Основні написи у випускній роботі проектного спрямування
Всі текстові документи, за винятком титульного аркушу і аркушів завдання, і листи графічної частини дипломного проекту повинні мати основні написи, розміщенні у правому нижньому куту. На аркушах формату А4 основні написи розміщують тільки вздовж короткої сторони.
Основні написи згідно ГОСТ 2.104-68 призначені для креслень і схем (Табл.3, 4, 5):
§ для першого або заголовного аркушу текстових конструкторських документів;
§ для наступних аркушів креслень, схем і аркушів текстових конструкторських документів;
Зміст розміщення і розміри граф основних написів повинні відповідати формам, наведеним у додатку на рисунках. Основні написи, додаткові графи до них і рамки виконують суцільними основними і тонкими лініями згідно з ГОСТ 2.303-68.
У графах основного напису (номер граф на рисунках наведені у дужках) вказують:
§ у графі 1 – тему дипломного проекту і назву документу. На кресленнях і схемах назва документу – це назва викресленого виробу (плану, схеми, фрагменту, деталі тощо), у пояснювальній записці – «Пояснювальна записка». Назву документу слід написати меншим шрифтом і в окремому рядку;
§ у графі 2 – позначення документу;
§ у графі 3 – позначення матеріалу деталі (графу заповнюють лише на кресленнях деталі);
§ у графі 4 – літеру, присвоєну даному документу (навчальним документам літера не присвоюється);
§ у графі 5 – масу виробу згідно з ГОСТ 2.109-73;
§ у графі 6 – масштаб (проставляється відповідно до ГОСТ 2.302-68 і ГОСТ 2.109-73);
|
|
|
§ у графі 7 – порядковий номер аркуша;
§ у графі 8 – загальну кількість аркушів документу (графу заповнюють тільки на першому аркуші);
§ у графі 9 – перші букви назви навчального закладу і шифр групи, який складається із скороченої назви спеціальності; через дефіс – номеру групи і року вступу до навчального закладу (дві останні цифри). Наприклад, СПГ і ЛА – 205. Назва навчального закладу і шифр групи пишуться у два рядки. Шрифт назви навчального закладу повинен бути більшим, ніж шрифт шифру групи;
§ у графі 10 – характер роботи, яку виконує особа, що підписує документ. Вільний рядок заповнюють за розсудом розробника, наприклад: «Зав. кафедри»;
§ у графі 11 – прізвища осіб, які підписали документ;
§ у графі 12 – підписи осіб, прізвища яких вказані у графі 11;
§ у графі 13 – дату підпису документу;
§ у графі 14…18 – графи таблиці змін, що заповнюються відповідно до вимог ГОСТ 20503-74.
Складання цифрових таблиць
Дуже важливо правильно відібрати матеріал, якій доцільно подати у вигляді таблиць або рисунків.
Таблиці у стислій формі наглядно показують результати кількісних спостережень. На усі таблиці повинні бути посилання в тексті. Слово таблиця пишуть повністю, якщо вона в тексті одна і не має номеру. Якщо таблиця має номер, то слово таблиця скорочується. Якщо на таблицю посилаються другий раз, то пишуть див. таблицю (вказують номер таблиці). Бажано розташувати таблицю після першої згадки про неї у тексті. Але якщо це за технічними причинами незручно, то її можна розмістити і на іншій сторінці до згадки про неї або після.
|
|
|
Кожна таблиця повинна мати свій номер. Номер таблиці складається із номеру розділу та порядкового номеру таблиці, що розділяються крапкою. Можлива також наскрізна нумерація. Кожній таблиці дається назва, яка інформує про її зміст. Назва таблиці повинна бути чіткою, відповідати цифровому матеріалу, що в ній є.
Усі таблиці будуються за одним і тим же принципом. У їх складі розрізняють шапку, бокові рядки та графи (Табл.7). У шапці наводять узагальнену назву заголовків рядків, горизонтальних рядків та граф, вертикальних рядків. Іноді, якщо потрібно, у таблицю вміщується додаткова графа «Примітки», у якій подаються пояснення до даних того або іншого ряду.
Зразок оформлення таблиці
Таблиця 7
Назва таблиці
| Шапка таблиці | ||
| Бокові рядки | Графи таблиці | Рядки таблиці |
|
|
|
Якщо частина таблиці переноситься на іншу сторінку, заголовок пишуть лише над першою частиною, над наступними частинами пишуть «Продовження табл. (вказують номер)……..» і т.д.
Назви граф таблиць повинні бути такими, щоб не було потреби звертатися за їх поясненням у текст. Разом з тим, вони повинні бути достатньо короткими. Заголовок граф таблиць починають із великої літери, а підзаголовки, якщо вони складають єдине речення разом із заголовком – з малих. Підзаголовки, які мають самостійне значення, пишуть з великої літери. Допускається заголовки та підзаголовки таблиць друкувати через один інтервал.
Якщо цифрові дані в графах таблиці виражені в різних одиницях, то їх вказують в голові кожної графи. Якщо всі параметри, що розміщені в таблиці, виражені в одній одиниці (наприклад в мм), скорочене позначення одиниці вміщують у назві таблиці.
Кількість знаків та всіх цифр після коми повинно бути однаковим. Якщо цифри мають різну кількість знаків (наприклад із десятими та сотими долями), недостатню кількість знаків у перших доповнюють необхідною кількістю нулів. Якщо цифри або інші дані повторюються, їх не можна замінювати лапками. Якщо рядок графи не містить цифр, замість них ставлять прочерк. Додаткові роз’яснення по таблиці подаються або у тексті, або під таблицею. Наприклад, «Вік рослин 15 днів, температура 24°С» і т.д.
|
|
|
Подання ілюстрацій
У наукових роботах всі ілюстрації мають назву рисунків (карти, графіки, діаграми, малюнки у вузькому розумінні слова). Рисунки часто несуть основне змістовне навантаження. Мабуть за наглядністю та сконцентрованістю інформація рисунка є найбільш вдалою. Особливо важливого значення рисунки набувають тоді, коли досліджується вплив яких-небудь факторів на висоту рослин, ушкодження листків, формування генеративних органів. Вони нумеруються послідовно у межах розділу. Номер рисунка повинен складатися із номеру розділу та порядкового номеру самої ілюстрації, які розділяються крапкою, наприклад, перший рисунок другого розділу позначається як 2.1. Разом з тим можлива і наскрізна нумерація рисунків, незалежно від положення їх в тих чи інших розділах роботи. Якщо рисунок один, його позначають «Рисунок», номер не ставлять. Рисунок повинен мати всі підписи, що дозволяють правильно зрозуміти його зміст. Графіки надаються обов’язково із вказівкою змісту та розміру величин, що відкладені на осях координат, нумерацією кривих та умовними позначеннями. На графіках експериментальних кривих необхідно наносити всі точки, що відповідають отриманим даним. Якщо точки, за якими будується крива, являють собою середні величини, бажано навести інтервали у вигляді відрізків, що проходять через точки паралельно осі координат.
У випадку, коли на одному графіку зображені дві чи більше функціональні залежності, допускається позначення цих залежностей різними видами ліній: суцільними, штриховими, тощо.
На фотографіях та картах повинні бути відомості про масштаби зображення, якщо знання розмірів об’єкту має значення для розуміння роботи.
Наводити рисунки, діаграми, графіки, що повторюють таблиці, неможна. При вирішенні того, на чому слід зупинитися, необхідно пам’ятати, що таблиця дає більш точні значення величин, але менш наглядні при порівняні з рисунком, особливо, коли мова йде про виявлення тієї чи іншої закономірності.
Рисунок в роботі є таким же точним як фотографія, але відрізняється від неї особливим доопрацюванням та чіткім графічнім описанням тих деталей, які знаходяться в центрі уваги дослідника.
Фотографії наклеюються верхнім кінцем на стандартний аркуш паперу, який потім вкладається у відповідне місце роботи. На сторінці, на заздалегідь наміченому місці до наклеювання фотографії, друкується підпис. Не можна наклеювати фотографії силікатним клеєм, який викликає їх псування. Для цього придатний клей ПВА або крохмальний.
Якщо у тексті дипломної роботи є декілька рисунків, що можна об’єднати загальною назвою та розмістити на одному аркуші, допускається присвоєння їм одного номеру. Кожен варіант ілюстрації необхідно позначити малими буквами алфавіту.
Ілюстрації розміщуються так, щоб їх було зручно розглядати без повороту роботи або при повороті за годинниковою стрілкою. Якщо робота супроводжується великою кількістю ілюстрацій, які не обов’язкові для розуміння тексту, їх слід внести у додаток. На всі ілюстрації необхідно робити посилання в тексті. Після друкування тексту обов’язкова його ретельна перевірка та виправлення всіх помилок.
Формули
Найбільш концентрованою формою подачі інформації є математичні моделі між вивченими явищами, що зображуються у вигляді формул. Їх одержують у результаті проведення статистичного аналізу інформації. Під кожною формулою подають у стовпчик розшифровку її символіки в послідовності літературних позначень, в якій вони наведені у формулі. Нумерують формули арабськими цифрами в дужках в обсязі всієї роботи.
Наприклад, У = а + вх, (1)
Де У – квіткова продукція при застосуванні добрив, шт./м2;
а – квіткова продукція без застосування добрив, шт./м2;
в – приріст квіткової продукції від внесення 1 кг/га мінеральних добрив, шт./м2;
х – доза мінеральних добрив, кг/м2.
Посилання у тексті на порядкові номера формул дають у дужках, наприклад: у формулі 1.
Складання списку літератури
До списку літератури входять всі використані літературні джерела. Їх розміщують за чергою появи у тексті. Необхідно слідкувати, щоб літературні джерела не повторювались. Відомості про книгу (монографію, підручник, довідник) повинні включати прізвище, ім’я та по батькові автора, заголовок книги, місце видання, рік видання, кількість сторінок.
У процесі бібліографічного опису застосовуються такі умовні розділові знаки :
. – (крапка і тире) передує кожній області бібліографічного описання, крім першої (ім’я і назва);
Згідно ДСТУ умовній розділовій знак крапки та тире можна замінювати крапкою;
. (крапка) ставиться у кінці скорочень «Т.», «Вип.», «Ч.»;
, (кома) ставлять перед кожним наступним прізвищем у заголовку між найменуванням видавництва та роком випуску;
: (двокрапка) ставлять між найменуванням видавництва або видавничою організацією;
; (крапка з комою) відділяє прізвища авторів від редакторів, назву місця видання;
/ (коса похила риска) перед відомостями про укладачів, редколегією що видають збірник;
// (дві косі похилі риски) - перед найменуванням серійного збірника, видавництва, журналу, газети. Цей розділовий знак замінює слова «У кн.», «У зб.»;
« » (лапки) в бібліографічному описі не ставлять.
Бібліографічний опис формується згідно ДСТУ ДЕСГ 7.1:2006 «Система стандартів і інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання».
Нижче наведені приклади оформлення бібліографічних описів.
Стандарти: ДСТУ 3404 – 96. Лісівництво. Терміни та визначення. – Київ: Держстандарт України, 1997. – 44с.
Один або два автори: Коновалова Т.Ю., Шевырева Н.А., Луковичные для сада. – М.: АСТ: Астрель, 2005 – 269с.
Три автори:
Зміна морфологічних показників троянд під впливом антиоксидантів за умов постійної дії промислового забруднення / Бессонова В.П., Дубова О.В., Іванченко О.Є.// Питання біоіндикації та екології. – В.13, №1 – Запоріжжя; Просвіта, 2008 – С.9 – 18.
Чотири автори і більше: Довідник квітникаря любителя / Черевченко Т.М., Капустян В.В., Яременко та ін. – К.: Урожай, 1994. – 368с.
Стаття у журналі: Дубина Д.В., Устименко П.М. Карта рослинності заповідного масиву «Долина нарцисів» (Закарпатська обл.) // Укр. ботан. журн. – 2007. – Т.64, №4. – С.553-558
Матеріали конференцій, з’їздів: Ільєнко О.О. До питання про покращення стану гіркокаштанових насаджень в умовах урбанізованого середовища // Рослини та урбанізація Мат. І-ї міжнародної науково-практичної конференції (м. Дніпропетровськ, 21-23 листопада 2007 р.) – Дніпропетровськ: ТОВ ТВГ Куніца, 2007. – С.33-34.
Автореферати дисертацій: Бичков С.А. Інтродукційний потенціал Pinus pallasiana D. Don. i Pinus sylvestris L. у техногено забруднених територіях Приазов’я: автореф. дис. на здобуття наукового ступення канд. біологічних наук: спец. 03.00 05 «Ботаніка»/ С.А. Бичков. – К. – 2000 – 19с.
Каталоги: Межгосударственные стандарты: каталог: в 6 т. / Сост. Ковалёва И.В., Павлюкова В.А.: ред. Иванова В.Л. – Львов: НТУ «Леонорм-стандарт», 2006. – (Серия «Нормативная база предприятий»)
- Т. 5 – 2007 – 264с.
- Т. 6 – 2007 – 277с.
Кодекси: Лісовий кодекс України // Збірник законодавчих актів України про охорону навколишнього середовища. – Чернівці: Зелена Буковина, 2004. – с.442 – 479.
Якщо подається посилання на роботу, яка не читалася, то вказується джерело, за яким вона цитується.
Не можна включати в перелік ті джерела, на які немає посилання в тексті роботи. Не рекомендується включати енциклопедичні словники, газети та науково-популярні книги.
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 113; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!