького відображення світу. Модернізм породжує нові стилі - імпресіонізм, символізм, неоромантизм, футуризм.
|
|
|
Першим в українській літературі під гаслами модернізму виступив у 1901 р. поет М.Воронин. У 1907 р. оголосила свою мистецьку платформу група галицьких письменників "Молода муза
Театральне мистецтво
Володимир Винниченко, Леся Українка та Олександр Олесь, створили нову українську драмаргію. У Львові продовжував діяти театр "Руської бесіди", який у 1905-1906 рр. на чолі з його керівником М.Садовським та актрисою М.Заньковецькою здійснив постановку кращих творів вітчизняної та зарубіжної драматургії. 1907 р. М.Садовський заснував у Києві перший в Україні український стаціонарний театр. Широке визнання здобули Гуцульський театр, заснований Г.Хоткевичем, та Буковинський народний театр.
Музика
Цілу плеяду талановитих музикантів і композиторів виховав Вищий музичний інститут, відкритий 1903 р. у Львові. Серед них виділявся С.Людкевич, який став одним із найвідоміших українських композиторів.
Велике значення для розвитку музичної культури мала музично-драматична школа видатного українського композитора М.Лисенка, заснована ним 1904 р. у Києві. Справу М Лисенка продовжили відомі композитори київської школи К.Сгеценко, М.Леонтович, О.Кошиць, Я.Степовий.
|
|
|
До найвищого рівня вокального мистецтва піднялися С.Крушельницька, М.Менцинський, відігравши велику роль у пропаганді української музики.
Продовжували діяти різні музичні товариства, гуртки, хорові капели, здійснюючи постановку музичних п'єс, оперет, опер. Серед них особливою активністю відзначались Київське літерагурно-артистичне товариство, "Український клуб", Музичне товариство ім. М Лисенка у Львові.
Образотворче мистецтво
Велике значення для мистецького життя мала діяльність творчих об'єднань митців Західної і Надніпрянської України, зокрема Товариства південноросійських художників в Одесі, Товариства харківських художників, Товариства прихильників української літератури, науки і штуки. Так, у 1905 р. Товариство прихильників української літератури, науки і штуки, очолюване І.Трушем та І.Франком, влаштувало у Львові першу Всеукраїнську мистецьку виставку, яка сприяла єднанню західноукраїнських і наддніпрянських митців.
У західноукраїнських землях збагатили українське мистецтво визначні живописці І.Труш, Ю.Пань- кевич, О. Новаківський, Й.Курилас, А.Монастирськин, О.Кульчицька та інші. Засновником школи монументалістів вважається галичанин М.Бойчук. Основоположником нової української ірафіки був Г.Нарбут. У Наддніпрянщині національне мистецтво творчо розвивали С.Васильківський, М.Пимоненко, О.Мурашко, Ф.Кричевський, Г.Світлицький та інші.
Українська скульптура поповнюється набутками прихильників імпресіонізму. Серед них виділяються Т.Гаврилко, автор погруддя Т.Шевченка; М.Паращук, якому належать скульптурні портрети І.Франка, В.Стефаника, С. Людкевича, а також пам'ятник А.Міцкевичу у Львові, виконанні спільнот А. Попелем; П.Війтович, який здійснив скульптурне оформлення фасаду та інтер'єру Львівського оперного театру.
Промисловий розвиток та посилення процесів урбанізації викликали бурхливий розвиток архітектури, широке міське будівництво. У Києві, Львові, Харкові, Одесі, Катеринославі та інших містах постали будівлі фабрик і заводів, вокзали й електростанції, банки і біржі, театри, музеї, бібліотеки, навчальні заклади тошо. Чималий внесок в українську архітектуру зробили архітектори О.Кобелєв, О.Вербицький, П.Альошин, В.Риков, В.Осьмак, О.Бекетов, М.Верьовкін, А.Кричевськнй.
В архітектурі початку XX ст. швидко поширюється новий стиль - модернізм (залізничні вокзали Львова, Жмеринки та Харкова), а поряд з ним - неокласицизм (Педагогічний музей у Києві, Громадська бібліотека у Харкові). На основі використання традицій українського народного зодчества, зокрема дерев'яного, формується національний стиль в архітектурі. На цій ниві творить львівський будівничий В.Нагірний, автор численних церков у Галичині. Кращими витворами у національному українському стилі вважаються будинок Полтавського земства (1901 -1908 рр.), будинок страхового товариства "Дністер.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 268; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!