Загальна х-ка операцій мислення
Операції мислення є: порівняння, узагальнення, абстракція, конкретизація, класифікація і систематизація.
Розглянемо операції мислення докладніше.
Встановлення подібності та відмінності між предметами є порівняння. Саме через порівняння починається пізнання об'єктів навколишнього світу. На порівнянні заснована угруповання явищ, предметів і подій, тобто класифікація, систематизація та інші розумові операції. Воно є способом оцінки об'єктів у цьому чи іншому відношенні, засобом встановлення зміни у ньому. Без порівняння не можна вичленувати їх суттєві боку, об'єднати, синтезувати їх за певному ознакою. Тут хочеться справити й те, що саме порівняння вимагає аналізу та синтезу, абстракції і узагальнення.
Узагальнення. Узагальнення може здійснюватися двома рівнях. Елементарний рівень узагальнення – ця сполука подібних предметів зовнішніми ознаками (генералізація). Узагальнення другого, вищого рівня – це як у групі предметів і явищ виділяють суттєві загальні ознаки. Людина передбачає майбутнє завдяки узагальнень. Сповна узагальнення втілюється в понятті. При оволодінні поняттями ми відволікаємося від усіх випадкових ознак і властивостей об'єктів і виділяємо лише суттєві для цієї групи об'єктів властивості. Узагальнення – основна мислительна операція, яка розкриває сутність явищ. Завдяки узагальнень дійсність відбивається у чистому вигляді, визволеному від України всього випадкового. Правильне узагальнення призводить до розумінню явищ, воно звільняє наші знання обмежень чуттєвої конкретності і уможливлює використання в нову ситуацію.Обобщения засновані на порівнянні, на протиставленні істотного всьому випадковому, другорядному. Узагальнення можливе лише завдяки абстракції.
|
|
|
>Абстракция – розчленовування об'єктів і виділення у ньому окремих істотних що не – або відношенні сторін. Операція переходу від почуттєвого відображення до виділення окремих зв'язків і стосунків є абстракція. Вонасвязанна з уявній перегрупуванням реальних елементів та його зв'язків. Усі абстракції – це поняття. У процесі абстракції людина відволікається від конкретного, щоб пізнати той чи інший бік її сутності. Метою пізнання, як відомо, є практика, жива конкретна дійсність, на вищому етапі пізнання відбувається сходження від абстрактного до конкретного.
Конкретизація – пізнання цілісного об'єкта переважають у всіх істотних взаємозв'язках. Це теоретичне відтворення цілісного об'єкта. Мислення з живого споглядання від конкретного, даного в чуттєвому досвіді, переходить до абстрактному, утворюються поняття і лише для того здійснюється сходження до конкретного, коли окремі боку об'єкта осмислюються з урахуванням знань.
|
|
|
Класифікація – об'єднання предметів і явищ до груп з урахуванням їхніх спільних ознак (види, пологи, класи). Вона на порівнянні й узагальненні.
>Систематизация – угруповання предметів із дрібніших груп, видів тварин і розрядів, виділення частин у цілому, встановлення відносин між окремими частинами.
36.Форми мислення, та їх х-ка
Мислення – це саме те, що дозволяє людині встановлювати певні закономірності між явищами і предметами навколишнього світу. За допомогою його ми пізнаємо навколишнє нас дійсність. Форми мислення мають величезне значення. У тому випадку, якщо б ми сприймали дійсність інакше, історія людства була б зовсім іншою. Форми мислення в психології – це не що інше, як формальні структури думки. Їх три:
– поняття;
– судження;
– умовивід.
Форми мислення: поняття
Дана категорія відображає загальні властивості явищ і предметів. Варто звернути увагу, що мова йде саме про істотні властивості.
Все навколо в чомусь відрізняється. У той же час можна стверджувати, що всі навколо не так вже й унікально. Розрізняти предмети та явища ми можемо саме за відмітними ознаками, якими вони володіють. Приклад, квадрати мають однакові сторони, молоко завжди білого кольору, собаки гавкають.
|
|
|
Поняття можуть існувати тільки у вигляді значень слів. Також варто відзначити, що саме словами вони і позначаються. У поняттях узагальнюються всі наші знання про предмети та в’ялені світу.
Не варто плутати поняття з сприйняттям або поданням пам’яті, тому що в обох перерахованих випадках наш розум оперує чимось конкретним. У випадку ж з поняттям ніякої конкретики немає (поняття «кінь» має на увазі не конкретного коня, а всіх коней відразу).
Форми мислення: судження
Судження – це не що інше, як твердження або заперечення чогось, про який-небудь предмет або явище навколишнього світу. Це може бути заперечення або затвердження зв’язків, властивостей, ознак і так далі.
Судження, на відміну від поняття, виражається не словом, а пропозицією. Судження можна розділити на:
– загальні та приватні;
– позитивні й негативні;
– категоричні і умовне.
У першому випадку все залежить від того, про всі предмети та явища йде мова або ж тільки про окремі. Приклад загального судження: все живе дихає, приклад приватного: деякі собаки мають довгі вуха.
Стверджувальне судження: стіл дерев’яний, негативне: на вулиці не холодно.
|
|
|
Якщо в судженні згадано яке- або умова (якщо буде дощ, то) – воно умовне. Умови немає – воно категоричне.
Судження допомагають розкрити суть понять. Варто відзначити, що істинне судження можна побудувати, лише знаючи суть поняття, про яке йде мова.
У судженнях можуть виражатися не тільки знання, а й суб’єктивні оцінки.
Форми мислення: умовивід
У даному випадку з одного або відразу декількох суджень ми отримуємо нові. Вони можуть бути:
– дедуктивним;
– індуктивними;
– за аналогією.
Дедукція – це рух від цілого до частини (від загального до часткового). Все в даному випадку грунтується на тому, що людина на підставі якихось загальних законів пізнає окремі явища і предмети.
У індукції все відбувається навпаки. Думка рухається від загального до приватного. Тобто загальні закони встановлюються на підставі будь-яких приватних явищ або предметів.
Аналогія – це рух думки від приватного до приватного. Іншими словами, людина вивчає два схожих предмета або явища, а на підставі отриманих відомостей робить якісь висновки. Важливо відзначити, що розглянуті об’єкти повинні мати хоча б якісь спільні ознаки.
Приклад дедуктивного умовиводи:
Всі люди брешуть. Вакулін осіб. Вакулін бреше.
Приклад індуктивного умовиводи:
Чайка має дзьоб. Ворона має дзьоб. У кожного птаха повинен бути дзьоб.
Приклад умовиводи за аналогією:
Мій дешевий телевізор зламався. Дешевий телевізор сусіда зламався. Всі дешеві телевізори ламаються.
Таким чином, людина за допомогою описаних форм мислення пізнає навколишню дійсність.
37. Індивідуальні відміностті в мисленні людини
Мислення різних людей підлягає загальним психологічним закономірностям і водночас характеризується індивідуальними особливостями. Відмінності в мисленні виявляються в різноманітних його якостях. Індивідуальні відмінності мислення людей зумовлені передусім особливостями їх життя, характером діяльності, навчанням.
Певний вплив на особливості мислення чинять тип вищої нервової діяльності, співвідношення першої та другої сигнальних систем. Найістотнішими якостями, які виявляють індивідуальні відмінності мислення, є його самостійність, критичність, гнучкість, глибина, широта, послідовність, швидкість.
Самостійність мислення характеризується вмінням людини ставити нові завдання й розв'язувати їх, не вдаючись до допомоги інших людей. Самостійність мислення грунтується на врахуванні знань і досвіду інших людей. Людина, якій властива ця якість, творчо підходить до пізнання дійсності, знаходить нові, власні шляхи і способи розв'язання пізнавальних та інших проблем.
38.Поннятя про інтелект
Інтелект (від латинського - Intellectus) в широкому сенсі - це сукупність всіх пізнавальних функцій індивіда: від відчуття і сприйняття до мислення та уяви; в більш ж вузькому сенсі - це мислення.
Інтелект є основною формою пізнання дійсності.
Існує три різновиди в розумінні функції інтелекту: 1) здатність до навчання, 2) оперування символами, 3) здатність до активного оволодіння закономірностями оточуючій нас дійсності.
Термін інтелект часто застосовується для того, щоб підкреслити специфіку людської психологічної діяльності. При цьому не слід випускати з уваги, щоздібності мати справу з абстрактними символами і відносинами тільки одна сторона інтелекту, не менш важлива і така сторона як конкретність мислення. Нерідко інтелект трактують, як можливість пристосовуватися до нових ситуацій, використовуючи раніше набутий досвід. У даному випадку інтелект фактично ототожнюється із здатністю до навчання. Однак не можна не враховувати те, що інтелект містить в собі продуктивне початок. Найсуттєвіше для людського інтелекту полягає в тому, що він дозволяє відображати закономірні зв'язки і відносини предметів і явищ навколишнього світу, тим самим дає можливість творчо перетворювати дійсність.
Розум і розсудок є необхідними моментами розвитку пізнання, які зумовлюють один одного і перетворюють. Найвищим ступенем відображення, за Г. Геґелем, є позитивно-розумне мислення, яке дає абсолютне знання. Розум є єдино реальним і предметним, кінцевим етапом у саморозвитку світового духу, де самосвідомість (людське мислення) осягає свою єдність з абсолютною ідеєю.
Лише єдність властивостей розуму, розсудку та інтуїції утворюють такі стани механізму творчості, що описуються формулами:
— розсудлива людина: мислення—почуття—уява та мислення—уява—почуття.
— розумова: почуття—мислення—уява; або почуття—уява—мислення.
— інтуїтивна людина: уява—мислення—почуття та уява—почуття—мислення.
Чи не найяскравішим доказом особистісної зумовленості мислення та інтелекту є поняття інтелектуальної активності особистості.
Інтелектуальна активність - це не стимульоване ззовні продовження мислення. Подібно до того, як метод проблемних ситуацій відділяє мислення від інших психічних процесів, не стимульована ззовні діяльність однозначно виявляє інтелектуальну активність. Інтелектуальна активність є особистісною властивістю, властивістю цілісної особистості, яка не зводиться ні до загальних розумових здібностей, ні до мотиваційних факторів розумової діяльності. Такий підхід дає можливість досить переконливо розрізнити творчість та інтелект і визначити творчість. Як дериват інтелекту, заломлений через мотиваційну структуру, яка або гальмує, або стимулює їхній вияв
39.Поннятя про уяву,фізіологічні особливості
. Уява – це процес створення людиною на основі попереднього досвіду образів об’єктів, яких вона ніколи не сприймала.
Достворенняновихобразівлюдинуспонукаютьрізноманітніпотреби, щопостійнопороджуютьсядіяльністю, розвиткомзнань, ускладненнямсуспільнихумовжиття, необхідністюпрогнозуватимайбутнє.
Уява належить до вищих пізнавальних процесів. Вона є необхідною стороною будь-якої людської діяльності. Уява породжується потребами, що виникають у житті людини, і насамперед потребою змінити ті чи інші предмети навколишнього світу. Людина не може розпочати роботу, не уявивши собі готовий результат своєї праці. Уява виникла і розвинулася в процесі праці людини. Отже, уява – це психічний процес створення людиною нових образів на основі її попереднього досвіду.
Функції уяви полягають:
- у моделюванні кінцевого результату діяльності людини і тих засобів, які необхідні для його досягнення;
- у створенні програми поведінки людини, коли проблемна ситуація невизначена;
- у створенні образів, які не програмують діяльність, а підміняють її;
- у створенні образівоб’єктів з опорою на схеми та описи.
40.Види уяви, форми уяви
Уява – це процес створення людиною на основі досвіду образів предметів, яких вона ніколи не сприймала, своєрідна форма відображення людиною дійсності, в якій виявляється активний випереджальний характер пізнання нею світу.
Функція уяви – створення образів нових об’єктів, випереджальне відображення реальності.
Види уяви
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 300; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!