Розділ IV. Духовно-культурне життя
Чисельність діючої армії, яка становила до 15-го вересня 1915 р. становила 3855722 чоловіка, до 1-го листопада 1916 зросла до 6963503 [14- с.402]. За час війни російською армією було взято 2 млн. полонених. У той же час протягом Першої світової війни потрапило в полон 2400000 російських солдатів. Головін М. М. у своїй роботі "Військові зусилля Росії в Світовій війні" вказує на значний різнобій, що існує в обчисленні російських військовополонених: по даними, наданими Ставкою в своїй відповіді від 10/23 жовтня 1917 начальнику Французької місії генералу Жаннену, ця кількість склала 2043548, в той же час у книзі "Росія у світовій війні 1914-1918 рр..", виданої Відділом військової статистики Центрального статистичного управління, приведена до того ж терміну цифра 3343900. Одночасно за даними Австро-Угорського бюро, загальне число російських полонених, які перебувають у таборах центральних держав, до 1 лютого 1917 обчислювалася в 2080694 [24- с. 387.]. На 100 убитих в російській армії доводилося 300 полонених, а в німецькій, англійській і французькій арміях - від 20 до 26, тобто російські солдати здавалися в полон в 12-15 разів частіше, ніж солдати інших армій (крім австрійської) [14- с.402].
Порівняння кількості полонених по відношенню до загальної кількості мобілізованих дає такі цифри.
| Країна | Всього мобілізовано | Полонених | Співвідношення |
| Британія | 4970902 | 170389 | 1: 29,17 |
| Франція | 6800000 | 506000 | 1: 13,44 |
| Австро-Угорщина | 9000000 | 2220000 | 1: 4,05 |
| Німеччина | 13251000 | 993109 | 1: 13,34 |
| Росія | 15378000 | 3342900 | 1: 4,6 |
|
|
|
З таблиці можна бачити, що російські військовослужбовці здавалися в полон приблизно так само часто, як і австро-угорські, в три рази частіше, ніж німці і французи, в шість разів частіше, ніж британці.
У звіті за січень 1917 року був приведений уривок з солдатського листа, що відображав, на думку військово-цензурної комісії, типовий настрій солдатів: "Ми тут на фронті проливаємо кров, терпимо різні поневіряння та кладемо життя, а там на нашій крові ... купці-спекулянти будують своє благополуччя і щастя " [12- с. 489]. Генерал Брусилів А. А. зазначає, що він отримував велику кількість анонімних листів від солдатів, частина цих листів заявляла, що війська втомилися, вимагають світу, і в разі, якщо миру не буде, його вб'ють. Решта листи говорили, що, навпаки, якщо "зрадниця" імператриця Олександра Федорівна укладе мир, його теж уб'ють. Іронізуючи, генерал Брусилов зауважує, що "для мене вибір був не особливо широкий".
На засіданні 30 липня 1915 військовий міністр Поліванов А. А. зазначив, що "деморалізація, здача в полон, дезертирство приймають грандіозні розміри". Під час мобілізацій 1915 відзначено 82 бунти, в ряді випадків мобілізовані вимагають відправляти на фронт поліцейських [24- с. 387].
|
|
|
На засіданні 4 (17) серпня 1915 міністр внутрішніх справ князь Щербаков Б. Н. відзначає, що "... Я повинен відзначити, що набори з кожним разом проходять все гірше і гірше. Поліція не в силах впоратися з масою. Люди ховаються по лісах і в стислому хлібі. Якщо стане відомим, що заклик ратників II розряду провадиться без санкції Державної думи, то боюся, що за сучасних настроїв ми жодної людини не отримаємо. Агітація йде щосили, володіючи величезними коштами з якихось джерел ", що морський міністр Григорович І. К. коментує словами: "Відомо з яких - німецьких" [12- с. 489].
Іншою проблемою характерною для російської армії стала гостра нестача снарядів та озброєння, незважаючи на те що багато виробництв переорієнтували на військові потреби. З іншого боку, тільки до кінця 1916 року Росії вдається, принаймні частково, подолати військово-технічні проблеми початкового періоду війни, зокрема "снарядний голод". [].
Дійсно, в серпні 1916 р. гвинтівок було виготовлено на 1100% більше, ніж у серпні 1914 р. Виробництво гармат (76 мм і гірських) з січня 1916 р. за січень 1917 збільшилося більш ніж на 1000%, а 76 мм снарядів на 2000%. Вироблення пороху і вибухових речовин зросла на 250-300%. Постачання фронту, таким чином, істотно покращився. [8] Крім того, було налагоджено виробництво 222 аеропланів в місяць, кількість телефонів в армії за 1914-1916 роки збільшилася з 10 до 50 тис. [].
|
|
|
До осені 1915 німецький наступ вдалося зупин
Висновки
Російська імперія вступила в Першу світову війну з серйозними планами але виявилася не готова до тривалих воєнних дій. На початку XX ст. вся військова тактика і стратегія, здебільшого зводилася до позиційної війни. Нові тенденції у розвитку озброєння, перед усім артилерії, призводили до удосконалення оборонних споруд та техніки польової оборони. Не можна сказати що російська армія не була підготовлена за такими стандартами, але її озброєння і військове виробництво знаходилися далеко позаду німецького та британського. В складі російської армії воювали досвідчені офіцери, які пройшли російсько-японську війну 1900 – 1904 рр., але одним офіцерським корпусом війну виграти не можливо. У середовищі солдатських мас поширювалися революційні настрої, особливо у період 1915-1916 років. Все меншим було бажання “гинути за царя і вітчизну”. Нові набори солдатів супроводжувалися масовими протесами і навіть збройним спротивом.
|
|
|
Також однією з головних проблем російської армії у період 1915 -1916 рр. був дефіцит боєприпасів. Незважаючи на те що царський уряд своїми указами намагався здебільшого підпорядкувати виробництво для військових завдань, але для таких заходів потрібен був час. Частина істориків намагається пояснити відступ 1915 року необхідністю не тільки перегрупувати війська а і відтягнути час поки з тилу не підвезуть боєприпаси. “Снарядний голод” проявився іще під час облоги російськими військами австрійського гарнізону фортеці Перемишль. Командувач австрійських військ генерал Герман Кусманек розповідав що російський артобстріл був недовгим і часто австрійській артилерії, яка була в облозі вдавалося подавити вогонь російської артилерії. Командувач 8-ї армії генерал Брусилов у своїх доповідях писав що російські солдати по коліна в снігу, не жаліючи здоров’я свого здобули основні позиції на Карпатських перевалах, але для виходу на Угорську рівнину не вистачало боєприпасів. Для економії встановлювалася норма 100 вистрілів у день. Цим генерал Іванов пояснював причини свого декрету про відступ. Зважаючи на всю критику на адресу цього воєначальника, на мою думку, в умовах які склалися він не міг інакше поступити.
Амбіційні плани Ставки головного командування що вилилися у плані Карпатської операції призвели до краху на фронті та втраті територій попередньо завойованих у 1914 р. Знаючи про те що не вистачає снарядів і гвинтівок (часто траплялися випадки коли солдати йшли в бій не маючи вогнепальної зброї) генерали були просто змушені перейти одразу ж до оборони а не посилати війська на явну гибель. Можливо це могло б врятувати становище та утримати німецький наступ хоч на деякий час, наприклад доки б не підвезли боєприпаси. Але все це тільки можливий варіант.
Розповідаючи про те у якій кризі перебувала російська армія та акцентуючи на цьому основну увагу й заявляти що це було основною причиною відступу неправильно. Більшість істориків у бойових діях 1915 року вбачає насамперед відступ російської армії а не успішні дії німецьких військ. Чому? На мою думку відступ росіян крім попередньо перечислених причин був зумовлений нездатністю протистояти кайзерівській німецькій армії. Попередній 1914 рік для російських військ пройшов успішно. В боях із рівною австрійською армією росіяни змогли здобути важливі перемоги, але це звернуло на себе увагу урядів Центральних держав. Спочатку німецький імператор Вільгельм розраховував що айстро-угорські війська зможуть самостійно розвинути успіху на Південно-Західному фронті, а після втрати Перемишля стало зрозумілим що Російський фронт не стане легкою прогулянкою і німці вирішують його посилити. На цей фронт перекидаються елітні війська, які воювали у Франції із досвідченим генералом Августом фон Макензеном. І це змінило ситуацію.
Прекрасно знаючи про плани Карпатської операції, німецький уряд у класичній манері видатних полководців Наполеона, Суворова, Фрідріха Великого зрозумів що найкраща оборона це наступ. На першому етапі звичайна локальна операція прориву на ділянці Громик – Горлиця переросла у загальний наступ всього Російського фронту і принесла важливі успіхи.
Другим чинником що приніс успіхи німецьким військам у 1915 р. була діяльність майбутнього президента Німеччини, геніального полководця Пауля фон Гінденбурга. Його амбіційний план “повторити Канни” хоч і не знайшов підтримки генерального штабу та отримав різку критику Еріха Фалькенгейна був у перспективі розвинений. За задумом Гінденбурга локальні наступи у Ризькому і Німанському напрямках призвели до тактичних успіхів і створили вдалий плацдарм для наступу на Польщу. Утворення “польського мішка” могло закінчитися поразкою Російської армії у Першій світовій війні, але генералу Алексєєву вдалося вивести свої війська з-під удару на нові лінії оборони, хоч і з втратою великої частини військ полоненими.
Особисто, на мою думку варто відзначити що Великий відступ в умовах коли армії не вистачало боєприпасів був цілком виправданий. Відступ на нові позиції допоміг зберегти лінії фронту: російська армія перейшла до позиційної оборони. Фронт поділили на три частини – Північна (генерал Еверт) захищала напрямок на Санкт-Петербург, Центральна (генерал Алексєєв) захищала напрямок на Москву, Південна (генерал Іванов) захищала напрямок на Київ. Це дозволило протриматися до кампанії наступного року. Ще до осені 1915 року наступ німців вдалося зупинити.
Стабільний фронт сприяв налагодженню поставок продовольства та боєприпасів із тилу. А наступний 1916 рік став роком проведення однієї із найбільш відомих операцій російської армії – Брусиловського прориву….
Список джерел та літератури
1. Аннінський Л. Невідома війна / Л. Аннінський / / Батьківщина. 1993. № 8-9.
2. Бадак А. Перша світова війна / А. Бадак. - М.: АСТ, 2002.
3. Верховський А. І. На скрутному перевалі / А.І. Верховський. - М.: Наука, 1959.
4. Гарт Б.Л. 1914. Правда про Першу світову / Б.Л. Гарт. - М.: Ексмо, 2009.
5. Гофман М. Записки і щоденники 1914-1918 рр.. / М. Гофман. - М.: Дрофа, 2003.
6. Головін М.М. Росія у першій світовій війні / М.М. Головін. - М.: Вече, 2006.
7. Данилов Ю.М. Росія у світовій війні. 1914-1915 рр.. / Ю.М. Данилов. - М.: Наука, 1998.
8. Ігнатьєв О.В. Росія і походження Великої війни: [Перша світова війна] / А.В. Ігнатьєв / / Перша світова війна, 1999.
9. Ігнатьєв О.В. Росія в імперіалістичних війнах початку XX століття. Росія, СРСР і міжнародні конфлікти першої половини XX століття / О.В. Ігнатьєв. - М.: Ексмо, 1996.
10. Історія першої світової війни 1914-1918, т. 2. - М.: Центрполиграф, 1975.
11. Кабанов П.Ф. Перша світова війна 1914-1918 рр.. / П.Ф. Кабанов. - М.: Наука, 1964.
12. Майсурян А.Г. Росія у першій світовій війні / О.Г. Масуйрян. - М.: Дрофа, 1993.
13. Мальков В.Л. Перша світова війна. Пролог XX століття / В.Л. Мальков. - М.: Алгоритм, 1998.
14. Палеолог М. Царська Росія напередодні революції / М. Палеолог. - М.: Звістки, 2002.
15. Ростунов І.І. Історія першої світової війни 1914-1918 рр.. / І.І. Ростунов. - М.: Наука, 1975.
16. Ростунов І.І. Російський фронт першої світової війни / І.І. Ростунов. - М.: Наука, 1976.
17. Рявкін А.В. Перша світова війна / О.В. Рявкін. - М.: Дрофа, 1995.
18. Савченко П.А. Росія в Першій світовій війні / П.А. Савченко. - М.: Ексмо, 1995.
19. Семанов С.М. Генерал Брусилов / С.М. Семанов. - М.: Звістки, 1982.
20. Семанов С.М. Перша світова війна / С.М. Семанов. - М.: Звістки, 1986.
21. Сидоров А.Л. Перша світова війна 1914-1918 рр.. / А.Л. Сидоров. - М.: Наука, 1985.
22. Уткін О. І. Перша Світова війна / А.І. Уткін. - М.: Алгоритм, 2001. 22- с. 312
23. Шапошников Б.М. Військово-наукові праці / Б.М. Шапошников. - М.: Звістки, 1974.
24. Яковлєв М.М. Остання війна Старої Росії / М.М. Яковлєв. - М.: Наука, 1986.
Дата добавления: 2018-05-09; просмотров: 153; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!