Внутрішня і зовнішня політика Української держави. П. Скоропадський
Павло Скоропадський - нащадок гетьмана поч. XVIII ст. Івана Скоропадського, один із найбільших українських землевласників, з 1912 р. — генерал-майор російської армії, ад'ютант Миколи II. У 1917 році брав участь у створенні загонів вільного козацтва.Уряд гетьмана складався з великих землевласників, військових, помірно-консервативних громадських діячів. Очолив уряд поміщик, октябрист Ф. Лизогуб. Ядро уряду складали кадети, представників соціалістичних партій у ньому не було.
Фактично гетьман і його уряд перебували у повній залежності від німецько австрійського Павло Скоропадський окупаційного режиму.
Основні напрями політики уряду П.Скоропадського
Замість УНР була проголошена Українська держава, республіканська форма правління замінена на авторитарну (Гетьманат), Гетьман зосередив у своїх руках усю повноту влади - законодавчу, виконавчу, судову. Відновлено поміщицьке землеволодіння, приватну власність на фабрики, заводи, тахти. Поміщики розгорнули рух за відшкодування завданих їм під час революції збитків.
Налагоджено дієздатний адміністративний апарат, який вдавався до репресивних методів. Переелідувалися політичні сили лівого спрямування, заборонялися вуличні процесії, мітинги, припинилося видання ряду газет. Демократичний режим змінився авторитарним.
Створювалася регулярна українська армія. Успішною була діяльність уряду в культурній сфері: українізація шкіл, відкриття нових гімназій, університетів, Української академії наук, Національного архіву та інших культурно-просвітницьких центрів.
|
|
|
Здійснювалася активна зовнішня політика. Українську державу П.Скоропадського визнали ЗО країн світу, у 23 країнах вона мала своїх представників. Було укладено договір про добросусідські відносини з Росією.
Гетьманський переворот, хоч і відбувся досить спокійно, масового схвалення не отримав. Орієнтація уряду на великих землевласників, буржуазію, на німецький окупаційний режим позбавила його підтримки широких верств українського населення - селян, робітників, інтелігенції. Консервативні ідеї, сповідувані урядом, не змогли консолідувати суспільство.
Боротьба антигетьманських сил в Україні
Уряд гетьмана не визнали соціалістичні партії, селянський союз, інші політичні та громадські організації. Опозиційні до гетьманату сили об'єдналися навколо Українського Національного Союзу (УІІС). 13 листопада 1918 р. на засіданні УНС з метою організації боротьби проти гетьманського режиму було створено опозиційний уряд - Директорію на чолі з В.Винниченком (ввійшли С.Петлюра, Ф.Швець, О.Андрієвський, А.Макарснко).Боротьбу проги гетьманського режиму вели і більшовики. У липні 1918 р. була утворена Комуністична партія більшовиків України —КП(б)У як складова частина Російської комуністичної партії більшовиків — РКП(б). Українські більшовики прагнули відновити в Україні радянську владу і збере іти єдність із радянською Росією. Слід зауважити, ідо в КП(б)У склалася національно-комуністична меншість, яка виступала за незалежність радянської України. За часів Гетьманату значно зросли симпатії українського населення до більшовиків, які висунули гасло безкоштовної передачі землі селянам, а фабрик і заводів - робітникам.
|
|
|
Падіння Гетьманату.Втративши іноземну військову підтримку, гетьман переорієнтувався на Антанту і білогвардійців, сподіваючись на їх допомогу. 14 листопада у грамоті "До всіх українських громадян" П.Скоропадський заявив про федерацію України з небільшовицькою Росією і про "відновлення Великої Росії". Суверенність Української держави скасовувалася. У відповідь на гетьманську грамоту Директорія оголосила про початок повстання проти гетьманського режиму. Повстанський рух охопив майже всю Україну.
28 листопада з ініціативи КП(б)У було створено Тимчасовий робітничо-селянський уряд України на чолі спочатку з Г.П'ятаковим, а згодом — Х.Раковським. На допомогу' українським більшовикам знову прийшла Росія, відкривши Український фронт. Протягом листопада-грудня 1918 р. більшовикам вдалося відновити радянську владу на частині української території.
|
|
|
Уряд гетьмана опинився у безвихідній ситуації. 14 грудня війська Директорії зайняли Київ. Цього ж дня П.Скоропадський зрікся влади і залишив місто.Гетьманський уряд передав владу Директорії, яка заявила про відновлення УНР.Директорія була від початку свого правління у стані війни з Радянською Росією.
Основними причинами падіння гетьманату були:
– залежність стабільності держави від австро-німецьких збройних формувань;
– відсутність численної дієздатної регулярної української національної армії;
– реставрація старих порядків та відродження архаїчних форм організації суспільного життя;
– посилення впливу на державну лінію гетьмана російських консервативних кіл;
– вузька соціальна база;
– підкорення соціально-економічної політики інтересам панівних верств та окупаційної влади;
– наростання соціальної напруги та формування організованої опозиції.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 473; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!