ОХОРОНА УГРУПОВАНЬ І ВИДІВ. ЕКОЛОГІЧНА І ГЕНЕТИЧНА РІЗНОМАНІТНІСТЬ БІОСФЕРИ ЯК ДУЖЕ ВАЖЛИВИЙ ПРИРОДНИЙ РЕСУРС
ЦІННІСТЬ РІЗНОМАНІТНОСТІ
При виявленні природних ресурсів, потрібних для прогресу і процвітання людства, завжди в першу чергу розглядали ці ресурси як можливі джерела речовини або енергії. Такий підхід, ясна річ, збережеться і в майбутньому, однак уже тепер ясно, що дедалі більшу роль відводитимуть ще й третьому типові життєво важливих ресурсів — інформації в широкому розумінні цього поняття. Інформація тісно пов’язана з різноманітністю, в цьому разі — з різноманітністю природи, що оточує нас. Якщо однобокий речовинно-енергетичний підхід до природних ресурсів віддає повний пріоритет кількості, то різнобічний речовинно-енергетичний та інформаційний підхід віддає пріоритет якості. Символами цього другого стилю природокористування можуть бути такі поняття, як стабільність, збалансованість, регуляція, здорове навколишнє середовище. Отже, екологічна різноманітність живої природи — це незамінний ресурс, велике національне багатство кожної країни, кожного народу і всього людства в цілому.
Поняття екологічної різноманітності — широке, воно складається з різних аспектів, головними з яких є різноманітність екосистем та їх біотичних угруповань і генетична різноманітність біофілот регіону. Ці два аспекти, звичайно ж, взаємно проникають один в одного, і вираз «екологічна і генетична різноманітність», по суті, можна було б замінити виразом «біогеографічна різноманітність», або ж «екологічна різноманітність». Генетичний аспект спеціально підкреслюється тому, що втрата будь-якого виду організму веде до непоправного збіднення генетичного фонду, є неповоротною і тому особливо прикрою.
|
|
|
Практична цінність біосферної різноманітності визначається, по-перше, тим, що вона є головною умовою стабільності навколишнього середовища перед лицем різних впливів господарської діяльності людини. Буферна роль природних і перетворених екосистем загалом пропорційна складності їх. При цьому буферне значення складається як із здатності до самоочищання і самовідновлення наявних екосистем, так і із здатності конкретного природного середовища відновлювати фізичні і психічні потенції людини. Інакше кажучи, естетичне значення навколишнього середовища, що включає як обов’язкові компоненти природні угруповання, підвищується і, відповідно, підвищується загальна роль такого природного середовища як елемента регенерації, необхідного для підтримання високої якості життя і творчої активності людей.
По-друге, екологічна різноманітність, що включає як обов’язкові компоненти і природні угруповання, є джерелом відомостей (інформації у вузькому розумінні цього поняття) про конкретні прояви біосферних законів, про будову і властивості екосистем та біотичні складові їх.
|
|
|
Такі відомості потрібні для постійного, неперервного поповнення емпіричного багажу науки. Це саме, в свою чергу, потрібне для невпинного підвищення рівня екологічних і біогеографічних теорій, без яких не може бути надійною основа природокористування в епоху великих технічних і соціальних перетворень.
По-третє, тільки екологічна різноманітність середовища життя людського суспільства, що включає як обов’язкові компоненти і природні угруповання, дає змогу зберігати наявний генетичний фонд організмів. Крім безумовного наукового значення, крім культурного й естетичного значення, вивчення ще не пізнаних властивостей мікроорганізмів, рослин і тварин дасть змогу розширити речовинно-енергетичні ресурси в найрізноманітніших і часом несподіваних напрямах. Проблеми біоніки, виготовлення нових біологічно активних і лікарських препаратів, проблеми доместикації і поліпшення культурних ландшафтів — усе це потребує збереження, наявного генетичного фонду, включаючи навіть «шкідливих» паразитів, хижаків і губителів урожаю. Ясна річ, у цих крайніх випадках таке збереження визначає передусім контрольовану культуру як в штучних умовах, так і в старанно вибраних природних ділянках.
|
|
|
Отже, при використанні відновних ресурсів біосфери, до яких належать усі живі організми, потрібне збереження екологічної різноманітності як в межах культурного ландшафту, так і залишення еталонів зовсім незайманої дикої природи. Разом з тим перетворення культурних ландшафтів і використання ресурсів на площах поза заповідними територіями передбачає інтенсивний (а не екстенсивний) підхід, тобто експлуатацію ресурсів з максимальною повнотою, з використанням усіх наукових досягнень, з прагненням до безвідходного виробництва. По суті справи, науково обґрунтовані тільки прагнення до створення саморегулівних і замкнутих щодо речовини антропогенних (тобто породжених людиною) екосистем і водночас охорона еталонів дикої природи на великих ділянках. Поєднання таких протилежностей, до якого треба прагнути, називається принципом поляризованої біосфери. Цей принцип відіграє дуже важливу роль у пропаганді ідей охорони природи, охорони навколишнього середовища.
Дата добавления: 2018-05-02; просмотров: 500; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!