ВПЛИВ ЛЮТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В РОСІЇ НА ПОДІЇ В УКРАЇНІ.
Nbsp;
НА ПОЧАТКУ ДЕРЖАВНОГО ВІДРОДЖЕННЯ
Поч. 1918 рр.)
ТЕРИТОРІЯ І НАСЕЛЕННЯ УКРАЇНИ НАПЕРЕДОДНІ 1917 р.
Ключові терміни та поняття
· імперія
· етнічна структура
· консолідація
· територія
· населення
· ТУП
Територія України напередодні 1917 р. була такою ж, з якою вона вступила в XX ст., а саме — поділеною на дві частини. Власної державності український народ не мав у розглядуваний період.
Східні землі (переважна більшість українських земель) входили до складу Російської імперії. Це, насамперед, територія десяти губерній — Київської, Волинської, Чернігівської, Полтавської, Подільської, Харківської, Херсонської, Катеринославської й Таврійської. Адміністративний поділ Російської імперії не враховував етнічні кордони, тому українці проживали також у губерніях з переважно російським, білоруським, польським, молдавським населенням: українцями були заселені великі райони Кубані, Чорноморської губернії, частини Курщини, Воронежчини, Холмщини, Берестейщини. Майже 2,5 млн. українців проживало на Далекому Сході (за Переписом 1926 р. їх там було вже майже 8 млн.).
Західні землі (на захід від р. Збруч) належали Австро-Угорщині. Це — Східна Галичина, Західна Буковина та Закарпатська Русь. Східна Галичина і Буковина були окремими адміністративними одиницями з елементами внутрішнього самоврядування, Закарпатська ж Русь безпосередньо входила до складу Угорщини.
|
|
|
Загальна площа українських земель, що входили до складу цих двох імперій, становила понад 700 тис. кв. км. За своєю територією площі, заселені українцями, були найбільшими серед залежних країн Європи й на четвертому місці серед незалежних — після Росії, Австро-Угорщини і Німеччини.
Уяву про чисельний стан населення українських земель напередодні 1917 р. дають проведені в 1910 р. два переписи — московський та австрійський. За їх даними українське населення на цих землях перевищувало 48 млн. Українці були однією з найкрупніших європейських націй, посідаючи четверте місце після Росії, Австро-Угорщини та Німеччини.
Етнічна структура і соціально-класовий склад українського суспільства склалися історично.
Населення України було багатонаціональним. Понад 33 млн. українців (65 %, або 2/3), 35 % —національні меншини, з-поміж них: росіяни—10 %, поляки—біля 6 %, євреї — понад 4 % тощо.
В соціально-класовому складі свій відбиток знайшов той факт, що Україна на поч. XX ст. залишалася аграрним краєм, тому переважна більшість населення займалася сільським господарством і проживала на селі (близько 80 % жителів). Доля міських жителів не перевищувала 20 %, серед них українці складали 1/3. В поліетнічному складі міських жителів переважали росіяни і євреї (на західно-українських землях — поляки і євреї). В містах проживали також угорці, болгари, чехи тощо.
|
|
|
Село за національним складом було переважно українським.
Між українським селом і містом існував національний, культурний, мовний та ін. бар'єри. Особливо глибокими були мовні відмінності. Українська мова набагато більше збереглася на селі, місто ж було в основному російськомовним (або польськомовним на західноукраїнських землях). Це теж склалося історично.
Поділ України між двома імперіями, посилення національного гніту на поневолених землях до краю загострювали боротьбу за возз'єднання їх у соборну національну державу, ускладнювали процес становлення й консолідації української нації. Українці мали все необхідне для реалізації свого природного права на самовизначення, але багатими природними ресурсами та працею людей розпоряджалися не українці. На українських землях розгортався національно-визвольний рух. Оплотом українства на західних землях стала Галичина. На східних землях визначальну роль в формуванні національної самосвідомості українців відігравала Наддніпрянщина. Але особливості національного складу населення та незрілість соціально-класової структури українського суспільства в цілому регіоні негативно впливали на процес консолідації української нації (в переважаючому селянському середовищі соціально-економічні інтереси домінували над національними, дуже слабко спрацьовувала національна ідея). Послідовними захисниками національних інтересів виступали інтелігенція, студентство, представники різних політичних угрупувань та партій, що з'явилися ще в роки І російської революції та напередодні 1917 р.
|
|
|
Так, 22 січня 1917 р. ТУП (Товариство українських поступовців) звернулося до американського президента В. Вільсона з посланням, в якому просили взяти український народ під свій захист. Свій крок вони пояснювали тим, що багатомільйонний український народ мусить мати повні права на своїй власній етнографічній території, згідно з принципами самовизначення всіх народів земної кулі, що тоді були проголошені Вудро Вільсоном.
Можливість реалізувати це право, створити свою власну державу український народ отримав після Лютневої революції 1917 р.
З а п и т а н н я:
1. Яким був статус українських земель напередодні 1917 року?
2. Охарактеризуйте етнічну структуру і соціально-класовий склад українського суспільства в цей період.
ВПЛИВ ЛЮТНЕВОЇ РЕВОЛЮЦІЇ В РОСІЇ НА ПОДІЇ В УКРАЇНІ.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 272; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!