ПРОГОЛОШЕННЯ РАДЯНСЬКОЇ ВЛАДИ В
УКРАЇНІ ТА НАРОДНИЙ ОПІР ЇЙ
Ключові терміни та поняття
· Радянська влада
· Всеукраїнський зїзд Рад
· війна
· ЦВК Рад України
Перша спроба встановити радянську владу в Україні мала місце ще на початку грудня 1917 р. Зокрема 2-й гвардійський корпус, яким командувала комуністка Євгенія Бош , отримав наказ рушити із Жмеринки на Київ, розігнати Український уряд ЦР та встановити більшовицьку владу. Генерал Павло Скоропадський, що зі своїм 1-м Українським корпусом в цей час мав відходити на протинімецький фронт, перетнув всі шляхи і не допустив до Києва деморалізовані російські частини. Це врятувало молоду державу і населення її столиці від загрози неминучого погрому і встановлення радянської влади. Лише завдяки швидкій акції Скоропадського у співпраці з Вільним козацтвом вдалося ліквідувати більшовицьку загрозу всередині УНР.
Діяли в Києві більшовицькі організації в деяких військових частинах, вони закликали до встановлення радянської влади в Україні. Тому війська ЦР, оточивши казарми більщовизованих частин у Києві, роззброїли їх і під охороною вивезли за межі України.
1-й Всеукраїнський з'їзд Рад. Проголошення Радянської влади.
Протистояння РНК та ЦР посилилося під час підготовки і проведення 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад, що почав роботу 4 грудня у Києві. На нього з'їхалися понад 2,5 тис. делегатів від селянських союзів та українізованих військових частин та трохи більше сотні від більшовиків та інших партій лівого спрямування. Переважна більшість делегатів підтримала лідерів УНР та їх політику. Ультиматум РНК, щойно надісланий до Києва, делегати з'їзду розцінили як замах на УНР.
|
|
|
Більшовики, опинившись у значній меншості, з самого початку зрозуміли, що їм не вдасться не лише переобрати склад ЦР, а й внести суттєвий розкол в національний рух. Вони покинули з'їзд і переїхали у Харків, що на цей час вже став форпостом російських радянських військ на чолі з В. Антоновим-Овсієнко.
Тут, у Харкові, 11—12 (24—25) грудня під охороною радянських військ було нашвидкоруч інсценізовано альтернативний київському з'їзд Рад. Неправочинність з'їзду була очевидна: 200 його делегатів представляли лише 89 із 300 існуючих в Україні Рад.
Цей з'їзд проголосив на території України радянську владу (Республіку Рад робітничих, селянських депутатів) та оголосив УНР федеративною частиною Російської Республіки. Із складу України виключався Донецько-Криворізький регіон ( трохи пізніше тут була проголошена Донецько-Криворізька республіка) На з’їзді було обрано ЦВК Рад України, головою якого став член УСДРП Ю. Медвєдєв. ЦВК оголошувався вищою центральною владою в Україні між з'їздами. Через декілька днів він сформував й Радянський уряд України на чолі з В. Затонським. До складу уряду увійшли М. Скрипник, Є. Бош, Артем (Ф. Сєргєєв) та ін.
|
|
|
На противагу київському з'їздові цей з'їзд підтримав повстання у Петрограді та політику РНК, а також його ультиматум Центральній раді. Створення ЦВК Рад України та радянського уряду України було справжньою «знахідкою» для РНК Росії: це давало йому змогу впродовж майже всієї громадянської війни (аж до 1920 р.) формально залишатися «осторонь» подій в Україні, представляючи їх щоразу як внутрішній конфлікт між українськими радами робітничих та солдатських депутатів і Центральною Радою, мовляв, українці воюють між собою.
З а п и т а н н я:
1. Де і з якого приводу 6 грудня 1917 р. відбувся розкол між більшовиками і Центральною Радою і чим він завершився?
2. Коли відбувся 1-й Всеукраїнський з'їзд Рад у Харкові і які його наслідки?
3. Як Ви думаєте, чому створення Радянського уряду у Харкові часто-густо в українській історичній літературі розглядається як «справжня знахідка» для РНК Росії?
|
|
|
ВІЙНА РАДЯНСЬКОЇ РОСІЇ ПРОТИ УНР
Кін. 1917 — поч. 1918 рр.)
ПРИЧИНИ ПОРАЗКИ ВІЙСЬК ЦЕНТРАЛЬНОЇ РАДИ
Ключові терміни та поняття
· Особливий комітет оборони України
· війна
· Січові стрільці
· Гайдамацький Кіш
· Крутська трагедія
· Арсенальська трагедія
· „Українська Робітничо-Селянська Республіка”
Розстановка сил напередодні війни. Після 1-го Всеукраїнського з'їзду Рад у Харкові в Україні постали два осередки: Генеральний Секретаріат ЦР у Києві та Центральний виконавчий комітет Рад у Харкові.
Більшовицький уряд розпочав негайну збройну боротьбу проти УЦР. РНК дав наказ більшовицьким загонам нападати на українські села і міста і встановлювати там більшовицьку владу. Й. Сталін звернувся з окремим закликом «До українських більшовиків фронту і тилу», нацьковуючи їх проти Українського уряду. В. Антонов-Овсієнко, щойно призначений Головнокомандувачем, отримав наказ наступати за стратегічним планом, заготовленим РНК у Петрограді. Тут же організовувалася «червона гвардія» для війни з Україною. Збройні загони для наступу на Україну готувалися також в Гомелі, Брянську, Бєлгороді. Головним радянським плацдармом в Україні став Харків, який 8 грудня раптовим ударом з Бєлгорода був захоплений червоногвардійцями. - 17 грудня ЦВК Рад України опублікував маніфест про повалення Центральної Ради й Генерального Секретаріату, а наступного дня створив крайовий комітет боротьби з контрреволюцією.
|
|
|
Вище політичне керівництво війною було покладено на комісію у складі В. Леніна, Л. Троцького та й. Сталіна, воєнне керівництво— на Антонова-Овсієнка та М. Муравйова (підполковника старої армії, що після революції перейшов на бік Радянської влади, лівого есера, політичного авантюриста).
Більшовицькі сили складалися з: більшовизованих солдат Західного фронту та моряків Балтійського й Чорноморського флотів; червоної гвардії, що прийшла з Петрограда, Москви, Брянська та ін. міст Росії, це були добровольці, переважно робітники і матроси, переконані більшовики, що ненавиділи «буржуазну» ЦР і українців взагалі; значну допомогу подавали комунізовані латиські стрілки; добре озброєні загони Червоної гвардії в самій Україні (переважно на Донеччині та Лівобережжі). Ці об'єднані 160-тисячні військові сили були «вручені» М. Муравйову.
На оборону України встали головним чином підрозділи Вільного козацтва і добровольчі об'єднання, що створювалися за рішенням Генерального Секретаріату (26 грудня). Найголовнішими з них були: Гайдамацький Кіш Слобідської України під командуванням С. Петлюри;
Галицький курінь Січових стрільців під командуванням Є. Коновальця; підрозділи генералів Сальського та Удовиченка тощо. Чисельністю війська УНР не поступалися радянським, але вони були розпорошені по всій Україні, на відміну від більшовицької армії, що діяла в районах крупних промислових центрів та по лінії основних залізничних колій.
Центральна Рада й Генеральний Секретаріат створили Особливий комітет оборони України (М. Порш, С. Петлюра та ін.), призначили командуючого всім українським військом для боротьби з більшовиками полковника Капкана. Але цього було замало: не розпустивши харківського «уряду», не заборонивши більшовицьку партію, що діяла цілком легальне, відіграючи роль «п'ятої колони», УЦР поставила себе й Українську державу у надзвичайно складне становище.
Хід воєнних дій. 25 грудня Антонов-Овсіенко віддав наказ про загальний наступ радянських військ проти УНР. Першим радянські війська з допомогою місцевих більшовиків захопили Катеринослав. Потім Полтаву, Херсон, Одесу, Олександрівськ. Під тиском радянських військ каледінці залишили Донбас. Червоноармійські загони з півночі і сходу наближалися до Києва. Саме в ці дні на шляху радянських військ на станції Крути між Ніжином і Бахмачем став загін із 500 необстріляних київських студентів, гімназистів та юнкерів 1-ї київської юнацької військової школи ім. Б. Хмельницького. Відбувся жорстокий бій (16 січня 1918 р.), в ході якого більшість юнаків загинула. Подвиг цих юнаків на чолі з сотником Омельченко став символом національної честі і назавжди увійшов в історію України.
На допомогу наступаючим військам Муравйова робітники заводу «Арсенал» 16 січня 1918 р. почали збройне повстання, центром якого став завод. Повстання через 5 днів було придушене загонами новосформованого куреня січових стрільців та вільного козацтва. Але 26 січня після 5-добового безперервного бомбардування Києва більшовицькі війська увійшли в столицю УНР. В Києві війська Муравйова вчинили криваву різанину, якої місто не бачило з часів Андрія Боголюбського.
ЗО січня 1918 р. в Києві проголошено «Українську Робітничо-Селянську Республіку» з Народним Секретаріатом на чолі. Членів ЦР оголошено злочинцями, а майно їхнє реквізовано. ЦР покинула Київ і переїхала до Житомира.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 632; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!