Зміни в значеннях праслов’янських назв просторових понять, що визначають вертикальну та горизонтальні просторові моделі

⇐ ПредыдущаяСтр 6 из 7Следующая ⇒

Перейдемо до аналізу просторових прислівників вертикальної та двох горизонтальних осей простору. Можна зробити припущення, що прислівники горизонтальних осей простору утворюватимуть вторинні значення за схемами подібними до тих що спостерігалися при метафоризації прислівників на позначення близькості / віддаленості. Що ж до вертикальної осі простору, можливо тут проявляться дещо відмінні від попередніх закономірності утворення вторинних ЛСВ.

Посередині – «у середині, у центрі або недалеко від центра чого-небудь»: Крейсер зайшов до гавані і став посередині. (Ю. Яновський); «між двома особами або предметами»: Дорогою додому всі три йшли поруч. Юзя посередині. (Леся Українка). Унаслідок метафоричного перенесення у слові посередині розвиваються такі значення: «не приставши, приєднавшись ні до кого»: Самі Чуплаки від бідаків відібралися, а до багатіїв не прибилися, та так і зависли посередині, ні сюди ні туди. (С. Чорнобривець); «у середньому віці»: Багато на світі таких бабів. Не красне їх життя змолоду й посередині, а під старість … гине під плотом. (М. Коцюбинський).

Прислівник навпроти (напроти) має значення «прямо перед ким-, чим-небудь; з протилежного боку до когось, чогось»: Панна Анеля сидить у куточку канапи… Підходжу і сідаю напроти (М. Коцюбинський). Із дверей навпроти пробивається тоненька смуга світу. (С. Васильченко). Крім цього він може також уживатися у значенні прийменника з родовим відмінком при позначенні особи, предмета, прямо перед якими або з протилежного боку до яких щось відбувається. Христя… стояла навпроти дверей. (Панас Мирний). Шестикласники припали до металевої загорожі навпроти будинку учителів. (Ю. Збанацький).

Попереду – «перед ким-, чим-небудь, на чолі когось, чогось; у передній частині чого-небудь; у числі перших, передових, в авангарді»: Пливуть собі співаючи, Море вітер чує, Попереду Гамалія Байдаком керує. (Т. Шевченко). Повний корабель, або фрегат, має …: попереду фок-мачту, посередині грот-мачту й позаду крайц-мачту. (Ю. Яновський). Моя бригада Працює вправно, Моя бригада Йде попереду. (Г. Бойко); «на далекій відстані перед ким-, чим-небудь; на значній віддалі на шляху під час пересування»: – А он дорога попереду, – каже Галя, показуючи вперед. (Марко Вовчок). Це не було закінчення завдання, бо попереду перетинали шлях до Криму міцні юшунські позиції. (Ю. Яновський).

Шляхом метафоричного перенесення прислівник попереду розвиває вторинні значення з часовими відтінками. У цьому випадку можемо спостерігати досить цікаву ситуацію, коли ЛСВ одного слова вступають в антонімічні відношення, набуваючи значень: «раніше від кого-, чого-небудь; спершу; за якийсь час до чого-небудь; заздалегідь; наперед; у минулому, раніше»: – То й не заспіває ніхто? – спитав він суворо. – Нехай Марина попереду … мені душно, – одказала Христя. (Панас Мирний). І то лихо – Попереду знати, Що нам в світі зострінеться… (Т. Шевченко). В моєму серці заворушилось щось таке негарне, погане, чого я попереду ніколи не постерегала. (Ганна Барвінок) та«у майбутньому»: Подумала Пріська, погадала: за нею її сирітська доля. – гола, боса й простоволоса, а попереду – нужда та недостачі. (Панас Мирний).

Позаду – «ззаду, за ким-, чим-небудь, на деякій відстані від когось; услід за ким-, чим-небудь; за спиною в кого-небудь; на одному з кінців чого-небудь (на противагу тому, що попереду)»: Посідали пани у той повіз. Мене причепили позаду, на якомусь височенному причіпку. (Марко Вовчок). Попереду повагом виступали телята, а позаду ледве ноги волік Василь. (Панас Мирний). Перед паном Адамом – зв’язаний хлоп… Видко роздертий в боротьбі комір і туго скручені позаду руки. (М. Коцюбинський). Взялися тягти його [ящик] через поріг з кімнати. Ящик не піддавався… Ляля взялася попереду, батько позаду… (О. Гончар). Шляхом метафоризації основного значення цей прислівник набуває значення «у минулому»: Смерть батька надзвичайно вразила його, але це було вже позаду… (С. Скляренко), тобто просторові відношення змінюються часовими.

Прислівник спереду має значення «з передньої, лицьової сторони; на деякій відстані перед ким-, чим-небудь, попереду»: –Якби побачили тебе селяни, і не пізнали б! – торохтіла Христя, обдивляючись подругу і спереду, і ззаду, і з боків. (Панас Мирний). Трах-тах-тах-тах…– сиплять волоські горіхи свій дзвінкий голос на твердий камінь, але де – спереду, ззаду…– не знаю… (М. Коцюбинський). Аналогічно до прислівника позаду лексема спереду розвиває часові відношення: «у майбутньому, попереду»: Десь далеко за мною осталася рідна домівка, а спереду – казенні муровані стіни школи. (С. Васильченко); рідко «раніше, у минулому, перед цим»: –Га, синку, –сказав він, звішуючи вниз голову, – що ж робити? Минувшого не вернеш! Слухаючи тебе, приходиться хіба сказати так, як той русин каже: «Коли б то я спереду той розум мав, що ззаду!» (І. Франко). Крім того, прислівник спередуможе вживатися у значенні прийменника з родовим відмінком при означенні місця перед ким-, чим-небудь; на передньому боці чогось: Бондаренко вже намірився підлізти під вагон ешелону, що стояв поряд, а раптом увагу його привернув шум і метушня спереду состава, що оце прибув тільки-но з Кибинців. (А. Головко).

Прислівник ззаду також вживається у значенні прийменника з родовим відмінком, а саме при означенні предмета, особи, позаду яких відбувається дія або що-небудь розміщене: Ззаду кожної підводи торохтить відро або задимлений казанок. (Г. Тютюнник), хоча його основне значення «із задньої сторони, зворотного боку, із спини; на далекій віддалі, слідом за ким-, чим-небудь»: Світло прожекторів проходить крізь скляну стіну й ззаду освітлює колишнього матроса. (Ю. Яновський). Мама вела Юру за руку. Юра шкандибав ззаду і все озирався. (Ю. Смолич).

Збоку – «з бокової сторони»: А сам то збоку, то ззаду, то спереду, то прискакує, то одскакує. Бий його сила божа, де в його ті слова беруться! (І. Нечуй-Левицький). З прийменником від (од) – «в боковій стороні щодо чого-небудь»: Збоку од шляху дві дикі груші тремтіли дрібненьким листом у ранішнім холодку. (М. Коцюбинський). Дивитися (зиркати, позирати) збоку – «дивитися не прямо, скоса»: А сам говорячи так, збоку якось на неї дивиться мудро, що горда удова тільки зчервоніє. (Марко Вовчок). Цей прислівник шляхом метафоризації може набувати таких значень: «на віддалі, здаля»: І здавалось збоку, ніби то розмовляли не вони, а хтось інший говорив за їх. (І. Нечуй-Левицький); «ззовні»: Не діждати збоку Нам поради – ні! Певність свого кроку, Сміливість в борні. (П. Грабовський); «не на першому плані»: – Літа були, Тимофію, тобі збоку, а попереду – чоловік. (М. Стельмах); «в становищі або з точки зору непричетного до чогось, безстороннього»: Ти мене не хвали – нехай люди збоку похвалять. (Матвій Номис); заходити (забігати) збоку – «діяти не прямо, не відкрито; хитрувати»: А чого ж ти ждеш від моїх ворогів лихих?.. До мене прямо не знають, як підступити, та збоку заходять. (Панас Мирний). Як бачимо, усі вторинні семеми стосуються того простору, який знаходиться поза простором, освоєним мовцем у момент мовлення, тобто збоку– це десь ззовні, здаля; місце, де відбувається чи знаходиться щось далеке, незрозуміле, неважливе чи небажане людині. У цьому випадку досить чітко прослідковується антропоцентричний принцип появи вторинних значень у локативних прислівниках.Також прислівник збоку вживається у значенні прийменника з родовим відмінком при вказівці на знаходження кого-, чого-небудь з бокової сторони об’єкта: Іван примостився збоку стола на стільчику. (І. Нечуй-Левицький).

Щодо антонімічної пари вгорі – внизу слід вказати, що обстеженими лексикографічними виданнями фіксуються похідні семами лише першого слова.

Угорі (вгорі) – «високо в небі, в повітрі»: Зорі тихо мерехтять угорі. (М. Коцюбинський). Це значення розвиває такі відтінки: «у верхній частині чогось, зверху на чому-небудь»: Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою. (І. Нечуй-Левицький).

Воно може вживатися у значенні прийменника і вказувати на предмет, дію чи явище, які знаходяться чи відбуваються у верхній частині чогось: Але більше, ніж сей заголовок, спинив мою увагу девіз, виставлений вгорі картки. (Леся Українка). Таке значення розвинулося в процесі метафоричного перенесення.

Насподі – «у нижній частині, у глибині чого-небудь, на дні // під чим-небудь»: Семен витяг із торбинки хліба, кілька яблук і намацав насподі шматок сала. (М. Коцюбинський). На мені було дві сорочки: одна зверху, чорна й подрана, а друга насподі, біліша й не подрана. (І. Микитенко). Може вживатися у значенні прийменника з родовим відмінком при вираженні місця дії в нижній частині, на дні чого-небудь: Худоба робить різні звороти, ніби крізь каламутну воду бачить насподі ріки дорогу. (Олесь Досвітній).

Прислівник долі має основне значення «внизу; на землі, на долівці»: Хатки біленькі виглядають, мов діти в білих сорочках, У піжмурки в яку гуляють, А долі сивий наш козак Дніпро з лугами виграє. (Т. Шевченко). Садочки голі, Килимом сніг Послався долі, Усюди ліг. (П. Грабовський), але шляхом метафоричного перенесення він може позначати також напрямок дії або руху – «вниз; додолу, на землю, на долівку»: Пішли ми з татом долі загородою над Дністер. (І. Франко). Гречка не вдержав – і Вакула брякнув долі. (Ю. Смолич).

А тепер проаналізуємо прислівники, що позначають напрямок дії або руху.

Прислівник згори функціонує зі значенням «у напрямку вниз; з якого-небудь місця, розташованого вгорі; з висоти»: – Коли це згори доноситься до неї голос: – Галю! Галю! – Галя дивиться – на самому шпилечку Карпо стоїть. (Панас Мирний), у словосполученні дивитися згори на когось – «ставитися до кого-небудь зверхньо, зневажливо»: Не товариш [Гордій], бо він, звичайно, дивиться на всіх трохи згори. (Б. Грінченко). Це значення у прислівнику розвивається шляхом метафоричного перенесення. За аналогічною схемою в лексемі згори з’являється переносне значення «з боку керівних органів»: Невже для того, щоб усунути будь-яку, бодай найменшу несправедливість, обов’язково потрібна вказівка згори? (З журналу). Знову спостерігаємо описану вище ситуацію, коли просторовий прислівник вказує на відмінності між людьми: матеріальні, зумовлену соціальним статусом, рівнем освіченості і тощо.

Прислівник звідки є питальним, основне його значення «з якого місця?»: – Звідки це ти? – В кузні був. (О. Гончар). Але шляхом метафоричного перенесення в ньому розвиваються такі вторинні значення:

- «з якого джерела?»: Не штука дати, коли є звідки брати. (Матвій Номис);

- «з якої причини, чому?»: – Та пустіть же мене, мамо, – звідки в вас отеє зло? Я ж на курси трактористів у Попівку, у село. (П. Тичина);

Може також уживатися у значенні сполучного слова:

а) у підрядних реченнях місця: Мала [дочка] виходила на береги, туди, звідки видно до гаю. (Марко Вовчок);

б) у підрядних з’ясувальних реченнях: Чоловік … почав розпитувати в Олени і Василька, звідки вони і де їхні батьки. (В. Турчин);

в) у підрядних означальних реченнях: – Ходімо туди. – Куди? – дивуюся я. – До тої кімнати, звідки ви втекли. (Ю. Яновський).

У розмовному мовленні прислівник звідки вживається в оклично-питальних реченнях для вираження здивування з приводу чогось чи незгоди з ким-, чим-небудь: Звідки маю знати? Я не був на постановці. (Леся Українка).

Рідко він може означати те саме, що звідкись: Жінки … вийшли в коридор. Чоловіки до них жартували: «Чи не делегація, бува, яка бабська звідки приїхала, що з клунками». (О. Головко).

Проаналізуємо зміни в антонімічній парі слів сюди – туди.

Сюди – «у місце, вказане, назване раніше або відоме з наявної ситуації»: Черемош протягся в долині, як срібна нитка, і шум його сюди не доходив. (М. Коцюбинський).

Туди – «у той бік, у те місце»: Дивилась туди, вниз на білі оселі серед розкішних гаїв. (М. Коцюбинський). Туди, на залиту вогнем Україну, летить моє серце, летить. (В. Сосюра).

Крім основного значення, слово сюди може вживатися при вказівці на протилежність або відношення кого-, чого-небудь до того, що названо раніше або відомо з наявної ситуації: – Тисяча вагонів набереться! Зваж, скільки сюди лісу пішло та скільки теслярів працювало, щоб все це нам зготувати. (О. Гончар).

Лексема туди зі словами он, ось, ген може набувати значення «саме в тому напрямку, куди показує той, хто говорить»: Іди туди, там є живії люди, вони тобі дадуть вогню живого. (Леся Українка); – Однеси лист… Он туди, два вікна видно. Оддай до рук пані. (М. Коцюбинський).

Також воно може вживатися як співвідносне слово в головному реченні при підрядному місця зі сполучниками де, звідки, куди тощо: – Коли ж згинув чорнобривий, То й я погибаю. Тоді неси [вітер] мою душу Туди, де мій милий; Червоною калиною Постав на могилі. (Т. Шевченко).

Прислівники вниз та вгору, що відповідно мають значення: «у напрямку донизу»: Перескакуючи з каменя на камінь і хапаючись за кущі, ми зійшли вниз. (С. Васильченко); Шубка в Лєни тепла, біла, шапка з вушками униз. (П. Тичина); «за напрямком догори; протилежне вниз»: Защебетав жайворонок, Угору летючи. (Т. Шевченко); Місяць піднявся вгору і сипнув промінням на море. (І. Нечуй-Левицький). У цьому значенні розвиваються два відтінки: «за напрямком до верхньої частини чогось, у верхню частину чого-небудь»: Хміль, берізка чіплялись за його [бузку] тонкі гілки, лізли угору, спускалися униз, уростали у землю і знову піднімалися (Панас Мирний); В чорнім котлі кипить вода, дим збивається вгору, під дах. (М. Коцюбинський); «назовні внутрішнім боком; навиворіт»: Он ще кожушина вовною вгору, мов вівця, простяглася. (Панас Мирний). Унаслідок метафоричного перенесення формуються такі семеми: вниз «за течією», «у напрямку до гирла річки»: Прудка течія крутнула ним [плотом] і понесла вниз. (М. Коцюбинський); Вниз по Дніпру рушив довгий караван плотів. (Я. Баш); вгору (угору) «за напрямком до верхів’я, до початку річки, проти течії річки»: І поплив пароплав угору Дніпром. (А. Головко). Поява цих значень, можливо, пов’язана з уявленням людей, що вода тече згори вниз.

Крім того, прислівник угору аналогічним способом розвиває метафоричне значення «до вищого ступеня, рівня (розвитку, стану і т. ін.)»: Книжки, розумова розмова з молодим товариством піднімала його вгору. (Панас Мирний); Орали ми, кували, сіяли – Ми не село – життя угору підіймали. (М. Стельмах) та дійматися (підноситися і т. ін.) вгору «звучати вище, голосніше, проникливіше (про звуки, пісню, голос і т. ін.)»: З кожним словом Ромків голос міцнів, підносився вгору, дзвенів високими нотами. (О. Донченко).

Словосполучення іти вгору шляхом того ж таки метафоричного перенесення може розвивати кілька додаткових семем:

а) «рости, виростати»: Жито в полі знялося рухом і пішло вгору. (І. Нечуй-Левицький);

б) «підніматися на вищий рівень, займати вище становище в суспільстві»: Пішов Лошаков угору. Панюга панюгою, з губернатором за панібрата. (Панас Мирний);

в) «зростати в ціні, дорожчати»: Віск земний не мав конкуренції... Віск пішов угору. (І. Франко).

Верх люди завжди ототожнювали з чимось добрим, гарним, божественним, тому і вторинні значення, які розвивають лексеми на позначення цього сегменту простору, теж є позитивно забарвленими, вказують на розвиток, покращення.

Отже, припущення, що висловлювалося раніше, можна вважати правильним. Прислівники горизонтальних осей простору дійсно утворюють вторинні значення подібно до прислівників на позначення близькості / віддаленості, а вертикальної – мають деякі відмінності.

Таким чином, локативні прислівники шляхом метафоричного перенесення найчастіше набувають великої кількості вторинних значень. Слова на позначення близькості / віддаленості здебільшого переносять своє основне значення на іншу просторову чи часову ознаку, деякі з них можуть вживатися у значенні частки або прийменника. Аналогічно утворюються похідні семеми прислівників горизонтальних осей простору. Деякі відмінності властиві прислівникам вертикальної осі простору. У цих лексемах при метафоризації здебільшого переноситься основне значення на іншу просторову ознаку, зрідка розвиваються соціально марковані значення.

У процесі еволюції деякі просторові прислівники набувають оцінних значень. Наявність позитивної чи негативної оцінки у вторинних семемах локативних прислівників можна пояснити за допомогою схеми (див. схему 1). Простір, де знаходиться людина зараз, у цей момент, можна вважати так званою зоною норми, точкою відліку. Усі інші місця залежно від їх розміщення відносно цієї зони норми несуть у собі певну оцінку, яка залежить від семної структури основного значення: якщо до її складу входить хоч одна сема з позитивним чи негативним смислом, то саме вона сприяє утворенню оцінних значень слів. Позитивні та негативні оцінки просторових понять закладені у свідомості людини з давніх часів і пов’язані з її фізіологічними особливостями, міфологічними уявленнями, різноманітними віруваннями (про двоїстість світу, протистояння добра і зла, єдність і боротьбу протилежностей).

Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 329; Мы поможем в написании вашей работы!

Поделиться с друзьями:

⇐ Предыдущая 1 2 3 4 567 Следующая ⇒

Мы поможем в написании ваших работ!