Понятття простору соціального та психологічного
Соціальний простір – поле соціальної діяльності, що містить сукупність значимих соціальних груп, індивідів, об’єктів у тому чи іншому їх взаємному розташуванні, є базовим елементом суспільної матерії. Складність вивчення категорії «соціальний простір» полягає в тому, що саме поняття соціального простору має інтердисциплінарний характер, оскільки проблематика простору є предметом досліджень не лише соціологів, а й політологів, філософів, географів, істориків, культурологів та представників ряду інших наук. Дослідженню проблематики простору в соціології та специфіки його структурації та сприйняття присвячено роботи країнського соціолога І. Кононова [1]. Аналіз сучасної ситуації, що склалася навколо категорії соціального простору, обґрунтування позицій соціології простору представлено в наукових працях російського вченого А. Філіпова [2].
О. Конт увів до наукового обігу поняття «соціальної відстані», «соціальної сили», обґрунтував ідею щодо тривимірності простору, виділивши в ньому 3 вісі: вісь Х, що відображає величини економічного фактору, вісь У – духовного та Z – морального фактора. Під соціальною відстанню між точками вчений трактував взаєморозуміння, що існує між індивідами, між групами та між індивідом і групою, в яку він входить.
Простір постає як феномен, що може сприйматися по-різному, у різних модусах, у працях Г. Зіммеля. Саме йому належить термін «соціологія простору», який він вперше вживає в однойменній статті, що вийшла у світ 1903 р. В цій і подальших роботах він дав нариси цілого проекту соціології простору, причому не лише в теоретичному, але і в прикладному аспектах [5].
|
|
|
До дослідження проблем соціального простору принципово по-новому підійшов П. Сорокін [6]. Вчений звертається до порівняння геометричного та соціального просторів. Кожна з площин соціального простору формується під впливом певного типу відносин і володіє власною автономною логікою. Відмінність, яку він фіксує, полягає у тому, що геометричний простір є тримірним, а соціальний – багатомірним. Позиція П. Сорокіна щодо аналізу соціального простору мала певний вплив на розвиток теоретичного осмислення просторового феномену.
Т. Парсонс заперечував значення соціального простору для аналізу соціальних дій. Натомість, у своїй праці «Соціальна система» він вводить поняття територіальності, зазначаючи, що просторове або територіальне розміщення – це один з співвідносних атрибутів біологічного існування і тому не існує жодних конкретних дій, які б не відбувалися у просторі. Кожна соціальна група, кожна спільнота повинна мати окреме місце в просторі суспільства. Таким чином соціальний простір проектується на фізичний, соціальний капітал конвертується у просторовий і навпаки.
|
|
|
П. Бурдьє створює одну з фундаментальних конструкцій соціального простору [7]. Суспільство розглядається ним як багатовимірний простір, структуру якого чотири поля практик: поле економіки, соціальне поле, культурне, поле політики. Як П. Сорокін, так і П. Бурдьє зазначає, що фізичний та соціальний простір відмінні між собою: фізичний простір визначається за взаємними зовнішніми сторонами частин, які його утворюють, в той час, коли соціальний простір – за взаємовиключенням позицій, що його утворюють.
Англійського соціолог Е. Гідденс зазначає: якщо у минулому соціальні практики були безпосередньо пов'язані з локальним просторовим контекстом, то в сучасних умовах спостерігається відокремлення соціальних відносин від конкретного місця. Це призводить до послаблення «почуття простору». Тобто, йдеться не про зникнення реального фізичного або соціального просторів, а про зміну особливостей в його сприйнятті.
Критичний аналіз сучасної суспільної ситуації здійснив німецький соціолог У. Бек. У своїй роботі «Що таке глобалізація?» У. Бек розглядає вплив глобалізаційних процесів на зміну соціального простору [9]. Він зазначає, що ми вже досить давно живемо в глобальному суспільстві і уявлення стосовно того, що існують замкнуті простори, перетворилося на фікцію. У. Бек вводить поняття «транснаціональний соціальний простір».
|
|
|
Вище зазначене дає нам право стверджувати, що проблематика простору в соціології мала тривалу історію вивчення та перебуває на піку інтересу в сучасних умовах.
У структурі простору соціального постає простір психологічний. . У соціальному просторі взаємодіють держави, класи, партії, громадські об'єднання. У психологічному просторі людина намагається не бути самотньою, знайти і зберегти однодумців, людей з близькими поглядами на життя, подібними цінностями, орієнтирами, очікуваннями. Особистісний, або психологічний, простір є скоріш ціннісним середовищем, що забезпечує можливість адекватних власній природі самопроявів. Психологічний простір, як І простір соціальний, може бути більш-менш упорядкованим, насиченим, щільним, водночас маючи і власні суто специфічні якості.
Взаємодіє особистісний простір і з простором біологічним, індивідним, який у екологічній психології називають життєвим середовищем. Вплив цього середовища на особистість і життєвий світ, який вона все життя будує і перебудовує, важко переоцінити. Це і природне оточення, і особливості планування житла, і густота заселення, і роль шуму, і багато інших факторів, що безпосередньо випивають на частоту та інтенсивність стресових реакцій, рівень втомлюваності, працездатність, самопочуття, стан здоров'я тощо.
|
|
|
Індивідуальний біологічний простір може бути відкритим і закритим, порівняно невеликим і розлогим, автономним і безликим, сприятливим і не дуже. Центрованість цього простору, наявність чітких меж, його відносну автономію простежуємо й при характеристиці простору психологічного, особливо на ранніх етапах світопобудови, при переживанні кризових ситуацій, у випадках ускладненого, дисгармонійного розвитку, коли власне моральні виміри чи то відходять на задній план, чи ще не встигають набути справжньої значущості.
У сучасній соціальній психології існує більш спеціальне поняття "персональний простір", яким позначається буферний простір, що ми його намагаємося зберігати навколо себе. Розміри цього простору залежать від нашої близькості з особою, що опинилася поруч Із нами (Майерс Д., 1997; с.676).
Поняття дистанції, навіть, у такому прямому розумінні все ж відтворює у спрощеному вигляді функції простору психологічного. Ближче опиняєтьсяє усталені близькі стосунки, до кого відчувається симпатія, довіра. Отже, наближатися, а наближаючись впливати дозволяється тому, хто вже є часткою твого психологічного простору. Якщо ж відбувається не наближення, а раптове вторгнення, у відповідь виникають стійкі психологічні захисти.
У складній сфері моральних стосунків завжди йдеться не лише про реальні дії, спрямовані на іншу людину чи групу людей. До уваги беруться і напівусвідомлені наміри, і таємні думки, І пориви, які людина ніколи не реалізує. Наш психологічний простір складається з симпатій і антипатій, про які ми навіть інколи не здогадуємося. Всі ці складні, різноманітно нюансовані тяжіння і відштовхування структурують індивідуальний життєвий шлях кожної людини, активно впливаючи на його траєкторію.
Психологічний простір складається не лише з реальних людей, але й з осіб вигаданих, міфологічних, казкових, з літературних та кіно героїв, якщо людина має до них стійке ставлення, якщо мимоволі порівнює себе з ними, має з ними спільні цінності, цілком поділяє або категорично не поділяє їхні моральні пріоритет. [скрипниченко. Загальна психологія .хрестоматія]
висновок
РОЗДІЛ 2
Дата добавления: 2018-04-15; просмотров: 337; Мы поможем в написании вашей работы! |
Мы поможем в написании ваших работ!